Євген Комаровський: "Суспільство, де один за всіх і всі за одного – це не про нас!"

Чому українці перестали боятися важких хвороб, що змушувало людей скуповувати в аптеках увесь "фуфломіцин" і чому замовчується інформація про епідемію коклюшу - в цитатах знаменитого українського лікаря

Всесвітній тиждень імунізації проходить щорічно в останній тиждень квітня. Україна - не виняток.

На цьому тижні в Києві проводять ряд заходів, під час яких експерти розповідають про важливість вакцинації. Адже вона рятує життя дітей і береже від багатьох важких хвороб.

Як відомо, в Україні багато людей мало проінформовані про важливість імунізації. І тому деякі батьки, надивившись телепрограм, де показують нібито жахливі наслідки вакцинації, навідріз відмовляються робити своїм дітям щеплення. Інші відмовляються робити щеплення з релігійних причин.

Під час всесвітнього тижня імунізації в Києві виступив легендарний доктор Комаровський. Євген Олегович в черговий раз підкреслив важливість вакцинації, розвінчав деякі популярні міфи про неї і у властивій йому емоційній манері розповів багато цікавих (і часто дуже драматичних) випадків зі своєї лікарської практики.

Styler побував на зустрічі молодих мам з відомим доктором. Ми наводимо найбільш цікаві висловлювання Євгена Комаровського про імунізацію.

"Розмов з дітьми, які говорили: "Дядя Женя, я зараз помру", мені вистачить на все життя!"

"Є таке поняття, як колективний імунітет. Коли щеплена переважна більшість дітей, то меншість навряд чи захворіє. Ми могли б прищепити 95% дітей, і врятувати ті 5%, які ще не вакциновані. Але політики кажуть: "Ми не будемо цього робити! Адже ми високодуховна нація!". Запам'ятайте: суспільство, де один за всіх і всі за одного – це не про нас! Тому у нас кожен думає за себе. Кожен шукає вакцину сам собі. На жаль".

Фото: "Тільки в нашій країні епідемія дифтерії забрала 5 тисяч життів у 1991 році" - Євген Комаровський (РБК-Україна)

"Я вже багато раз розповідав про те, що змусило цінувати і любити вакцинацію саме мене. У 1991 році я пішов з відділення реанімації, так би мовити, за станом здоров'я. Став працювати в зовсім іншому відділенні. І з'ясувалося, що поміняв шило на мило. Оскільки в цей час на території колишнього СРСР почалася епідемія дифтерії. Тільки в нашій країні ця епідемія забрала 5 тисяч життів у 1991 році".

"Але в 1991 році, на відміну від 2017го, у нас була протидифтерійна сироватка. У 2017 її просто немає! Якщо людина захворіла на дифтерію, є тільки один засіб, щоб її врятувати – це протидифтерійна сироватка. Вона випускалася завжди на двох заводах і обидва вони знаходяться на території Росії. У нас вона була завжди. Але коли в 1992 році вона закінчилася, то мої санітарки їздили в місто Білгород і міняли там харківський пеніцилін на протидифтерійну сироватку".

"Чотири роки тому наші правителі прийняли закон про те, що препарати, які не пройшли сертифікацію, не можуть завозитися в Україну. В результаті, протидифтерійної сироватки у нас не стало, але іншою сироваткою її не замінили. Інших вакцин теж не стало. Люди, які за таке рішення проголосували, вже вбили кілька десятків людей! І коли чотири роки тому в Іспанії дитина з релігійної сім'ї захворів на дифтерію, то сироватку літаком везли з Москви. Ну а тепер я навіть не знаю, де її брати".

Фото: На зустрічі з Євгеном Комаровським часто приходять мами разом з маленькими дітьми (РБК-Україна)

"Якщо ваша дитина не щеплена від дифтерії, то у вас немає шансів її вилікувати, якщо вона захворіє. Чому для мене це все так боляче? Адже лікарі, які знаходяться на передньому краї, поруч зі смертю, зазвичай не бачать, як вмирають діти в свідомості. А дифтерія – це як раз та хвороба, при якій дифтерійна отрута вражає серце і воно перестає нормально працювати. Дитина при цьому з тобою розмовляє, вона перебуває в ясній свідомості! І мені цих розмов з дітьми трьох, п'яти або семи років, які говорили "Дядя Женя, я зараз помру", вистачить на все життя! Мені не потрібні гроші від компаній, які виробляють вакцини. Мені дівчаток і хлопчиків, які вмирали у мене на руках, достатньо".

"Батьків вчили в школі, яка столиця Венесуели, а як допомогти дитині при температурі +38 – не вчили"

"Уявіть ситуацію: ви вперше в житті приходьте з 3-місячною дитиною в поліклініку вакцинуватися. А тепер питання: чи багато у вас шансів дістатися до прищеплювального кабінету, не зустрівши при цьому парочку сопливих дітей? Нуль! Але чому ми з цим миримося? Попереду повинен йти тато і кричати не своїм голосом: "Що тут роблять хворі діти, де головний лікар?". Адже коли йдеш вакцинуватися, не можна зустрічатися з сопливими дітьми, і потрібно дістатися до кабінету, з ними не контактуючи".

