ТОП-5 радянських мозаїк Києва, які знаходяться на межі зникнення

Створені в середині минулого століття мозаїчні панно в Києві, як і багато інші зразки "спадщини радянського періоду", сьогодні вимагають демонтувати в рамках політики декомунізації в Україні. Про культурної цінності таких творів мистецтва мова взагалі не йде. Безумовно, яскраві зображення у всю стіну також були частиною радянської пропаганди. Величезні зірки, комбайни, колосся і робітники створювали ілюзію "світлого майбутнього". Однак і серед "полови" можна відшукати справжні "діаманти".

Знаходяться культурні діячі та активісти, які просять зупинитися і по-іншому поглянути на радянські мозаїки – як на унікальне напрям монументального мистецтва. Адже багато мозаїки в Києві були створені українськими шістдесятниками, які навіть в умовах постійного тиску і репресій зуміли сформувати свій неповторний стиль.

Styler пропонує хоча б на час відмовитися від упереджень і під іншим кутом поглянути на роботи українських художників-монументалістів.

1. "Рух" (бульвар Академіка Вернадського, 32)

Фото: Мозаїка "Рух" на стіні басейну спорткомплексу "Наука" (Ярослав Ковалів)

Барвиста мозаїка "Рух" знаходиться на фасаді столичного спорткомплексу "Наука" (стіна басейну). Комплекс був побудований ще 1964 року і по цей день вважається одним із найкращих у Києві. На фасаді цієї радянської споруди досі можна побачити мозаїку, створену в 1970-х роках майстрами монументалистки Галиною Зубченко та Григорієм Пришедько.

"Рух" – одна з найбільш значущих робіт видатних майстрів радянської монументалістики, мали свій неповторний виразний почерк. Галина Зубченко і Григорій Пришедько в 70-ті роки створили багато панно для НДІ Києва. Мозаїка "Рух" частково обсипалася і сьогодні потребує реставрації", - пояснюють в співтоваристві щодо захисту мозаїк радянських часів Soviet Wallstone in Ukraine.

Фото: Панно "Квітуча Україна"перебуває у залі супермаркету, колишнього гастроному "Україна", в Маріуполі (Любава Іллєнко)

Галина Зубченко (1929-2000) – українська художниця-шістдесятниця, яка з 1962 року присвятила себе відродженню українського монументального мистецтва. Народилася в Києві в родині вчених, закінчила Київський державний художній інститут, одна з засновників художньої секції Клубу творчої молоді "Сучасник" в Києві – центр ранніх шістдесятників, який діяв у 1960-1964 рр.

Григорій Пришедько (1927-1978) – український художник-монументаліст, народився в Дніпропетровську, закінчив Дніпропетровське художнє училище. У 1963-1965 рр. був учнем мексиканського монументаліста Дієго Рівери.

З 1967 року Галина Зубченко і Григорій Пришедько об'єдналися у творчий союз. Протягом 10 років вони створили цілий ряд високохудожніх мозаїчних панно, який прикрасили фасади та інтер'єри різних будівель у Києві та Маріуполі. Першим спільним проектом подружжя Зубченко - Пришедько була мозаїка "Квітуча Україна" в інтер'єрі гастроному "Україна" в Маріуполі.

Фото: "Ковалі сучасності", Інститут ядерних досліджень у Києві. Автори: Галина Зубченко і Григорій Пришедько (sovietmosaicsinukraine.org)

Фото: "Перемога", панно на стіні адміністративного корпусу Національного інституту раку в Києві. Автори: Галина Зубченко і Григорій Пришедько (фото Ярослава Кузнєцова)

Фото: "Тріумф кібернетиків", панно на стіні корпусу №6 Інституту кібернетики ім.Глушкова НАН України в Києві. Автори: Галина Зубченко і Григорій Пришедько (фото Ярослава Кузнєцова)

До речі, мозаїчне панно "Тріумф кібернетиків" сьогодні також перебуває в жалюгідному стані і потребує реставрації.

2. Декоративні панно на бульварі Лесі Українки

Фото: Мозаїчне панно на бульварі Лесі Українки. Автори: Анатолій Гайдамака та Лариса Міщенко (mapio.net)

Роботи ще одного творчого дуету можуть назавжди зникнути з карти радянського монументального мистецтва в Києві. Мозаїчні панно ("Чабан", "Павич", "Вівці", "Вал лісу", "Полонина", "Вчений", "Космос", "Підводний світ", "Збір винограду" та інші.) прикрашають фасад 9-поверхового житлового будинку довжиною 300 м на бульварі Лесі Українки, 24. Будинок був побудований в 1963-65 рр.

Стримані за своєю кольоровою гамою мозаїки створили в кінці 60-х років художники-монументалісти Анатолій Гайдамака та Лариса Міщенко. Тематика панно абсолютно різноманітна – від виноробства до карпатських мотивів. Сьогодні більшість мозаїк прикриті сучасними рекламними панно. Мозаїки вицвіли, частково обсипалися, обвішані паперовими оголошеннями і прикрашені написами.

Фото: Мозаїчне панно на бульварі Лесі Українки. Автори: Анатолій Гайдамака та Лариса Міщенко (mapio.net)

Анатолій Гайдамака – український художник-монументаліст, народився в 1939 році в селі Волосковцы Чернігівської області. Народний художник України, лауреат Державної премії ім. Шевченка, Заслужений діяч мистецтв України. Головний художник Меморіального комплексу "Музей Великої Вітчизняної війни". Зараз живе в Києві.

