"Винайшли ще один біль для себе": Невзоров осадив обурених через інцидент з Вічним вогнем у Києві росіян
Фото: Вічний вогонь (kievcity.gov.ua)
Публіцист звернув увагу на те, що подібні інциденти відбуваються скрізь
Росіяни не мають права критикувати інцидент з Вічним вогнем в Києві, оскільки в самій РФ його неодноразово оскверняли. Про це заявив публіцист Олександр Невзоров в ефірі "Ехо Москви"
"Ще що потрібно було б відзначити, це, звичайно, ось, історія, як у Києві погасили Вічний вогонь, вічний газовий вогонь. Ось, політики і президенти – вони дуже люблять говорити про те, що націю треба цементувати. Тобто і цемент, і газовий вогонь – це дві скріпи. Але як з'ясувалося, ці скріпи разом категорично не хочуть ніяк існувати, і, загалом, не сумісні, тому що за допомогою бетону цей газовий вогонь припинив своє існування", - сказав він.
Він зазначив, що в РФ неодноразово відбувалися наруги над меморіалом.
"Чому-то в черговий раз називають бідних українців фашистами. Ну, ймовірно, забулося, скільки разів і яким наруг цей вічний вогонь вічний газ, цей взагалі своєрідний символ піддавався в Росії. Його гасили всіма способами в Петрозаводську, в Сиктивкарі, у Ростові, в Кемерово, в Бєльцях, в Мурманську і в Ульяновську, і все гасили дуже мальовничо. В Міассі взагалі засмажили на вічному вогні якісь вінки і розвели моторошну смітник", - уточнив Невзоров.
"Скрізь практикували сушку шкарпеток, так? Прикуривали. У Санкт-Петербурзі, між іншим, делікатно смажили шашлик, так? А в Тулі смажили картоплю. А як його тільки не гасили. Ось, в Петрозаводську його гасили пивом, зокрема, так? А у Волгограді – сечею. Тобто гасили через сечовипускання", - додав він.
Публіцист вважає, що росіяни самі винайшли для себе ще одну біль.
"І, ось, дивні люди. Вони винайшли при дуже проблемною, тяжкого життя, при величезній кількості болю, неприязні, стресів, вони винайшли ще одну біль для себе, і тепер вони страждають ще з цього приводу. Вони винайшли, як би, ненависть до тих, хто думає інакше. Зрозуміло, що вся ця сакральність вогню – вона просто, як би... Як би це такий собі суспільний договір, це вколочено у голови. Але і до реальності це має досить мало відношення – ну, подивіться, з якою пристрастю це переживається", - резюмував публіцист.
