Вшанувати поховання: як ідентифікують тіла загиблих Героїв України

Фото надано проектом "ЕВАКУАЦІЯ 200"
Фото надано проектом "ЕВАКУАЦІЯ 200"

Четвертий рік війни, три кладовища і 206 могил зі тимчасово невпізнаними бійцями АТО. Під Дніпром, Запоріжжям і Старобільськом Луганської області поховані військові, які віддали життя за Україну, але все ще неупокоєні в рідних містах

Ідентифікацією тіл займаються сили ЗСУ, активісти та волонтери. Але, незважаючи на спільні зусилля, перезахоронювати солдатів все ще дуже складно. Багато родичів безвісти зниклих солдатів не хочуть здавати ДНК-тести, тому що складно і боляче приймати неминуче.

Солдату 80-ї окремої аеромобільної бригади Володимиру Бузенко назавжди залишиться 26 років. Він був красенем з позивним "Італієць" і героїчно загинув взимку 2015 року, захищаючи Донецький аеропорт. Його тіло не могли евакуювати з місця бою, і тільки через 10 місяців Володимира поховали біля його батька в Чернівецькій області. Петро Бузенко страшно переживав смерть сина і помер за три тижні до того, як його Вову привезли додому.

Фото: Володимир Бузенко героїчно загинув взимку 2015 року, захищаючи Донецький аеропорт (memorybook.org.ua)

"ЕВАКУАЦІЯ 200"

"Італійця" і ще понад 1300 військових, які віддали життя за Україну, вдалося знайти і евакуювати для ідентифікації із зони АТО завдяки зусиллям гуманітарного проекту Збройних сил України "ЕВАКУАЦІЯ 200".

"Безпосередньо ідентифікацією займаються слідчі Нацполіції і Служби безпеки. Наші завдання - пошук і евакуація тіл загиблих військовослужбовців, обстеження місць необлікованих поховань, допомога в організації похорону і, головне, - інформаційно-психологічний супровід родичів військовослужбовців, які вважаються зниклими безвісти", - каже представник відділу пошукової роботи та координатор гуманітарного проекту ЗСУ Михайло Котелевський

Пошукові групи проекту свою важку і складну роботу почали відразу після Іловайської трагедії. Тоді представники місії в буквальному сенсі слів збирали тіла загиблих бійців АТО на місцях недавніх боїв.

Фото: Ідентифікацією тіл займаються сили ЗСУ, активісти та волонтери (надано проектом "ЕВАКУАЦІЯ 200")

З вересня 2014 року пошукові групи проекту "ЕВАКУАЦІЯ 200" на постійній основі виконують завдання безпосередньо в зоні бойових дій, і при необхідності виїжджають, в тому числі, на тимчасово непідконтрольну територію.

"Міжвідомча система в Україні, - говорить Котелевський, - побудована наступним чином: пошукові групи "ЕВАКУАЦІЯ 200" знаходять тіла або останки загиблих, далі вони доставляються в Дніпро, де з ними працюють слідчі і судмедексперти. Якщо з якихось причин тіла не вдається відразу впізнати, їх тимчасово ховають під номерами, попередньо відібравши у них біологічні матеріали для виведення генотипу і подальшого проведення ДНК-експертиз".

На четвертому році війни в Україні діють аж три кладовища з тимчасово невпізнаними бійцями, загиблими в районі проведення АТО. У селищі Чмирівка під Старобільськом спочивають 16 захисників країни, на Кушугумському кладовищі Запорізької області – 73 і на Краснопільському в Дніпрі – 117 військових.

За словами Михайла Котелевського, третина з загальних 206 поховань вже ідентифіковані – зараз триває робота з родичами загиблих. Спочатку на цих кладовищах, до речі, були поховані 450 невідомих захисників України.

"Однією з основних проблем в ідентифікації, - підкреслює представник місії, - є по-людськи зрозуміле небажання рідних безвісти зниклих здавати ДНК-тести. Але без такої складної і дорогою експертизи, яка проводиться за рахунок держави, впізнати тіла, на жаль, неможливо".

Краснопільське кладовище

Найбільше в Україні поховання невпізнаних бійців АТО – чинне Краснопільське кладовище на виїзді з Дніпра. Ділянка, що знаходиться відразу біля входу, з'явилась після Іловайського котла. Перші поховання тут почалися рівно три роки тому – восени 2014-го.

 

Фото: Краснопільське кладовище на виїзді з Дніпра, де поховані тимчасово невпізнані бійці АТО (РБК-Україна)

Відразу перед ділянкою встановлений великий меморіал, на якому написано: "Захисникам вклоняємося низько. Вам назавжди у наших душах жить".

