Як проблема домашнього насильства стала "темою-табу" в Україні і що з цим робити

Проблема домашнього насильства залишається "заборонено" в українському суспільстві. У нас не прийнято "виносити сміття з хати", а конфлікти повинні вирішуватися в межах сім'ї. Обрана політика замовчування щороку калічить долі тисяч українок та їх дітей

Протягом 2016 року понад 96 000 українців постраждали від домашнього насильства, у першому кварталі поточного року було зафіксовано близько 25 000 звернень. А ось у 2014 році Міністерство соціальної політики України тільки офіційно зафіксувала понад 120 тисяч випадків домашнього насильства.

"Традиційно" найбільш незахищеними залишаються жінки (88% від загальної кількості звернень). Генеральний прокурор України Юрій Луценко навіть якось заявив, що кожна третя українка потерпає від насильства в сім'ї.

При цьому образи, приниження, побої і навіть сексуальні домагання приходять звідти, звідки не чекаєш – з боку інтимного партнера або найбільш близьких членів родини, яким ти цілком довіряєш.

Styler вирішив підняти гостру тему і розібратися, що собою являє домашнє насильство, як "сімейна фортеця" може перетворитися в "тюрму" із суворими "наглядачами", чому навіть з боку правоохоронних органів дуже складно домогтися захисту і як з цим можна боротися.

Не тільки побої: Що таке домашнє насильство

Фото: Постійний психологічний тиск, приниження, заборона на роботу і т. д. - також розцінюється як насильство в сім'ї (freepik.com/dragana-gordic)

Закон України "Про попередження насильства в сім'ї" визначає під таким видом насильства будь-які умисні дії фізичного (побої, тілесні ушкодження), сексуального, психологічного (образи, погрози, переслідування, залякування) або економічного (позбавлення житла, їжі, одягу, засобів до існування) спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.

Тобто насильство в сім'ї – це не тільки побої під час "полюбовних сварок". Приниження, психологічний тиск з боку партнера або члена сім'ї, примус робити те, що вам не подобається, також підпадає під цю категорію.

"Гаряча" лінія: Жінки хочуть зберегти відносини, чоловіки шукають виправдання

В українських сім'ях найбільш поширене фізичне і психологічне насильство.

Так, на Національну "гарячу" лінію з попередження насильства в сім'ї, торгівлі людьми та гендерної дискримінації лише за шість місяців 2017 року, було отримано понад 14,7 тисяч дзвінків з питань, пов'язаних з домашнім насильством. 77% звернень надійшло від жінок, переважно у віці 31-40 років.

"В основному телефонують жінки, які страждають від комплексного насильства, наприклад, поєднання одночасно фізичного та психологічного тиску. Майже немає звернень, коли над жінкою відбувається якийсь один вид насильства. Подібні рідкісні дзвінки можуть надходити від жінок, які, скажімо, нещодавно вступили в шлюб, вони відзначають психологічний тиск з боку партнера і розуміють, що це недобрий знак". Або від молодої дівчини, якій погрожує її хлопець, забороняє їй бачитися з друзями і тому подібне", - розповідає Директор департаменту національних "гарячих" ліній громадської організації "Ла Страда-Україна" Альона Кривуляк.

За словами експерта, часто жінки не один рік терплять знущання, перш ніж звернутися за допомогою.

"Спочатку вони сподіваються, що все вирішиться само собою: "Ось він візьме і поміняється, і все у нас буде добре. Ну, вдарив один раз, але вибачився ж"... Ось і виходить, що жінка терпить і 5, і 10, а деякі й 15 років. А він все не змінюється", - говорить Альона Кривуляк.

У громадській організації "Ла Страда-Україна" відзначають, що саме від 31 до 45-50 років – вік жінок, які тривалий час терплять насильство в сім'ї. Як правило, жінкам до 30 років властиве бажання все вирішити самостійно, не звертаючись в поліцію або інші служби.

"Проблема в тому, що багато жінок впевнені – все залежить виключно від них: "я САМА зможу вирішити конфлікт". Але для його вирішення потрібно бажання двох людей. І якою би ви не були гарною дружиною, якщо в голові вашого чоловіка щось "перемкнуло", він буде продовжувати в усьому звинувачувати вас. Нехай ви готуєте найкращий у світі борщ і взагалі не ставите зайвих питань – він все одно знайде, до чого причепитися. Потрібно удвох працювати і проговорювати, що конкретно вас не влаштовує", - говорить Альона Кривуляк.

