У кінотеатрі "Україна" презентували документальний фільм "Чорнобиль. Зона майбутнього", пропонує поглянути на зону відчуження як на майбутній центр екологічно чистої енергетики України
Мертва зона, сталкери, мутанти, таємний експеримент і глобальна змова – за кілька десятків років тема Чорнобильської катастрофи обросла похмурими міфами і не завжди правдивими легендами. Все це "розтиражовані штампи" - так говорить про надмірну містифікації зони відчуження Максим Микитась, президент української державної будівельної корпорації "Укрбуд", ідейний натхненник і ведучий фільму "Чорнобиль. Зона майбутнього".
Документальна стрічка, презентована напередодні 30-ї річниці вибуху, що змінив світ, розповідає про минуле та сьогодення Чорнобильській АЕС, її співробітників, а також про проект "Укриття". Неприємні дитячі спогади – Микитась Максим народився в місті Прип'ять – супроводжуються цікавою статистикою і експертною думкою про майбутнє зони відчуження.
Чи можна сьогодні говорити про перспективи розвитку "мертвої зони"? Чи стане територія ЧАЕС "туристичною Меккою" на карті України? Або ще краще на кілька десятків років відгородитися колючим дротом від цієї місцевості?
Фото: Зведення нового укриття для четвертого енергоблоку (скріншот)
Увага! Шановні товариші, міська рада народних депутатів повідомляє, що у зв'язку з аварією на Чорнобильській атомній електростанції в місті Прип'ять складається несприятлива радіаційна обстановка. З метою забезпечення повної безпеки людей і в першу чергу дітей виникає необхідність провести тимчасову евакуацію мешканців міста у пункти Київської області...
Жителі Прип'яті назавжди запам'ятають оголошення про екстреної евакуації, яке прозвучало на наступний день після вибуху на ЧАЕС.
"В ніч з 25 на 26 квітня на атомній станції під час планової зупинки 4-го енергоблоку проводили експеримент – випробування однієї з систем безпеки. Проте все пішло не за планом. О 01:24 ночі почався неконтрольований ріст потужності, що закінчився вибухом і руйнуванням реактивної установки", - йдеться на початку фільму.
Фото: Місто Прип'ять заснували в 1970 році. Не минуло й двадцяти років, як зразковий "місто атомників" перетворився на "місто-привид" (kommersant.ru)
Радіоактивна хмара з кислотними дощами пройшло через весь світ. При цьому найсильніший радіаційний удар прийняла на себе північну частину України, Білорусі і захід Росії.
Точних даних про кількість евакуйованих людей не відшукати і донині. Однак за приблизними підрахунками будинку позбулося близько 335 тис. осіб.
В результаті аварії на ЧАЕС відбулося радіоактивне зараження території площею 160 тис. кв. км.
Сьогодні забороненої для вільного доступу територією вважається 30-кілометрова зона навколо Чорнобильської АЕС.
Фото: Прип'ять до аварії на ЧАЕС (blogirina.livejournal.com)
До евакуації в місті Прип'ять проживало майже 50 тис. осіб. Автори документальної кінострічки відзначають, що перший "атомоград" в СРСР був зразковим у всіх відносинах містом. Заснований в 1970 році, він був спланований і побудований з нуля.
Найдосконаліша на той час архітектура, широкі і рівні дороги, річковий вокзал, басейни, кінотеатри, палаци культури, готелі і ресторани – Прип'ять називали містом майбутнього.
Фото: Прип'ять до аварії на ЧАЕС (blogirina.livejournal.com)
Після того, як з Прип'яті були евакуйовані всі жителі, "місто атомників" практично ще 10 років залишався недоторканим, чекаючи повернення городян. По периметру його обнесли сигналізацією системи "Скала", яку використовували на кордонах СРСР. Всі перші поверхи будинків, а також громадських будівель, перебували під постійною охороною.
"Місто залишалося красивим і доглянутим. Навіть через кілька років після евакуації з нього їздили поливальні машини. В 1997 році ще працював басейн "Лазурний", тепличний комплекс Прип'яті. А наприкінці 1997 року було прийнято рішення відключити гарячу воду і електрику. Після чого і почалися масові грабежі", - розповідає один з очевидців тих подій.
Єдине місце, яке вдалося вберегти від шукачів металу, - сама атомна електростанція. По-перше, територія тут дуже забруднена. По-друге, об'єкт суворо охороняється.
Фото: Знамените чортове колесо, яке стало символом Прип'яті (скріншот)
В фільмі також розповідається про колесі огляду з жовтими кабінками, яке ледь не стало символом Прип'яті. Це колесо можна зустріти на багатьох фотографіях сталкерів, в кінострічках. Як виявилося, негласний символ міста відомий також тим, що на ньому жодного разу ніхто не прокотився. Жителі Прип'яті були евакуйовані з міста за три дні до відкриття нового парку розваг.
Фото: За останній десяток років корпорація "Укрбуд" виконала на ЧАЕС 12 проектів, зараз йде найскладніший з них – зведення огороджує контуру нового укриття (Маріанна Присяжнюк)
У фільмі "Чорнобиль. Зона майбутнього" докладно розповідається про будівництво унікального об'єкта – гігантського купола під назвою "Укриття", який повинен накрити зруйнований четвертий енергоблок ЧАЕС і запобігти потрапляння радіації в навколишнє середовище.
