У лісі можна натрапити на гриб, який легко сплутати з дивним наростом на дереві. Аурикулярія вухоподібна справді нагадує людське вухо, а її желеподібна м’якоть здатна відновлювати форму після висихання. У деяких країнах цей гриб цінують не лише за незвичайний вигляд, а й за хрустку текстуру.
Styler розповідає, де шукати аурикулярію, звідки взялася її моторошна назва та що про неї відомо науці.
Чому гриб називають вухом Юди
Аурикулярія вухоподібна (Auricularia auricula-judae) - гриб із коричневим, іноді червонувато-бурим плодовим тілом, яке за формою нагадує вушну раковину. Найчастіше він оселяється на відмерлій або ослабленій деревині бузини, особливо у вологих затінених місцях. Проте його можна зустріти й на інших листяних деревах.
Як розповів блогер Ярослав Фіщенко на своїй сторінці "Характерник Шоу" у Facebook, у свіжому стані гриб м'який, пружний і желеподібний. Коли втрачає вологу, він зморщується та твердіє, але після намокання здатний знову набухати й повертати частину своєї попередньої форми. Саме ця особливість робить його схожим на живий організм, який буквально оживає після дощу.
Друга відома назва гриба - "вухо Юди", походить із давньої європейської легенди. За переказом, Юда Іскаріот після зради Ісуса повісився на бузині, а грибні нарости на її деревині почали асоціювати з його вухами.
Чи можна їсти аурикулярію та як її готують
Так, аурикулярія вухоподібна вважається їстівним грибом після належної термічної обробки. У кухнях Східної Азії особливо популярні близькі до неї види, відомі під загальною назвою "деревні гриби". Їх додають до супів, локшини, салатів та інших страв.
Головна особливість аурикулярії - не яскравий смак, а текстура. Після приготування гриб залишається пружним і приємно хрумтить, тому добре поєднується із соусами, спеціями та овочами. Його також використовують у маринованих закусках.
Один із цікавих способів її приготування - закуска з часником, соєвим соусом і оцтом. Подібний салат із деревних грибів популярний у китайській кухні.
Для приготування гриби спочатку ретельно промивають, відварюють, а потім змішують із подрібненим часником, соєвим соусом, оцтом, дрібкою цукру та кунжутною олією. За бажанням додають гострий перець. Перед подачею закуску охолоджують і залишають ненадовго в холодильнику, щоб гриби просочилися соусом.
У результаті виходить пікантна страва з виразним хрускотом — саме за цю особливість аурикулярію порівнюють зі свинячими вушками.
Однак маринад не замінює термічної обробки. Не варто їсти дикорослі гриби сирими або маринувати їх без попереднього приготування. І, звісно, збирати гриб можна лише тоді, коли його вид надійно визначено: сама схожість на вухо не є достатньою ознакою для розпізнавання.
Які властивості гриба вивчають науковці
Аурикулярія містить полісахариди та інші біологічно активні речовини, які дослідники вивчають через їхній можливий вплив на імунні реакції організму. В лабораторних дослідженнях екстракти гриба також демонстрували антимікробну активність.
Зокрема, у дослідженні, опублікованому в журналі International Journal of Biological Macromolecules у 2020 році, вчені вивчали полісахарид аурикулярії та його вплив на клітини імунної системи. Інша наукова робота досліджувала антимікробні властивості білкових екстрактів гриба.
Водночас такі результати не означають, що звичайне вживання аурикулярії гарантовано зміцнює імунітет або лікує бактеріальні інфекції. Для підтвердження конкретних лікувальних ефектів потрібні додаткові дослідження за участю людей.
Попри незвичайний вигляд і моторошну легенду, аурикулярія вухоподібна - цікавий лісовий гриб, який поєднує дивовижну здатність відновлюватися після висихання з кулінарною цінністю. Та, як і з будь-яким дикорослим грибом, знайомство з ним варто починати з надійного визначення виду, а не з дегустації.
Раніше ми розповідали про те, як відрізнити їстівний гриб-парасольку від смертельно отруйної лепіоти.