Фото: Мінсоцполітики зареєстрували більше 2800 звернень від чоловіків (12% від загальної кількості випадків) у першому кварталі 2017 року, які постраждали від домашнього насильства (unsplash.com/Ben White)

А от з дзвінками від чоловіків історія інша. Як розповідають в організації, в основному на "гарячу" лінію телефонують чоловіки, які самі страждають від насильства в сім'ї. Але є також невеликий відсоток чоловіків, які це вчиняють насильство по відношенню до жінок.

"Вони дзвонять з різним підтекстом. Хтось дійсно розуміє, що вчинив аморально, вдаривши свою дружину, і потрібно щось міняти. Інші дзвонять для того, щоб наші консультанти як би "підтримали", виправдали його і сказали, що він вчинив правильно. Зустрічаються і такі, для яких те, що відбувається ніби "гра" - вони пишаються тим, що зробили, просять їх похвалити. На щастя, таких дзвінків мало, але вони є. Безумовно, наші консультанти намагаються якось відвернути людину від такої поведінки. Завжди є можливість поміняти певні установки, виправити агресивну поведінку", - розповідає Директор департаменту національних "гарячих" ліній ГО "Ла Страда-Україна".

Жертва часто сама не розуміє, що по відношенню до неї вчинено сексуальне насильство

Фото: Навіть у шлюбі може статися сексуальне насильство (unsplash.com/Naomi August)

Національна "гаряча" лінія отримує найменше дзвінків з питань сексуального насильства в сім'ї – трохи більше 2% від загальної кількості звернень.

Однак тут не все так просто. За словами експертів ГО "Ла Страда-Україна", найчастіше жінки й самі не можуть визначити деякі дії з боку члена сім'ї як сексуальне насильство.

"У нас в країні в принципі це "тема-табу". Про таке соромно і неприємно говорити, та й жінки не готові про це розповідати", - пояснює Альона Кривуляк.

Директор департаменту правової та соціальної допомоги ГО "Ла Страда-Україна", адвокат Марина Легенька підкреслює, що сексуальне насильство в сім'ї – це не лише згвалтування, але і цілий ряд інших дій, наприклад, задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

"Це в тому числі дії, за які за нашим законодавством не передбачається кримінальна відповідальність: сексуальні домагання, примус до певних дій сексуального характеру, які не є злочином, наприклад, перегляд порнографічної продукції. Саме сексуальне насильство в сім'ї є найбільш латентним видом насильства, оскільки цей вид жінки навіть не ідентифікують по відношенню до себе як насильство і взагалі як неправомірні дії", - говорить адвокат Марина Легенька.

"Жінка може відчувати, що для неї це неприємно і неприйнятно, але вона не розцінює це діяння як правопорушення, а іноді навіть як явний злочин, – пояснює експерт. – Багато жінок взагалі не розуміють, що зґвалтування може статися навіть у шлюбі, а не де-небудь на вулиці. Єдине, що такий вид згвалтування складніше довести з точки зорі доказової бази. Але це також злочин!".

Експерти підкреслюють, що в переважній більшості випадків сексуальне насильство і по відношенню до дітей, і по відношенню до дорослих роблять саме ті люди, яких жертви дуже добре знають – їх близькі родичі.

"У нас взагалі прийнято вважати, що сексуального насильства в шлюбі в принципі бути не може, - погоджується Альона Кривуляк. – Жінки і самі цього не розуміють, мовляв, "ну, це ж подружній обов'язок, це ж не чужий мені чоловік". Часто тільки в ході консультації з'ясовується, що по відношенню до заміжньої жінки вчинявся, іноді і не одноразово, якийсь із видів сексуального насильства. Зустрічають і випадки зґвалтування в шлюбі".

"Як розпізнати сексуальне насильство в сім'ї? Тут працює критерій прийнятності. Взяти, наприклад, перегляд порнографічної продукції або пропозицію зайнятися якимсь видом сексу – те, що для одного партнера здається нормальним, у другого може викликати гостре неприйняття. Якщо в якості "умовлянь" застосовується тиск, сила і фізичний примус, тоді ми говоримо про сексуальне насильство в сім'ї", - пояснюють у "Ла Страда-Україна".