Фото: Краснопільське кладовище на виїзді з Дніпра (РБК-Україна)

Всі могили тут майже дзеркально схожі один на одного: чотиризначний номер реєстрації, прапор України, вінки, хрести. Поруч – порожні ями для тих, кого ще можуть поховати.

Фото: Краснопільське кладовище на виїзді з Дніпра (РБК-Україна)

Краснопільським кладовищем опікується адміністрація Дніпра, також за могилами доглядають небайдужі городяни. Частина ідентифікованих військових, за рішенням їхніх родичів, не перепоховують. У такому разі порядковий номер змінюється на ім'я бійця і біля могили може бути встановлено пам'ятник.

Похований двічі

Деякі історії про ідентифікацію загиблих військових страшні до тремтіння в колінах. Ти чуєш їх і здається, що такого не може бути – не можна людині таке витримати.

12 серпня 2014 року командир танка Т-64, 24-річний старший лейтенант Артем Абрамович прийняв рішення йти на таран російського танка Т-72. Він, кадровий офіцер, тоді прикривав відхід 30-ї механізованої бригади під Степанівкою Донецької області. Російський танк згорів, разом з ним згорів і наш Т-64.

Фото: "Деякі історії про ідентифікацію загиблих військових страшні до тремтіння в колінах" (надано проектом "ЕВАКУАЦІЯ 200")

Артем і ще двоє членів екіпажу – 31-річний солдат Петро Бабух і 40-річний сержант Ярослав Антонюк – до осені 2014 року вважалися безвісти зниклими. Волонтерська місія "Чорний тюльпан" вилучила тіла з згорілого танка, потім була проведена ДНК-експертиза, яка довела, що знайдені останки належать Артему Абрамовичу і Петру Бабуху. Військових поховали навесні 2015 року, а сержант Антонюк так і залишився безвісті зниклим.

У 2017 році мама капітана (посмертно) Артема Абрамовича Світлана дозволила провести ексгумацію тіла сина. Дружина сержанта Ніна Антонюк припускала, що її чоловік також згорів у бою під Степанівкою і не розуміла, чому ДНК-експертиза не знайшла його серед інших загиблих військових.

Повторні дослідження підтвердили здогадки – в могилі Артема Абрамовича спочивав і сержант Ярослав Антонюк. Крім цього, з'ясувалося, що у загиблого капітана весь цей час був з собою паспорт. Судмедексперти не спромоглися навіть прибрати шматки згорілого танка і боєприпасів – все так і залишилося упереміш з плоттю. А ще серед останків виявили частини тіла солдата Петра Бабуха. Всьому виною - страшна помилка першої ДНК-експертизи.

Фото: "Частина ідентифікованих військових, за рішенням їхніх родичів, не перепоховують" (надано проектом "ЕВАКУАЦІЯ 200")

10 жовтня 2017 року в Житомирі Артема Абрамовича поховали вдруге. Тіло сержанта Антонюка було віддане землі.

"Я, - каже Світлана Абрамович, - не вберегла, як мама, дитину живою. І тепер винні будуть покарані. Я повинна присвятити цьому своє життя. Мені втрачати нічого. Для того, щоб інші мами знайшли, нехай в такій якості, але дітей додому".

ДНК-експертиза проводилася в Запоріжжі. Зараз судмедексперти, які допустили помилку, вже не працюють - пішли за власним бажанням більше року тому. В 2014 році, коли були вилучені тіла загиблих військових, точного регламенту з ДНК-експертиз не було, так що притягнути винних до відповідальності шансів дуже мало.

Фото: Одна з основних проблем в ідентифікації - по-людськи зрозуміле небажання рідних безвісти зниклих здавати ДНК-тести (надано проектом "ЕВАКУАЦІЯ 200")

Що робити родичам:

Якщо в зоні АТО безвісті пропала близька вам людина і ви б хотіли перевірити, чи не була вона похована на одному із кладовищ з тимчасово невпізнаними Героями України, вам необхідно:

  1. Звернутися у Відділення пошукової роботи Управління цивільно-військового співробітництва ЗСУ Тел: (044)-454-73-38. Або в Національну поліцію Дніпра. Тел.: (056)-756-50-01; (056)-756-50-02.
  2. Приїхати в Дніпро з кровним родичем (батьки, діти, рідні брати або сестри) та безкоштовно здати ДНК-тест. 

 

Нагадуємо, не забудьте обрати свій спосіб читати новини.
On Top