Космічна галузь України сьогодні працює швидше не за, а всупереч
Незважаючи на постійне недофінансування та відсутність замовлень на свої послуги з боку держструктур, українські космічні підприємства все ще займають почесні позиції у світовій космонавтиці.
При цьому сьогодні на орбіті нашої планети представлено всього два досить примітивних супутника від України, "обслуговуючих" суто освітні інтереси студентів столичного "КПІ". У нашої країни все ще немає можливості незалежного виходу в космос. А першим і поки що єдиним космонавтом незалежної України був Леонід Каденюк, який пішов з життя 31 січня 2018 року.
До Дня космонавтики, який щорічно відзначається 12 квітня, STYLER вирішив довідатися про поточну ситуацію вітчизняної космічної галузі. У Державному космічному агентстві України (ДКАУ) втішають: все не так погано, а "космічні перспективи" у нашої країни колосальні. Хоча ця сфера в Україні функціонує найчастіше на ентузіазмі і "спритності" наших фахівців, які різними способами намагаються відшукати фінансування на свої програми.
Крім того, також поділився своєю думкою "український марсіанин" Сергій Якімов - один із сотні претендентів, які можуть створити першу колонію на Марсі.
АН-225 "Мрія" (фото: РБК-Україна)
Шановний статус космічної держави Україні дозволяють підтримувати не тільки колишні досягнення. Однак і забувати про внесок вітчизняних інженерів-конструкторів у розвиток світової космічної промисловості не варто.
Так, у Дніпрі з 1944 року функціонує одне з найбільших підприємств по виробництву ракетно-космічної техніки "Південмаш", а також конструкторське бюро "Південне", на потужностях яких було вироблено понад 400 штучних супутників Землі.
Українські інженери брали участь у розробці першого радянського орбітального корабля-ракетоплана "Буран". На базі конструкторського бюро "Антонов" у Києві було створено легендарний АН-225 "Мрія" – один з найбільших і потужних літаків у світі, призначений для транспортування "Бурана". Більш того, надважку "Мрію" планували використовувати в якості першої сходинки системи повітряного старту космічного корабля.
Модель космічного корабля "Восток", екіпаж - 1 людина (фото: wikipedia.org)
Під керівництвом відомого українського інженера-конструктора Сергія Корольова була спроектована ціла серія космічних кораблів "Восток", один з яких у квітні 1961 вперше підняв людину – космонавта Юрія Гагаріна – в космічний простір.
Більше того, під керівництвом того ж Корольова розроблялися багатомісні транспортні пілотовані кораблі "Союз", за допомогою яких сьогодні можна доставляти космонавтів на навколоземну орбіту, а також на МКС. До речі, на сучасних "Союзах" встановлена система управління української розробки.
Вже в період незалежності України "Південмаш" та КБ "Південне" долучилися до реалізації міжнародного проекту "Морський старт" (передбачав запуск ракет з плавучого космодрому в Тихому океані). У проекті використовували ракету "Зеніт-2" – спільну українсько-російську розробку.
У 1995 році був представлений перший український космічний апарат – супутник "Січ-1". А на базі космічних підприємств України все ще виробляються затребувані ракети-носії ("Циклон", "Зеніт", "Дніпро") і космічні апарати (супутники "Січ", "Мікрон"). Цікаво, що Україна в 2007 році розробила для Єгипту перший супутник дистанційного зондування Землі.
Ракета-носій "Антарес" (фото: i-hls.com)
Як з'ясувалося, на даний момент Україна активно співпрацює із США та деякими країнами ЄС за проектами створення ракет-носіїв (призначені для доставки на Земну орбіту невеликих по масі космічних апаратів, вантажів на Міжнародну космічну станцію).
"Спільно з США була створена ракета-носій "Антарес", з ЄС – "Вега". При цьому "Антарес" вже здійснила 7 успішних польотів, а "Вега" – 11. Перша ступінь "Антареса" була створена в Україні, в Дніпрі. На четвертій сходинці "Веги" стоять розроблені в Україні двигуни", - говорить радник Голови Державного космічного агентства України Едуард Кузнєцов.
