"Били об стіну, нацьковували собак": як волонтер із Запоріжжя виходжує диких тварин і чому любить їх більше людей

Волонтер і берегиня "Зграї" Олеся Кулик тримає в себе тварин, від яких часто відмовляються інші люди

Більше 40 котів, близько 30 собак, десятки голубів, цікаві лисиці і песці, зубаста норка, парочка маленьких совенят — неповний список мешканців "зграї" 29-річної зоозахисниці із Запоріжжя Олесі Кулик. Сьогодні під опікою тендітної дівчини знаходиться близько 300 різних тварин! Її будинок і невелика територія навколо перетворилися для них в райський куточок, де більше немає шкуродерів і мисливців.

Свій "острів" зоозахисниця принципово "притулком" не називає: "якось приречено звучить. Немов я повинна сісти і плакати над кожною твариною".

Тому своїх улюбленців називає просто — "Зграя". Себе ж вважає її берегинею.

При цьому "Зграя" офіційно не оформлена як організація або благодійний фонд. І юридично оформляти свою діяльність Олеся не збирається. Каже, що вся ця бюрократія їй не цікава, та й не до чого це. Дівчина не женеться за грантами і визнанням. Ось вже 10 років вона дійсно займається улюбленою справою — допомагає тваринам заради них самих, тому що вважає це потрібним і правильним заняттям.

Лис Орфей пересувається тільки на трьох лапках (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

Багато підопічних Олесі буквально на власній шкурі відчули, що таке людська жорстокість. Історії деяких чотирилапих вганяють у ступор, коли не можеш зрозуміти, як розсудлива людина могла заподіяти біль абсолютно беззахисній і довірливій істоті.

"Так, іноді ненавидиш людей", — зізнається Олеся.

Тварини, які потрапили в "Зграю", пройшли через браконьєрів, шкуродерів, притравочні станції, хутряні ферми або просто жорстоких господарів. Деякі через каліцтва назавжди залишаються в Олесі, решта проходять реабілітацію і випускаються в дику природу або знаходять нових господарів. За словами дівчини, за рік вона доглядає близько 400-500 диких тварин і птахів. Собак і котів навіть не перераховує.

STYLER вирішив відправитися в Запоріжжі, щоб навідатися в гості до "Зграї" і познайомитися з її мешканцями. Прийняли нас більш ніж доброзичливо.

"Сусіди ставляться по-різному. Але я поважаю їх думку"

Олеся живе в приватному секторі Запоріжжя. Проходячи повз високий паркан навіть не здогадуєшся, що за ним мешкає відома в місті та за його межами "Зграя". Дівчина не поспішає афішувати свої координати, так як розуміє: на наступний же день їй з усього Запоріжжя будуть привозити бездомних тварин.

Ледве ступивши на подвір'я і навіть не встигнувши привітатися з його господинею, нас радо прийняли десятки собак. Кожен чотирилапий хотів дружити, радісно обнюхуючи і плигаючи на ноги. Благо, нас заздалегідь попередили про змінний одяг.

Трохи оговтавшись від незвичайного привітання, оглядаємося. Вдалині видно вольєри з голубами, воронами, лисицями. Знайомство з ними відбудеться трохи пізніше.

На порозі одноповерхового будинку нас зустрічає Олеся Кулик, біля ніг якої в'ється цілий виводок кошенят. З усіх боків все ще лунає гучний собачий гавкіт, який супроводжує кожен крок. Не завжди вдавалося розчути слова волонтерів: Олесі та її хлопця Олексія, який також допомагає "Зграї".

Волонтери Олеся і її хлопець Олексій (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

Приватний двір зоозахисниці обнесений високим металевим парканом, який встановили для безпеки тварин і спокою сусідів. Відразу ж цікавимося, а як жителі сусідніх будинків відносяться до "Зграї".

