Письменниця відкинула тезу, що конфлікт на сході України спричинений мовою
Українська письменниця, поетеса та художниця Емма Андієвська розповіла, чому двомовність для України несе страшну небезпеку. Про це вона розповіла в інтерв’ю Радіо Свобода.
"Та яка може бути двомовність?! Двомовність – це смерть України. Що це за двомовність?І Жити і не жити. А Росія має двомовність", - категорично зазначає вона.
Письменниця відкинула тезу, що конфлікт на сході України спричинений мовою, адже Донбас - "питоменно українська земля".
"Якби не запорожці, які сиділи у дикому полі і в степах і подавали сигнали, коли йшли орди, щоб брати ясир з України! Це питоменно українські землі. Це все брехня, що Донбас не був українським. Так поводилися всі імперії, і особливо імперія, яку ми знаємо. І то не треба собі брехати, треба усвідомити й робити. От я роблю з 12 років. Я могла у кількох культурах бути найкращою. А мені свистали на те. Бо я хотіла, щоб Україна жила", - відзначила Андієвська.
"Для мене було ясно ще в 12 років, коли я буду робити для України, то я приречена на небуття. Все в порядку, то треба ризикувати. А ні: "Я – таке велике цабе. О, Боже. Я, я, я". Треба забути про "я" і трішки науково подивитись. Люди надзвичайні в Україні. Ой, яка Україна", - додала вона.
Емма відзначила, що не ділить Україну на регіони, а дивиться на неї, як на одне ціле, адже там де є українці – там є і Україна.
Також письменниця розповіла про особливості української мови.
"Насамперед треба пам’ятати, що десь у 1937 році були "обіжники", щоб усі редакції викидали питоменно українські слова і замінювали їх русизмами. І тепер побутує – учитель, а виявляється, що то учителька. Директор, а то директорка. У нас такої дискримінації не було. Україна ще має рештки матріархату. І в нас дуже ґречно ставились до жінки. Бо одружився з нею, а не на ній", - відзначила Андієвська.
Емма Андієвська - українська письменниця, поетеса та художниця, що працює у стилі сюрреалізму та герметизму.
Фото: Емма Андієвська (facebook.com-Ji-Magazine)
Емма Андієвська народилася у 1931 році у місті Сталіно (Донецьк). Батько письменниці був хіміком-винахідником, мати була агрономом за освітою і пізніше працювала вчителькою біології. Через дуже часті важкі хвороби, більшість шкільних предметів Емма Андієвська здавала екстерном. З дитинства Андієвська мала феноменальну пам'ять. Хворобливість дитини змусила родину у 1937 році переїхати спочатку до Вишгорода, а згодом — у 1939 році — до Києва. В 9—10 річному віці майбутня письменниця перечитала найвідоміші твори світової літератури.
Початок війни застав родину Андієвської у Києві. Тоді ж загинув батько письменниці — його було безпідставно розстріляно радянською владою.
У 1943 році діти з матір'ю виїхали на Захід. Родина жила в англійській окупаційній зоні Берліна.
Нині письменниця живе у Мюнхені, де інтенсивно працює над своїми творами
Емма Андієвська зростала у російськомовному середовищі, проте ще у дитячому віці усвідомила власну українську ідентичність й прийняла українську мову.
У всіх своїх творах письменниця свідомо використовує український правопис Григорія Голоскевича 1927 року. Своєю творчістю Андієвська також відроджує чимало архаїзмів. У авторки дуже багата лексика, яка поєднує у собі розмовні слова із науковими, часто біологічними, термінами.
Нагадаємо, що експерт попередив про небезпеку масового виїзду населення за кордон.