Запуск ракети "Антарес" (фото: nasa.gov)
В Агентстві також пояснюють, що ще одне важливе джерело заробітку – організація пускових послуг для інших країн. "Схема" наступна: до українських фахівців звертаються іноземні замовники з проханням організувати від "А" до "Я", скажімо, запуск їх супутника на орбіту. Для таких послуг нерідко може використовуватися українська ракета-носій.
"За 26 років незалежності України наші фахівці за замовленням 24 країн світу здійснили пуски 150 ракет-носіїв (переважно вітчизняного виробництва) і запустили 375 космічних апаратів. Тобто нашими послугами скористалися 24 країни для запуску своїх супутників. При цьому наші ракети-носії стартували з шести космодромів світу. Це і "Байконур", і "Плесецк", "Ясний" в Росії, і з плавучої платформи "Одісей". З космодрому "Куру" у Французькій Гвіані ми запускаємо ракету-носій "Вега", з острова Уоллопс в США відбувається запуск "Антареса"... Керівники наших підприємств завжди шукають можливість зарубіжних замовлень на подібні послуги, так як фахівці у нас дійсно дуже хороші, а техніка надійна", - гордо розповідає про досягнення космічного спрямування України Едуард Кузнєцов
Запуск ракети-носія "Вега" (фото: nasaspaceflight.com)
А ось відповідь на запитання, коли Україна зможе запустити в космос свій супутник, який би обслуговував наші потреби, виявився менш втішним.
"Ми підрахували, що при поточному фінансуванні Агентства ми зможемо запустити наш супутник не раніше 2020 року. Це буде або супутник "Січ-2-1", або "Мікросат". Ці супутники знаходяться все ще в процесі створення, рухаємося поки що повільно", - нарікають в ДКАУ.
Для довідки:
Космічний апарат "Січ-2" (фото: nkau.gov.ua)
При цьому в Агентстві пояснюють, що створення супутника Україна ще потягнуть, але ось його запуск – це зовсім інша "ціна питання".
"За ті невеликі кошти, які нам надходять щороку, ми ще можемо створити супутник. А от організувати його пуск буде ну дуже складно. Наприклад, запуск супутника на нашій ракеті-носії "Зеніт" обійдеться мінімум в 80 млн доларів. Якщо ми будемо запускати наш супутник на іноземній ракеті (а вона коштує ще дорожче), то нам доведеться заплатити близько 100-120 млн доларів.
Також ми дуже сподіваємося, що хоча б у цьому році відновиться проект "Морський старт". Тоді ми зможемо запустити наш супутник на нашій ракеті-носії "Зеніт-3SL", яка стартуватиме з морської платформи.... Цей проект стартував в 1999 році, за час його роботи з морської платформи було здійснено 32 пуски. Проте близько трьох років тому проект призупинився. Сьогодні почали потроху відновлювати фінансування", - говорить Едуард Кузнєцов.
У космічному агентстві України дають зрозуміти, що потенціал у цій галузі в нашій країні дуже великий: кадри є, виробництво в принципі налагоджено, інститути працюють. Ми готові до активної роботи. Але проблема "традиційна" – брак фінансування космічної діяльності нашої країни. Цифри говорять самі за себе.
В 2017 році ДКАУ отримало з держбюджету 25 млн грн, в 2018-му побільше – 87 млн грн (трохи більше 3 млн дол.).
В той же час НАСА (США) на свої проекти виділяє більше 19 млрд доларів, Росія – близько 5 млрд доларів на рік. Україна зі своїми мільйонами також відставати не хоче.
Цікаво, що при настільки низькому рівні фінансування космічна галузь України "навчилася" заробляти і приносити до держбюджету гроші.
Тільки в 2017 році підприємства космічного агентства України заробили більше 2 млрд грн, відрахувавши при цьому до бюджету країни близько 718 млн грн у вигляді податків.
