Микола розповів, як йому вдалося збудувати бізнес, а також про те, яка книга його вразила й спонукала до дій
Боєць АТО Микола Стецьків, повернувшись з війни, зайнявся вирощуванням полуниці. Нещодавно Микола, який сам себе називає "дитям асфальту", бо народився і виріс у панельній багатоповерхівці, розповів, скільки коштів потрібно для того, щоб розпочати полуничний бізнес та як їх знайти.
У інтерв'ю Delo.UA ветеран зізнався, що це вийшло випадково, але перетворилось у сімейний бізнес.
"Дуже хотілося, щоб мої діти були ближчі до землі, ніж я в дитинстві", - розповідає боєць.
Відразу після кримських подій Микола вирішив стати солдатом. Навіть пішов до військкомату, але його не взяли, адже у нього четверо синів. Тому чоловік записався добровольцем у полк "Львів". Два місяці провів на тренуваннях, потім відбув три ротації на Донбасі. Всього провів на фронті 6 місяців.
"Мене часто запитують, чому я поїхав на війну. Все просто. В іншому випадку мені було б важко дивитись в очі своїм дітям", - пояснив Микола.
Микола Стецьків (фото: facebook.com/Микола Стецьків)
У березні 2015 року він повернувся додому і став на облік у центрі зайнятості. Там йому запропонували розпочати власну справу. Думка почати свій бізнес здалась чоловіку надзвичайно цікавою.
"До цього я займався ремонтними роботами. Мене добре знали у Львові і за кордоном. Дорогою на роботу читав багато бізнес-літератури. Сильне враження справила книга Роберта Шарма "Монах, який продав свій Ferrari", яка, можна так сказати, змінила моє життя… Ми з дружиною почали думати, чим би зайнятися. За рік до цього ми орендували у знайомих сотку землі і засадили її полуницею. Ягода гарно вродила, діти були в захваті. Тому вирішили, що будемо займатись полуницею. Все здавалось так просто. Проста бізнес-модель, що не потребує суттєвих фінансових ресурсів", - говорить боєць.
Микола Стецьків (фото: facebook.com/Микола Стецьків)
"У Раковецькій сільській раді мені виділили безкоштовно 10 соток землі як ветерану. Ще 20 соток я орендував поблизу у своїх побратимів, які також отримали свої ділянки в рамках державної підтримки ветеранів", - додав він.
Свою ферму він назвав "ФайнаBerry". На той момент Микола розумів, що йому не вистачає практичних знань та навичок ведення власного бізнесу. Тому звернувся до служби зайнятості, де і пройшов навчання для бізнесменів-початківців. Все склалося добре, він успішно захистив бізнес-план і отримав від держави 28 тис. грн на власну справу. На ці кошти сім'я купила 2 тисячі кущів ягід.
Ферма "ФайнаBerry" (фото: facebook.com/FaynaBerries)
"На той момент я нічого не знав ні про необхідність добрив, ні про кислотність ґрунтів, ні про сорти полуниці. Все робилось навмання. Знання ми черпали із роліків на YouTube. Результат виявився незадовільним. Із 2 тисяч кущів вижило лише 800. 1200 кущів загинуло. Зрозуміло, що багатьох помилок на стартовому етапі можна було уникнути, якби я мав ті знання, що маю зараз. Перші невдачі ледь не змусили мене від усього відмовитись. Вирішальним став один випадок. Якось я повертався додому і знайшов підкову. Подзвонив дружині, а вона каже, що це на щастя. На одному сайті хтось написав: "Якщо знайшли підкову, то підкуйтеся нею і працюйте, як кінь". Ми вирішили скористатися "порадою" і з подвійним завзяттям стали до роботи", - каже Микола.
У 2016 році він став учасником програми для ветеранів від фонду "Відродження", вдалось захистити бізнес-план на розширення господарства, завдяки чому отримав грант на придбання теплиці в розмірі 71 тис. грн. Площа землі в обробітку збільшилась з 30 соток до 1 га. Це переважно землі, які він брав в оренду у побратимів.
"Для розширення бізнесу мені потрібні були додаткові кошти. За моїми підрахунками, для того, щоб розпочати полуничний бізнес в середньому потрібно 500 тис. грн на 1 га. 100 тис. грн я отримав з обласного бюджету під 5% річних на 5 років. Поки це найкращі умови для фермерів. Ще 250 тис. грн мені надав інвестор. Решту 150 тис. грн. мені дав мій товариш. Він волонтер і соціально відповідальний бізнесмен."ФайнаBerry" - це сімейний бізнес, в якому працюю я та дружина. Для роботи на фермі залучаємо додаткових працівників з місцевих жителів. Кількість людей постійно змінюється. У мене немає техніки, тому доводиться домовлятися з місцевими трактористами для викорчовування дерев, оранки, культивації, фрезерування. Також наймаю робітників на сезонні роботи. Робота різна - від чистки листя, сапання, посадки до встановлення паркану. Зарплату плачу від виконаної роботи. Але вдень щонайменше виходить 250 грн. Під час збору ягід за день можна заробити і 500 грн", - розповідає Микола.
Своїх покупців він переважно знаходив через Facebook. Частина клієнтів приходила завдяки рекомендаціям знайомих. До того ж через Facebook можна було замовити доставку полуниці додому.
"Більшість моїх конкурентів дуже дивувала така практика. Самі вони так не робили. Для мене ж такій підхід був важливий, адже він дає можливість не лише реалізувати товар, але й познайомитися зі своїм споживачем", - говорить ветеран.
Урожай з "ФайнаBerry" (фото: facebook.com/Микола Стецьків)
Також Микола зізнається, що йому хотілось би експортувати ягоди в країни ЄС, а також зайнятись агротуризмом, який сьогодні дуже поширений в Європі і США.
"Якось мене запитали, що я зробив би, якби мені дали мільйон доларів. Зараз я можу дати ствердну відповідь - я б купив землі, адже прийшло розуміння як на ній працювати. Крім того, хотілося б використовувати біотехнології. Для мене важливо, щоб полуниця не лише плодоносила, але й була корисною для людей. У мене самого зараз 5 дітей, тому я не можу дозволити собі накидати хімії", - підкреслив він.
До речі, 25-річний іноземець допомагає відродити українські традиції у Карпатах.