Жінки не готові до рішучих дій

Фахівці "гарячої" лінії відзначають, що часто жінки (особливо у віці до 30 років) не готові "йти у наступ" і робити конкретні кроки, щоб захистити себе: звернутися в поліцію, написати заяву і т. д.

"Молоді жінки намагаються виправдати агресора. Вірять, що ситуація виправиться, незважаючи на те, що чоловік протягом року б'є дружину. Вони дзвонять і просять порадити, як зберегти відносини. Інші, навпаки, хочуть, щоб ми приїхали і покарали кривдника. Але ми – телефонна "гаряча" лінія. Ми можемо допомогти людині розробити алгоритм дій. А конкретні кроки повинен робити той, по відношенню до кого чинять насильство", - говорить Альона Кривуляк.

Проте жінки не поспішають звертатися в поліцію. І чималу роль в цьому відіграє недовіру до правоохоронних органів.

"По-перше, в нашому суспільстві ще й досі спрацьовує стереотип "ось комусь там поліція не допомогла і мені не допоможе, тому навіть дзвонити не буду". У той ж час ми дійсно фіксуємо чимало скарг на правоохоронні органи. Жінки телефонують і розповідають, що в поліцію неодноразово зверталися, заяви писали, а реакції немає. У кращому випадку кривдника заберуть у відділення на кілька годин, потім він приїде ще більш злий і жінка "отримає" більше. Я не дуже можу критикувати співробітників правоохоронних органів, і все ж ми дійсно стикаємося з випадками їх бездіяльності на місцях", - нарікає Директор департаменту національних "гарячих" ліній ГО "Ла Страда-Україна".

Фото: Експерти відзначають, що в останні роки українці стали трохи більш відкритими до проблеми насильства в сім'ї, про це почали говорити. І все ж багаторічні стереотипи дають про себе знати (unsplash/rawpixel)

"З покоління в покоління ми звикли "не виносити сміття з хати". Всі проблеми повинні вирішуватися в межах сім'ї. Мовляв, самі розбирайтеся. На жаль, чимало працівників правоохоронних органів думають так само: "Сьогодні вона напише заяву, завтра вони помиряться, і вона прийде цю заяву забирати". Але співробітники поліції не повинні так думати", - говорить Альона Кривуляк.

"Заважають стереотипи. У тому числі серед наших депутатів і парламентаріїв, представників правоохоронних органів та суддів. І ми досить часто з цим стикаємося. На "гарячу" лінію телефонують жінки і розповідають, що коли вони зверталися в поліцію, їм прямо говорили: "Давайте ми до вас їхати не будемо, але коли чоловік зробить щось дуже серйозне, тоді телефонуйте". Це як в тому злому жарті: "немає тіла – немає діла". І дійсно поліція іноді відмовляється їхати на виклик", - розповідає адвокат Марина Легенька.

Подібна бездіяльність тягне за собою дуже серйозні наслідки.

"Бувають випадки, коли потерпілі в результаті вбивали свого кривдника. Як говориться, "довів" - насильство тривало роками. Якось мати вбила свого сина... Руйнуються чиїсь долі. Ми бачимо наслідки бездіяльності держави, яка не реагує на проблему домашнього насильства", - говорить Марина Легенька.

До речі, на початку липня 2017 року в Херсонській області 28-річна дівчина ударила ножем свого співмешканця, який регулярно бив її.

Насильство в сім'ї: відповідальність і механізм дій

Фото: Жертви домашнього насильства важливо не боятися - допомога завжди знайдеться (unsplash.com/louisjblythe)

У випадку насильства в сім'ї кривдники можуть понести кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність.

Так, у Кодексі України про адміністративні правопорушення є спеціальна стаття №173/2, якою передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми.

За словами юристів, найчастіше кривдники несуть саме адміністративну відповідальність за свої дії.

"Дуже великий масив відповідальності – це якраз відповідальність у разі психологічного насильства в сім'ї: крики, приниження і т. д. За завдані фізичні травми кривдник також часто несе адміністративну відповідальність. Це ляпаси, якісь поштовхи, незначні удари – ті випадки, коли ми не можемо провести судово-медичну експертизу і встановити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень", - розповідає адвокат Марина Легенька.

