У Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту - репортаж з меморіалу пам'яті євреїв, постраждалих від геноциду
Щороку 27 січня світ вшановує пам'ять жертв Голокосту. Цього дня у 1945 році радянські війська звільнили полонених нацистського концтабору "Аушвіц-Біркенау" у місті Освенцим, Польща.
На честь пам'ятної дати біля офіційного меморіалу пам'яті жертв Голокосту Яд-Вашем в Єрусалимі проводять церемонію, а звук сирени нагадує про жахи війни і геноциду єврейського народу. Церемонії також проводять і на військових базах, в навчальних закладах та в єврейських громадських організаціях.
Згідно з даними перепису населення, у 1933 році в країнах Європи проживало близько 9,5 мільйонів євреїв. Станом на 1950 рік їх залишилося 3,5 млн. У Польщі, Прибалтиці та Німеччині за час Другої світової було знищено понад 90% єврейського населення. Трохи менше євреїв загинуло в Нідерландах, Бельгії та інших країнах центральної Європи.
При наступі визвольних армій нацисти намагалися замести сліди і активно знищували докази своїх страхітливих злочинів – місця розстрілів, гетто. Навіть намагалися ліквідувати цілі концтабори. Є дані про те, що при відступі з Києва нацисти відкопували трупи людей в Бабиному Яру і цілодобово й безперервно палили тіла у величезних печах.
У Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту ми вирішили написати про Яд Вашем – найвідоміший меморіальний центр Голокосту, який розташований в Єрусалимі, Ізраїль.
Ми побували в Ізраїлі разом зі студентами Української Академії Лідерства (УАЛ). Цікаво, що студенти Академії влаштували на центральному ринку Яффа в Тель-Авіві акцію з роздачі перехожим супу з кори, шишок та листя, щоб розповісти про ще одну трагедію - Голодомор в Україні 1932-1933 років.
Фото: Акція студентів Української Академії Лідерства в Тель-Авіві (Facebook.com/yaroslava.gres)
"Жителям і гостям міста пропонували тільки одну страву — суп з кори, шишок і листя — єдине, що могли собі дозволити українці під час Голодомору. Назва ресторану Uncounted Since 1932 (у перекладі "ті, яких не порахували з 1932 року") символічна і відсилає до числа жертв, яких радянська влада забороняла фіксувати: менше ніж за рік від голоду померло від 7 до 10 млн українців", — пише співзасновниця агенції Gres Todorchuk PR Ярослава Гресь.
Більшість гостей "ресторану" ніколи не чули про Голодомор, зазначає Гресь, а страву назвали найгіршим із тих,які може спробувати людина.
До акції, яку влаштували студенти Української Академії Лідерства, долучилися жителі з 10 країн світу: Ізраїлю, Німеччини, Італії, Австрії, Перу, Великобританії, Швейцарії, Бразилії, США та Чехії.
"Ми хотіли розказати Ізраїлю про Голодомор, який був геноцидом українського народу, ― говорить Роман Тичківський, керівник Української Академії Лідерства. ― Ізраїльтянам дуже близька ця тема, адже вони пережили Голокост і свого часу зробили все, щоб донести свою трагедію до всього світу. Голодомор визнали геноцидом тільки 23 держави, вчора про відмову від підтримки оголосила Великобританія. Це найбільший виклик для українців в усіх куточках світу ― розповідати про Голодомор, вимагати визнати його геноцидом, змінювати суспільну думку і через суспільство достукатися до політиків. Щоб це страшне горе не повторилося у жодній країні на планеті".
Яд Вашем в Єрусалимі знаходиться на Горі Пам'яті. Меморіал заснували у 1953 році рішенням Кнесету, щоб увічнити пам'ять про євреїв – жертв нацизму в 1933-45 роках.
Сьогодні Яд Вашем – другий по відвідуваності (після Стіни Плачу) центр туризму Ізраїлю. Вхід у музей безкоштовний. Кожен рік це місце відвідує більше 1 мільйона людей.