"По-різному, — зізнається Олеся. — Я взагалі інтроверт, і мені все одно, хто і що про мене думає. Але я поважаю думку своїх сусідів, так як ми живемо в суспільстві. Якщо вони на щось скаржаться, то я ставлю себе на їх місце. І якщо причина скарги об'єктивна, я її усуваю. Комусь заважав гавкіт. Тоді ми встановили високий паркан і собаки перестали гавкати, так як вони більше не бачать подразників. Комусь заважав запах. Тоді ми вивозили сміття і змінювали тут усе, навіть землю".

"Сусіди нам іноді обходяться дорожче, ніж тварини, — посміхається Олеся. — Наприклад, установка забору нам обійшовся в 25 тис. грн. А це для "Зграї" дуже великі гроші. Довелося відкласти з купівлею нових вольєрів. Зате тепер спокійні сусіди, та й тварини в більшій безпеці... Ми вважаємося з людьми. Все ж ні вони, ні ми не можемо вибрати інший будинок. А всім хочеться жити в комфорті".

"Любила тварин більше, ніж людей"

Олеся Кулик вже 10 років займається допомогою тваринам. Робить це абсолютно добровільно. Каже, що за перші чотири роки через неї пройшло понад 2 тис. тварин. Дівчина навіть намагалася вести фотоальбом своїх підопічних, як їх підраховувати. Але потім закинула цю справу.

Эковолонтер із Запоріжжя, берегиня "Зграї" Олеся Кулик зі своїм вихованцем (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

А почалося все з підкинутого на роботу кошенти.

"Треба було прилаштовувати. Мені порадили звернутися до волонтерів, які завели свою звичайну пісню: немає місця, часу, грошей — пробуйте самі. Я дізналася, що входить в обов'язки волонтерів, чим вони взагалі займаються. Зрозуміла, що в принципі можу і сама цим займатися. Мені розповіли, які фото зробити, як дати оголошення. І буквально за пару днів кішечку прилаштувала. Після стала займатися цим активніше, у мене з'явилося більше тварин", — розповідає 29-річна Олеся Кулик.

"Все життя мене оточували тварини: коти, собаки, тягла додому ворон і їжачків. Навіть в колисці мене кішка колихала, заспокоювала... Завжди турбувалася про тварин і любила їх навіть більше, ніж людей. Бабуся ображалася на це. Я могла перецілувати на прощання всіх корів і собак в селі, а бабусі крикнути "бувай" і поїхати. Тому тварини у мене були завжди, просто не шукали їм будинок", — каже Олеся.

Волонтер пояснює, що багато членів "Зграї" вважають її своєю мамою. Адже багатьох котів і собак їй доводилося виходжувати з народження, навіть приймати пологи і реанімувати цуценят.

А ось улюблениця — чихуахуа Ебі — взагалі пропаде без Олесі. Собачку всюди доводиться носити з собою, їй потрібен особливо ретельний догляд.

"Їй 14 років і її використовували для отримання цуценят. Тварина всі свої 14 років жило в клітці, у неї було дуже багато операцій кесаревого розтину, у неї проблеми з серцем, немає зубів. А коли Ебі стала непотрібною, її просто викинули в коробці в притулок. Тварина без людини не може. Я її забрала з притулку. Перші 5 діб, поки вона була в лікарні, я взагалі від неї не відходила", — зітхає Олеся.

Перше знайомство. Втеча з хутряною ферми норка Евіка

Блакитна норка потрапила до Олесі з Київської області, де знаходиться хутряна ферма (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

Першою з гостями "захотіла" познайомитися норка по кличці Евіка — відносно новий і, мабуть, найбільш верткий мешканець "Зграї", під опікою Олесі вона знаходиться пару місяців.

Зоозахисниця зазначає, що в дикій природі норок з таким незвичайним забарвленням немає, вони спеціально виведені для видобутку цінного "блакитного" хутра. Для однієї шуби по коліно знадобиться 150-200 особин!

Маленька норка здатна перегризти металеві прути (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

Евіці менше півроку. Цій норці пощастило — їй вдалося уникнути долі тисяч її родичів. Волонтери припускають, що вона втекла під час перевезення на хутряну ферму в Київській області, випавши з машини на дорогу. Норку підібрала небайдужа дівчина і привезла Олесі. Цікаво, що рятівницю звали Евеліна, від чого норці дали її незвичайне ім'я.