Арку, під склепіннями якій можна було б розмістити лондонський Біг-Бен, являє собою купол, яким накриють енергоблок. Зробити це вкрай необхідно, так як старий саркофаг поступово руйнується. Термін його служби складає приблизно 30 років. В 2013 році в машинному залі стався обвал бетонних плит. Тоді дірку площею 600 кв. м вдалося швидко залатати. Проте це ще раз нагадало, як важливо найближчим часом завершити проект "Укриття".
По ширині під куполом можна було б розмістити три літаки АН 225 "Мрія" – найбільший літак у світі. Довжина споруди також вражає – це 1,5 футбольних поля. З усієї сталі (29 тис. тонн) можна було б побудувати три Ейфелевих веж.
Фото: Над спорудженням нового укриття для четвертого енергоблоку працює більше 1,5 тис. осіб (Маріанна Присяжнюк)
Сьогодні по всій зоні відчуження на різних об'єктах зайняті близько 4 тис. чоловік, більшість яких (понад 1,5 тис. осіб) працюють над спорудженням нового безпечного укриття для четвертого блоку ЧАЕС.
Термін служби нового захисного укриття – 100 років. Об'єкт зможе витримати 6-бальний землетрус і смерч класу 3.
Фото: Під куполом (Маріанна Присяжнюк)
Над будівництвом об'єкта працюють українські та французькі фахівці з компанії Novarka (Франція) і "Укрбуд" (Україна). При цьому у фільмі зазначається, що найважчу роботу взяла на себе саме українська сторона. Наші інженери і будівельники ведуть роботи у самому серці реактора, де можна перебувати не більше 5 хвилин. Також українські працівники видалили з ЧАЕС всі горючі матеріали: перегородки, покриття підлог, дверей, електрообладнання. Одних тільки недіючих кабелів було вилучено понад 200 км – це на 50 км більше, ніж відстань від станції до Києва.
При цьому всередині саркофага ще залишається багато роботи. Необхідно порізати і витягти різне обладнання, яке залишилося в ньому після аварії. Більш того, з даху необхідно зняти шар бетону, який в 1986 року лілі хаотично, щоб заглушити реакції після вибуху.
Крім арки на території поруч з ЧАЕС також йде будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива та радіоактивних матеріалів.
Фото: Вентиляційну трубу довелося залишити (скріншот)
До речі, в 2015 році відбулася масштабна заміна старої труби (150 метрів) на нову поменше. Проблема в тому, що просто прибрати стару вентиляційну трубу не можна. Всередині зруйнованого реактора ще досі проходять складні процеси, що представляють небезпеку без роботи вентиляційної системи.
Фото: Сонячні електростанції або вітряки – зону відчуження можна зробити українським центром екологічно чистої енергетики (скріншот)
Автори документального фільму задаються питанням: "Що ж буде далі з зоною відчуження?"
Експерти прогнозують, що Зона ще може послужити Україні, ставши паливним центром і оплотом екологічно чистої енергетики.
Незважаючи на закриття ЧАЕС, вся інфраструктура (трансформатори, підстанції, ЛЕП) тут ще залишилася і збереглася в хорошому стані. Приміром, на території зони відчуження можна будувати сонячні та вітрові електростанції. Всі умови для цього є.
Найбільший витрата у подібних проектах – це підключення "зелених" об'єктів до енергосистеми. Велика стаття витрат - эьто закупівля спеціальних кабелів, підстанцій і т. д. В чорнобильській зоні все це вже є. Тому тут не потрібно буде витрачати додаткові кошти на інфраструктурну частину.
Фото: Зона відчуження – це також національне багатство (скріншот)
Крім того, ЧАЕС можна використовувати в якості підприємства з утилізації та захоронення ядерних відходів як самої Чорнобильської АЕС, так і інших атомних станцій України.
Глава корпорації "Укрбуд" Микитась Максим звернув увагу на необхідність розвитку водних транспортних шляхів. Адже після аварії стратегічно важливу річку Прип'ять практично "поховали".
"Вже сьогодні лунають голоси, що зона відчуження – це національне багатство і нерозумно не використати. При чому говорять про це не наші, а європейські чиновники", - підкреслює Микитась.
Крім того, не варто забувати, що Зона приваблює туристів з усього світу, які особисто хочуть побачити "місто-привид" і боротьбу природи з атомом.
Переглянути документальний фільм "Чорнобиль. Зона майбутнього" можна на виставці Clouded Lands, яка до 9 травня буде проходити в "Мистецькому Арсеналі" (вул. Лаврська, 10-12). Колектив Food of War (міжнародний міждисциплінарний арт-колектив, який досліджує взаємозв'язок тим їжі і війни через мистецтво) розробив проект виставкового туру по Європі, відтворивши шлях радіоактивної хмари. Пройшовши кілька виставкових залів, які дозволяють по-новому поглянути на Чорнобильську катастрофу, фінальний перегляд фільму підштовхне до несподіваної розв'язки: Чорнобиль – це дійсно зона майбутнього.
Як виглядає Чорнобильська зона відчуження через три десятиліття після жахливої катастрофи - дивіться у нашому фоторепортажі.