"Ніхто замість нас цього не зробить": як у пекарні під Києвом людей з синдромом Дауна готують до роботи

STYLER відвідав особливу пекарню, щоб ближче познайомитися з унікальною ініціативою і її "сонячними" учасниками

До Всесвітнього дня людей з синдромом Дауна, 21 березня в пекарні під Києвом (місто Бровари) стартувала унікальна для України ініціатива – перші 10 стажерів з хромосомною аномалією і проблемами розумового розвитку тут зможуть проходити професійну підготовку, щоб вже в наступному році отримати свою першу офіційну роботу.

У назві пекарні "21.3" – є свій смисл. Справа в тому, що у людей з синдромом Дауна саме у 21 парі хромосом спостерігається третя, непарна хромосома (так звана трисомія).

Цікаво, що ідейним натхненником і організатором унікального проекту виступила українсько-голландська сім'я, яка проживає в Україні. Аренда ван де Рей-Василенко та Андрій Василенко – батьки 14-річного хлопчика Петі з синдромом Дауна. За свої кошти і завдяки допомозі партнерів парі вдалося відкрити під Києвом пекарню і створити в ній умови для навчання "особливих людей". У березні 2019 року Аренда і Андрій планують відкрити кафе при пекарні, в якому будуть працювати люди з інвалідністю, а також буде розроблена програма їх супроводу на робочому місці соціальним працівником-педагогом.

Пекарня для "сонячних людей" (відеорепортаж STYLER.rbc.ua/ Валентина Балабанова)

"Нам пропонували відмовитися від Петі, але для нас це було неприпустимо"

Сьогодні в родині Василенків виховується четверо дітей, у одного з яких синдром Дауна.

Петі 14 років. Він навчається у спеціальній школі, у нього є свої захоплення, хлопчик любить допомагати батькам. Так, Петя вже неодноразово брав участь у процесі випікання хліба. Підліток з гордістю показує співрозмовникам відповідні фотографії.

14-річний Петя - син засновників пекарні "21.3" (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

При цьому хлопчик абсолютно спокійно спілкується з незнайомими йому людьми, відповідає на прості запитання. З'ясувалося навіть, що така активна увага з боку журналістів його анітрохи не бентежить, швидше навпаки – подобається.

"Не хочу додому", - зізнався Петро.

Петя вже не вперше допомагає пекарям (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

Однак, за словами батьків хлопчика, такої ідилії могло б не трапиться. У 2003 році мамі Петі співробітники пологового будинку настійно рекомендували відмовитися від "тягаря".

"У серпні 2003-го у нас народилася друга дитина – син. І це була велика радість. Але невдовзі прийшла погана звістка. В пологовому нам сказали, що у нас народився "такий сильний інвалід, що він ніколи навіть ходити не зможе". Тому нам запропонували підписати відмову від дитини, мовляв, нехай держава їм займається, а "ви собі народжуйте здорових дітей", - згадує Аренда Василенко, мама Петрика.

Аренда Василенко - мама Петі, одна із засновників соціальної пекарні під Києвом (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

Для українсько-голландської сім'ї така "пропозиція" було неприпустимою.

"Це наша дитина, ми хотіли забрати її додому. В цей же час мої родичі радили приїхати мені з дитиною в Нідерланди, де є всі умови для максимального розвитку таких дітей. Але ми з чоловіком вирішили, що у нас інший шлях. Нам треба залишитися і розвивати цей напрям (ред. – систему розвитку людей з синдромом Дауна) тут, в Україні", - говорить Аренда.

Петю назвали на честь дідуся, який також відвідав презентацію соціальної ініціативи (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

"Якщо запитаєте у голландської сім'ї, де є дитина з синдромом Дауна, чому вони не виїхали з Голландії, то вони взагалі не зрозуміють суті цього питання... Я народився в Україні, з дружиною ми вирішили тут жити. Легко це чи важко - у будь-якому випадку це все дуже відносно... В Україні жити насправді не важко. У нас трохи гірші умови, ніж у наших західних сусідів. Але для цього тут і повинні залишатися креативні люди, працьовиті, щоб міняти цю країну. Якщо я не буду щось робити, ніхто за мене цього не зробить. Вже дуже багато чого змінилося за останні 14 років в Україні, і ми раді, що є частиною цих змін. А наше перебування в Голландії абсолютно нічого б там кардинально не змінило", - говорить Андрій Василенко, батько Петі і один із засновників пекарні "23.1".