До речі, у кожного члена "Зграї" є своя унікальна кличка. До цієї справи Олеся підходить серйозно, що ще раз доводить: "Зграя" для неї — сім'я.

Евіці зроблять простору клітку. А ось цеглини на клітку поклали не дарма — норка з легкістю "розносила" дві важких цегли, вириваючись на волю (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

Олеся пояснює, що Евіка залишиться жити в "Зграї", звірка нікуди випустити в Україні. З часом їй суттєво покращать умови проживання: спорудять більш простору і міцну клітку. Незважаючи на розмір, норки дуже сильні й витривалі тварини, перегризають металеві прути і навіть прокушують руку до крові в щільних спецперчатках.

"Норки люблять спати. І сплять незвично — на спині, перехиливши голову, задерши лапки. Мені спочатку здавалося, що вона здохла... Це товариські тварини, цікаві, їм все треба. У новій клітці ми їй обладнаємо тунелі, гамаки. Їй постійно потрібно щось гризти, тому потрібно багато паличок, коробочок. Що не постав близько до клітки — затягне туди і розгризе", — розповідає Олеся Кулик.

"На мій сором, я не знала, що песці линяють. Багато ж їх тільки у вигляді шуб і бачили"

Поки дізнавалися про норку Евіку, вловлювали на собі насторожені і водночас цікаві погляди ще одних "екзотичних" підопічних Олесі.

У дворі зоозахисниці у вольєрах побільше мешкають дикі лисиці і песці. При цьому чернобурых лисів неспеціалісту важко відрізнити від песців. Волонтери пояснюють, що зараз песці полиняли, практично повністю "скинувши" білосніжне хутро.

Олеся зізнається, що до цього ніколи не бачила, як линяють песці. Люди в основному звикли бачити їх білосніжне хутро "на продаж", багато хто навіть не здогадуються, що ці мешканці заполяр'я також підлаштовуються під навколишнє середовище і "переодягаються" в літні шубки чорного кольору.

Вилинявши, песець став схожий на чернобурого лиса (на задньому плані ліворуч). Фото: РБК-Україна/ Віталій Носач

Заводимо дружбу з представниками лисячого роду "через шлунок". У спеку Олеся балує своїх тварин соковитими кавунами. До свого здивування спостерігаємо, як песці за лічені хвилини згризають червону м'якоть.

"Звичайно, кавунів вони не потребують. Але це їм не заборонено. Коли жарко, їдять із задоволенням. Мені часто пишуть обурені волонтери, мовляв, навіщо я лисиць і песців кавунами годую. Але, як я вже говорила, їм гірше не буде. Тому якщо хочуть, то їдять — ми не змушуємо. Песці Пелагея і Сандріна їдять тільки м'якоть, а ось Скай вирішив їсти разом зі шкіркою", — розповідає Олеся Кулик.

Песці виявилися дуже грайливими тваринами (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

За словами волонтера, в раціон своїх підопічних вона також додає овочі і фрукти. Дикі тварини можуть їсти не тільки м'ясо.

"Основа раціону лисов і песців — курятина, яловичина, люблять печінку. Але ми також додаємо їм овочі, фрукти. Наприклад, вони дуже люблять сливи! Якщо давати раз на три дні, то погано не буде. Виноград люблять, навіть яблука, які у нас у дворі ростуть. А ось кавун я спочатку пробую сама. Якщо все добре, то вже даю їм".

Песці Пелагея і Сандріна (мама і донька) живуть поруч у сусідніх вольєрах. Також трохи далі в окремому вольєрі живе песець Товстушок. А ось молодий песець Буч зустрів у "Зграї" любов — тендітну лисичку Еліс, про яку розповімо трохи пізніше.

Песців Олеся викуповувала на фермах, де їх вирощували виключно заради цінного білосніжного хутра.

