Наслідки відчувають навіть малюки: як допомогти психіці дитини під час війни

Вже понад чотири місяці українські діти живуть із постійним відчуттям страху. Його посилюють звуки повітряних тривог, вибухів, обстрілів і залпів артилерії.

Лікарка каже, що психотравмуюча подія є потрясінням для відчуття дитиною безпеки у цьому світі. Тому перший крок - це зробити усе, щоб дитина знову була в безпеці.

Безпечним місцем для дитини вважається місце, де все зроблено для того, щоб запобігти повторному скривдженню чи психотравмі. Окрім того, важлива турбота про потреби дитини та присутність поруч близьких.

Дитина в бомбосховищі (фото: Getty Images)

Психологічна допомога дітям до 2-х років

Ви думаєте, що діти (тим більше у такому віці) нічого не розуміють і тому стресова ситуація їх не зачіпає. І ви праві. Маленькі діти не розуміють. Та вони відчувають!

Все що переживають батьки, дітлахи, як надчутливі детектори зчитують. У цьому віці діти не можуть висловити свої переживання словами, але вони реагують тілом.

Зазвичай малеча реагує:

• підвищеним плачем і великою дратівливістю,
• зміною режиму харчування та сну,
• надмірним чіплянням за дорослих.

Малюк поводиться так не для того, щоб вас підставити чи спеціально! Це їх природна реакція на стресові умови. Або навпаки діти реагують завмиранням. Малюк може майже не дихати, не плакати, не їсти.

Від батьків потрібні:

• турбота,
• тепло,
• обійми,
• поцілунки,
• спокій,
• колихання,
• колискові,
• синхронізація дихання,

Вагітні жінки можуть допомогти своєму малюкові розслабленням, усвідомленим диханням і життєствердним настроєм.

Дитина в таборі для переселенців (фото: УНІАН)

Допомога дітям від 2 до 6 років

Розумові та вербальні здібності у дитини цього віку обмежені. Дитина цього віку володіє мовою, та розуміння світу ще досить обмежене власним досвідом дитини (тобто світ є лише тим, що дитина встигла пізнати, відчути, спробувати).

Розмиті поняття простору, часу (малеча цього віку не розуміє, коли ви їй кажете "через годину", "завтра").

Багата уява (магічне мислення: віра у те що можна зі стільчика побудувати ракету і полетіти у космос, що можна оживити померлого, що у шафі живе монстр, і що дитина володіє якимись надзвичайними здібностями).

Дитину турбує питання смерті, та вона не зовсім розуміє, що померлі не повертаються.

Дитина не розуміє наслідків надзвичайних ситуацій. Вона залишається повністю залежною від реакцій дорослих (тобто ваша емоційна реакція продовжує синхронізуватися з емоційним станом батьків).

Як реагують діти цього віку на стресову ситуацію?

• Відчуття неспокою і безпорадності, залежність від реакцій батьків
• Регрес (сюсюкання, смоктання пальця, поведінка, як ніби знову став меншим)
• Нетримання сечі й калу
• Страх темряви та того що ситуація повториться знову
• Страх бути одному
• Кошмари
• Заїкання та мовчання
• Втрата апетиту
• Розгубленість
• Можлива відмова від ігор або підвищення їх жорстокості
• Діти можуть брати на себе роль дорослих (особливо старші діти у сім’ї та при безпорадності дорослих)

Від батьків потрібно:

• мати розуміння, що це нормальні реакції у ненормальній ситуації,
• залишатися опорою для своїх дітей і працювати над власним емоційним станом,
• давати підвищену увагу,
• тілесний контакт (обійми, погладжування, масаж, спільний сон),
• підтримка і віддзеркалення емоцій.

Евакуація з Ірпеню (фото: Getty Images)

Психологічна допомога дітям від 6 до 9 років

Дитина думає конкретними категоріями, в неї вже проявляється абстрактне та логічне мислення. Діти цього віку краще розуміють природу та взаємозв’язок речей, зокрема, розуміє причинно-наслідкові зв’язки, ризики та чинники уразливості.

В цьому віці батьки вже можуть пояснити ситуацію, можливі причини й наслідки та правила поведінки у такій ситуації. Дитина цікавиться фактами.

Для дітей цього віку стає доступним усвідомлення факту смерті й що померлий не
повернеться.

Молодші школярі можуть цікавитися новинами щодо війни, запитувати, скільки людей вже померло, хто лишився живим, чому так сталося і тому подібне.

Не потрібно лякатися подібних питань. Адже всі ці питання дитина ставить батькам, щоб відчути себе у безпеці. Дітям важливо почути, що реальність така, але дорослі роблять усе можливе, щоб якомога більше людей були живими та у безпеці.

Авторитетним дорослим також у цьому віці стає вчителька чи тренер (особливо для 1-2 класу).

Українські діти-біженці в Берліні (фото: Getty Images)

Як реагують діти молодшого шкільного віку на стрес?

• Гризіння нігтів (смоктання пальця), виривання волосся, нервові тики.
• Роздратованість і агресивність
• Активна демонстрація страху
• Залежність від батьків
• Головний біль, нудота та інші психосоматичні реакції
• Відстороненість
• Зміни у почуттях та вподобаннях
• Зміни у фізичній активності
• Зменшення концентрації уваги та погіршення пам’яті самозвинувачення та відчуття провини
• Зацікавлення долею постраждалих

Від батьків потрібно:

• терпіння, зменшення очікувань,
• ігри та спілкування з батьками,
• проведення спільних тренувань,
• розподіл ролей та обов’язків в родині.

Важливо! Організувати онлайн зв'язок для однокласників для друзів, щоб вони
могли поділитися новинами.

Не менш важливим є підтримка спілкування з іншими значущими
дорослими (вчитель, тренер).

"Для дітей дуже важливо розуміти, що відбувається і знати, чого чекати. Поясніть, чому ви прийняли це рішення і чому воно важливе для безпеки. Обговорюйте з дітьми зміни, які відбуваються у житті, а також усі питання, які вони можуть мати у зв’язку з цим", - додала лікарка.