Про знищення історичного середовища Києва, яке відбувається в заповідних територіях столиці, і про те, як йде будівництво житлових будинків на "токсичних" промислових територіях - в інтерв'ю для Styler
На сьогоднішній день у Києва є величезний список найрізноманітніших проблем: починаючи від навмисне хаотичної і неконтрольованої забудови, знищення унікальних історичних будівель і закінчуючи навалою щурів після ліквідації СЕС і СанПІНІв (санітарні норми - ред).
Таку думку в інтерв'ю для Styler висловив Анатолій Фролов - відомий столичний архітектор, громадський активіст і заступник голови ГО "Рада Народного Контролю міста Києва".
За словами Анатолія Олександровича, за останні кілька років комплекс проблем не тільки не зменшився, а навпаки набув ще більших масштабів.
Про те, як знищується історична спадщина Києва, чому не можна будувати житлові будинки на територіях колишніх заводів в промислових зонах і чому сьогодні в столиці навіть унікальні заповідники не можна врятувати від забудови – в інтерв'ю архітектора Анатолія Фролова.
Анатолій Олександрович, як би ви описали ту ситуацію, яка зараз відбувається із забудовою як центру столиці, так і її околиць? Чому цей процес розвивається в останні роки особливо активно?
Багато говорять, що це хаос. Але хаосу тут немає. Навпаки - щодня відбувається цілеспрямоване і сплановане знищення унікальної історичної спадщини Києва, руйнування історичного середовища. Особливо центральної частини міста.
Я вже не раз піднімав питання про те, що у Києва зараз величезні проблеми, ми втрачаємо неповторний ландшафт.
Всі ми пам'ятаємо скандальну будівлю "Театру на Подолі" (Андріївський узвіз, 20а). Як його тільки не називали – і "монстр", і "крематорій". Але ніхто не хоче дивитися далі. Адже на сьогоднішній день видано три містобудівні умови і обмеження, які зруйнують вигляд Узвозу до невпізнання і надалі легалізують нову забудову Андріївського.
Згадаймо будівлі на Десятинному провулку. Там стояло кілька будівель, які за рішенням КМДА було передано УПЦ КП тільки для експлуатації. Ці будівлі були знесені після їх передачі патріархом Філаретом забудовнику і депутату на прізвище Зубик. Замість них він побудував офісний центр і КМДА довго судилося, щоб не знести це свавілля, а зняти два поверхи.
Всі забули, що однією з умов будівництва на Десятинному провулку було узгодження в ЮНЕСКО.
Звичайно. Це потрібно було зробити в першу чергу. Але цього не робилося. І коли Філарет брав собі ці будівлі, йому їх передавали без права що-небудь до них добудовувати або надбудовувати зверху. Залишається тільки припускати, що влада пішла на "договорняки" з інвестором, в результаті яких унікальний дитинець знищили.
Що на даний момент відбувається навколо забудови на Софійській?
Зараз подібним чином знищується і Софійська площа. Забудовники дійшли й туди, вирішивши збудувати навпроти високоповерхову будівлю. У центрі міста ми маємо величезну кількість будинків, на будівництво яких департамент містобудування видав документи без усяких на те підстав.
Заступник міністра Міністерства культури пані Тетяна Мазур, під камери громадськості заявила, що в Києві немає історичного середовища. Ця теза дає підстави припускати, що міністерство готове за певні грошові знаки знести всі цінні історичні будівлі і вирішили забудувати місто хмарочосами.
Мені це нагадує геноцид. У нас був Голодомор, коли людям не давали хліб. А в цьому випадку у нас забирають пам'ять народу, історичне середовище, нашу спадщина.
Інша справа, що "архітектурного геноциду" люди просто не помічають: більшість не надає цьому значення, коли у нас на очах знищують минуле. Геноцит здійснюється кожен день поряд з нами органами, які поставлені охороняти пам'ять нації.
У якому стані зараз знаходяться історико-архітектурні заповідники Києва?
У Києві є п'ять заповідників. Всі знають, що є Лавра, Софія. Але є ще і заповідник "Стародавній Київ", Лук'янівське кладовище з Бабим яром, могили на Биківні. І, само собою зрозуміло, що це території, де не можна нічого нового будувати, але вони забудовуються.
Один з них – це Державний історико-архітектурний заповідник "Стародавній Київ". На даний момент вся його територія знаходиться під ризиком. У свій час я навчався з нинішнім директором заповідника.
Ви тільки уявіть: як це можливо, що у самого директора немає ні печатки, ні права підпису? До нього не треба ходити і не треба повідомляти, що ось тут, на вашій території, ми будемо будувати. Ця норма повністю ігнорується.
Тобто виходить, що проблема криється не у відсутності або недоробці законодавчої бази, а в тому, що ці закони просто не виконуються?
Звичайно! Створена маса законів і підзаконних актів. Так, деякі застаріли і потребують перегляду і доопрацювання. Але і ті теж не дотримуються.