Випустити їх в дику природу не вдасться, так як звичне середовище їх мешкання — широкі тундри. Та й вирощені на фермах мешканці "Зграї" до диких умов не привчені. Але скинувши тепле біле хутро, песці підлаштувалися і під наш клімат. П'ють воду, відпочивають у тіні, під вечір проявляють активність. Загалом, не скаржаться.

Любов з першого погляду: чернобурый лис Буч і лисчика-"спинальница" Еліс

Руда Еліс — одна з улюблениць (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

Також в "Зграї" залишаться чернобурі лисиці Скай і Буч — два брата. Такий вид взагалі не водиться в Україні. Їх виводять для цінного хутра.

Олеся викупила лисов у підприємця, який розводив їх на шкурки. Унікальну лисицю можна було купити за 600-2000 грн. Заняття виявилося нерентабельним, тому з часом чоловік свою ферму закрив. До щастя! Умови утримання диких тварин комфортом не відрізнялися. За словами зоозахисниці, лисиць годували жахливо (чи не одним зерном), у тісних клітках не було можливості точити кігті, зігріватися.

Цікаво, що Скай і Буч відрізняються за характером. Якщо Скай цікавий і, якщо принюхатися краще, може піти на контакт. То Буч більш агресивний лис.

"Він такий завжди і до всіх. Тільки до Еліс заграє і для неї гарний, — посміхається Олеся. — Довелося між ними грати укріпити. До цього Буч спокійно пробивав прут і заходив в гісті до Еліс".

Так ми плавно перейшли до знайомства з Еліс — дика руда лисичка, яка на постійній основі живе у Олесі. Волонтер ласкаво називає її "наша принцеска".

У лисиці Еліс пошкоджений хребет, вижити в дикій природі вона не зможе (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

Час від часу Олеся бере на руки Еліс, щоб перевірити її лапки. Маленьку лисичку збила машина. Їй перебило хребет, через що кінцівки тепер пошкоджені. Ходити вона може тільки на випрямлених лапках ("спінальна" ходьба). Однак така тварина в дикій природі не виживе.

"Еліс дуже слабенька. Вона не агресивна до людей, та як потрапила до нас усього в два місяці. Тому кусатися вона не вміє. Але це не означає, що з нею можна гратися, фотографуватися, носити її на руках. Я проти цього в принципі! Та й Еліс цього не любить, тільки мені дозволяє взяти себе на руки. Ми якось робили разом з нею спільні фото. Але це був винятковий випадок. Тварину ні до чого не примушували. Можна сказати, підлаштовувалися під її настрій. Велика подяка фотографу — також волонтеру, яка дуже любить тварин", — розповідає Олеся.

"Я взагалі не працюю з дикими тваринами на приручення, мені це не цікаво. Завжди роблю акцент на тому, що "Зграя" — це не зоопарк! Це не місце для людей, навіть для нас — волонтерів. Розумієте? Тут все зроблено для тварин, їх комфорту", — пояснює свою позицію Олеся.

"У минулому році до нас приїхали лисенята без передніх лапок. Попередній господар заради розваги бив їх об стіну"

Знайомтеся! Лис Орфей (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

Ще одні постійні члени "Зграї" — молоді руді лиси Орфей і Рей. Історія цих тварин шокує своєю жорстокістю.

Для розваги шкуродер хапав лисенят за лапи і бив їх об стіну. Через що Орфей і Рей зараз пересуваються на трьох лапках. Їм вдалося вижити, а от їхні брати і сестри були закатовані живцем.

За словами Олесі, чоловік знайшов 15 лисенят в дикій природі, убив їх батьків і забрав до себе додому. Живодер намагався продати лисенят, але з цієї затії нічого не вийшло. Особливо не роздумуючи, чоловік вирішив досить мерзенним способом позбутися "баласту". Олеся розповідала, що тоді гостювала у своєї подруги і якось почула жахливе лисяче виття. Дівчині вдалося забрати двох лисенят і привезти їх в "Зграю".

