"Медицина сказала, що моя "пєсєнка спєта": Українець розповів про чудесне одужання після 9 операцій на мозку

"Медицина сказала, що моя "пєсєнка спєта": Українець розповів про чудесне одужання після 9 операцій на мозку
Фото: Українець, який пережив складні операції (надано автором)

Ніколи не здаватися закликає чоловік, який переміг смертельні хвороби

Днями в редакцію Styler звернувся читач, історія якого не може не здивувати. 34-річний чоловік на ім'я Андрій переніс дев'ять операцій на спинному і головному мозку, але зараз він цілком здоровий і живе повноцінним життям. Не дивлячись на те, що коли лікарі повідомили: його діагноз – смертельний, і у хлопця практично немає ніяких шансів вижити.

"У житті кожної людини є вибір: здатися або боротися. Боротися навіть тоді, коли ситуація безвихідна. Саме такий вибір потрібно було зробити мені, тоді 17-ти річному хлопцю, якому поставили діагноз: пухлина головного мозку", - такими словами розпочинався лист Андрія в нашу редакцію.

Зараз його життя зовсім не відрізняється від життя здорових людей, і ось уже сьомий рік він займається кубинськими танцями – сальсою, бачатою, меренге.

Ми вирішили розпитати Андрія, як йому вдалося повернутися до повноцінного життя після довгого і виснажливого лікування і головне – як не втратити віру в краще. Чоловік дуже сподівається, що його приклад надихне тих, хто зіткнувся зі схожими труднощами.

"У свій час медицина сказала, що моя "пєсєнка спєта"

Андрій за все життя переніс дев'ять операцій на спинному і головному мозку. Але зараз він веде звичайний спосіб життя і займається танцями.

"Зараз я здоровий і в ритмі танцю живу повноцінним життям. Незважаючи на те, що в свій час медицина сказала, що моя "пєсєнка спєта". А оскільки людина сама є автором своєї "пісеньки", яку їй дали на невизначений термін, то хочу поділитися своєю історією та деякими інструментами, які допомогли мені залишитися живим", - говорить Андрій.

alt

Фото: Величезні історії хвороби, які накопичилися у Андрія за час лікування (надано автором)

"Бути чи не бути..." саме такий вибір потрібно було зробити тоді, 17-ти річному хлопцеві, коли йому поставили діагноз: пухлина головного мозку.

"Я був студентом першого курсу престижного київського інституту і жив звичайним життям своїх однолітків. Жив, не підозрюючи, через які випробування доведеться пройти в найближчому майбутньому, щоб просто залишитися в живих. Все сталося швидко і несподівано. В один із днів я добирався на навчання в університет. І раптом у мене стало темніти в очах, я почав непритомніти. Це було для мене нове, не знайоме відчуття, і мені стало трохи страшно. Крім того, я ніяк не міг зв'язати себе з недугами, так як близько десяти років свого життя я присвятив щоденним тренуванням, граючи в хокейній команді", - згадує чоловік.

Звернувшись до лікарні, він почув страшний діагноз – пухлина головного мозку. Пухлина знаходилась у тому відділі, який відповідає за координацію рухів людини.

alt

Фото: Перший запис, зроблений Андрієм після початку лікування, коли йому довалось заново вчитися писати (надано автором)

"Коли я оговтався після семигодинної операції, то не міг навіть поворухнутися, і саме "чудове" було те, що перші післяопераційні тижні я цього навіть не розумів. Через кілька тижнів такого існування, думки в моїй голові мішалися і не давали спокою, але одна була головна – невже це мій кінець, і чому це сталося саме зі мною?" - говорить він.

"Через півтора місяці я вже міг сідати на своєму ліжку"

Тоді, лежачи у лікарняному ліжку, Андрій навіть не підозрював, скільки зусиль і енергії йому доведеться докласти, щоб поставити себе на ноги, і що таке диво взагалі можливе.

"Лікарі дивилися на мене з жалістю. Для них я був уже не жилець. Адже переважна більшість пацієнтів просто опускають руки і, припиняючи спроби повернутися до життя, незабаром вмирають", - згадує він.

Потужну моральну підтримку Андрію дала його сім'я. Родичі та близькі в буквальному сенсі не відходили від його ліжка.

alt

Фото: Андрій вже сім років займається кубинськими танцями (надано автором)

"Ну і звичайно ж, не обійшлося без допомоги бога і мого ангела-охоронця. Які, як мені здається, таким вироком гартували мене. З тих пір мені стала дуже близька і зрозуміла одна з фінальних фраз фільму Томаса Яна "Достукатися до небес": "Боятися нерозумно...". Але це я усвідомив не відразу. Спочатку були біль і страх. Пересилюючи себе і болі в тілі, через півтора місяці я вже міг сідати на своєму ліжку і починав вчитися жити заново", - згадує Андрій.

