День пам'яті жертв Голокосту: чому радянська влада приховувала факт масового вбивства євреїв

Лише одна з причин замовчування - небажання радянської влади визнати в цій трагедії і свої помилки

27 січня відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту – жахливої трагедії ХХ століття. Коли в період Другої світової війни нацистською Німеччиною та колабораціоністами були вбиті мільйони євреїв, а також представники інших етнічний і соціальних груп (роми, окремі слов'янські народи, гомосексуали і т. д.).

Масове вбивство євреїв було розширено і на території України, окуповані нацистськими військами з червня 1941 року.

Останній довоєнний перепис населення 1939 року показав, що в Радянському Союзі проживало близько 3 020 000 євреїв. З них в Україні – більше 1,5 млн євреїв. За данними історика Франка Гольчевського, під час окупації нацистами українських земель тут залишалося близько 1 млн євреїв, оскільки чимало були евакуйовані за Урал, а чоловіки призовного віку потрапили в Червону армію.

Пам'ять і непамять про жертви Голокосту в Україні

Фото: РБК-Україна

За різними даними, на території України було вбито від 1,5 до 1,9 млн євреїв, що відповідає близько 70% її довоєнного єврейського населення. При цьому історики уточнюють, що після закінчення війни радянська влада приховувала факт масового вбивства євреїв на своїх територіях.

"Цікаво, що було з пам'яттю про Голокост в СРСР у післявоєнний період. Ми знаємо, що в місцях масових розстрілів євреїв мирним населенням встановлювалися прості дерев'яні пам'ятки, наприклад, чорні хрести, на яких йшлося про трагедію єврейського населення в період окупації. Але через кілька років по закінченню війни всі ці пам'ятники були знищені. Пізніше в подібних місцях встановлювалися інші пам'ятники, на яких вже писали: "Мирні радянські громадяни – жертви фашизму". А ось ким конкретно були ці "мирні громадяни", чому їх вбивали – всі ці речі радянською владою камуфлировались і ретельно ховалися", - розповідає в коментарі Styler Керівник науково-музейного відділу Музею "Пам'яті єврейського народу та Голокосту в Україні" у Дніпрі Врадій Єгор.

"Один з пам'ятників був встановлений у Бабиному Яру в Києві в середині 1970-х. Цей пам'ятник був присвячений не євреям, а загиблим військовополоненим. Так, дійсно там (ред. – у Бабиному Яру) розстрілювали і військовополонених. Але перше масове вбивство, яке там сталося, - це було вбивство євреїв", - каже історик.

Примірники книг про трагедію єврейського народу, випущені в СРСР (фото: РБК-Україна)

Журнал "Юність" №8-10 1966 року, де вперше була опублікована повість Анатолія Кузнєцова "Бабин Яр" (фото: РБК-Україна)

При цьому, за словами експерта, кілька повоєнних років у СРСР навіть видавалися книги, де розповідалося про трагедію єврейського народу. Але пізніше подібні видання були вилучені і заборонені. А історія Голокосту була "забута" на території "союзів" аж до 1990-х років, до цього лише зрідка вдавалося "пробитися до свідомості" радянських громадян.

Радянська влада намагалася приховати факт знищення євреїв нацистами і колабораціоністами з кількох причин.

"Перше – одразу знімається питання відповідальності радянської влади за те, що частина радянських громадян, у тому числі євреїв, залишилася на окупованій території. Очевидно, що радянська влада не могла знати, що, приміром, у Бабиному Яру зберуть і за кілька днів розстріляють кілька тисяч євреїв. Але вона знала про спрямованість нацистської політики", - розповідає кандидат історичних наук Врадій Єгор.

"Другий момент – з кінця 1940-х років у СРСР починається потужна антисемітська кампанія. Спочатку це була справа проти "безрідного космополітизму", пізніше – "справа лікарів" (ред. – також "Справа про сіоністську змову", справа проти групи радянських лікарів-євреїв, звинувачених у змові й убивстві ряду радянських лідерів). Потім, уже в часи Брежнєва, відбувається нова хвиля антисемітизму, вона пов'язана з існуванням Держави Ізраїль. СРСР не підтримує нову державу, всіляко обмежує право своїх громадян на еміграцію", - каже історик.

Трагедія Голокосту в Україні: "Матеріальні цінності в Радянському Союзу важили набагато більше, ніж цінність людини"

Кадри депортації євреїв (фото: РБК-Україна)

Чому ж тисячі євреїв залишилися і не евакуювалися? Адже до моменту вторгнення нацистів на українські території (1941 рік) війна триває вже два роки. Вже існують єврейські гетто у Варшаві, євреїв переслідують і вбивають на інших окупованих територіях Європи.

Тут історики виділяють також кілька причин, одна з яких – люди банально могли не знати про жахи "коричневої чуми". Радянська влада приховувала від своїх громадян факти вбивства євреїв.

