Чи готові українські режисери створювати "повний метр" про драматичні події в Україні – в матеріалі Styler
28 грудня щорічно відзначається Міжнародний день кіно. Датою народження кінематографа вважається саме цей день, оскільки 28 грудня 1895 року в одному з паризьких кафе представили публіці перший у світі короткометражний фільм "Прибуття потягу на вокзал Ла Сьотю" - перша кінострічка, показана публіці за гроші.
У цей день редакція Styler задалася питанням: чому через три роки після Революції Гідності і під час війни на Донбасі в Україні практично відсутні повнометражні фільми про ці події.
Якщо документальні фільми про Майдані і АТО знайти не складно, то з художніми – зовсім інша ситуація. Виявилося, що художній фільм про Майдан на сьогоднішній день тільки один. "Одного разу в Україні" режисера Ігоря Парфьонова став також першим з українських художніх фільмів, знятих про події Евромайдана.
Ми вирішили дізнатися, що з цього приводу думають українські режисери. Часто звучить думка про те, що зараз зовсім не час для фільмів на такі драматичні теми, адже їх ще належить осмислити, щоб потім видати якісний продукт.
Втім, інші впевнені: якщо зараз не розповідати історії про героїчні подвиги українських вояків і революціонерів, то з часом ці історії стануть менш живими. Також у розмові з режисерами стало відомо, що наступний рік може бути ознаменований для українського глядача виходом в кінопрокат масштабної військової драми про героїчну оборону Донецького аеропорту.
Режисер Ігор Парфьонов знімав "Одного разу в Україні" прямо під час революційних подій на Майдані. Втім, історія виникнення картини почалася раніше. За словами самого режисера, ідея створення фільму виникла, коли у Врадіївці спалахнули протести після вчинення працівниками міліції групового згвалтування.
Тоді міліція і прокуратура Миколаївської області намагалися покривати винних, що викликало обурення місцевих жителів. Режисер називає ці акції прелюдією Майдану. А коли у грудні 2013 року на Майдані побили студентів, і на центральній площі Києва зібралися десятки тисяч українців, Ігор Пономарьов вирішив переписувати сценарій фільму прямо на барикадах. Таким чином, Майдан, крім плацдарму боротьби за демократичне майбутнє країни, перетворився також і в місце зйомок фільму.
Стрічка розповідає про дівчину Ніну, яка з кримського селища на березі моря їде до Києва, щоб приєднатися до протестуючих і врятуватися від місцевих перевертнів у міліцейських погонах, які її зґвалтували. Крім того, Ніна стала свідком того, як вони вбили її подругу.
Євромайдан дає героїні підтримку нових друзів, у кожного з яких своя історія. Серед них - Афганець, тренер "Беркута" з самбо, який перейшов у табір опозиції після подій 30 листопада 2013 року. Проте злочинці-міліціонери приїжджають за Ніною, яка залишається небезпечним свідком, до Київа. Вони тут не тільки для того, щоб знищити Ніну, але і кров'ю дискредитувати мирних демонстрантів з єдиною метою – розігнати Євромайдан.
Як помітно з трейлера фільму, в цій картині немає ні спеціальних декорацій, ні масовки. Сценарій соціальної драми розгортається на тлі абсолютно реальних подій. Волонтери готують їжу, розливають чай, зі сцени виступає майбутній президент Петро Порошенко, активісти роздають листівки. Поряд з цими документальними кадрами глядач спостерігає за грою акторів. Більшість з них — не професіонали, а одну із ролей виконує сам режисер Ігор Парфьонов.
"Зараз про Майдан і війну на Донбасі знімають в основному документальне кіно, - розповідає режисер, актор і продюсер Олесь Санін. - Ми цим жили, ми переживали, і ми це знімали. Я в тому числі. Думаю, поки документальних фільмів достатньо. А повнометражний художній фільм - інший жанр. Чому ігрового кіно про Майдані та Донбасі не знімають? Не знаю. Думаю, ця тема дуже складна. Всі пережили такі неймовірні потрясіння в житті реальному, що вмістити її в двогодинну версію історії придуманої досить складно".
"Персонажі, яких я зустрічав під час Майдану в реальному житті, все одно будуть сильніше придуманих мною людей. І тим більше складно здивувати цими персонажами глядачів. Після всіх тих переживань, тієї драми і смерті близьких – я просто не знаю, що цьому протиставити всьому. Як режисерові, мені зараз хочеться розповісти щось світле і чесне".
За словами режисера, для створення таких фільмів має пройти якийсь час. Але це не просто час, а період, протягом котрого як глядач, так і творець фільму, усвідомлює події, що відбулися.
"Це просто необхідно, щоб перенести Майдан і Донбас у мистецький вимір. Ми всі були в цьому вирі подій. Навіть якщо хтось і не був на Майдані, то все одно переживав. У кіно потрібно зрозуміти, яка сторона для тебе правильна. Але я не маю на увазі політичну сторону. Просто треба зрозуміти, що з нами сталося. Мені пропонували робити таке кіно. Говорили, що держава допоможе. Я відмовився. Не знаю, може, у когось були інші історії. Очевидно, що політики зацікавлені в тому, щоб залишити свій слід в історії. Але от Помаранчева революція мала кілька невдалих прикладів в кінематографі".