В ДКАУ відповідають – а що робити, доводиться якось викручуватися! Адже 3 млн дол. на рік – зовсім мізерна сума для настільки потужної галузі.
"У космічній галузі зосереджена еліта вчених, інженерів, конструкторів. Не можна її запускати. Тому ми у свій час обрали шлях участі в міжнародних космічних програмах. Де ми може не тільки співпрацювати, але й заробляти. Ці кошти дозволять нам трохи розвиватися. Витрачаємо зароблені гроші на обладнання, системи управління, комплектуючі, різні матеріали і т. д. А ось кошти, що виділяються з бюджету, ті 3 млн доларів, витрачаємо на розробку нових супутників ("Січ-2-1", "Мікросат"). Ми могли б запустити їх уже в наступному році, але так як коштів мало, то й роботи ведуться дуже повільно", - пояснює ситуацію Едуард Кузнєцов.
Космодром Уоллопс в США (фото: nasa.gov)
Поки що рівень фінансування космічної діяльності України не дозволяє розгортати більш масштабні проекти, ніж створення супутників і ракета-носіїв. А є куди рухатися.
На жаль, на даний момент у нашої держави немає незалежного виходу в космос. Тобто нашого стартового майданчика, звідки ми могли б запускати наші ракети-носії. При цьому побудувати таку площадку в Україні неможливо через щільності населення та складності гарантувати безпечне падіння ступенів ракети-носія під час пуску.
"Коли-то обговорювалася можливість будівництва такого майданчика на території Бразилії. Але не склалося. Сьогодні розглядається співробітництво з Канадою. Це міг би бути майданчик спільного українсько-канадського користування. Але поки що це далека перспектива", - кажуть у космічному агентстві України.
Та й говорити про будівництво пускового майданчика не доводиться, так як сьогодні на Земній орбіті від України елементарно немає супутників "цивільного призначення".
"Колись на орбіті працювали наші супутники, з допомогою яких ми могли визначати повені, лісові пожежі, вирубування лісу добре бачили і т. д. Всю цю інформацію ми направляли в ДСНС. Сьогодні супутника немає, так як немає грошей і немає держзамовлення на його створення і запуск. Всі наші супутники вже давно відпрацювали, їх термін роботи – близько 5 років. Зараз літають невеликі супутники від столичного "КПІ". Вони виконують примітивні вимірювання атмосфери", - розповідає Едуард Кузнєцов.
Космодром Куру, Гвіанський космічний центр (фото: esa.int)
За словами експерта, Агентство також планує побудувати космічний апарат для потреб українського агросектору, який дозволив би визначати врожайність, рівень снігового покриву, річок, опустелювання землі, навіть допомагати шукати корисні копалини.
А ось для вітчизняних теле - і радіокомпаній можна було б запустити телекомунікаційний супутник. Адже щороку за оренду різного іноземного обладнання такого типу українські телекомпанії платять до 20 млн доларів.
"Знаєте, навіть у такий непростий для України час ми не отримували держзамовлення на створення супутника для розвідки або щось такого типу. Звичайно, ми виходимо з ситуації, допомагаємо нашим військовим, як можемо. Але це тільки завдяки нашим стосункам з іноземними партнерами... Ми постійно шукаємо якісь шляхи, але ж це не зовсім правильно. Так як держава має бути зацікавлена в тому, щоб фінансувати свій космічний напрямок", - роз'яснюють ситуацію в Державному космічному агентстві України.
Як відомо, першим і на сьогоднішній день єдиним космонавтом незалежної України, який здійснив політ у космос, був Леонід Каденюк.
Каденюк був одним з членів екіпажу місії STS-87. Разом з ще п'ятьма космонавтами Леонід Костянтинович провів на орбіті Землі 16 днів (з 19 листопада по 5 грудня 1997 року). Український космонавт виконував біологічні експерименти з вивчення впливу стану невагомості на рослини. У рамках місії STS-87 Каденюк вивчав поведінку трьох видів рослин: ріпак, соя і мох.