У 1966 році у Києві було створене українське товариство охорони пам'яток історії та культури. А охороняти, до речі, було багато чого. Адже Київ – це не тільки суто українське місто. Він – багатонаціональний: у нас є і польська культура, і караїмська, і єврейська, і російська, і багато інших культур залишили тут свій унікальний слід.
Суспільству дали можливість погоджувати проекти нового будівництва і зберігати стару спадщину. Тоді це все виконувалося?
До певного моменту. Але в 1990-ті роки, коли Україна, нарешті, здобула довгоочікувану незалежність, різні міністерства цю функцію у суспільства забрали. Вони крок за кроком перетворювали всі ці узгодження в корупційні.
Через це тепер маємо ситуацію, коли можна піти в Міністерство культури і отримати будь-який дозвіл за певну "винагороду". Або коли йдуть на ці схеми під тиском вищого керівництва.
Крім того, при екс-прем'єр-міністрі Яценюку у нас були анульовані санепідемслужби. Екс-прем'єр їх ліквідував, але в той же час нові норми не встиг створити. І на сьогоднішній день щури заполонили місто, хоча про це мало хто говорить. Крім того, у нас таргани по всьому Києву! А вони - носії всякої гидоти. Але на цю проблему абсолютно не звертають уваги.
Є ще одна проблема – це промислові території, вірніше їх неграмотне планування. Які помилки були допущені?
Давайте знову згадаємо Генеральний план міста. Ні для кого не секрет, що згідно з цим планом, в місті на сьогоднішній день є промислові зони, а також житлові зони. План визначає, скільки машин може туди під'їжджати, скільки в житловій забудові повинно було шкіл, а скільки дитячих садочків. Це ціла наука.
Але зараз промислові території віддають забудовникам. Одна справа, якщо це завод екологічно чистий – чому б не здати в оренду приміщення, які і так простоюють? Але відбувається й інше. На сьогоднішній день заходять інвестори на заводи і переводять промислову територію в житлову. Але не думають над тим, який саме завод там був. А він міг бути дуже шкідливим для екології і для тих, хто в тих майбутніх будинках оселиться.
Наприклад...
Один з яскравих прикладів - територія колишнього заводу "Вулкан" недалеко від колишньої Ленінградської площі. Там зараз ЖК "Комфорт Таун". При його будівництві не була зроблена дезактивація – забруднений ґрунт залишився, його просто не вивезли. А там був хімічний завод.
Там земля так і залишилася токсичною?
Так! До мене підходили навіть будівельники. Казали: "Ми, звичайно, тут все робимо, але земля тут не вивезена, а нова – не завезена. Тут люди можуть потім хворіти". Цей житловий комплекс позиціонується як комфортний і навіть елітний.
Але, з іншого боку, забудовники діяли за принципом "як можна дешевше спорудити, і як можна дорожче продати". Верхній шар землі, а це близько 50-60 сантиметрів, особливо де були резервуари з токсичними речовинами, так там і залишилися: вся грунт наскрізь просякнута хімікатами.
До яких ще проблемам це призводить?
Транспортні потоки збільшуються. По околицях міста, згідно з розрахунками, на сто квартир зобов'язані зробити гараж або підземний паркінг на 50 квартир. Але цього не робиться.
Всі намагаються зробити менше, або не робити взагалі. Тут ще одна проблема: збільшується і навантаження на транспорт. Заводи закрили - робота для киян зникла. Люди пішли працювати в кіоски, але наш мер почав зносити кіоски. Люди знову залишилися без роботи.
Як подібні проблеми вирішуються у великих містах європейських країн?
Там зазвичай планують райони так, щоб люди добиралися на роботу максимум півгодини. Промисловість залишають зазвичай неподалік від житла. У нас же ми спостерігаємо тенденцію, коли сотні і тисячі жителів Києва стали щодня їздити на роботу за місто. Вони щодня втрачають до чотирьох годин на транспорт.
Фото: "На даний момент маємо ситуацію, коли можна піти в Міністерство культури і отримати будь-який дозвіл за певну мзду" - Анатолій Фролов
В Копенгагені, де я був на стажуванні – зовсім інші підходи. Для кожної будівлі необхідна каналізація, електрика, дороги. Паркомісць повинно бути стільки ж, скільки і квартир. Там на одну квартиру, що будується в центрі міста, два паркомісця.
Адже передбачається, якщо люди селяться в центрі міста, то це люди заможні, і у них може бути не одна машина, а дві. Все це узгоджується в період проектування з мешканцями.
Ви припускаєте, що найближчим часом в підходах до збереження унікальної історичної архітектури і взагалі в тому, щоб у нас все-таки з'явилося розумне містобудування - позитивних змін не передбачається. Чому?
Для цього потрібно поміняти весь склад Київради: повинні пройти наступні вибори. Причому її складу треба поміняти не один раз. І ось тільки той, вже третій склад, можливо, буде щось робити.
Зараз, я впевнений, нові люди в КМДА сіли на колишні схеми, які були раніше створені попередньою владою. Вся структура хабарів і відкатів залишилася.