Громадський активіст Вячеслав Ільницький розповів історію, як маленьке село, де живе всього 900 чоловік, прославилося на весь світ. Про це він написав на своїй сторінці в Facebook.
Ільницький звернув увагу на острів Сікоку в Японії, який є четвертим по населенню, і відомий насамперед тим, що в своїй більшості він аграрний і депресивний і займає всього 3% у структурі японської економіки.
"На цьому острові є таке село, Умадзі, в префектурі Коті. На початку 80-х років воно було одним із лідерів по депопуляції, перш за все тому, що залежало від монокультури - експорту лісу-кругляка. А ліс має погану звичку закінчуватись", - пише активіст.
Вячеслав розповів, що більшість молоді з цього села виїхала, тому що перспективи не було.
"З 3200 мешканців в ньому лишилось всього 900. Але тут головою став енергійний та підприємливий Тотані Мотіфумі. Він облазив всю округу, і знайшов, що на території Умадзі росте особливий вид цитруса - юдзу. Це такий мандарин із кислуватим смаком а-ля грейпфрут", - продовжив Ільницький.
Скріншот поста (facebook.com/ashnar.lynx)
За його словами, японці взагалі люблять цитруси - в їх кухні використовується близько десятка різних і унікальних плодів, яких немає більше ніде в світі, а юдзу росте тільки в Умадзі.
"І тоді Тотані вирішив зробити ставку на це. Він почав їздити по всіх виставках і просувати продукцію із юдзу - соуси, соки, навіть уксус. В 1988 р. він отримав приз на конкурсі "101 село" за соус "юдзу но мура", і всі гроші, які від нього отримав, вклав в побудову маленького переробного заводика - який назвав дуже поетично "Юдзу-но морі" (Ліс юдзу) - і в посадку нових дерев", - розповідає активіст.
Вячеслав підкреслив, що дерево юдзу треба вирощувати не менше 18 років, щоб воно почало давати скільки-небудь значущий врожай - так що ризик був високий. Тим не менше, селяни почали вирощувати цю рослину.
За 10 років в одному селі вони утворили 190 малих господарств, в кожному із яких вирощували юдзу.
Скріншот поста (facebook.com/ashnar.lynx)
"Однак уже в 1990 році Умадзі виграла черговий приз, на цей раз за "Умадзі мура Гоккун" - авторський мікс із соку юдзу та меда. Сік так припав до душі споживачу, що село отримало тільки від реалізації соку 1 мільярд 500 млн. йєн річного доходу (це 13 млн. дол)", - повідомив він.
Ільницький розповів, що з депресивного це село перетворилось на одне із найбільш динамічних сіл Японії. В ньому навіть почав розвиватись готельний бізнес, бо щорічно туди приїздить кілька сотен делегацій з інших сел, міст і навіть країн - майже в 50 разів більша кількість народу, ніж живе в самому селі.
"До чого я цю історію розказав? А до того, що для того, щоб вийти із затяжної кризи і депопуляції іноді достатньо мати на чолі спільноти такого ось енергійного голову, який знайшов-таки, за що зачепитися. Думаєте, в Україні немає нічого унікального, і ми тільки годні на експорт ліса-кругляка та дешевої рабсили", - розмірковує Вячеслав Ільницький.
Скріншот поста (facebook.com/ashnar.lynx)
Нагадаємо, що письменник висловився про рівень культури в Україні.