У випадку насильницьких дій з боку одного з членів сім'ї важливо знати:

• Якщо насильство відбувається "просто зараз", не треба боятися, слід зателефонувати в поліцію (102). На місце події виїде екіпаж поліції, який повинен на місці зафіксувати правопорушення і встановити, чи є склад злочину. Якщо є – на місці події працює слідчо-оперативна група. Якщо склад злочину відсутній, співробітники правоохоронних органів повинні скласти адміністративний протокол, який направляється в суд. Також поліцейські повинні опитати жертву і кривдника, свідків події, якщо вони є. Після розгляду, заслухавши всі сторони конфлікту, встановлює ступінь провини.
• Якщо склад злочину відсутній, кривдник ставиться на облік у місцевому відділку поліції як особа, що вчинила насильство в сім'ї. Після закінчення певного "безнасильницького періоду", кривдник знімається з обліку.
• При цьому з такою людиною обов'язково повинна проводитися профілактична робота. Дільничний зобов'язаний розповісти про неприпустимість насильства в сім'ї, наслідки, відповідальність. Крім того, кривдник за рішенням суду може бути направлений на проходження комплексної корекційної програми, спрямованої на зниження агресивної поведінки. У разі гострої необхідності може бути винесено захисний припис – обмеження на здійснення певних дій (відвідувати місця, де знаходиться жертва домашнього насильства, спілкуватися з нею, робити спроби з'ясовувати, де вона знаходиться). Виноситься дільничним інспектором поліції терміном до 90 діб і затверджується прокуратурою.
• Якщо є склад злочину, постраждала особа має пам'ятати, що її обов'язково повинні направити на проходження судово-медичної експертизи, яка визначить ступінь тяжкості нанесених тілесних ушкоджень. Крім того, в рамках кримінального провадження жертва насильства має право подати цивільний позов про відшкодування морального і матеріального збитку, заподіяного злочином. Якщо вам знадобитися психологічна допомога або соціальний супровід сім'ї, ви також маєте право звернутися в спеціальні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Якщо ви так і не зважилися або не змогли викликати поліцію під час вчинення по відношенню до вас насильницьких дій, слід оперативно звернутися за допомогою найближчим часом (особливо у разі нанесення тяжких тілесних травм).

Експерти відзначають, що сусіди також можуть викликати поліцію. Однак у такому випадку втрутитися в сімейні "розборки" поліцейські зможуть лише в тому випадку, якщо жертва дасть на це свою згоду. Навіть якщо кривдник змусить її сказати, що все добре, поліція буде змушена піти. За словами спеціалістів ГО "Ла Страда-Україна", неодноразово під тиском жертви домашнього насильства відмовляються від подальшого кримінального провадження.

Насильство в сім'ї: діти в небезпеці

Фото: Часто діти не розповідають про насильство по відношенню до них (РБК-Україна)

Ще одна особливо вразлива категорія жертв домашнього насильства – діти.

В 2016 році, за офіційними даними Мінсоцполітики, в Україні від жорстокого поводження в сім'ї постраждало більше 970 дітей. З них від фізичного насильства постраждало близько 600 дітей, психологічного – близько 300, сексуального – 65.

У першому кварталі 2017 року жертвами насильства в сім'ї стало 300 дітей.

Національна дитяча "гаряча" лінія за перше півріччя 2017 отримала більше 1500 дзвінків (7,4% від загальної кількості звернень) від дітей, які скаржилися на насильство та жорстоке поводження.

Директор департаменту Національних "гарячих" ліній ГО "Ла Страда-Україна" Альона Кривуляк відзначає, що ще в 2014 році цей показник становив всього 1-3%.

"Показник таких звернень збільшується, так як підлітки стали більш обізнаними у питанні своїх прав. Діти скаржаться на насильство з боку батьків чи інших родичів, з якими вони проживають, з боку опікунів. Крім того, часто телефонують дівчата підлітки, які скаржаться на насильство в парі, в тому числі сексуальне", - говорить експерт.

Сексуальне насильство над дітьми – про таке не можна мовчати!