Крім цих експериментів Каденюк виконував експерименти Інституту системних досліджень людини по тематиці "Людина і стан невагомості".
У 1997 році Україна не могла дозволити собі профінансувати відправку свого космонавта на Міжнародну космічну станцію. Після низки домовленостей на вищому рівні США взяли на себе всі витрати. При цьому, за домовленістю, Україна повинна була ділитися зі Штатами результатами проведених Каденюком експериментів.
Леонід Каденюк вивчає вплив невагомості на розвиток паростків ріпи (фото: nasa.gov)
Сьогодні, вже в 2018 році, ситуація не змінилася - Україна не може собі дозволити відправити в космос свого космонавта. Однак у цей раз покривати витрати за нас ніхто не планує.
"Десь 8 років тому ми думали над тим, щоб відправити на МКС нашого космонавта. Але нам була озвучена сума – близько 140-150 млн доларів. При цьому планували, що він пробуде на станції три місяці. Але це занадто дорого для нас. Хоча сума цілком виправдана. Адже на борт потрібно доставити обладнання, їжу, одяг для космонавта. В принципі щоб забезпечити його роботу і проживання на МКС, знадобиться відправити ще один вантажний корабель. Плюс ще кілька тонн обладнання. А кожний відправлений у космос кілограм – це витрати до 20 тис. доларів. Загалом, з цим проектом вирішили почекати", - пояснюють в Агентстві.
Однак можливість все ж таки коли-небудь відправити українського космонавта на МКС у космічному агентстві не заперечують.
"В найближчі років п'ять польотів не буде точно. Можливо, після 2025 року. Але як все це буде відбуватися, на яких принципах – не знаю. Хоча в концепції реалізації державної політики у сфері космічної діяльності на період до 2032 році така можливість передбачена", - заспокоює Едуард Кузнєцов.
За словами експерта, Україна зацікавлена в тому, щоб продовжити розпочаті більше 20 років тому експерименти Леоніда Каденюка в сфері космічної ботаніки, біології.
"Це перспективний напрямок для всіх країн, які зацікавлені в тривалих космічних місіях. Тим більше, що останнім часом активно говорять про реалізацію польотів на Марс, Місяць. А це дуже тривалі перельоти. Необхідно знати, як же швидко вирощувати рослини для харчування. Все це перспективний напрямок космічної ботаніки. Тому нам все ще цікаво вивчати його. Хоча, можливо, нам буде цікаво випробувати на МКС якісь нові види двигунів, матеріалів. Це вже завдання наших вчених. Але поки що політ дуже дорогий. І людини для цієї місії ми навіть не починали шукати", - розповідає радник голови ДКАУ Едуард Кузнєцов.
Також STYLER вдалося поспілкуватися з Сергієм Якімовим, якого в ЗМІ встигли прозвати "українським марсіанином". Інженеру з Житомира вдалося потрапити у сотню претендентів приватного проекту "Mars One", в рамках якого в 2020 році планувалося відправити 24 перших колоніста на Марс.
Сергій Якимов (фото: facebook.com/sergii.iakymov.9)
З дитинства Сергій мріяв стати космонавтом і полетіти в космос. Для цього Якімов закінчив національний технічний університет "КПІ", встиг попрацювати в Інституті космічних досліджень і навіть брав участь у розробці українського супутника "Мікросат". Однак у певний момент Сергій зрозумів, що реалізувати свою "космічну" мрію тут, в Україні, йому не вдасться... Вже трохи більше року "український марсіанин" живе в Лос-Анджелесі, працює інженером в одній з компаній авіатехнічної промисловості і планує отримати громадянство США.
Справа в тому, що повноцінний старт програми "Mars One" постійно відкладається через відсутність належного фінансування. Сергію Якімову, як і іншим відібраним претендентам, доводиться чекати.
"Я не хочу ставити своє життя в режим очікування. Вирішив рухатися далі. І на даний момент у мене один варіант реалізувати свою мрію – отримати громадянство США і стати космонавтом НАСА", - говорить український інженер.