"Життя потрібно було починати з нуля, причому в прямому сенсі цього слова. Я заново вчився говорити, ходити, писати і всьому іншому, чого ми вчимося в ранньому дитинстві. Залишалося сподіватися тільки на свої сили, а вони є в кожному з нас, треба тільки їх розбудити і повірити в себе", - додає він.

Раз я вже одного разу став на ноги, то зможу це зробити знову, чого б мені це не коштувало"

Минуло кілька років, перш ніж колись абсолютно здоровий молодий чоловік, який зміг почати повертатися до повноцінного життя. Хоча відновлюватися і продовжувати навчання було  дуже важко, він все-таки закінчив університет і влаштувався на роботу.

"І коли, начебто, життя стало налагоджуватися, доля знову кинула мені виклик. В один з днів у мене почала витікати через ніс спинномозкова рідина. Після п'яти операцій в інституті нейрохірургії у мене спочатку тільки в голові, а пізніше і по всьому організму утворився гній. І хоча лікарі нейрохірургічного інституту старанно боролися з цією недугою, але в черговий раз вони розвели руками і сказали, що нічим допомогти не можуть", - каже Андрій.

Завдяки своїй сім'ї, він зміг продовжити лікування в Німеччині. Як показали обстеження, інфекція вже встигла поширитися по всьому тілу.

"У тій ситуації кожна секунда наближала мене до смерті, і тому в терміновому порядку мені провели ще три операції. Після цього я знову самостійно почав реабілітацію, але вже з переконанням: раз я вже одного разу став на ноги, то зможу це зробити знову, чого б мені це не коштувало", - говорить він.

alt

Фото: Перемігши хворобу, українець тепер живе звичайним життям (надано автором)

За словами Андрія, зараз йому про це простіше згадувати, оскільки багато чого вже позаду. Пройдений величезний шлях, докладено багато зусиль. Було багато спроб, помилок і перемог.

"Це все мій досвід, яким я можу зараз сміливо поділитися з кожним. Адже всі перемоги починаються з перемоги над собою! Впевнений, що ті висновки, які я зробив, і які допомогли мені вижити, допоможуть і вам. Вони можуть звернути вашу увагу на те, що на перший погляд здається звичайним і не важливим, але саме це просте і банальне і є фундаментом нашого життя. Я визначив ряд факторів, які здатні стати ключем до дверей з табличкою: "Безвихідна ситуація", - каже Андрій.

"Не відкладай життя на завтра, адже сьогодні вже ніколи не повториться"

Андрій наводить деякі з факторів, які допомогли йому не здаватися і одужати.

"Це усвідомленість. Бути тут і зараз, не піддаючись на звичні емоційні реакції тіла. Саме наше ставлення до життєвих ситуацій визначає наше життя, а не навпаки. Бути жертвою або взяти життя в свої руки - визначаємо ми самі. Мислити позитивно – це щоденна робота над собою, яка є тією сполучною ланкою, що  дозволяє об'єднати всі інші внутрішні ресурси людини. Не відкладай життя на завтра, адже сьогодні вже ніколи не повториться. Потрібно жити в поточному моменті і робити в ньому реальні дії", - каже Андрій.

Друге, що допомогло йому – це психологія.

"Зовнішні обставини - не в твоїй владі. Але лише від тебе залежить, як ти відреагуєш на них. Також мені допомогло оточення", - згадує він.

alt

Фото: "Лікарі дивилися на мене з жалістю. Для них я був уже не жилець" - згадує Андрій (надано автором)

"Я безмірно вдячний своїм рідним, що вони не втрачали в мене віру, допомагали і підтримували протягом всього часу. Їх оптимізм, гумор, життєрадісність додавали мені сил і мотивували на швидке одужання. Я впевнений, що якщо ти дійсно хочеш допомогти людині, то потрібно її не жаліти, а уявляти її здоровою і щасливою. І це дуже ефективний спосіб: моделюючи в своїй голові такий образ близької людини, ми програмуємо його на одужання. Мати у своєму оточенні людей, які щиро тебе люблять, вірять і підтримують – безцінне", - говорить Андрій.

Також йому допомогло пізнання внутрішніх ресурсів свого організму.

"За час свого відновлення я прочитав багато літератури та наукових досліджень в галузях нейрофізіології, позитивної і когнітивної психології, когнітивної нейробіології, тощо. Це дало мені розуміння, що турбота про душу і тіло вкрай важлива. І оскільки життя ПОКИ ще наше, то і відповідальність за якість нашого життя теж лежить на нас. Але найголовніше: я зрозумів, що для людини, яка сильно чогось хоче і вірить в це всією душею, правило 3-х "Н": "Немає нічого неможливого!" – працює на всі 100%!", - підводить підсумок Андрій.

On Top
Продовжуючи переглядати www.rbc.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності
Пропустити Погоджуюся