Фото: Будівля являє собою вирубану в товщі гори трикутну призму, обидва кінці якої нависають над ущелиною (yadvashem.org)
Музей споруджений за проектом всесвітньо відомого архітектора Моше Сафді. Форма будівлі – особлива. Вона, як і зміст музею, теж важлива для всієї концепції меморіалу.
Так описують споруду Яд Вашем на офіційному сайті меморіалу:
“Будівля являє собою вирубану в товщі гори трикутну призму, обидва кінці якої нависають над ущелиною. Трикутна форма будівлі обрана для того, щоб знизити силу тиску землі на конструкцію. Денне світло проникає всередину через вершину призми - 200-метрову скляну стелю. Відблиски денного світла, що йде зверху, різко контрастують з напівмороком, що необхідно для мультимедійних презентацій в експозиції Музею".
Фото: Ідеально продумана форма будівлі меморіалу Яд Вашем (instagram.com/k_honcharova)
“У приміщенні Музею все зроблено із залізобетону. Трикутне тіснення призми не однакове по всій її довжині: до середини воно звужується. Змінена таким чином поверхня, а також полога підлога створюють враження простору, що змінюється і ілюзію більш глибокого проникнення всередину гори. Наближаючись до виходу, підлога головної галереї починає підніматися. Вихід з Музею представляє собою трикутник (поперечний переріз призми), бічні грані якого відкриті і розкриті вгору. Звідси відкривається дивовижний вид на околиці Єрусалиму".
"Шоа" – ще одна назва Голокосту. Сьогодні це слово означає на івриті не просто "катастрофу", а "катастрофу європейського єврейства".
Сьогодні кожному відвідувачу Яд Вашему нагадують: жахливі злочини нацистів базувалися на потужній ідеології пропаганди, яку створила гітлерівська Німеччина. Ідеологія антисемітизму існувала в Німеччині ще в кінці 19 століття. Тисячі людей якимось чином повірили в те, що є раси гірші або кращі за інших.
“Кращою расою вони вважали арійців. Хоча сам Гітлер зовсім не виглядав так, як арійці", - зауважує гід Яд Вашему.
Вони "категоризували" всі країни: на сході – слов'яни, "найгірша раса". Але при цьому існував народ, який нацисти вважали ще гіршим, ніж слов'ян. Це були євреї. Для підтримки пропаганди в Німеччині та окупованих нацистами країнах друкувалися жахливі плакати-карикатури, де євреїв зображували нібито "нижчими" людьми, яких "треба вигнати з країни, а краще – знищити".
У Яд Вашемі розповідають: широкого розповсюдження набули плакати, на яких збірний образ єврея малювали у вигляді жука з характерним для євреїв носом з горбинкою. Жука зображали сидячим на прапорах Радянського Союзу та США, натякаючи, що "євреї використовують капіталізм і комунізм, щоб захопити увесь світ".
“Ще до війни в Німеччині було безробіття, населення зубожіло, і нацистам потрібно було когось у цьому звинуватити. Саме расовий антисемітизм став основною державною політикою і основною ідеологією Третього рейху", - нагадує гід.
Втім, євреїв у Німеччині переслідували і до Другої світової: в 1938 році масово руйнували синагоги, заарештовували євреїв і грабували і конфіскували товар з магазинів і фабрик, які їм належали.
Планомірне знищення єврейського населення почалося після того, як 31 липня 1941 року Герман Герінг підписав наказ про призначення голови РСХА Рейнхарда Гейдріха відповідальним за "остаточне вирішення єврейського питання". Ті жахливі злочини, які вчиняли проти євреїв і представників інших національностей в подальшому, стали справжнім жахом.
Фото: Рига, Латвія. Доротея Керн з Німеччини, в'язень табору Кайзервальд. Доля невідома (yadvashem.org)
Злочини нацистів проти людей – жахають. Історики сходяться на думці, що одним з найбільш масових місць вбивств євреїв і представників інших народів вважають табір Аушвіц-Біркенау в Польщі.
