В Україні впроваджується модель амбулаторного лікування туберкульозу
Щороку 24 березня у світі відзначають Всесвітній день боротьби з туберкульозом. В цей день у 1882 році лікар Роберт Кох відкрив збудник хвороби – туберкульозну бацилу. Це стало першим кроком на шляху до виявлення та лікування недуги в подальшому.
Хоча у світі загальний показник захворюваності на туберкульоз поступово знижується, Україна як і раніше займає за кількістю випадків хвороби лідируючі місця в Європі і навіть у світі.
Зараз на обліку перебуває 34 966 українців з туберкульозом, з них близько 8000 - з лікарсько-стійким туберкульозом. Україна входить в число 27 країн світу з найвищим тягарем мультирезистентного туберкульозу.
Одна з головних проблем, пов'язаних з туберкульозом – це невиявлені або пізно виявлені випадки хвороби. За даними останнього звіту щодо епідеміологічного нагляду за туберкульозом, кожен четвертий випадок лікарсько-стійких форм туберкульозу в Європейському регіоні ВООЗ залишається непоміченим.
Напередодні Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом журналісти Styler поспілкувалися з жінкою, яка зуміла подолати цю хворобу. Також ми звернулися до експертів і дізналися, як зміниться модель лікування туберкульозу в Україні вже цього року
У 2014 році у 39-річної киянки Христини Рівери поступово стало погіршуватися самопочуття. Симптоми були схожими на ті, які зазвичай бувають при звичайній застуді. Але особливо був помітний кашель. Спочатку Христина не підозрювала нічого серйозного і думала, що в неї ГРВІ або бронхіт.
"Пам'ятаю, я спочатку пішла тоді до дільничного терапевта, - згадує вона. - Вона відправила мене на рентген, і вже після рентгену на мене раптом якось дуже дивно стали дивитися лікарі. Для підтвердження діагнозу потрібно було здати головний тест на бактеріовиділення. Воно буває не завжди, тобто далеко не в кожному випадку хвора на туберкульоз людина може заразити когось ще. У мене результат тесту був негативним, тому початок лікування затягнулося ще на два тижні".
Жінці довелось робити рентген повторно, вже в Інституті фтизіатрії.
Вона додає:
"Я зробила знову, і вже тоді лікар сказав: "напевно, це туберкульоз". У тому, що це 100% туберкульоз, у лікарів все ще не було впевненості. Від першого візиту до лікаря до постановки діагнозу минуло два тижні".
Багато хто думає: якщо у людини туберкульоз, значить, її обов'язково потрібно ізолювати від суспільства, адже вона може заразити хворобою тих, хто знаходиться поруч. Але далеко не завжди бактерії передаються іншим людям.
Так було і у випадку з хворобою Христини: її присутність в соціумі ніякої небезпеки для оточення не становлять. Також туберкульоз безпечний для оточуючих, якщо його діагностувати якомога раніше.
Христина встала на облік в диспансер за місцем проживання, і щодня їздила туди за таблетками протягом півроку. Все лікування було безкоштовним.
"Спочатку я нендовго лежала у військовому госпіталі, за гроші. Але це суті не міняє – при моїй формі хвороби я могла б і не лежати, насправді. Справа в тому, що спочатку я, як і більшість людей, не знала, куди бігти. Мені порадили лікаря у військовому госпіталі. Але там цивільних лікують тільки за гроші. Найцікавіше було інше: коли я вже півроку полікувалася, виявилося, що процес тільки посилився, мені стало тільки гірше", - згадує жінка.
Посилилися симптоми – слабкість, пітливість, відсутність апетиту. Також збільшилися "затемнення" в легенях на флюорографії. Через погіршення стану Христина звернулася до тих лікарів, які призначали їй ліки. Але дуже здивувалася, почувши їх реакцію.
"Доктор в диспансері каже мені: "А ви не пили ліки, ми знаємо!". Як же він знає? Я суворо дотримувалася всіх рекомендацій, пила ліки. Мене лякали тим, що якщо перервати прийом таблеток, то виробиться стійкість. І потім ще місяць вирішували, що зі мною робити - посилали до онколога, робили різні тести, хотіли покласти ще на рік в інститут і лікувати від лікарсько-стійкого туберкульозу. Все це ускладнювалося тим, що бактерій ж так і не могли виявити навіть при бронхоскопії".
Погіршення стану, швидше за все, сталося у Христини тому, що призначена їй схема лікування була не зовсім правильною, допускає сама жінка.
"Мені знову призначили ті ж ліки, тільки в інших пропорціях", - говорить вона.
