"Совєцька"свідомітсь – це та, в якій світ починається з 1917 року, а до того, як у дитячій грі, "не рахується": "не наше".
Про це Забужко розповіла в інтерв'ю для Styler.
“Я колись на одному зібранні києволюбів спробувала пояснити, як творилось історично унікальне обличчя Києва, і що саме ця базова "матриця", сформована в 16-18 ст., і має триматись в умі всіма містобудівниками, що це така загальноцивілізаційна норма. На це києволюби мені розчаровано сказали: "Ну, так это ж давно было". Виявилося, що для них усе, що було тут "до Булгакова", не є особистою цінністю й не сприймається як "своє", - зауважила письменниця.
А європейські нації – це ті, чий крок пам’яті сягає набагато глибше, ніж три покоління, пояснила вона.
“За що, власне, заздрили аристократам? Головним їх привілеєм, ексклюзивним і невідчужуваним - не купиш і не вкрадеш! – були "домашні" стосунки з історичним часом: це були люди, котрі знали свою родину вглиб до якогось там енного століття - до моменту, коли якийсь там король видав грамоту засновнику династії”, - сказала вона.
“Це конкуренція кроків історичної пам’яті: в історії виграє той, хто "пам’ятає довше", - підсумувала Забужко.