В Україні помітили перші кроки на шляху до розвитку економіки
На місце українських "бариг" повинні прийти нормальні бізнесмени, які будуть цінувати молоді і талановиті кадри. Таку думку висловив блогер Дмитро Томчук на своїй сторінці в соцмережі Facebook.
"У Дніпропетровську в середині дев'яностих відкрився перший елітний супермаркет. Супермаркет Тріумф на розі Дзержинського і Карла Маркса. Там була різна дивовижна їжа, приблизно того ж асортименту, що сьогодні в будь-якому пристойному супермаркеті. Просто там все було в рази дорожче, а ціни були вказані у доларах – щоб не залишалося сумнівів, що це круто. Наприклад, фейкову сумку "дольче і габбана", за типом тих, що можна придбати сьогодні на центральному колгоспному ринку Дніпра, там можна було купити за пару тисяч доларів - тоді ще населення не сильно знало про фейки, і покупці знаходилися. І ось ми з однокурсником зайшли в цей супермаркет", - написав він.
"Як зараз пам'ятаю: на мені була болонєва курточка трохи нижче колін, куплена на товкучці ще в Бердичеві, і в'язана вовняна шапка, за типом "півника". Мій товариш був одягнений приблизно так само. "Так, студенти, на екскурсію прийдете пізніше, коли у нас закінчиться час пік!" - вимовила гордовита касирка з виразом голосу і обличчя як у імператриці Катерини, яка дарує Тавриду Потьомкіну. Скільки пихи, зневаги та зверхності, почуття власної переваги, причетності до "еліти" було в цьому. Ми роздивились: час і правда був обідній. По залу скиталося осіб п'ять в малинових піджаках або зелених слаксах. Це вважалося "часом пік" в цьому сяючому місці. Ми зрозуміли, що ми не вийшли походженням, щоб ходити по супермаркету і дивитися на розкладені товари. Що це для надлюдей, а ми за типом комах, як і решта 98% населення всього кілька років як зруйнованого Радянського Союзу. І ми вийшли звідти", - розповів блогер.
"Мене завжди дивувала ця риса комерсів 90-х - як вони, увірвавши випадково, разово, якусь тисячу доларів, роздуваються від пихи, зневаги до оточуючих, і почуття переваги. Адже це було масово. Торговці жуйками, господарі яток, кооператори, які торгують асортиментом сьогоднішніх столиків "все по п'ять" - як всі вони мнили себе воротилами з Уолл-стріт! Цікаво, чи всі вони сьогодні процвітають і ведуть свої успішні бізнеси?" – зазначив Томчук.
"Час змінився, скажете ви. Це ж дев'яності; люди стали іншими; бізнес став іншим; тепер все більш цивілізовано. Напевно", - підкреслив блогер.
Однак, за його словами, справа не в часі, а у ставленні до людей.
"Як раз сьогодні я бачив в середині мого кварталу картину: двоє процвітаючих бізнесменів в шикарних авто на євробляхах стали один навпроти одного у вузькому проїзді. Вони стояли рівно 27 хвилин: жоден не хотів поступатися дорогою. Тому що тоді б він впустив свою гідність успішного українського бізнесмена. Недодекомунізована пенсіонерка, спостерігаючи цю сцену, прорекла, причому мені: "Тварі! Які ви всі стали тварі! Чого ви хочете від уряду, якщо ви самі стали такими створіннями?" Я не став їй відповідати. Ні, справа не в часі, він завжди один і той самий. Справа у відношенні до людей", - сказав очевидець.
Скріншот поста (facebook.com/dmitriy.tomchuk)
"Чи думав засновник супермаркету, що мине 20 років, і студенти, яких не пускали у його "шикарний" заклад, стануть такими ж, як він, дніпровськими бізнесменами? Ні, напевно, не такими ж. Я думав, якщо б мені довелося вирішувати з цією людиною питання партнерства, захотів би я, дізнавшись, що це був його супермаркет з його порядками (а чиїми ж? Касирки? Не смішно) вступати з ним в бізнес на паритетних засадах? Не впевнений. Тому що, як в анекдоті: ложки, за 20 років, знайшлися. А от осад... Тому що, як у давній приказці: "Поводьтеся з молодшими шанобливо, адже ви не знаєте, ким вони стануть", - зазначив Томчук.
Він також додав, що його радує сьогоднішнє ставлення багатьох великих бізнесів до "зовсім зеленого молодняку".
"Їм влаштовують конкурси, вислуховують їх презентації, як рівних, звертають на них увагу, розшукують талановитих, пропонують проекти, роботу, гранти, гроші. Їх не просять вийти з компанії, поки "пристойна публіка" не покине будівлю. Це дає шанс країні та людям. Шанс на майбутнє", - поділився блогер.
"Шанс, який не був дан підприємцями 90-х молоді 90-х: все, що ми взяли, ми взяли самі, на свій страх і ризик. Саме тому всі ці 20 років країна мало відрізнялася від країни, в якій завалився совстрой: майбутнє так і не настало", - додав він.
"Я продовжую мріяти про те ж, що і в середині 90-х: щоб всі бариги в цій країні здохли, і замість них у бізнес прийшли нормальні бізнесмени. Які будуть розуміти, що молоді кадри – це в першу чергу їх майбутнє. Їх, персонально. Те, що я бачу на конкурсах і конференціях стартапів, мене радує – робляться перші кроки назустріч тим, хто дуже скоро стане ядром економіки. Але це – тільки перші кроки на дуже довгому шляху", - підкреслив Томчук.
Скріншот поста (facebook.com/dmitriy.tomchuk)
До речі, відома блогер розповіла, чому жити в Україні важко.