Якімов також погоджується з роз'ясненнями космічного агентства України – у найближчій перспективі у нашої країни немає можливості відправити свою людину в космос.
"Повинні збігатися два важливих моменти. Перше – має бути мета цього запуску. Якась наукова програма, випробування нового обладнання, медичний експеримент і т. д. Друге – на це повинні бути кошти. Якщо навіть розглядати політ людини в космос без якої-небудь наукової програми, а просто в якості туриста, то ця затія обійдеться в 35 млн доларів. Але навіть цієї суми для подібної ідеї в України немає і не ясно, коли з'явиться. Тому я вирішив спробувати свої сили в США. Оскільки в Україні, на жаль, для мене просто немає перспектив", - розповідає Якімов.
Власне, саме фінансові проблеми змусили Сергія піти з Інституту космічних досліджень (далі - Інститут).
"Після закінчення "КПІ" мені вдалося потрапити в Інститут, де я пропрацював до 2014 року. Перший час була непогана зарплата, мені вистачало. Але в останні роки фінансування Інституту урізали, а ціни злетіли вгору. Моя зарплата перед відходом становила десь 1,5 тис. грн. При цьому я і до цього намагався поєднувати дві роботи, аби тільки не йти з Інституту. Але це було складно. Тому мені довелося виїхати назад в Житомир, там я вивчив програмування, працював на фрілансі. І ось з часом опинився в США", - ділиться своєю історією Сергій Якимів.
"У нашої держави поки що немає такої мети – вивести свою космічну галузь на гідний рівень, де вона могла б себе показати. Була б мета і фінансування би знайшлося. Зрештою, є міжнародні програми і т. д. До прикладу, поки я працював в Інституті, кожен відділ намагався знайти можливість взяти участь в якихось міжнародних проектах, отримати від них кошти на свої завдання.
Але в Україні все поки що впирається в катастрофічну нестачу грошей. Я також був причетний до проекту створення супутника "Мікросат", був у групі підготовки наукових експериментів. Як все відбувалося. Від держави в рік надходила певна сума, яку потрібно було реалізувати, скажімо, на п'ять конкретних пунктів. А виділених грошей вистачало тільки на половину пункту. Така ситуація. Десь доводилося домовлятися на послуги дешевше, знаходити кошти в інших проектах, щось урізати", - згадує Якимів.
Поки космічна галузь України намагається хоч якось стати на ноги, такі, як Сергій Якімов, змушені добиватися своїх цілей в інших країнах.
Сьогодні потенційний "марсіанин" цілком присвятив себе реалізації мрії, яка здійсниться або з проектом "Mars One", або з допомогою програм НАСА.
"На даний момент у мене немає ніякого впливу на хід проекту "Mars One". А ось відбір у НАСА – тут вже здебільшого багато залежить від мене. Але час грає не на мою користь. Адже крім отримання громадянства, мені ще бажано отримати американську освіту (а це чималі гроші), непогано було б взяти участь, наприклад, в експедиції в Антарктиді і отримати досвід роботи в екстремальних умовах. Ланцюжок складний. Думаю, мені ще 10 років знадобиться, щоб виконати все задумане, перш ніж подаватися в астронавти НАСА. Але я буду робити все можливе.
А що стосується польоту на Марс, думаю, що в найближчі 15 років ця перспектива цілком реалізовується. Залишилося подолати два ступені: налагодити захист від космічної радіації під час перельоту і процес посадки великих об'єктів, як космічний корабель, на поверхню Червоної планети... Багато хто запитують, чи не страшно мені було б туди полетіти, адже це по суті "квиток в один кінець" – колоніст залишиться вже там. Але я не розглядаю це як якусь "смерть". Навпаки я дивлюся на це з точки зору вкладення свого потенціалу у розвиток людства, допомога просунутися далі – в космос. Ні, мені не страшно! Я дуже хочу отримати цей досвід", - підсумував Сергій Якімов.