За словами Христини, дізнатися про свій діагноз було дуже страшно. До того ж, у суспільстві вже давно сформований стереотип, що з хворим на туберкульоз не варто бути поруч буквально ні хвилини. Хоча далеко не всі вони можуть передати бактерії.
Медперсонал також дуже часто ствиться до таких пацієнтів погано, додає Христина Рівера.
"До тебе ставляться, як до го**на. Нікуди не можеш виїхати, тому що треба приїжджати і відзначатися кожен день мінімум півроку. Через ці щоденні "відмічання" нікуди неможливо було виїхати. Щодня витрачала дві години на дорогу туди і назад. Ліки на кілька днів було просто неможливо взяти. Це вдавалося лише шляхом принижень і випрошувань. В такі моменти відчуваєш себе недолюдиною. До речі, коли я вперше прийшла до одного з лікарів, він відразу ж запитав: "У місцях позбавлення волі була? З наркоманами жила?". Хоча лікарі самі прекрасно знають, що туберкульозом можуть заразитися люди не тільки з цих груп", - звертає увагу вона.
Зараз Христина – повністю здорова. Їй вдалося подолати хворобу. Ще рік вона спостерігалася у лікарів і проходила обстеження. Жінка додає: якщо вчасно звернутися до лікаря і отримати правильне лікування, то одужати можна практично зі 100% вірогідністю. До того ж, не заразивши при цьому жодної людини.
Є хороша новина: вже найближчим часом у таких пацієнтів, як Христина, не буде необхідності кожен день їздити в лікарню "відмічатися" і отримувати ліки. Необхідні ліки привозити хворим додому або на роботу буде соціальний працівник, а для пацієнта це буде повністю безкоштовно: у забезпеченні ліками будуть допомагати міжнародні донори.
Вперше в Україні впроваджується комплексний підхід до протидії туберкульозу з залученням ресурсів держави та недержавного сектора. Закупівля ліків повністю профінансована державою, послугами соціального супроводу пацієнтів охоплюються всі області України, а в центр уваги поставлено інтереси пацієнта: впроваджується модель амбулаторного лікування.
“Пацієнти вперше повністю забезпечені лікуванням за державні кошти. Впроваджуються інноваційні програми для лікування. А скоро буде прийнята національна програма боротьби з туберкульозом в Україні", - зазначає заступник міністра охорони здоров'я Ольга Стефанишина.
"Напередодні Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом можна сказати, що в цьому відношенні в Україні, крім сумної статистики, також і певні досягнення. Захворюваність на туберкульоз знизилася в 2017 році на 5,5% порівняно з 2016 роком. За даними ВООЗ, ми недовиявляємо приблизно 20% нових випадків. Саме тому рівень захворюваності все ще високий", - говорить Володимир Курпіта, генеральний директор Центру громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України.
За його словами, амбулаторна модель лікування - це одна з основ подолання захворюваності на туберкульоз.
"До того ж, така модель - безпечна. Сучасні методи дозволяють ліквідувати бактеріовиділення за два тижні, а іноді - і за 3 дні. При цьому пацієнт не піддає своїх близьких зараженню. Також це економічно доцільна модель, тому що для держави амбулаторне лікування буде дешевше: один день перебування пацієнта в стаціонарі становить близько 13-15 амбулаторних візитів до лікаря", - говорить Володимир Курпіта.
Звичайно, це не означає, що тепер не буде протитуберкульозних лікарень: фахівці-професіонали, звісно, збережуться. Вони будуть надавати більше амбулаторної допомоги.
У багатьох країнах світу вже відмовилися від практики тривалого перебування в стаціонарі пацієнтів з кількох причин: це економічно не виправдано, несе ризик виникнення мультирезистентности, а пацієнти не зацікавлені перебувати довго на лікуванні через бажання якомога швидше повернутися до роботи і нормального життя.
Тобто ні пацієнт, ні держава в цих країнах не зацікавлені в тривалій госпіталізації. Зате амбулаторна модель знижує ризики перехресного інфікування. Пацієнти не випадають із соціального життя, продовжують роботу, не ізольовані від близьких.
"В центрі амбулаторної моделі стоять інтереси пацієнта - говорить Дмитро Шерембей, глава найбільшої пацієнтської організації "Всеукраїнська Мережа ЛЖВ". - Стара модель, коли пацієнти місяцями перебувають у стаціонарі, в першу чергу небезпечна для самих пацієнтів через ймовірність повторного зараження. Наш досвід показує: 96% пацієнтів у проектах Мережі вилікували туберкульоз амбулаторно при супроводі соціального працівника. При цьому одужання в цілому по країні - 72%".
Раніше Супрун рассказала як розпізнати інсульт.
Також стало відомо, як в аптеки України потрапляють непотрібні ліки.