"Ми не готові простягнути руку людині, у якої виявили туберкульоз"
Відомий волонтер Леся Литвинова написала про те, чому в Україні так гостро стоїть проблема з туберкульозом і чому люди його бояться. Відвертий текст і рекомендації опублікував сайт "Слово і Діло".
Литвинова пише, що основна причина страху – це страх перед суспільством, так як більшість людей не готові спокійно відноситься до важких діагнозів і готові повісити на хвору людину ярлик.
"Саме страх перед суспільством – основна проблема цілком благополучних людей, які дізналися про статус "туберкульоз", що увійшов в їхнє життя. Наше суспільство схильне до стигматизації, не готове приймати такі новини, не поставивши на чолі у людини друк "обережно! заразно", - говорить Литвинова.
Вона вважає, що стигматизація – це основна причина, через яку багато хто вважає себе неблагонадійними.
"До речі, саме стигматизація – основна причина того, що найчастіше спокійно свій статус озвучують як раз "неблагополучні" люди і, як не дивно, переселенці. Останні, швидше за все, тому що і так носять на собі печатку "неблагонадійних". Печаткою більше, печаткою менше – вже не суть важливо", - пише волонтер.
Литвинова зазначає, що туберкульоз – це в першу чергу, медична проблема, яка потребує тривалого і дорогого лікування. Але також це проблема соціальна.
"Туберкульоз, без сумніву, проблема медична. Як і будь-яка хвороба, він вимагає лікування. Тривалого, дорогого і в окремих випадках марного. Але це і соціальна проблема. Причому не в меншій мірі. Тут величезний комплекс всього – від страху заразитися до повної дрімучості нас з вами", - пише вона.
Волонтер стверджує, що наше суспільство не готове простягнути руку тому, у кого виявили такий страшний діагноз і розповідає, чим звичайний дитячий сад відрізняється від дитячого садка для дітей з туберкульозом.
"Ми не готові простягнути руку людині, у якого виявили туберкульоз. Ми не хочемо працювати з ним в одному просторі і вже тим більше не захочемо віддати дитину в садок, в якому навчаються діти зі статусом "туберкульоз". Недалеко від мого будинку є "туберкульозний садок" – в ньому кілька груп для діток з закритою формою туберкульозу. Знаєте, чим він відрізняється від інших? Тим, що там набагато комфортніше, на порядок краще харчування, значно краще фінансування. І ще тим, що там завжди є вільні місця", - пише Литвинова.
Вона каже, що це дивно, так як багато знають про симптоми туберкульозу і про те, що він заразний тільки у відкритій формі. І для якісного оповіщення населення в усіх поліклініках, лікарнях і аптеках висять інформаційні плакати.
"При цьому ми добре знаємо симптоми туберкульозу. У всякому разі, інформаційні листки та плакати висять в кожній поліклініці і в кожній аптеці", - пише волонтер.
Литвинова стверджує, що на жаль, це не допомагає ні лікарям, ні пацієнтам, так як часто початок хвороби забивають неправильним лікуванням.
"І чим це нам допомагає? Та нічим. Ми бадьоро диктуємо аптекарю весь список симптомів і запитуємо, що б вона порадила. Вона не менш бадьоро радить ось це – від температури, ось це – від кашлю і вітамінчики від загальної слабкості та втоми. І все. Симптоми приглушили і щасливі. Це ж не може трапитися з нами, благополучними і соціально активними", - пише волонтер.
Вона вважає, що така проблема може трапитися з кожним і немає ніякої гарантії, що при цілком здоровому оточенні, людина не заразитися туберкульозом.
"Може. Це може трапитися з кожним. Тому що шанс зустріти хворого з відкритою формою є завжди. В одній з лікарень, в окремій палаті лежить шеститижневий грудничок. Мультирезистентна форма. І абсолютно чиста сім'я. Благополучні батьки намагаються вибратися зі стану шоку. Звідки? Ніхто не знає. Можна тільки припустити. Єдиний контакт із сторонніми був на хрестинах. Все найближче оточення перевірили – всі здорові, крім малюка. Йому просто не пощастило", - пише Литвинова.