"Після пакту Молотова-Ріббентропа, коли СРСР стає союзником нацистської Німеччини, з радянської преси зникає словосполучення "німецький фашизм". Вже не пишуть про "банди головорізів", які здійснювали антиєврейські погроми в Німеччині в 1938 році. Тональність цих матеріалів змінилася в позитивну або нейтральну сторону. А трагедія євреїв у Польщі взагалі радянську пресу не цікавить.

По-друге, на правобережжі літні євреї берегли добру пам'ять про австрійців та німців під час існування Української держави, очолюваної Павлом Скоропадським. Невеликий приклад: коли мародери намагалися організувати погроми єврейських містечок, німецька армія і австрійські війська виступали тим стабілізатором, який це припиняв і відновлював громадський порядок. Вони були дуже дружньо налаштовані до євреїв, так як в лавах німецької армії було дуже багато євреїв... І ось ця пам'ять про "добрих німців" збереглася у людей надовго. Крім того, люди добре пам'ятали радянські репресії, Голодомор... Люди думали, а чи варто боятися приходу нової влади? Можливо, вона буде аж ніяк не гірше радянської... Але реальність виявилася набагато більш трагічною", - розповідає Єгор Врадій.

Депортація євреїв - насильне переселення. Під час Другої світової війни в Європі депортації підлягали євреї, роми, гомосексуали, свідки Єгови, душевнохворі. Людей депортували в гетто, табори смерті або концентраційні табори (фото: РБК-Україна)

У Дніпровському музеї "Пам'яті єврейського народу та Голокосту в Україні" також відвідувачам розповідають, що багато радянських євреїв навіть при бажанні не могли евакуюватися. Так, у звітах радянському керівництву 1941 року є інформація про кількість евакуйованої домашеньої худоби, різного майна. А ось точної інформації про кількість евакуйованих людей немає.

"А тепер задумайтеся над тим, що до кінця 1980-х років в анкетах на деякі посади, в партійних картках і т. д. людині потрібно було дати відповідь на питання: "Чи перебували ви на території, тимчасово окупованої ворогом". Ви могли відповісти тільки "так" або "ні". Це був би "мінус" або "плюс" до вашої анкети.

І в цьому полягає жахлива трагедія того періоду. Залишені на окупованих територіях люди пізніше несли відповідальність за те, що держава фактично залишила їх напризволяще. Це клеймо буде стосуватися українських селян і молоді в 1943-44-х роках. Це так звана трагедія "чорносвитників". Коли погано озброєне населення кидали на форсування Дніпра з формулюванням - "Орали на німців – повинні спокутувати свою вину кров'ю", - кажуть у музеї "Пам'яті єврейського народу та Голокосту в Україні".

"Безрідні космополіти" заважають відновленню "російського патріотизму"

Карикатура в гумористичному журналі "Перець", 1981 рік (фото: РБК-Україна)

Експерти музею "Пам'яті єврейського народу та Голокосту в Україні" намагаються відшукати першопричину появи антисемітизму в СРСР.

"Спочатку була спроба радянської влади відновити "російський патріотизм" в кращих зразках імперського патріотизму. Необхідно було відновити в народі те, що нібито об'єднувало. Це простежується навіть у тості Сталіна, виголошеному на кремлівському прийомі у 1945 року, - "За руський народ, який переміг у війні", - говорить Єгор Врадій.

В кінці 1940-х років на карті світу з'являється нова Держава Ізраїль. І радянські євреї, які лише розглядали можливість еміграції, суперечили радянській ідеї "єдиного руського народа".

"Російський патріотизм в гіршому своєму зразку межує з російським шовінізмом. Вважається, що однією з основних причин появи антисемітизму в СРСР було створення в 1948 році незалежної Держави Ізраїль. Існує одне з припущень, що радянські євреї, в тому числі і в Москві, проявили лояльність до новоутвореної держави. Вони могли дивитися на неї, як на ще одну можливу батьківщину. Тоді і починається історія про "безродних космополитів" - боротьба з людьми, які нібито не люблять свою радянську батьківщину і шукають собі інше місце для щастя. Що було очевидно брехнею, тому що багато хто з цих людей були патріотами радянської держави, незважаючи на своє єврейське походження", - каже історик Врадій Єгор.

Нагадаємо, до Дня пам'яті жертв Голокосту Styler зустрівся зі співробітниками Музею "Пам'яті єврейського народу та Голокосту в Україні" у Дніпрі. Історики більш детально розповіли про явище колабораціонізму (в тому числі на території України), а також про Праведників народів світу, які деколи ціною власного життя рятували євреїв у роки нацистської окупації. Детальніше читайте в матеріалі "Українські колабораціоністи і Праведники народів світу (відеорепортаж)".