Професор Віденського університету, доктор історичних наук Керстін Йобст висловилася щодо використання політиками історії, що є "зручною" для них наукою. Вона також відзначила багатонаціональність в Київській Русі та пояснила небажання Москви відпустити Україну. Про це вона розповіла в інтерв'ю DW.
На запитання журналіста щодо національної приналежності Анни Ярославни, народженої в XI столітті в Київській Русі, яка стала приводом для нових суперечок про витоки української та російської державності, вона відзначила, що це - абсурд.
"У цьому випадку звертатися до періоду раннього Середньовіччя в пошуках історичних коренів національної держави - це абсурд. Нестор свідчив про поліетнічність Київської Русі. Шукати там російську або українську державність немає сенсу", - сказала Керстін Йобст.
Вона також привела схожі приклади з історії інших європейських народів.
"Наприклад, суперечка поляків і німців про "національну приналежність" Коперника: поляком він був або німцем? З наукової точки зору ми тут також маємо справу з проектуванням сучасних уявлень про національну ідентичність на історичний період, в якому ці уявлення були відсутні", - розповіла історик.
"Історію взагалі люблять використовувати, щоб підтвердити те чи інше злободенне твердження. Це дуже "зручна" з політичної точки зору наука. Зі спробами "історичної легітимації" того чи іншого твердження ми стикаємося впродовж всієї історії людства. І це не тільки східноєвропейський феномен. В Україні ми сьогодні маємо справу зі спробою дистанціюватися від радянського минулого в пошуках національної ідентичності. На цьому тлі спостерігається поява і прославляння нових "національних героїв", які, проте, не однозначні для всієї території України. До Бандери в Галичині і на сході країни ставляться по-різному, що ні для кого не секрет", - відзначила експерт.
За її словами, ставлення росіян до історії є фантомним болем жителів колись величної імперії.
"Більшість жителів Росії впевнені в тому, що росіяни, українці й білоруси - це один великий народ, зі спільною історією й спільними традиціями, і що так було завжди. Заяви українців про власну національну ідентичність сприймаються більшістю росіян як щось дивне, незрозуміле: мовляв, ми ж - брати, ми повинні завжди бути разом. Тут ми маємо справу з фантомним болем жителів колись величезної імперії. Путін дуже добре це розуміє і дуже вміло використовує. Москва досі "претендує" на так зване "ближнє зарубіжжя", не бажаючи повністю втрачати контроль над колись своєю сферою впливу", - зазначила Йобст.
До речі, австрійський історик розповів, кому належить Анна Ярославна.