Згідно з архівними документами меморіалу Холокосту в Єрусалимі, з травня 1940-го по січень 1945-го років в Освенцим депортували більше 1 мільйона євреїв з більш ніж десяти країн Європи. Полонених мучили в душогубках, розстрілювали і навіть знімали з них шкіру для виготовлення рукавичок.
Через час в ерфуртській фірмі Topf & Söhne придумали нові "розробки" для того, щоб знищувати останки убитих практично безслідно: постійно працюючу піч крематорію, яка функціонувала за принципом випалу цегли.
Одна з найбільш дивовижних речей, яку розумієш при відвідуванні Яд Вашему- те, як через довгі роки після трагедії раптово знаходяться свідки страшних подій, простежуються ланцюжки давно минулих подій і відкриваються загублені історії, за якими – сотні покалічених людських доль Так сталося, зокрема, і з євреями, які постраждали під час звірячих злочинів нацистів у таборі Клоога в Прибалтиці.
Естонію нацистські війська окупували у 1941 році. Вони створили тут страхітливе місце – так званий "трудовий табір" Клоога. Він з'явився неподалік від однойменного селища Клоога в 38 кілометрах від столиці Естонії. Цей концентраційний табір проіснував з осені 1934 року по осінь 1944-го, доки полонених не звільнили радянські війська.
Фото: Клоога, Естонія. Після звільнення (yadvashem.org)
У табір регулярно доставляли євреїв з гетто Вільнюса і Каунаса, концтаборів Латвії. Коли у вересні 1944-го німецьке командування дізналося про те, що Червона Армія прорвалася вже майже до території табору, нацисти наказали розстріляти всі 2000 полонених.
“Вони не хотіли, щоб у живих залишився навіть хтось один зі свідків злочинів. Не хотіли, щоб залишилися люди, які розповіли б радянській або американській армії про тих страхітливі злочини, які вони вчинили. Тому вирішили вбити всіх", - розповідає гід в Яд Вашемі.
Німці вивели всіх полонених за межі табору. На залізничній станції, куди тільки що привезли дрова, їм наказали взяти в руки по деревині і віднести до місця розстрілу. Полонених розстріляли, а з трупів вбитих окупанти розпалили багаття, після чого спішно покинули місце своїх страхітливих злочинів.
Фото: Варшава, Польща. Євреїв відправляють на примусові роботи за межами гетто (yadvashem.org)
“Прибувши на місце розстрілів, солдати радянської армії були шоковані. Вони почали переносити тіла в могили. Коли переносили, з кишень одягу убитих стали випадати якісь речі, а серед них - фото їх близьких. Це було дуже незвично, адже німці перед вбивствами полонених зазвичай роздягали. Або ж полонені носили табірну форму, в якій не було ніяких кишень. А тут – були, і євреям якимось чином вдалося зберегти фото рідних і близьких", - продовжує історію гід.
Радянські солдати зібрали всі фотокартки і відправили в одне зі сховищ Таллінна, де ті пролежали багато-багато років. Через деякий час меморіал Яд Вашем купив ці фото і у великих коробках перевіз в Єрусалим.
“Тоді стали масово публікувати оголошення в газетах. Запитували, чи є хтось, хто вижив у тій трагедії або хто знав загиблих. Запрошували в Яд Вашем розглянути фото і, може, впізнати когось із близьких, що дозволило б зберегти пам'ять про них. Тоді розкрилося дуже багато історій з минулого.
В Яд Вашем якось раз приїхала жінка, вказала на одне із тих фото і вигукнула: "так це ж я!".
Жінку звали Люсія Пінчук-Шимель, і на фото вона була разом зі своїм другом Яковом Левом. Фотографія була зроблена до окупації Естонії німецькими військами. На вихідних обидві родини відправилися відпочити від міського шуму на природі біля озера. Про війну, звичайно, вони зовсім не думали. Вони просто жили.
