Про своє рішення піти з посади глави НТКУ, перспективи Суспільного мовлення в Україні та скорочення його фінансування - в інтерв'ю для Styer
1 листопада стало відомо, що Генеральний директор Національної телекомпанії України Зураб Аласанія написав заяву про звільнення за власним бажанням з посади голови НТКУ. Причинами свого рішення він називає урізання в бюджеті НТКУ коштів, призначених на розвиток суспільного мовлення в Україні.
"Влада (руками Мінфіну) врахувала бюджет Євробачення в бюджет НСТУ на 2017 рік. Тобто, від 1,2 млрд грн, передбачених законом для розвитку Громадського мовника в 2017 році, держава відбирає 450 млн грн витрат на Євробачення, 250 млн грн відбирає у вигляді плати за трансляцію, 149 млн грн, відбирає витратами, і 46 млн грн комунальними платежами забирає місто. Ще 112 млн грн апріорі йдуть на міжнародну діяльність (Олімпіади, чемпіонати світу і т. д.). У залишку - 193 млн грн. Влада, ти серйозно?", – додав він.
"На перебудову 32 морально застарілих, фізично і технічно підприємств? З нулем на виробництво і середньою зарплатнею у 2300 грн з того залишку? І після цього говорити країні і світові, що ми будуємо Громадське?", - зазначив глава НТКУ.
Аласанія підкреслив, що його рішення "не є шантажем влади, воно є припущенням, що в перехідний період компанію має очолити людина більш компромісна, гнучка, здатна домовлятися і справлятися з протилежними інтересами".
Днем пізніше, 2 листопада, Кабінет міністрів України прийняв відставку Зураба Аласанії з посади генерального директора Національної телерадіокомпанії України. Відповідне рішення було прийнято на засіданні уряду.
Фото: "Зовні поняття не мають, що тут у нас відбувається", - Зураб Аласанія (Віталій Носач, РБК-Україна)
Журналісти та експерти вже висловлюють думки про те, що зі зникненням Аласанії з посади керівника НТКУ можуть зникнути з ефіру програми журналістських розслідувань, які критикували владу. Але, в той же час, на думку голови Держкомтелерадіо Олега Наливайка, відставка Аласанії на терміни створення Суспільного мовлення не вплине.
У зв'язку із заявою про звільнення генерального директора НТКУ, журналісти, громадські активісти та народні депутати об'єдналися в коаліцію "За суспільне мовлення" і звернулися з вимогою забезпечити повноцінне фінансування громадського мовника в обсязі, гарантованому законом.
Styler зустрівся з екс-директором НТКУ, щоб з'ясувати деталі його рішення піти з посади та дізнатися, чи можливо продовжити реформу Громадського мовлення, а також як обиратимуть нове керівництво НТКУ.
Зураб Григорович, дійсно причиною вашого рішення піти з посади глави НТКУ стало раптове рішення влади про урізання коштів, передбачених на фінансування Суспільного мовлення? Були інші вирішальні чинники?
Так і є, головною причиною було саме урізання бюджету. Адже зовні поняття не мають, що тут у нас відбувається. Думають, що регулювання всіх процесів - це мої проблеми. Але ж проблеми громадського телебачення – це проблеми спільні. Хто хоч раз мав справу з бюджетом, знає, який це жах - там, в системі. Але вийшло так, що я недооцінив глибину тієї прірви, до якої ми підійшли. Але що я? Головне, що грошей тепер недоотримають люди.
Виходить, що про цю фінансову прірву стало відомо лише нещодавно?
Ні, можна було боротися, і ми потихеньку боролися. Зовні було невдоволення, адже зі сторони всі процеси створення Суспільного мовлення виглядали довгими. Мовляв, два роки вже минуло. Але я знаю всі процеси: вони страшенно довгі, але крок за кроком робота робиться. Можу впевнено сказати: зараз ми точно йдемо правильним шляхом. Взимку буде наступний етап переходу до суспільного: телерадіоорганізації об'єднуються в одну юридичну особу. А це практично один з останніх кроків до того, до чого ми так прагнемо.
Але коли я вперше побачив проект бюджету, який Мінфін написав, то зрозумів, що вони дуже технічно включили Євробачення в бюджет майбутнього року. Тоді стало зрозуміло: ось тут хлопці на повороті нас і грюкнули. Ми боремося зі старою зашкарублою системою, а тут бац – ще й такий "подарунок". Я зрозумів: цей удар був пропущений. І який тепер сенс створювати юридичну особу, якщо новий керівник опиниться без грошей? І не важливо, що це за людина буде – я чи хтось інший.
Але фінансування Євробачення повинно проходити окремо, адже виділення грошей на громадське телебачення затверджено відповідним законом. Звідки тоді таке рішення про зменшення фінансування?
