Більше ніж просто вінки: що насправді приховує містичне свято Івана Купала
У червні в Україні відзначають Івана Купала - одне з найвідоміших літніх свят. Сьогодні його святкують у ніч із 23 на 24 червня. Для багатьох це історія про вінки, багаття і нічні гуляння. Однак, в традиційній культурі Купала - це значно більше, ніж красиві обряди.
РБК-Україна разом з Музеєм Івана Гончара, чому це свято варто сприймати як цілісний досвід - про природу, спільноту і зміни, які проживає людина.
Більше цікавого: Івана Купала: чому змінилася дата й коли свято у 2026 році
Не просто свято, а момент переходу
Купала припадає на період літнього сонцестояння - час, коли природа досягає своєї повноти. У традиційному світогляді це був переломний момент року, коли один цикл завершується і починається інший.
Саме тому головні елементи свята – вогонь і вода, мають значення очищення та оновлення. Стрибки через багаття або купання у водоймах – етап переходу: залишити щось позаду і увійти в новий етап.
Як працювали купальські обряди
Кожен елемент свята мав своє значення, а всі ритуали складали єдину логіку:
-
Плетіння вінків - це взаємодія з рослинами, які в цей час вважалися особливо важливими.
-
Пускання вінків на воду - частина обрядових дій, через які намагалися осмислити майбутнє.
-
Пошук цвіту папороті - один із найвідоміших образів свята. У традиції це не буквальний сюжет, а символ пошуку знання, досвіду або власного шляху.
Важливо, що всі елементи не існували окремо. Вони складали єдину логіку свята - досвід, у якому людина відчувала зв’язок із природою.
Обрядодії на Купала Купайлиця (Юрій Павлович)
Свято, яке об’єднувало громаду
Купала було не індивідуальним, а спільним святом. У ньому брали участь усі: від дітей до старших людей. Однак, особливу роль воно відігравало для молоді.
Це був простір знайомств, спілкування і навіть формування пар. У цьому сенсі Івана Купала виконувало ще одну важливу роль - допомагало молодим людям перейти до дорослого життя. Саме через такі спільні дії формувалося відчуття єдності громади.
Що змінилося у ХХ столітті
У ХХ столітті, зокрема в радянський час, свято намагалися змінити. Його перетворювали на масові гуляння, більш контрольовані і "видовищні", але без глибокого змісту.
У результаті багато обрядів почали сприйматися як фольклорна декорація. Водночас у громадах традиція не зникла, вона зберігалася у практиках, які передавалися далі.
Свято Купала на Чернигівщині (Іван Гончар)
Як проживати Івана Купала сьогодні
Сьогодні свято знову набуває популярності. Проте є ризик звести його лише до красивих образів - вінків, фотосесій і святкової атмосфери. У Музеї Івана Гончара наголошують: важливо не копіювати форму без розуміння змісту.
"Івана Купала - це не про набір обрядів, а про досвід. Про момент, коли людина може відчути зв’язок із природою, з іншими людьми і з собою. Саме це і є головним у цьому святі", - зазначає Ярослава Музиченко, експертка Музею Івана Гончара.
У сучасному контексті проживання цієї традиції може набувати різних форм, але ключовим залишається збереження її логіки - уваги до природних ритмів, спільності досвіду і усвідомлення змін.