Фото Яків Ноа-Лев і Люсія Пінчук-Шимель. Чоловіка вбили в таборі Клоога (yadvashem.org)
На фото видно, що Люсія тримає в руці олівець. Через роки вона зі сльозами на очах розповіла, що любила постійно розгадувати кросворди разом з Яковом, своїм другом. Яків мріяв стати медиком. Є документ, де написано, що його взяли в медичну школу в Берні, Швейцарія. Заняття повинні були початися у вересні 1939-го. Але в медичну школу він не потрапив.
“Ми не знаємо, що з ним сталося між літом 1939-го і вереснем 1944-го до моменту, коли його вбили. Але, принаймні, тепер ви знаєте, що він існував. Цей молодий чоловік, який хотів стати медиком, допомагати людям і добре розгадував кросворди. У нього були мрії, були надії. Він жив на цьому світі".
Цікаво, що більшість екскурсій в Яд Вашемі починаються не всередині музею, а на території неподалік від нього. Вся справа в тому, що тут ростуть дерева, висаджені в честь Праведників народів світу - людей, які ризикували своїм життям, щоб врятувати євреїв під час Голокосту.
Одне з дерев алеї зростає в честь жителя Нідерландів. У 1942-44 роках він шукав місця-схованки для євреїв, де вони могли б врятуватися. Якщо в Україні євреї часто ховалися в лісах, то в Нідерландах лісистої місцевості було не так багато. Тому єдиним способом вижити єврею в цій країні була тільки рідкісна можливість сховатися у друга-не єврея, знайомого чи будь-якої людини, яка би не видала його нацистам.
“Той молодий чоловік якось прокинувся вранці і сказав собі: я не єврей, і я не фашист і не той, хто ненавидить інших людей. Але все ж і моя проблема!". Подумавши так, він кожен день став сідати на велосипед і їздив по сільській місцевості, а потім - і по Амстердаму, стукав у всі двері і говорив з людьми. Приблизно прикинувши, що ця людина навряд чи співпрацює з фашистами, на свій страх і ризик запитував: "ви могли б прихистити у себе вдома кілька євреїв?". Якщо говорили – "можу сховати одного єврея", він приводив їм п'ятьох. А коли відповідали – "так, візьму одну єврейську родину", він приовдив їм дві або три єврейські родини", - розповідає гід.
Вона підкреслює: алея дерев на честь Праведників народів світу допомагає зрозуміти дві речі. Перша - в кожній країні, яку захоплювали німецькі окупанти, завжди були колаборанти з числа місцевих жителів. Вони видавали нацистам євреїв або щиро вірячи пропаганді, або за гроші чи просто для того, щоб врятуватися самим.
Часто за єврея нацисти платили не грошима, а маленьким мішечком борошна або солі. Але слід пам'ятати і про другий факт: у кожній окупованій нацистами країні були сотні і навіть тисячі тих, хто самовіддано рятував євреїв, ризикуючи своїм життям.
Фото: В кінці експозицій меморіалу відкривається мальовничий вид на Єрусалим, що символізує продовження життя (instagram.com/khat.zorig)
“Одного разу Гітлер сказав: всі євреї - погані. Це призвело до жахливих подій геноциду. І кожен раз, коли ми сьогодні говоримо про будь-якої нації тільки погано, то втрачаємо суть. Ми створюємо ненависть. Не можна сказати: ось це - нація колаборантів! Завжди потрібно дивитися на кожну людину. Кожна особистість – унікальна, і кожен приймає різні рішення – жахливі або дуже хороші", - підкреслює гід.
Раніше журналісти Styler підготували спеціальний репортаж з табору "Аушвіц-Біркенау", місця найжорстокіших злочинів нацистського режиму.
Також показали фільм про українців, які рятували євреїв під час Голокосту.