Фото: Кожен, кому стало відомо про насильство по відношенню до дитини, зобов'язаний повідомити в правоохоронні органи (РБК-Україна)

На жаль, великою проблемою в питанні домашнього насильства залишається сексуальне насильство по відношенню до дітей. За словами експертів, ця категорія ще більш "заборонена" для обговорення, ніж сексуальне насильство над жінками.

При цьому довести такі дії по відношенню до дітей дуже складно. Часто маленькі жертви не готові розповідати про таке, а страшні таємниці розкриваються лише в дорослому житті.

Експерти пояснюють, що під сексуальним насильством над дітьми слід розуміти не тільки зґвалтування. Примушування дитини з боку одного з членів сім'ї спати з ним в одному ліжку, роздягатися перед ним, погладжування і т. д. також розцінюється як сексуальне насильство.

"При цьому за всі такі дії по відношенню до неповнолітнього покладається кримінальна відповідальність! Так як це підпадає під статтю 156 Кримінального кодексу України - розбещення неповнолітніх. І мова йде не тільки про конкретні фізичні дії, існує також інтелектуальне розбещення – коли при дитині дивляться порнографічну продукцію або займаються статевим актом і т. д. Якось був випадок з 5-річною дівчинкою, яку вітчим щипав за соски, здавлював горло - здійснював щодо неї дії сексуального характеру... Усе, що стосується дій сексуального характеру по відношенню до дитини - абсолютне "табу" за нашим законодавством. За це передбачається кримінальна відповідальність", - розповідає Марина Легенька.

"Часто заявляє один з батьків по відношенню до іншого, дідусь чи бабуся. Також про таке може заявити шкільний учитель, соціальний педагог або психолог. Є спеціальні методики, які дозволяють ідентифікувати дитину як таку, що постраждала від сексуального насильства", - говорить адвокат.

Ця категорія злочинів вважається дуже складною з позиції доказової бази (якщо немає явних травм або безпосередньо факту проникнення статевого органу). Так як слова дорослого вважаються більш вагомими. Проте, фахівці заспокоюють: на сьогоднішній день існують різні методики (наприклад, методика "зеленої кімнати), які дозволять якісно та безболісно допитати дитину, провести психологічну експертизу і т. д. Подібні справи складні, але їх можна розслідуваити!

"Моральні українські цінності": Тернистий шлях ратифікації Стамбульської конвенції

Фото: Сьогодні тисячі українок не можуть отримати належної допомоги у питанні домашнього насильства (unsplash.com/Kaan Oruç)

За словами експертів, законодавча база з питань домашнього насильства в Україні є, але вона дуже недосконала. При цьому Україна однією з перших країн на пострадянському просторі прийняла спеціалізований закон з питань насильства в сім'ї.

"Наприклад, в нашому законодавстві передбачено такий захід як захисний припис, коли кривдникові забороняється вчиняти певні дії по відношенню до потерпілої особі (наближатися до жертви домашнього насильства, розшукувати її, телефонувати тощо). Але проблема в тому, що це захід практично не працює. Так як жертва і кривдник часто проживають на одній території і роз'єднати їх майже неможливо. У поліції немає на сьогоднішній день права заборонити кривдникові знаходиться якийсь час на його ж території проживання. Тому жертва домашнього насильства змушена сама йти кудись і, як правило, з дітьми.

Наступна проблема - йти жертві нікуди. В Україні в 4-х регіонах взагалі немає притулків для жертв домашнього насильства. Якщо вони і є, то в обласних центрах. І, скажімо, жінці з невеликого села буде дуже важко покинути все і поїхати. Навіть якщо вона зважиться на це, то перебувати в такому центрі зможе якийсь певний час. Повернеться додому – і все повториться знову", - пояснює Директор департаменту правової та соціальної допомоги ГО "Ла Страда-Україна", адвокат Марина Легенька.

До того ж, у спеціальних центрах соціального захисту місць не вистачає. Та й потрапити туди можуть не всі. Так як вони створювалися при Міністерстві у справах сім'ї, молоді та спорту, потрапити в такі притулки можуть лише особи віком до 35 років з неповнолітніми дітьми. Існують і реєстраційні обмеження. Крім того, щоб знайти захист у такому притулку жінка повинна офіційно звернутися в поліцію. Хоча далеко не всі на це наважуються.