Лариса Міщенко – художниця-монументалистка, народилася в 1941 році в Грозному (Росія). Закінчила Московське вище художньо-промислове училище.

Фото: Мозаїчне панно на бульварі Лесі Українки. Автори: Анатолій Гайдамака та Лариса Міщенко (mapio.net)

3. "Вітер", мозаїчне панно на ресторані "Вітряк "

Фото: Мозаїчне панно "Вітер" (Ярослав Ковалів)

Абстрактне панно знаходиться в критичному стані. Розташоване воно на стіні ресторану "Вітряк" на Теремках (проспект Академіка Глушкова, 11).

"Вітер" (1967 рік) – це унікальна робота української радянської художниці, дисидентки, учасниці правозахисного руху 1960-х років на Україні Алли Горської 1929-1970). Панно спільно з Аллою Горською створювали Борис Плаксій і Віктор Зарецький.

Горська в співавторстві з Панасом Заливахою, Людмилою Семикіної, Галиною Севрук та Галиною Зубченко в 1964 році створила в Київському університеті вітраж "Шевченко. Мати". Вітраж був визнаний ідеологічно ворожим, Горську виключили зі Спілки художників а вітраж знищили.

Слід зазначити, що Борис Плаксій (1937-2012, народився в Черкаської області) в 60-х підписав одне з колективних листів проти ресталінізації в Україні. У підсумку, прибрати свій підпис під документом відмовилися тільки двоє – Алла Горська та Борис Плаксій. Як результат, художники піддалися репресіям.

Фото: На знімку видно, як кріплення вагонки вбито в панно "Вітер" (Facebook /soviet.mosaics.ua)

Сьогодні ресторан і прилегла до нього територія є приватною власністю. Ресторан виставлено на продаж. Як розповідають у Soviet Wallstone in Ukraine, мозаїку неодноразово закривали вагонкою, забиваючи кріплення просто в смальту.

Самі ж власники ніяких зобов'язань по збереженню унікального панно не мають. Тому активісти вимагають внести мозаїку в Державний реєстр нерухомих пам'яток, як пам'ятник монументального мистецтва та історії.

4. Художня студія Наума Осташинського (вул. Л. Толстого, 5)

Фото: Мозаїка на стіні першої Художньої студії у Києві (Дмитро Десятерик)

Мозаїка на стіні Художньої студії в Києві була створена в 70-х роках учнями школи під керівництвом Наума Осташинського (1927-2004) – заслуженого вчителя України, художника-графіка, письменника і поета, творця і керівника першою в Україні і СРСР Дитячої художньої студії в Києві.

За 55 років своєї діяльності в художній студії побувало більше 5 тис. дітей з Києва та Київської області. Також тут навчалися діти з Канева, Черкас, Житомира та інших міст. Роботи молодих талантів виставлялися в більш ніж 140 країнах світу і були відзначені міжнародними нагородами. У 1959 році студія отримала срібну медаль ЮНЕСКО в Японії. Грошові премії студія перераховувала у Фонд Миру.

Фото: Тріщини в стіні Художньої студії також псують мозаїку (Дмитро Десятерик)

Сьогодні унікальна мозаїка терміново потребує реставрації. В стіні будівлі утворилися великі тріщини.

5. Монументально-декоративний ансамбль Річкового вокзалу в Києві

Фото: Декоративне панно в інтер'єрі Річкового вокзалу (Євген Нікіфоров)

Процес реставрації Річкового вокзалу на Поштовій площі в Києві – це окрема тема, навколо якої сьогодні виникає чимало дискусій. Одне з питань – збереження та реставрація унікальних панно в приміщеннях вокзалу.

Вважається, що декорування Річкового вокзалу в Києві, зведеного на Поштовій площі в 1957-1961 роках за проектом архітекторів Вадима Гопкало, Вадима Ладного, Григорія Слуцького та інших, поклало початок нового етапу розвитку української стінопису - монументального мистецтва.

Оформлення інтер'єрів було виконано класиками українського мистецтва: Ернестом Котковым, Валерієм Ламахом, Іваном Литовченко. декоративних панно використано інноваційне для того часу поєднання матеріалів - кераміки і кольорових цементів.

Фото: Декоративне панно в інтер'єрі Річкового вокзалу (Євген Нікіфоров)

В інтер'єрах залу очікування створено 3 монументально-декоративних панно: "Дніпро - торговий шлях", "Богдан Хмельницький" і "Жовтень". Приміщення ресторану прикрашали 3 композиції: панно "Україна" і фризові композиції "Праця" і "Відпочинок". Вестибюль з двох сторін прикрашали композиції "Чайки над водою". В екстер'єрі - портик річкового вокзалу - різьблення, інкерманський камінь.

Час створення: 1959-1960 рр., керамічна плитка, смальта, сграфіто, різьблення по каменю

Фото: Стан деяких декоративних панно столичного Річкового вокзалу критичне (Євген Нікіфоров)

Що буде далі з цими та іншими мозаїками радянської епохи? Активісти пропонують створити музей, який би зібрав у своїх стінах найбільш значущі зразки радянського монументального мистецтва. Це допомогло б зберегти зникаючий пласт культури українських шістдесятників. Однак питання створення такого музею, як і проблема реставрації та збереження київських мозаїк, повисло в повітрі.

Дякуємо за допомогу в підготовці матеріалу співтовариство Soviet Wallstone in Ukraine.