Як допомогти без грошей?: Столичні волонтери влаштовують вистави для вихованців інтернатів та дитячих будинків
Актори благодійного театру "Місто сонця" з грудня 2007 року виступають для вихованців та пацієнтів дитячих будинків, інтернатів, лікарень та соціальних центрів. Про те, як це - бути волонтером театру та їздити до дітей з непростою долею Styler розповіла Оксана Пурик, яка виступає в "Місті сонця" з дня його заснування.
Ідея театру "Місто сонця" з'явилася близько десяти років тому. Волонтери хотіли створити ініціативу, яка стане альтернативою фінансової допомоги дитячим установам.
Фото з особистого архіву Оксани Пурик
“Ми познайомилися на порталі detdom.info, їздили до вихованців дитячих будинків та інтернатів, а потім зрозуміли, наскільки неправильною може бути допомога. Приїжджають волонтери, дарують купу речей, подарунків. І що ми отримуємо в результаті? Діти не хочуть нічого робити, не хочуть вчитися, не хочуть заробляти, думають, що отримають все просто тому, що вони сироти. Це було зовсім неправильно і ми вирішили придумати інший варіант допомоги. Одна з наших волонтерок, Наталія Грабовська, за освітою режисер. Вона запропонувала нам створити театр і їздити з виставами", - розповідає Оксана Пурик.
Фото з особистого архіву Оксани Пурик
Вистави "Міста сонця" - не тільки спілкування з дітьми, але й виховний процес. Волонтери не відмовилися повністю від фінансової допомоги, але змістили акцент з подарунків на вистави. Тепер у репертуарі театру їх більше десяти.
“Деякі з них застаріли, ми освіжаємо репертуар. Крім того, у нас є освітні та інтерактивні програми, які не можна назвати виставами", - пояснює Оксана.
Фото: Волонтери театру (facebook.com/mistosontsia)
“Тематику вистави вибирає режисер. Це може бути відомий мультфільм, казка або новорічне свято. Наталія Грабовська завжди намагається внести в виступ виховну лінію, розповісти про дружбу, сімейні цінності. Ми підбираємо репертуар залежно від того, до яких дітям їдемо - їх вік, психологічний розвиток", - розповідає волонтер.
У репертуарі театру - лялькові спектаклі і вистави за мотивами відомих казок і мультфільмів.
Фото з особистого архіву Оксани Пурик
“Приїжджаємо до дітей і чуємо - “Ой, Снігуронька приїхала! Де наш Кіт Базиліо?", - посміхається Оксана.
Звичайно, за роки поїздок у волонтерів зібралося багато зворушливих історій про вихованців дитячих будинків.
“В Ніжинському інтернаті для особливих дітей був один хлопчик, який любив співати. І він завжди готувався до нашого приїзду, вчив пісні. А ми потім слухали і сльозами вмивалися", - зізнається волонтер.
Фото з особистого архіву Оксани Пурик
“А в одному з інтернатів Черкаської області жили дівчатка-двійнята, які дуже добре шили. Ми привозили їм тканину. Сестри робили все практично на професійному рівні", - згадує Оксана.
Спочатку діти зустрічали волонтерів питанням "А що ви нам привезли?", але потім звикли до того, що подарунки можуть бути не тільки матеріальними.
"Ми повністю відмовилися від призів навіть під час конкурсів", - каже Оксана. Так діти втягуються в гру, а не лише намагаються заробити подарунок.
Фото: Вихованці інтернату в Довбиші (facebook.com/mistosontsia)
Старші діти реагують на вистави театру по-різному. Спочатку вони можуть навіть відмовитися від перегляду, але потім їх "затягує" атмосфера.
У "Міста сонця" були й курйозні випадки. Так, одного разу, до дітей старшого віку театр приїхав з виставою про Колобка.
“Довелося викручуватися. Актори у нас всі творчі і стали підлаштовувати текст по ходу справи, додавати "фішки" і проводити конкурси для старших. Це був успіх", - пригадує волонтер.
Фото з особистого архіву Оксани Пурик
Дирекція дитячих будинків по-різному сприймає волонтерів.
"Були такі випадки, що ми дзвонимо дирекції, говоримо, що приїдемо і чуємо: "Ой, ну це дітей в зал вести, хай собі малюють в кімнатах". Було таке, що домовлялися з педколективом, а вони думали, що ми намагаємося щось "винюхати" і в останній момент відмовлялися пускати. Хтось боїться, хтось підозрює, але в більшості випадків спілкуються з нами нормально", - ділиться Оксана.
Фото з особистого архіву Оксани Пурик
“Ми не завалюємо дітей подарунками. Керівництво дитячих будинків, в які ми постійно їздимо, про це знає. Але, на жаль, нерідко і діти, і педагоги сприймають волонтерів тільки як спонсорів", - розповідає волонтер.
“Ми часто їздимо разом з іншими волонтерами, які привозять дітям подарунки. І, звичайно, вони намагаються відразу всі вручити малечі. З одного боку, я їх розумію. А з іншого, директори інтернатів розповідають, що те, що діти отримують від волонтерів, вони везуть додому і установа знову залишається без необхідних речей для вихованців", - зізнається Оксана.
Фото з особистого архіву Оксани Пурик
"У нас є вистава для дорослих "Один день з життя малюка". Вона розповідає про життя хлопчика в дитячому будинку. Ми створили її для того, щоб пролити світло на проблему дитячих будинків та інтернатів, розповісти, як живуть вихованці, про що мріють. Тому що зараз люди знають про інтернати, а от почуття дітей їм невідомі. Вистава складається з двох частин. Перша розповідає про п'ятирічного Михайлика, у якого хороша родина і він "страждає" тільки від того, що мама приділяє йому забагато уваги. А друга - про іншого Михайлика, який живе в дитячому будинку, який хоче їсти, взяти виховательку за руку і ще багато чого з того, що для інших людей здається дрібницею", - розповідає волонтер.
До речі, в грудні 2017 року театру "Місто сонця" виповниться 10 років і волонтери мріють відзначити ювілей на сцені - показати виставу "Один день з життя дитини" київській публіці.