Фото: "Головна підготовка до вакцинації – це посмішка батьків" - Євген Комаровський (РБК-Україна)

"Мені кажуть, що вакцина іноді вбиває людину. Але як вона вбиває? Припустимо, у поліклініці по дорозі на вакцинацію дитина заразилася. Є ГРЗ і паралельно є щеплення. Гуляти дитині не можна. Купатися не можна, їсти треба більше. А тим часом температура зростає, вночі піднімається до +39. Малюка привозять в лікарню, де він помирає через тиждень від запалення легенів. Хто його вбив? Його вбило щеплення, кажуть мені! Саме так думають люди, замість того щоб звинувачувати безмозку систему організації вакцинації. А куди дивилися батьки? Ті батьки, яких учили в школі, яка столиця Венесуели, а як допомогти дитині при температурі +38 – не вчили".

"Наші люди перестали боятися. Не бояться ні кашлю, ні кору, ні дифтерії. Адже люди цих хвороб не бачать, нічого про них не знають. Люди не тікають за щепленнями в спокійних ситуаціях. Зате я прекрасно пам'ятаю, як під час епідемії свинячого грипу, коли люди бігали по аптеках, скуповуючи все анафероны та інші "фуфломіцини", всі кричали "А де щеплення?". Та коли люди стали вмирати, все відразу полюбили вакцинацію. І, на жаль, ситуація виглядає саме так. Коли у нас буде епідемія кору, коли будуть стояти дитячі гробики у всіх дворах, все відразу полюблять вакцину і кинуться її добувати. Я не хочу, щоб ми прийшли до цього саме такою ціною".

"Величезна помилка – вважати, що щеплення нібито дає додаткове навантаження на організм"

"Часто чую про те, що дітей якийсь лікар відмовляється вакцинувати, наприклад, при інфекції сечовивідних шляхів. Але уявімо. Є дві дитини: одна здорова, друга – з інфекцією. Для кого зараження коклюшем буде більш небезпечним? Звичайно, більш небезпечно буде для хворої дитини, а не для здорової! Тому в усьому світі, насамперед, прищеплюють хворих. І той лікар, який випустив у світ дитину з інфекцією сечовивідних шляхів без вакцини – він не друг вашої дитини. Він її ворог".

Фото: "Коли люди стали вмирати, всі відразу полюбили вакцинацію" - Євген Комаровський (РБК-Україна)

"Величезна помилка – вважати, що щеплення нібито дає додаткове навантаження на організм. ВООЗ вважає, що якщо дитина – в ясній свідомості, рухається і може ковтати, то її треба зловити і вакцинувати. Припустимо, прилетів вертоліт в Тайгу або в Африку. І всіх дітей, яких лікарі відловили і змогли наздогнати - всіх можна прищепити".

"Запам'ятайте: не щеплення небезпечне для дитини, а наявність при цьому хвороб не дозволяє вакцині нормально себе проявити. Звичайно, краще, якщо під час вакцинації дитина буде здорова. Або не в гострому періоді інфекційної хвороби. При температурі 38,5 – давайте почекаємо. Але якщо дитина просто з соплями – заради бога, нічого страшного".

"Головна підготовка до вакцинації – це посмішка батьків"

"Часто згадую: я, молодий 24-річний хлопчисько, чергую у відділенні реанімації. У хлопчика зупинка дихання. Підключаємо його до апарату штучної вентиляції легенів. Дитина так лежить місяць, півтора. А апарати наші, радянські: повітря в них сухе, не зволожується, кругом пил. Через тиждень у дитини, звичайно ж, запалення легенів через все це. Дитина вмирає з імовірністю 90% від чого? Від запалення легенів. І ось діагноз так і звучить – запалення легенів. Я питаю лікарів: але чому так? Адже вона захворіла на коклюш, а запалення легенів – це тільки ускладнення".

"І тоді мені пояснюють: усе, доктор, дуже просто. Якщо ми зараз напишемо, що дитина померла від коклюшу, всі комісії міста Києва одразу ж сюди з'їдуться. А оскільки дитина померла від інфекції, пов'язаної з вакцинацією, то Україна як член ВООЗ зобов'язана одразу ж проінформувати про це міжнародні організації, які теж приїдуть це питання вивчати. І ось кожен божий день в нашій країні діти вмирають від кашлюку. Але цей діагноз не ставиться! Замість цього ставиться діагноз "запалення легенів". Я переживав такі ситуації тисячі разів. І це просто жахливо".

Фото: "Багато у вас шансів дістатися до прищеплювального кабінету, не зустрівши при цьому парочку маленьких дітей? Нуль!" - Євген Комаровський (РБК-Україна)

"Особливої підготовки до вакцинації немає. Багато хто під час періоду до вакцинації просто розносять свої гроші шарлатанам. Ті, хто говорить: "Зараз ми зробимо правильні аналізи і скажемо, можна вам вакцинуватися чи ні" - це шарлатани. На вашій дурості заробляються великі гроші. А фраза "Ми визначимо, чи є у вас алергія на вакцину" - ну це ж взагалі абсолютна маячня".

"Головна підготовка до вакцинації – це посмішка батьків. Коли мама знаходиться в стані стресу, то адреналін в молоці потрапляє і дитині. А реакція на адреналін у дитини – порушення сну, неспокій, порушення терморегуляції. Мій досвід показує: коли у мами немає мізків, то дитина прекрасно переносить вакцинацію. А чим більше мама психує і нервує, тим гірше пройде вакцинація. В день, коли дитину вакцинували, тато повинен взяти вогонь на себе і з ранку до ночі відволікати маму різними позитивними емоціями. Це дуже допомагає перенести вакцинацію правильно".