Звичайно, треба було фінансувати Євробачення окремо. Держава бере на себе, так завжди було. Вони сказали: країні потрібно Євробачення. Чудово! Але чому ви лізете в законний бюджет? Закон самі писали, і там чітко прописано, скільки грошей потрібно виділяти на суспільне мовлення. Зрозумійте: я не борюся за величезні цифри. Мова йде тільки про виживання. Систему зламати так просто неможливо. Її треба поступово оптимізувати, а це теж вимагає грошей. Нічого не поробиш, це ринок.
Євробачення - це престиж країни, з цим ніхто не буде сперечатися. Але чому за наш рахунок? Адже суспільне телебачення вже не владі належить, а людям. Але, незважаючи на все це, у нас просто забирають 450 мільйонів.
Тобто вас поставили перед фактом, і ніяких обговорень не було?
Обговорення – так. Профільний комітет відразу все зрозумів, підняв кіпіш, але це нічого не змінило. От я своїм звільненням, грюкнувши дверима, сподівався, що на проблему звернуть увагу. Звернули. На наступний день, тобто сьогодні, 2 листопада, засідання уряду почали саме з цього питання. Але, як мені здається, поки з цього користі не буде. Вчора колеги теж тут збиралися, дорікали мені. Казали: "Ну що ти заздалегідь кіпіш підняв? Ось у грудні будуть приймати рішення щодо цього самого бюджету. Давай створимо коаліцію ближче до того часу". Але ближче до того часу я вже сидів би у в'язниці за Євробачення. Воно мені треба?
Паралельно ми вирішуємо наші поточні проблеми. Наприклад, взяти той же прийом на роботу експатів. Мені кажуть: будь ласка, тариф Кабміну - 1473 гривні. І ми ледве-ледве доторгувалися, що за два місяці 150 тис. грн може становити премія. Але що таке ця сума сьогодні? Це трохи більше 2,5 тисячі доларів. Люди таких грошей не розглядають в принципі. Адже це професіонали, і таких у світі – лічена кількість. Як ми покличемо їх до нас працювати? У мене вже зараз дев'ятнадцять чоловік працює безкоштовно наших. Адже з іноземцями ніякого договору сьогодні я укласти не можу. І якщо не іноземний, а український професіонал на комерційному каналі отримує 15-18 тисяч, то як їм йти працювати до нас?
Всі ми розуміємо, що в часи війни божевільні витрати, нехай навіть і на престижний міжнародний конкурс – це нонсенс. Але на достойному рівні представити країну потрібно. Найцікавіше, що в кошторис це все чудово вміщується, все розраховано. Але багатьох в українському уряді просто жаба душить: "Як це? Так у нас президент менше грошей отримує!". Але чому мене має хвилювати зарплатня президента, якщо мені людям потрібно платити зарплатню? Владу суспільне мовлення не хвилює. Зате воно хвилює мене.
Ви раніше говорили: "Якщо я піду, то вся ця система, яку ми будуємо, може розвалитися"...
Це було жахливе нахабство з мого боку - так говорити. Але країна в цьому сенсі поки що живе, як раніше при СРСР: все працює на персоналіях, немає системної роботи. На жаль, інститут поки що побудувати не вдалося, ви ж бачите. Тому - так, ці процеси пов'язані персонально зі мною тут і зараз приблизно так, як вся українська залізниця пов'язана безпосередньо з Бальчуном. Але піде кілька років, і моє прізвище абсолютно не важлива. Це як раз буде той результат, основа якого закладена вже зараз.
Зараз призначать проміжне керівництво на чотири місяці. Мені буде цікаво подивитися на людину, яка прийде на посаду. З одного боку, таке тимчасове призначення гарантує хороше ставлення до громадського від Кабміну, а це вкрай важливо. Це важливо для людини, яка буде ними призначений і ними управляємо. Це буде важливо для того, щоб добре провести Євробачення.
Але це тимчасові заходи. А як будуть розвиватися процеси далі?
Скоєно вірно, Євробачення закінчиться. А далі будуть вибори нового керівника НТКУ. І главу буде призначати вже Наглядова рада, як і належить за законом. І хто б не став директором, моє завдання полягає в тому, щоб відвоювати для нього цей чортовий бюджет. Але хто б ним не став, без грошей нічого новий глава зробити не зможе. Але треба розуміти: якщо реформа громадського мовлення не буде прийнята в січні то, найімовірніше, не буде прийнята зовсім ніколи.
Але чи можна розраховувати на те, що Наглядова рада обере нове керівництво чесним шляхом?
Я стежу за Наглядовою радою вже рік і бачу: те, якою була раніше, і якою вона є зараз – це дві великі різниці. Раніше там в медіа взагалі ніхто не орієнтувався, і багато хто просто приходили туди захищати свою сферу. Медицину, наприклад. А захищати, в їх розумінні, було створити про свою сфері програму і потім її показувати. Але тепер там хороша комунікація, там прислухаються і добре орієнтуються в процесах. Там перейнялися реальними проблемами і вже готові серйозно розглядати концепції розвитку, а не сприймати все як чорне і біле. Все так, як і повинно бути.
Можна назвати ситуацію, що виникла провалом реформи?