Перші півтора місяці Олеся буквально щодня їздила з нещасними лисенятами до ветеринарної клініки, де їм перемотували пошкоджені лапки, давали антибіотики.

"Спочатку вони жили разом. А потім Рей став ображати Орфейчика. Але це нормально. У дикій природі лисиці взагалі не люблять жити один з одним, тим більше, два самця. Починається конкуренція. Рей відбирав у Орфея їжу, всіляко домінував. Довелося розселити. Вони навіть полиняли по-різному, за характером їх можна відрізнити", — розповідає Олеся.

Лис Орфей більш товариський (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

А ось Рей не поспішає йти на контакт. Раніше брати-лиси жили в одному вольєрі. Але з часом Рей став домінувати — лисенят довелося розселити по окремим "квартирам" (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

"Живуть у нас на ПМЖ. Віддавати я їх нікому не збираюся. Взагалі за всю свою практику я віддала тільки двох лисенят. Але я дуже добре знала умови, людей. В інших випадках ми виходжуємо тварин, реабілітуємо і випускаємо в дику природу", — розповідає Олеся.

На утриманні Олесі знаходиться дві категорії диких тварин. Одні з причини здоров'я або умов проживання залишаються в "Зграї" назавжди. Їх можна чіпати, іноді гладити (якщо вони цього самі хочуть).

"А є тварини на випуск. З ними ми взагалі ніяк не спілкуємося. Максимум — годуємо. Взагалі, підготовка тварини до випуску — тривалий процес. Тварина повинна відвикнути від людей, навчитися самостійно добувати їжу. Нам у цьому можуть допомагати інші волонтерські організації", — каже берегиня "Зграї".

"Поки була маленькою і милою, людям подобалася. А потім від неї захотіли позбутися"

По закінченню серпня "Зграю" покине єнотовидна собака Полуничка. Їй всього пару місяців і вона ще щеня, але от за розмірами, так не скажеш. Власне, саме через "непривабливий" розмір і незручності від Полунички вирішили позбутися попередні господарі.

Єнотовидниа собака Полуничка також не проти ласощів (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

"Це якась окрема категорія тупих людей, — злиться Олеся. — Вони купили її в чіпальному зоопарку під Дніпром. Я не називаю його "контактним". Якщо людина хоче контактувати з іншою людиною, вона розмовляє. Якщо собака хоче контактувати, вона підходить і нюхає іншу собаку. А чіпальний зоопарк — це коли ви приходите і своїми брудними руками чіпаєте тварину без її на те бажання... От сім'я прийшла в такий зоопарк, їм сподобалася єнотовидна собака — на той час маленька і мила. Господар зоопарку дозволив її купити. Але люди не розуміли, що це не просто собачка. Це дика тварина, яку потрібно по-особливому годувати, воно ламає все навколо, пахне. І взагалі зовсім не хоче бути домашньою твариною", — розповідає ековолонтер.

Єнотовидна собака буде випущена в дику природу (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

"Попередні господарі вирішили випустити єнотовидну собаку на Хортиці — ще та дурість. Не можна без дозволу випускати тварин там, де вам захочеться. Потрібно розуміти, де вони живуть у диких умовах, чи потрібні вони в тому або іншому місці, чи є там їх родичі і т. д. По-друге, без реабілітації не можна. Тварина не повинна бути ручним цуценятом, не здатним самостійно добути собі їжу", — нарікає Олеся Кулик.

Зараз Полуничка готується до випуску. Водяться єнотовидні собаки практично у всіх лісах України. Тому проблем із новим місцем проживання не буде.

Полуничка близько до себе людей не підпускає (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

Полуничка любить грати яблуками, в принципі без остраху може підійти до людини. Але це не означає, що вона ручна.

"Ми не можемо її погладити. Зараз вона більш добре відноситься до нас. Але дуже скоро буде дичавіти. Це такий період у тварин. Як у голубів. Ви можете його годувати, він може здаватися абсолютно ручним. Але потім наступає підлітковий період і голуб починає дичавіти — і нічого ви вже не поробите", — каже Олеся.

