Життя починається знов: зворушлива історія 13-річної Софії, яка перемогла рак

Разом із благодійним фондом "Запорука" ми публікуємо цикл матеріалів про дітей, які перемогли рак

Колись вся Україна збирала кошти на їхнє лікування, а сьогодні вони самі надихають не тільки тих, хто стикнувся зі страшною хворобою, а й усіх українців, які втратили надію на краще.

Літо, море, мама з татом поряд – що ще потрібно чотирирічній дівчинці для щастя? Надто коли скоро у неї з’явиться братик чи сестричка, а вона доглядатиме за малям – зовсім як доросла! Та мрії родини в одну мить руйнуються через слова лікарів: “У Соні рак. Четверта стадія”. Безтурботне дитинство перетворюється на життя за лікарським протоколом: блоки хіміотерапії, операції, нескінченні аналізи... Маленька Соня щохвилини бореться – не просто за життя, а за вкрадене хворобою щастя.

Софія Булгак (фото: Дмитро Перетрутов)

“Ми лікували Соню від запалення легенів, – розповідає мама дівчинки Надія. – Це було третє чи четверте запалення за рік, і ми ніяк не могли перервати це порочне коло. Запорізькі лікарі зробили Соні біопсію і сказали, що ми просто гаяли час: “У вашої дитини остання стадія онкології, шансів на одужання немає”.

Після з’ясування діагнозу Соня одразу потрапила у реанімацію до Київського інституту раку. Після двох блоків хімії знеможена і схудла дівчинка перестала ходити. Мамі з татом доводилося носити її на руках, а Соні згодом – заново вчитися ходити. Кожного дня вона рахувала кроки від ліжка до стільця у палаті або від клумби до пісочниці на дитячому майданчику при лікарні. П’ять метрів – саме таким був її щоденний план.

“Соня дивилася на дітей у відділенні і питала: “А чому вони лисі? Я теж такою буду? – згадує Надія. – У мене серце кров’ю обливалося: як сказати моїй дівчинці, моїй принцесі, що вона втратить волосся?”

За декілька тижнів Соня відновила ходу і сама почала лікувати ляльок – ставила їм крапельниці, бинтувала, обклеювала лейкопластирем. “В неї була улюблена іграшка, пупс, яку вона так залікувала, що на ній вільного місця не залишилось. Довелося купити Соні нового “пацієнта”, – згадує мама.

Під час лікування Соні мама дізналася, що вагітна: “Пам'ятаю, як після УЗД подзвонила Соні і сказала, що у неї буде сестричка. Вона серйозним голосом запитала: “Звідки ти знаєш? У неї що, на голові бантики?” Родина почала шукати помешкання у Києві і потрапила на “Дачу” – єдиний в Україні центр, де разом із батьками безкоштовно живуть діти, що лікуються від раку.

“Тут, на “Дачі”, Надія отримала можливість виносити здорову дитину, а не дихати хімією у лікарні, – каже президент БФ “Запорука” Наталія Оніпко. – Поки тато чи бабусі були з Софійкою у лікарні, мама готувала їй їсти”.

На “Дачі” і сама Соня забувала про хворобу. Коли на Різдво мама приготувала кутю, Соня ходила від кімнати до кімнати, пригощала мешканців і співала колядки. Та понад усе дівчинка любила, коли з Італії приїздив волонтер на ім’я Емануель – він грав для Соні на гітарі, а вона кружляла навколо нього та сміялася.

За місяць до пологів Надія була змушена покинути Соню: “Ми відсвяткували її день народження, і я одразу поїхала. Ми обидві плакали. Було боляче залишати Соню, але іншого виходу не було”.

Соня вперше побачила сестру через місяць після її народження. “Вона зайшла в кімнату, і на її очах з’явилися сльози: “Мамо, мамо, можна я її потримаю? Можна я її обніму?”. Та Соня була надто слабка, і ми побоялися, що вона не втримає Машу”, – ділиться спогадами мама.

За рік – після кількох операцій та численних блоків хімії – лікарі сказали, що подальше лікування неможливе: “Ми можемо запропонувати хіба що паліатив. Або ж їдьте додому і проведіть останні тижні з рідними”.

“Коли я підвозила Соню з бабусею на вокзал, ми не могли розмовляти, – розповідає координатор центру “Дача” Людмила Пелих. – Соня не розуміла, чому ми з бабусею плачемо. Виходячи з машини, бабуся подивилася мені в очі і сказала: “Напевно, більше не побачимось…”

Не в змозі прийняти смертний вирок, батьки Соні вирішили боротися. За допомогою благодійних фондів вони зібрали кошти на лікування у Німеччині, де нарешті вдалося позбутися метастазів у легенях. Соня перемогла і повернулася додому, де вперше за довгі місяці міцно обняла молодшу сестру. Тепер вона зможе повернути своє щасливе дитинство – ходитиме до школи, гратиме у футбол з сусідськими хлопчиками та багато малюватиме.

Минуть роки. У Соні зітруться спогади про хворобу, і вона випадково дізнається, що колись лікувалась від раку: “Одного разу я ввела своє ім’я у Google і побачила своє фото у списку дітей Запоріжжя, які перемогли онко, – розповідає Соня. – З тих часів я пам'ятаю лише, що жила у яскравому затишному будинку, на “Дачі”, і що понад усе хотіла бути щасливою...”

Також пропонуємо вам подивитися відео, в якому розповідається зворушлива історія Мартіна Пісторіуса – "хлопчика-примари".

Відео: video.rbc.ua

Допоможіть центру "Дача" та БФ "Запорука" і далі дарувати дітям віру в майбутнє і робити так, щоб дітей, які перемогли рак, ставало все більше – перераховуйте кошти на сайті zaporuka.org.ua або станьте дачним волонтером.

Також підписуйтесь на сторінку "Дачі" на Facebook, щоб не пропустити історії її жителів і надихаючі розповіді дітей, які перемогли страшний діагноз і повернулися до життя.