З часом художні фільми про Майдан і війну на Донбасі обов'язково з'являться, допускає режисер. Це будуть історії зі спогадами в історичній ретроспективі.
"Анджей Вайда створив прекрасну роботу про історію руху "Солідарність". Робота вийшла дуже сильна і якісна. Але зняв її через понад двадцять років після подій, пов'язаних з нею. Це не обов'язково має бути прикладом для нас. Просто в будь-якому випадку художнє кіно має позбутися кон'юнктури, а це не швидкий процес".
Одна з частин документального фільму "Переселені-Переміщені" від об'єднання режисерів-документалістів Babylon'13
"Багато з тих же причин досі не можуть читати книги про революції і про війну. Якщо література дає простір для уяви, то фільм дає відразу і візуальне сприйняття. Уявіть, як будуть будувати Майдан у вигляді декорації, створювати драматичні передумови. Ми на Майдані не знали, що станеться з нами в будь-який момент. Ми жили в соцмережах, у розмовах, у стресі, у драмі. Не знали, чим все це закінчиться, і це тримало нас у напрузі. Створити таку ж ситуацію у фільмі буде неймовірно складно. Інтриги як історичної події немає, тому потрібна внутрішня інтрига. А вона в цьому випадку буде набагато слабкіше, ніж справжня".
У грудні 2016 стало відомо, що досить скоро художній фільм про війну на Донбасі все-таки з'явиться. Ймовірно, він вийде в прокат у другій половині наступного року. Державне агентство України з питань кіно (Держкіно) прийняло рішення виділити на виробництво фільму "Кіборги" режисера фільму Ахтема Сейтаблаєва 23,97 млн грн.
"19 грудня Державне агентство України з питань кіно уклало з компанією "Ідас-Філм" контракт про надання проекту "Кіборги" державної фінансової підтримки у розмірі 23 млн 973,6 тис. грн. Загальна вартість виробництва фільму - 47 млн 947,2 тис. грн", - повідомляється на офіційній сторінці Держкіно у соцмережі Facebook в понеділок.
Драма "Кіборги" - це історія про легендарних українських військовослужбовців, які захищають цілісність і незалежність нашої держави на Сході України.
"Багато говорять, що знімати кіно про Революцію гідності та війну на Донбасі ще зарано, - говорить режисер фільму Ахтем Сейтаблаєв. - Втім, і мені часто задають питання: "А чи не рано знімати такі фільми?". Адже, на думку багатьох, має пройти час, тема повинна "вистоятися". З одного боку, начебто так. Але з іншого, коли країна гостро потребує те, що допоможе самоідентифікації українців, таке кіно просто неможливо не знімати сьогодні. Це історія, яку неможливо не розповісти. Це історія про героїчну оборону Донецького аеропорту".
"Три дні в аеропорту" від Babylon'13
"Сценарій для картини писала український драматург Наталя Ворожбит. І, крім того, знімальну групу консультували самі військові, які були учасниками цих подій. Військова драма – так можна визначити жанр цього художнього фільму, заснованого на реальних подіях. За словами режисера, фільм "Кіборги" оповідає про героїв, які щодня ризикують своїм життям заради України. Але не обійдеться в картині і без гумору.
Це історія про людей, яким щохвилини загрожує смерть. А гумор – це дуже часто якраз той засіб, який допомагає триматися на плаву. Але у фільмі також буде багато серйозних розмов між людьми різного віку, різних поглядів.
Тут ми бачимо проблематику різниці відчуттів, різниці світоглядів. Але при цьому всіх об'єднує одна ідея – захист країни. Для когось батьківщина – це будинок, сім'я, діти. Для інших – щось своє, унікальне. Але при різниці орієнтувань всі герої дивляться в одному напрямку. Завдяки такій різниці ми отримаємо поліфонію сподівань, надій, переживань".
Документальний фільм Антіна Мухарського "Майдан. Мистецтво спротиву"
"Але готових відповідей на питання ми не даємо. Просто хочемо розповісти, як у трагічних обставинах зароджується новий український епос. Я впевнений, це епос на рівні древньогрецьких трагедій. У нас формується нова нація. І важливо, що всі події і люди, з якими стикається молода людина на війні – все це його формує. А всі інші герої розуміють, що саме за такими людьми нового покоління – майбутнє України. Майбутнє, про яке всі ми мріємо – правова і мирна держава, де люди розуміють, де чорне і біле, де небо і земля".
Передбачається, що фільм "Кіборги" вийде в прокат на екрани 6 грудня 2017 року до Дня захисника України. На даний момент проходять проби акторів.
"З проблематики фільм набагато ширше, ніж військові події. Хочемо зняти його динамічним, емоційним, щирим. Це буде територія дотику для різних глядачів. Тих, хто любить гарно зняті бойові сцени, для тих, хто любить детально осмислити внутрішню систему координат героїв. Це фільм і для розуму, і для емоцій. Але в будь-якому випадку буде розповідатися про події, які сталися у реальному житті. З людьми, які живуть поруч з нами".