"Ратифікація Стамбульської конвенції допоможе вирішити ці проблеми. Так, вона передбачає право на певний строк ізолювати кривдника, заборонити йому наближатися до житла, де знаходиться жертва. Це тимчасова заборона кривдникові користуватися його власністю. Ми б могли говорити не про захисний, а заборонний припис. Це більш ефективний захід. Якщо протягом певного терміну цей припис не виконується, то можна було б говорити і про кримінальну відповідальність.

Також це стосується і корекційних програм, які сьогодні є обов'язковими, але в той же час не виконуються. Фактично не можна змусити кривдника пройти таку програму. Єдине, що покладається за її непроходження, так це адміністративна відповідальність", - пояснює Марина Легенька.

Фото: Україна сьогодні знаходиться на шляху ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильства над жінками та домашнього насильства і боротьбу з цими явищами, так звану Стамбульську конвенцію (pixabay.com/Alexas_Fotos)

Стамбульська конвенція була прийнята 11 травня 2011 року країнами-членами Ради Європи. Це перший юридично зобов'язуючий документ в Європі, якими застосовується комплексний підхід у боротьбі з явищем домашнього насильства та насильства щодо жінок.

Україна підписала Стамбульську конвенцію в листопаді 2011 року. Проте на етапі ратифікації цього документа стався справжній скандал.

"Україна була однією з країн, запрошених до процесу створення Стамбульської конвенції. Це була ціла група експертів, представників різних країн, які перейняли кращі практики у питанні запобігання і боротьби з домашнім насильством. Були включені основні дієві механізми, які кожна з країн-розробників могла б застосувати на ділі.

Але коли справа дійшла до ратифікації Конвенції в Україні, сталася дивна ситуація. В кінці 2016 року, коли на голосування у Верховній Раді винесли законопроект №0119 про ратифікацію Стамбульської конвенції, наші депутати стали один за іншим висловлюватися проти цього (зазначений законопроект у листопаді 2016 року відправили на доопрацювання в профільний комітет, - ред.). Ратифікацію Конвенції прирівняли до "дозволу одностатевих шлюбів" в Україні! Це взагалі нонсенс", - розповідає виконавчий директор Amnesty International в Україні Оксана Покальчук.

Зазначимо, що однією з причин відхилення законопроекту стала наявність у Стамбульській конвенції понять "гендер" і "сексуальна орієнтація".

"В цій конвенції не містяться норми, які є неприйнятними для українського суспільства та української духовності", - заявив з цього приводу народний депутат Ігор Мосійчук від "Радикальної партії". Більше того, до обговорення запросили релігійні організації.

Депутати заявили, що не будуть голосувати за ратифікацію Стамбульської конвенції без правок. Однак вносити зміни в саму Конвенцію ніяк не можна, адже це міжнародний документ.

"Ми були на засіданні комітету, який вносить зміни в законопроект. Вони спробувати взагалі прибрати слово "гендер". Але те, що вони запропонували зробити, прямо суперечить самій Конвенції. Власне, зараз ніхто не знає, як буде далі продовжуватися процес ратифікації цього документа. Мені особисто взагалі не зрозуміло, що відбувається. Але таке зволікання цього процесу - це злочин проти тисяч жінок і дітей, які страждають від насильства", - говорить Оксана Покальчук.

Домашнє насильство: куди звертатися

Фото: В Україні є "гарячі" лінії та центри, де жертви домашнього насильства можуть надати допомогу (pixabay.com/jill111)

На базі ГО "Ла Страда-Україна" працюють дві національні "гарячі" лінії:

• Національна "гаряча" лінія для дітей (всеукраїнські телефони: 0 800 500 225 або короткий номер 116 111 (безкоштовно для абонентів Kyivstar і Lifecell). Години роботи гарячої лінії — 24/7.
• Національна "гаряча" лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 0 800 500 335 або короткий номер 386 з мобільного (безкоштовно для абонентів Kyivstar, Lifecell, Vodafone). Години роботи гарячої лінії — 24/7.

Вночі працюють психологи. Вдень – психологи, юрист, адвокат, соціальний працівник.

Крім того, в Україні діє 21 центр соціально-психологічної допомоги та 8 центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї. Їх адреси та контакти можна дізнатися за телефоном "гарячої" лінії або в місцевих адміністраціях.