Молода жінка з Дніпра розповіла, чому 7 років терпіла насильство від чоловіка
Жінка з Дніпра на ім'я Оксана потерпала від насильства з боку чоловіка сім років, доки він не кинув її. Вона розповіла, чому терпіла та прощала, і, навіть, сподівається на повернення чоловіка додому. Своє прізвище потерпіла попросила не називати.
Про історію Оксани пише сайт "Громадське радіо".
Коханого чоловіка, який роками знущався над Оксаною, вона ні в чому не звинувачує. Насильницькі дії щодо себе насильством не називає.
"Чоловік мене давно кинув. Сказав, що я йому набридла. На прощання побив. Мені дуже погано без нього зараз, хочу, щоб він повернувся. А за те, що бив — не засуджую. Ну, я його дуже сильно кохаю і не можу засуджувати", — розповідає Оксана.
У поведінці чоловіка Оксана не вбачає нічого надзвичайного. Вона змалку засвоїла формулу "Б’є — значить, любить".
За її словами, вони були разом сім років, впродовж яких чоловік її бив. Їй здається, що у кожній другій родині чоловік лупцює жінку. Схильність чоловіка до садизму Оксана вважає слабкістю.
За словами Оксани, коли чоловік вдарив її вперше, вона хотіла його покинути. Але пробачила, а з часом звикла до систематичних знущань.
"Все має бути тільки як він хоче, якщо щось не так — істерика, крики, хапання за руки до синяків. І душив мене подушкою, і чиркав запальничкою в обличчя, морально знущався, — казав, що я гірша за всіх, що негарна. Бив під настрій, щось не вийшло — в мене летіли капці, посуд. Одного разу облив окропом. Друзів та подруг в мене не залишилося — з усіма заборонив спілкуватися. Фарбуватися заборонив, вдягатися яскраво. Ну, я звикла. Жінка має підкорятися", — виправдовує насильницькі дії чоловіка Оксана.
Терпіти знущання від чоловіків Оксана навчилася ще в дитинстві. Її батько поводився так само. Терпіти, на її думку, – жіноча доля.
"Ну, не зкалічив же. Знав міру" — говорить жінка.
За словами психолога Олександри Решетілової, дитина, що зростала в атмосфері принижень та побиття, не лише звикає до цього, але й виносить модель поведінки жертви у майбутні стосунки з протилежною статтю.
"Ключовий момент — насильство та агресія стають в таких сім’ях основною формою контакту та вираження любові. Жінки, що терплять домашне насильство в будь-яких його проявах, в глибині душі відчувають себе вартими саме такого ставлення. Основною формою уваги та вираження батьками почуттів до своїх дітей — були грубість, крик, роздратування. Таке оточення стає знайомим і звичним. Зростаючи, жінки шукають та знаходять чоловіків, із якими відчувають звичні почуття, поринають у знайоме з дитинства життя. Вони просто не уявляють, що може бути інакше", — каже психолог.
З цієї причини жертви домашнього насильства в більшості випадків мовчать про те, що коїться у їхніх родинах. А також схильні виправдовувати своїх чоловіків, як це робить Оксана.
"Я ніколи не вважала себе жертвою насильства. І не вважаю. Багато хто ж живе. До поліції я не зверталася, звісно. Як можна скаржитися на кохану людину?", - каже жінка.
Відтак, скаржитися у відповідні органи і розривати із насильником стосунки — життєва необхідність для жертви, яка або не усвідомлює всієї небезпеки свого становища, або просто не має сил вирватися за його межі.
Юрист Юлія Сегеда зазначає, що в Україні діє закон "Про попередження насильства в сім’ї", а також є стаття 173/2 Адміністративного кодексу, яка передбачає адміністративну відповідальність за дії, спрямовані на насильство в сім’ї.
"Насильство буває чотирьох видів: фізичне, психологічне, економічне та сексуальне. Якщо вбачаються насильницькі дії у родині, то людина, відповідно до закону, звертається до органів поліції, а також може звернутися до соціальних служб", - каже юрист.
В Дніпровській області особам, які постраждали від насильства в родині, допомагають у низці соціальних служб, центрів та громадських організацій.
У міському центрі соціально-психологічної допомоги постраждалі можуть за необхідності жити до трьох місяців. Тут жертву насильства соціальні працівники та психологи виводять із кризового стану, допомагають їй розібратися в ситуації, а того, хто врешті вирішив жити по-новому, — адаптують до нового життя. Щоб отримати допомогу, постраждалим треба просто написати заяву.
Також у Дніпрі є "гарячі лінії", куди жертви насильства звертаються за емоційною підтримкою: 3 704 818, 080050335 або 386 з мобільного.
Телефон Обласного центру психологічної допомоги — 376 53 83.
До речі, у Севастополі чиновник побив підлеглу, яка посміла вимагати зарплату.