У лісі цей гриб легко не помітити: він невеликий, сірувато-білий і нагадує крихітний віялоподібний капелюшок на старій гілці. Проте розщепка звичайна має дивовижну особливість - вона здатна витримувати тривале висихання, а після дощу знову набирати вологу й відновлювати утворення спор.
Styler розповідає, де росте цей незвичайний гриб в Україні, як він переживає посуху та чим привернув увагу дослідників.
Де шукати розщепку звичайну в лісах України
Розщепка звичайна (Schizophyllum commune) поширена по всій території України. Її можна зустріти в лісах Полісся, Карпатах, Лісостепу та степових регіонах, а також у парках, садах і лісосмугах. Поширення цього виду в різних частинах країни підтверджують матеріали Ecology and Evolution.
Шукати його варто насамперед на мертвій деревині: сухих гілках, повалених стовбурах і старих пеньках. Гриб оселяється переважно на деревині листяних порід, зокрема берези, дуба, тополі та верби. Плодові тіла, як показала у відео на Youtube-shorts користувачка Vika, часто такі гриби ростуть групами, ніби маленькі віяла, прикріплені боком до кори.
Розщепка може траплятися з кінця літа до пізньої осені, а за сприятливих умов зберігатися на деревині й узимку. Тож навіть у листопаді її теж можна помітити - навіть тоді, коли більшість звичних грибів уже зникла.
Як розщепка змінюється залежно від погоди
Шапинка розщепки зазвичай сірувато-біла, вкрита тонким опушенням і має форму віяла. Ніжка або зовсім відсутня, або дуже коротка. Найцікавіше ховається знизу: замість звичайних пластинок можна побачити складки, краї яких розщеплені вздовж. Саме ця особливість дала грибу його назву.
Коли погода суха, плодове тіло зморщується, стає жорсткішим, а краї складок загинаються всередину. На мікологічному ресурсі MykoWeb зазначають, що після дощу гриб поглинає воду, стає м'якшим і розправляється. Завдяки цьому він може відновлювати утворення та поширення спор.
Тому вислів "оживає після дощу" - образний. Гриб не виникає заново, а відновлює активність уже наявного плодового тіла.
Чому цей гриб цікавить науковців
Розщепка звичайна стала об'єктом досліджень завдяки своїй витривалості та широкому поширенню. Вона пристосована до середовищ, у яких вологість може суттєво змінюватися, і здатна переживати повторні цикли висихання та зволоження.
У науковій статті про генетичну структуру популяцій Schizophyllum commune у Польщі та Україні дослідники аналізували зразки з різних географічних районів, зокрема з центральної та західної України. Це підтверджує, що гриб трапляється в різних природних зонах, а не лише в одному типі лісу.
Його здатність переживати висихання - ще один приклад того, наскільки різноманітними можуть бути механізми виживання грибів.
Чи можна збирати розщепку для їжі
Попри незвичайні властивості, розщепка звичайна вважається неїстівною: її м'якоть тонка, жорстка та шкіряста. Тому збирати її для приготування страв не варто.
Водночас у частині регіонів Індії її відварюють і подають як овочеву страву або додають до супів. В Індонезії гриб також готують із яйцями, овочами, спеціями та кокосовим молоком.
Крім того, дослідження традиційних харчових практик у Центральному Сулавесі в Індонезії описує кілька способів приготування розщепки: її смажать із яйцями та перцем, додають до овочевих супів або готують із кокосовим молоком. В інших регіонах гриб можуть висушувати, а перед приготуванням повторно замочувати у воді, щоб пом'якшити.
Водночас способи приготування залежать від місцевих традицій. Те, що певний вид їдять в одній країні, не означає, що його варто самостійно збирати й куштувати в Україні. Розщепка має жорстку текстуру, а будь-який дикий гриб потрібно безпомилково визначити до використання в їжу.
Також не слід визначати гриби лише за фотографією. Зовнішність плодового тіла може змінюватися залежно від віку та вологості, а схожі види потребують уважного розрізнення.
Раніше ми розповідали, коли в Україні закінчується грибний сезон і чи можна ще знайти в лісах гриби наприкінці жовтня.
