Українцям розповіли про тяжку долю захисника Донецького аеропорту
У мережі розповіли про загиблого молодого захисника Донецького аеропорту, який віддав своє життя за Україну. Про це розповів волонтер Ян Осока на своїй сторінці в соцмережі Facebook.
"Це історія про кіборга. Трагедія долі одного молодого хлопця і патріота, який на початку війни проходив строкову службу в рідному місті, і залишився вірним своїй країні. Хлопець з Донецької роти строковиків, роти, яка брала участь в боях за Донецький аеропорт влітку 2014-го року. Війна спочатку забрала його здоров'я, а згодом - і життя, але вона не змогла забрати у нього честь і мужність, з якими він пройшов свій короткий і важкий шлях воїна, не втративши зброї з рук, не залишивши порожнім бойовий пост. І хоча зараз кіборгами звуть тих, хто захищав термінали, цей хлопець був одним із тих, хто боровся за нашу з вами землю і небо біля ДАП", - написав він.
"Роман Петрович Кріс народився 30.04.1994 року в Донецьку. З 2015 року жив у Харкові. Хлопець закінчив дев'ять класів школи №8, після чого вступив до металургійного технікуму, але навчання не закінчив через те, що це не було його мрією", - розповів Осока.
Фото: Роман Кріс (facebook.com/gilead.kroaton)
"Він бачив себе лише в сфері правоохоронних органів або військовим, тому в квітні 2013 року він пішов на строкову службу в армію, адже це могло бути своєрідним трампліном для здійснення його мрії", - зазначив волонтер.
У 2013 році в Романа під час служби стався міокордит. Він потрапив до Харківського госпіталю, де йому запропонували комісуватися за станом здоров'я, але хлопець категорично відмовився і просив лікарів цього не робити.
У Романа були мама, вітчим і сестра.
"І ось, після госпіталю він знову повертається у свою частину, і сталося це в 2014 році. До початку війни залишалося зовсім небагато", - написав Осока.
"Солдат, стрілець зенітно-ракетного комплексу 755-ї окремої радіолокаційної роти 164-ї окремої радіотехнічної бригади військ протиповітряної оборони. Наближався час звільнятися в запас, але в Донецьку почалися масові заворушення, які дуже швидко вийшли за межі звичайних протестів, перетворившись на страшне і жорстоке. У зв'язку з цими подіями Донецьку роту молодих хлопців - строковиків спеціальним наказом залишають на території військового містечка 156-го зенітно-ракетного полку (опорний пункт "Зеніт", неподалік Спартака)", - розповів він.
Поруч знаходився Донецький аеропорт, це був червень 2014 року.
"І вони, солдати строкової служби Донецької роти, поруч з бійцями зенітно-ракетного полку і військової служби правопорядку, маючи обмаль озброєння (дві зенітки ЗУ-23-2 і гранатомети РПГ-22) стали на захист "Зеніту" і не здалися ворогові, незважаючи на масовані мінометні і кулеметні обстріли", - зазначив волонтер.
"Бої проходили переважно вночі. Під ранок було відносно тихо, і Рома дзвонив мамі, щоб заспокоїти її. "Мамо, все добре, я живий", - сказав хлопець, і мати кожну ніч не могла спати від страшного хвилювання, без сил падала в ліжко, засинала на пару годин, і йшла на роботу, де весь час лунали розмови про "фашистів" і "карателів". Бідна жінка ледве стримувала себе, щоб не вчепитися комусь із колег в обличчя", - додав він.
За його словами, сестра Романа принципово ходила у вишиванці, хоча в Донецьку це вже було смертельно небезпечно. На адресу сім'ї почалися погрози.
"Хлопець дуже переживав за свою сім'ю, тому, коли в березні 2015 року сестра переїхала у Харків і оселилася в містечку для переселенців, це було великим полегшенням для нього", - зазначив волонтер.
В кінці липня 2014 року під час чергового бою Роман отримав осколкове поранення і важку контузію.
"Спочатку його доставили в Дніпро, а потім перевели в Харківський військовий госпіталь, де небайдужі громадяни та волонтери огорнули Романа турботою і увагою, допомагаючи подолати наслідки поранень. Але до кінця одужати він так і не зміг, у нього була часткова втрата слуху і досить часто Рому турбував важкий головний біль", - розповів волонетер.
Хлопець не здавався і хотів жити повним життям. Він намагався влаштуватися на роботу в поліцію, однак йому відмовили. Роман не міг отримати посвідчення УБД, оскільки офіційно строковики не брали участі в боях за ДАП. Пізніше Роман переїхав до Києва, де став вожатим в дитячому таборі.
"Лікарі заборонили йому перебувати на свіжому повітрі в лісі, навантаження та надмірну втому, але він був молодим хлопцем, який намагався знайти себе в житті, зовсім відкидаючи свою інвалідність. Рома влаштувався в дитячий табір під Києвом працювати вожатим, і врешті-решт його організм не витримав", - розповів волонтер.
"Він помер в ніч на 11 липня від крововиливу в мозок. Йому було 24 роки", - повідомив Осока.
Романа кремували і його прах поховали в Києві на Байковому кладовищі.
Скріншот поста (facebook.com/gilead.kroaton)
Раніше повідомлялося, що у Києві попрощалися з загиблими бійцем ООС.
Герої, загиблі в червні 2018 (відео: РБК-Україна)