"Барсучиха Тафіта ненавидить людей. Колись вона "працювала" на притравочній станції"

У великому вольєрі, розділеному на чотири секції, поруч з лисицями та єнотовидною собакою причаїлася ще одна мешканка "Зграї" — барсучиха Тафіта.

Тварина забилася в кут, злякано розглядаючи непрошених гостей. Доля її не менш сумна. Тафіта жила раніше в притравочній станції в якості "живого тренажера".

Барсучиха Тафіта не довіряє людям (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

"У неї пошкоджена лапка, там немає суглоба. Колись її прив'язували за цю лапку, щоб вона не втекла. І притравлювали на ній мисливських собак. Зазвичай притравлюють на задню частину тварини. Зуби вибивають. Тафіті пощастило, зуби їй залишили. Але вона постійно була "в роботі". Їй два роки, і вона ненавидить людей", — зітхає Олеся.

Волонтери не знають, барсучиху відпустили або вона втекла від шкуродерів. Знайшов її чоловік в Запоріжжі, якому Тафіта перерила двір, стала виловлювати курей.

"Він сам зробив клітку, зловив її і передав нам. І тут важливо, що саме зловив, а не пристрелив. Велика подяка йому за це", — каже волонтер Олексій.

Єнотовидна собака Полуничка живіт поруч з Тафітой (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

За словами зоозахисників, перший час барсучиха боялася собак "Зграї". З часом зрозуміла, що тут її ніхто не образить.

"Ми її взагалі не чіпаємо. Тільки годуємо. Навіть у вольєр не заходимо, а чистимо його граблями. Ніяких насильницьких дій".

Тафіту вже не можна випустити на волю — пропаде. Та й не відомо, чи повернеться до неї хоч якась довіра до людей і інших тварин.

"Тут як у людей — у кожної тварини свій характер. Потрібно довго над цим працювати", — зітхає Олексій.

"На утримання "Зграї" потрібно не менше 50 тис. грн у місяць"

Одна з першочергових цілей Олесі — будівництво нового просторого вольєра для лисиць і песців, які назавжди залишаться у неї. Приміром, песці ладнають один з одним, разом їм було б веселіше. Деякі навіть завели дружбу з собаками. І все ж гуляти по двору вони не можуть.

"Якщо лисиця вибіжить з вольєра, то нічого страшного не буде. Але вона може покусати собак. Всі тварини у нас щеплені", — зазначає Олеся.

"Лисиці і песці — шалено цікаві тварини, я в них взагалі закохана. За ними цікаво спостерігати. Якби не паркан, ми б вже давно побудували для них новий вольєр. Це обов'язково буде! Ми їх стерилізуємо і будуть жити всі разом. Адже це товариські тварини. Іноді навіть перегукуються між собою. Але песці кричать бридко. Видають такий дивний крик, схожий на сміх", — каже дівчина.

Песці і лисиці потребують новий вольєр (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

Зараз зоозахисниця збирає гроші на вольєр. І тут слід зазначити: Олеся — волонтер від серця. Дівчина не числиться ні в яких організаціях. Тому зі збором коштів іноді буває важко, але берегиня "Зграї" не скаржиться.

"У мене є подруга Ліна, мій хлопець Олексій, іноді допомагає мій тато. Ми не входимо ні в які організації. Ми просто волонтери, звичайні люди, у кожного є робота, пристрасті. Я ось копірайтер, Льоша захоплюється музикою. Хоча іноді люди дивуються і вважають, мовляв, все наше життя — це тільки тварини", — посміхається Олеся.

