Відомий український поет, прозаїк, есеїст Сергій Жадан написав новий злободенний вірш. Творіння з'явилося у п'ятницю, 27 квітня, на офіційній Facebook-сторінці автора.
У вірші Жадан підмітив, що останнім часом у всіх сферах життя українців - дуже багато політики.
Styler наводить текст вірша в оригіналі.
Забагато політики, в усьому - забагато політики.
Життя не потребує такої кількості наших поправок.
Поети впихають політику в життя,
мов кулак у боксерську рукавичку.
Доки ніжні читачі нарікають:
знову політика, вони знову пишуть про неї.
В усьому забагато політики, - нарікають читачі, -
давайте краще говорити про небо над містом.
Таке прекрасне високе небо цього року.
Давайте говорити про те, як воно
відбивається в жіночому оці.
Добре - давайте говорити про небо в жіночому оці.
Мертве жіноче око, в якому на ранок
відбиваються перелітні птахи,
а вночі відбиваються північні сузір’я.
Червоне від гарячого надвечір’я,
райдужне від ранкових дощів,
око, що дивиться з перспективи смерті -
давайте говорити про нього.
Або давайте говорити про майбутнє.
В майбутньому буде високе прекрасне небо.
Наші діти будуть сильнішими за нас.
Чому поети не говорять про запеклу
дитячу безтурботність?
Так і є - наші діти добре знають ціну громадянству,
діти, які, обираючи між довірою та безпекою,
відтепер завжди обиратимуть сухий підвал бомбосховища.
Чому з ними не говорять поети?
Чому в поетів краще виходить говорити про трупи?
Чому їм так добре виходить виправдовувати
безпорадність дорослих?
Давайте говорити бодай із тими, хто вижив.
Якщо вже нам не вдалося домовитися з померлими.
Якщо не вийшло подискутувати з повішеними і задушеними.
Як можна говорити про політику в країні,
що ранить ясна власною мовою?
Найдоступнішим маніфестом є рубане м’ясо, що
викладається зранку на ринках, мов преса.
Найпереконливішими римами є рівні й глухі
автоматні черги, якими добивають
поранених тварин.
Всіх було попереджено.
Всі бачили умови угоди.
Всі знали, що доведеться сплачувати непомірно високу ціну.
Говоріть тепер, що вам забагато політики.
Говоріть про сонячні горизонти.
Сходять останні сніги.
Дописуються найстрашніші книги.
Країна, мов ріка, повертається в береги,
поглиблює річище,
болісно доростає до своєї навігації.
"Сумно, але це так..." - коментують користувачі мережі.
Скріншот коментарів (facebook.com/serhiy.zhadan)
Раніше Жадан розповів про сенс декомунізації.
Хайп-таксі: з чого треба почати змінювати країну