Я б так не сказав. Ще рано стверджувати так. Це говорити важко і боляче, але народ України не загорівся ідеєю громадського телебачення. Якщо б люди вимагали таке мовлення, якщо б питання постійно звучало і було на порядку денному, тоді політики підняли б це питання з останніх сходинок у своїй agenda на одну з перших. Це було б одним з пріоритетів, і плескати мені дверима не треба було б.
Тут ще я, мабуть, не вмію добре з ними спілкуватися і доносити цю інформацію. І виходить, що вони думають: "Народ не кіпішує, не потребує громадського мовлення, ну тоді і хрін з ним". Люди замість громадського вимагають шоу, якими їх щодня годують на комерційних телеканалах. Шоу, в яких дітей ґвалтують батьки. Парадокс: люди це ненавидять і при цьому дивляться. А наші новини людям нудні, тому що в них немає кіпіша. Але ж новини і повинні бути такими. Вам нудно? Правильно. Новина і повинна бути нудною. Ми повідомляємо вам факти, і крапка.
Якби не урізали гроші, вдалося б завершити реформу в найближчий час?
Якщо б не відібрали частину грошей, ми б реформу догризли. Але зараз виникла ця безглузда пастка, коли у одного забираємо і інше фінансуємо. Євробачення закінчиться, але після свята прибирати треба буде нам, і цей процес буде довгий.
Виходить, що грошей людям не дає влада, а винен я. Два роки до мене люди ставилися з ненавистю. Крім того, зараз вже зрозуміло, що в лютому зарплати не буде зовсім. Ось такі у нас юридичні казуси в країні. Ми вже не будемо НТКУ: 5 січня буде створено НСТУ, щоб в подальшому отримувати передбачені бюджетом кошти на забезпечення своєї діяльності. Таке перетворення означає, що буде бюджетний паспорт, і всі процеси переоформлення зазвичай займають до двох місяців. В принципі, все можуть зробити раніше, але навіть при таких умовах все одно виходить, що січень по зарплатах вже залишається в провалі.
Уявляєте, як мені прожити, якщо 7 тисяч людей мене ненавидять? Адже, поки система залишається радянською, повинна бути фігура, яка фінансові процеси уособлює. Як правило, це генеральний директор. Але справа ще й у тому, що зарплати залишаться такими ж вбогими і надалі. Виходить, що на ринку праці ми не конкурентоспроможні.
Представники влади натикаються на те, що два роки їх звідси відверто посилають. Ніхто нам не може сказати, що показувати, а що - не показувати. Те, що ми ні від кого не залежні – це вони знають і дуже добре відчувають. Чесно кажучи, я їх не засуджую: адже це політика. Я просто ніяк не можу змиритися з таким ставленням до нас.
Але при цьому існують телеканали, на яких політики дуже навіть можуть висловлювати і просувати свою позицію.
Рейтинги цих телеканалів можна визначити тільки по шести великих містах України. Але в країні – 42 мільйони людей, і не треба нас дурити. Наша аудиторія – інша частина країни. Я не кажу, що навколо повинне бути суцільне громадське телебачення. Але ви подивіться на рейтинг довіри до телеканалів. Не на рейтинг перегляду, а на рейтинг довіри. І тоді все зрозумієте. Громадський мовник повинен бути, і у глядача завжди повинен бути вибір, завжди має бути право переключити на той канал, який точно не буде йому брехати. А нам зараз жоден політик не може щось диктувати. Як сказав прекрасний Євген Глібовицький, це комерційні канали повинні рівнятися на рейтинги громадського телебачення.
Такий сценарій ще можливо реалізувати?
Це все у нас буде, ви тільки дайте нам відбутися, гроші не забирайте. Весь все, що зараз робиться – робиться на колінах. Якщо раніше у нас було в запасі три-чотири роки, то тепер немає й цього. Якщо нас знову з бюджетом обдурять, то нічого не буде.
На Заході суспільне мовлення – це зовсім інша культура. Там людей ніхто навіть не питає. Наприклад, у Німеччині включили рахунки за суспільне мовлення прямо в рахунку за електроенергію. Там це просто за замовчанням відбувається. Причому якщо раніше брали з домогосподарств за принципом "є телевізор – є плата", то зараз кажуть, у вас телевізор ось тут, в гаджетах. За суспільне мовлення буде платити будь-який громадянин, є у нього телевізор чи ні. Близько 2 трильйонів євро річний бюджет. А у мене з 1,2 мільярда гривень відбирають шматок, і це - на 32 підприємства по всій країні. На розкіш навіть ніхто не претендує. Просто дайте людям те, що передбачено законом, який ви самі ж і написали.
Всі поточні завдання, які ми вирішуємо, до того ж накладаються на радянське мислення. І тому на реформи треба час і терпіння, а терпіння ні в кого не вистачає. Давайте подивимося, що ці хлопці зроблять за чотири місяці. Якщо раптом все налагодиться, то буде взагалі чудово.