"А фінансово нам допомагають люди, які стежать за "Зграєю", за моєю сторінкою в соцмережі. Також одна моя подруга — директор зоомагазину. Вона може продавати нам необхідне по оптовій ціні або навіть давати безкоштовно. Дуже допомагає, тому що багато коштів у нас йде саме на харчування — близько 20 тис. грн в місяць, і це лише м'який корм. Також потрібні наповнювачі в котячі лотки, засоби від запаху, регулярний вивіз сміття і т. д. Загалом, на утримання "Зграї" потрібно не менше 50 тис. грн на місяць! І це якщо ніхто не хворіє, немає стерилізацій, великого завезення тварин. До нас якось привезли більше 100 голубів, коли закривали горища в будинку. На їх вигодовування у нас за раз пішло 3 тис. грн. Влітку ми "завантажені" птахами, яких потрібно годувати комахами, а це дорого", — розповідає про життя "Зграї" Олеся Кулик.

Екоактивістка Олеся проти збору коштів на негативних емоціях (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

При цьому в пошуках фінансування дівчина намагається не тиснути на негативні емоції людей.

"Я копірайтер. Як раз мої вміння допомагають знаходити фінансування на "Зграю". Важливо займатися цим правильно, щоб люди допомагали з посмішкою, їм хотілося це робити. В Україні сьогодні спостерігається "токстичне волонтерство". Мені не подобається ця тенденція. Коли тобі, приміром, говорять не пити вранці каву, а віддати ці гроші дітям. А що, якщо я все ж хочу пити вранці каву і їсти шоколадки?! Це формує певній неправильний обов'язок, немов "через тебе вмирають діти". Але це не так! Благодійність повинна йти від серця.

Тому я вкрай рідко виставляю криваві фото тварин, тільки якщо потрібно показати результат роботи. І завжди в пості про таке попереджаю! Навіть відписуюся від деяких зоозахисників, які збирають кошти на кривавих фото. Це гроші на негативних емоціях. Я в собі це не сприймаю, і сама таким людям не допомагаю. І не хочу, щоб у мене так було. Хочу, щоб "Зграї" допомагали тому, що нас дійсно люблять", — ділиться своєю позицією Олеся Кулик.

"Працюю в основному вночі. У добу спимо по 4-5 годин"

Справлятися з повсякденними завданнями "Зграї" Олесі допомагає її хлопець Олексій (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

За спеціальністю Олеся — журналіст. Зараз працює копірайтером на фрілансі, тому може розпоряджатися своїм часом. А час для неї ой який цінний ресурс. Одне тільки прибирання двору займає 5-6 годин! Олеся і її хлопець Олексій на добу можуть спати по 4-5 годин. А працювати вночі.

Особистих фінансових витрат у дівчини небагато. В основному всі кошти відкладає на подорожі.

"Я вегетаріанка. Також не користуюся косметикою, практично не купую собі взуття та одяг. Немає в цьому необхідності. Немає в мене особливого бажання ходити по кафе і ресторанах. Єдине, на що витрачаємо "багато" грошей зараз — кавуни і дині. Також з Льошею можемо вночі пройтися до заправки за кавою — це наш час, вдень не встигаємо", — розповідає про свої будні Олеся.

Олеся Кулик вважає, що никуому нічого не повинна, зобов'язана вона тільки перед собою і своїми вихованцями (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

На питання, а як рідні і близькі ставляться до її діяльності, дівчина знизує плечима: "У мене не так і багато друзів, в основному спілкуюся зі своїми тваринами. А взагалі мені все одно, що про мене думають".

"Часто мене розпитують про стосунки з хлопцем. Для мене важливо, щоб мій хлопець поважав мою діяльність. Олексій — безумовний помічник "Зграї". Вся чоловіча робота на його плечах. Він купує і розвантажує сіно, а ми закуповуємо по 10-18 тюків. Переносить сміття, а машина сміття — це 1-1,5 тонни. Або перетягати 15 відер з водою або зерном. З моєю хворою спиною і нирками я б не впоралася. При цьому Льоша музикант, у нього є своя група. Це добре, що у кожного є своє заняття крім "Зграї"... Фізично ми дуже втомлюємося, багато часу приділяємо тваринам. Але бажання все кинути немає", — каже Олеся.

Волонетр Олексій і кіт Одуванчик

Допомога тваринам — це частина життя Олесі. Дівчині деколи складно це пояснити. Каже, що це її особиста данина тваринам, природі. Їй так комфортніше.