Андрій Василенко (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

З самого народження Петі його батьки зрозуміли, що їм потрібно заздалегідь думати не тільки про його виховання, але й про майбутнє працевлаштування.

"Зіткнувшись з українськими реаліями, ми зрозуміли, що тут немає необхідної для нашої дитини моделі виховання", - говорить Аренда.

Тому Аренда Василенко виступила одним з організаторів батьківської організації ВБО "Даун Синдром" "Перспектива 21-3" – об'єднання батьків, які також зіткнулись з проблемою виховання в Україні дітей з синдромом Дауна. Пізніше мама Петрика також задумалася, де буде працювати її дитина після закінчення школи.

У пекарні "21.3" у процесі навчання за дітьми також будуть спостерігати педагоги (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

Сім'я Василенко часто їздила в Голландію, де відвідувала спецшколи з інклюзивною освітою, вивчала модель бізнесу, яка дозволяє працевлаштовувати людей з інвалідністю.

Під час чергової поїздки Аренда і Андрій познайомилися з засновником пекарні "Унік" в Голландії, створеної 4 роки тому. Сьогодні тут працює 13 людей з інвалідністю, в тому числі з синдромом Дауна.

Надихнувшись цим прикладом, українсько-голландська пара повернулася в Україну і приступила до створення подібної пекарні в нашій країні.

У 2019 році ініціатива Аренди та Андрія зможе працевлаштувати одну мінімум одну людину з синдромом Дауна

Підлітки з синдромом Дауна вже приступили до процесу стажування в пекарні під Києвом (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

Пекарня "21.3" успішно пропрацювала рік. Родина Василенків вирішила, що 25% прибутку пекарні буде направлено на створення робочих місць для людей з синдромом Дауна та іншими особливостями розумового розвитку.

"Це повністю приватна ініціатива, це кошти нашої родини... Ми просто хочемо спробувати показати, що навіть соціальний проект може працювати як прибутковий бізнес", - розповідає про ідею Андрій Василенко.

Мабуть, найбільш усміхненими під час старту ініціативи були дівчатка (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

15-річну Машу забавляло липке тісто (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

Очікується, що підлітки, які навчаються в школі "Перспектива 21-3" протягом 2-2,5 років будуть регулярно приїжджати в пекарню і проходити тут стажування, під час якого їх будуть привчати не тільки до робочого процесу, але і до дисципліни, гігієни.

Більш того, діти також будуть паралельно привчатися до роботи в кафе, наприклад, до ролі офіціантів.

"Знаєте, ми з чоловіком побували в кафе і ресторанах в Голландії, де офіціантами працювали люди з синдромом Дауна, які навіть не могли читати або писати. Тим не менше вони були професійними офіціантами! Могли відзначати замовлення з допомогою картинок, піктограм. Було дуже комфортно з ними", - розповідає Аренда Василенко.

"Сонячних діток" також активно навчають працювати у сфері обслуговуючого персоналу (фото: РБК-Україна, Віталій Носач)

В процесі навчання старшокласники опановують навички роботи офіціантів, працівників кухні, обслуговуючого персоналу в сфері громадського харчування. На даний момент учні займаються упаковкою виробів та прибиранням приміщень. За словами організаторів проекту, людей з синдромом Дауна не пригнічує подібна робота, навпаки вони добре можуть виконувати досить монотонні дії.

Фото: РБК-Україна, Віталій Носач

Що стосується працевлаштування, то вже в 2019 році з відкриттям кафе при пекарні тут буде працевлаштована перша людина з синдромом Дауна. А до моменту закінчення школи в 2021 році в десяти її випускників будуть робочі місця.

Батьки Петі сподіваються, що своїм прикладом зможуть надихнути інших людей не "гидувати" подібними соціальними ініціативами.

"Кожен батько чи мама дитини із синдромом Дауна дуже переживають про майбутнє своєї дитини: чи зможе вона знайти своє місце в цьому житті, чи зможе знайти роботу та бути самостійною? Нашому синові і його однокласникам, які навчаються у спеціальній школі, вже зараз необхідно опановувати робочі спеціальності, а через рік-два вже й працювати. На жаль, на державу ми не можемо розраховувати. Тому зараз ми створюємо не тільки маленьку пекарню для наших дітей, ми створюємо модель, яку хочемо показати Україну як приклад вирішення проблем з працевлаштуванням і соціальним супроводом людей з інвалідністю", - підсумувала Аренда Василенко, організатор соціальної пекарні.