Через кілька років після смерті сина жінка змогла потрапити на фронт, де допомагає бійцям
Мати загиблого бійця Андрія Терещенка, який отримав смертельне поранення в Донецькому аеропорту на посту "Ромео" у вересні 2014 року, Світлана Чорна пішла на фронт услід за сином, щоб мати можливість допомагати там. Про це вона розповіла у виданні Цензор.Нет.
У Світлани є ще дочка Валюша. Був також молодший син Кірюша, але він помер у два роки і 10 місяців. "Після того, як не стало Кірюши, у Андрія похитнулося ставлення до Бога, йому тоді було 13 років, і вони з Валею дуже важко перенесли смерть брата. Хрестик Андрій не носив, чого не скажеш про патріотичну символіку...Україна була на рівні сім'ї. Він сам собі намалював схему, розкроїв і вишив сорочку. Після його загибелі я передала її в Київський музей Другої світової війни", - розповіла жінка.
Вона дізналася про загибель сина тільки через день, як все сталося. Тоді Світлана працювала в Росії, і тільки через кілька днів змогла повернутися на батьківщину, встигла на похорон. "Я довго себе звинувачувала, що мене не було поруч, що я не кинула все і не виїхала з Росії раніше, можливо, я пішла б воювати разом з ним", - поділилася спогадами мати.
Вона розповіла, що як тільки почався Майдан, у неї з сином часто були сварки із-за того, що Світлана на той час жила в Росії, де була страшна пропаганда. Якийсь час вони майже перестали підтримувати контакт, а на фронті він часто дзвонив з однією фразою: "Я живий".
Світлана навчалася в Черкаському педагогічному інституту, де була військова кафедра, тому вона отримувала медичну освіту. У грудні 2016 року її взяли в 43 артбригаду санінструктором, а з осені 2017-го вона вже стала т.в.о. начальника медпункту дивізіону.
"Я веду документацію. Діагностую хворих, перевіряю столові, їжджу на виїзди, ми возимо бійців в госпіталь у Покровську, на старому уазику, який, щоправда, дихає на ладан. Часто я беру на себе обов'язки фельдшера, щоб не везти до шпиталю людей з проблемами, з якими можу впоратися сама...А взагалі, коли закінчаться військові дії, я сподіваюся присвятити себе онукам. Правда, своїх у мене ще немає. Але зі мною підтримують зв'язок Андрюшині друзі з бригади", - розповіла Світлана.
Вона додала, що друзі її сина приймають її як матір, а один навіть повідомив, що вона скоро стане бабусею. Світлана зазначає, що її дуже радують успіхи друзів загиблого сина. "Радує, коли у когось щось добре. Радує, коли люди, навіть крутячись у всіх цих тяжких подіях, знаходять якусь теплоту. Радують посмішки дітей, коли бачиш шанобливе ставлення до оточуючих. Коли люди не грубіянять. Радує, коли на сході, знаючи що 70 відсотків – це сепаратисти, є і ті, хто махає тобі рукою, і ти розумієш, що ще не все втрачено. Радує, коли тобі кажуть "спасибі", і приємно чути такі речі, як "Миколаївна, а як без тебе?" – сказала жінка.
Нагадаємо, боєць ООС поділився своїми спогадами про війну.
Раніше в мережі розповіли про бійця, який з 2014 року воює на фронті.
А також ми розповідали історію воїна АТО, у якого довго не було позивного.
Рекомендуємо до перегляду:
Відео: Наші відважні дівчата в лавах української армії