"Приємно, коли відпускаєш тварину в дику природу. Приємно, коли надсилають фото кота або собаки із нового будинку. Але навіть коли ми випускаємо тварин, я думаю, а скільки їх ще буде, скільки не виживе... Я в якомусь плані перфекціоніст. У мене немає такого відчуття, мовляв, яка я молодець. Завжди думаю про інших тварин, що могла б ще когось врятувати. Але з тваринами я прощаюся легко і радію, коли відкривається вольєр.

Але колись навіть плакала, випускаючи свого першого яструба по кличці Арагорн. Забирали його у Кропивницькому від браконьєра. Канюк довго пробув з перев'язаними лапками, більше 8 годин лежав, відходив. Не міг літати, у нього було багато паразитів. Повозилися ми з ним. Канюки прилітають до нас на зиму як на курорт. І у нас було всього кілька тижнів, щоб підготувати його до випуску. Ми встигли! І коли відпускали, я плакала. Відчувала гордість за саму себе тоді", — пригадує Олеся.

"Сови страждають від людей. Багато хочуть залишити совеня собі, а потім не розуміють, від чого птиця помирає"

На даний момент в "Зграї" знаходиться близько 300 тварин. Основна частина — птахи: голуби, ворони. За словами Олесі, їй взагалі дуже подобаються птахи, особливо ворони і качки.

Олеся Кулик не вважає голубів "сорними птахами". Виходжує їх так само, як і інших, більш рідкісних птахів (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

Відразу в декількох вольєрах мешкають молоді голуби. Часто голубів волонтери забирають, коли закриваються горища.

"Навіть чимало волонтерів вважають голубів "сорними птахами", мовляв, не потрібно про них турбуватися. Я витрачаю дуже багато сил, щоб донести людям: не обов'язково любити голубів, але хоча б не вбивайте їх! Не замикайте спеціально горища, щоб птахи вмирали довго і болісно. Я також можу не любити багатьох людей, але це ж не означає, що я буду когось вбивати", — пояснює свою позицію Олеся.

Голубята містяться в окремому вольєрі. Поруч, в аналогічному вольєрі, — ворони і граки. Багато були травмовані (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

Боривітри прилітають в Україну на літо (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

Ще одні тимчасові мешканці "Зграї" — галки, сороки, сойки, дятли та боривітри. Всі ці види в дикій природі поєднуються, тому живуть поки що разом. Але ближче до зими вони попрощаються з Олесею та іншими членами "Зграї". Після реабілітації їх випустять.

"Всі вони були пташенятами, ми їх вигодовували. Ці птахи були підібрані людьми, які не знали, що цього не треба було робити. Якщо пташеня голе і лисе випало з гнізда, то його мама вже нічого не вдіє. І якщо не забере людина, то птах помре. Але якщо це підліток, то підбирати його не можна! Мама його догодує і виходить", — пояснює Олеся Кулик.

Чекають своєї години і пташенята вушастої сови — Шустрик і Соня. Їм всього кілька тижнів, тому розрізнити статеві ознаки складно.

Забавні пташенята вушастої сови з часом вирушать в притулок під Києвом (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

"Ці двоє випали з гнізда на території дитячого садка у Мелітополі. На даний момент ми їх вигодовуємо, а потім передамо на реабілітацію в притулок під Києвом. Там є спеціальні вольєри, підсадні мама і тато, які будуть їх вчити ловити мишей, літати. Після цього вони будуть випущені в дику природу. А водяться такі сови по всій Україні, навіть у великих містах", — розповідає Олеся.

"Сови найбільш часто страждають від людей. Якщо маленьких голубів не всі захочуть тримати вдома, то з совами все інакше — практично в 90% випадків знайдених совенят хочуть залишити у себе. Багато хто вважає, що можна посадити цю пташку в клітку і давати їй одну курку. А потім не розуміють, від чого сова вмирає", — каже волонтер.

До себе Олеся приймає птахів з важкими травмами, які залишаються жити в "Зграї". При цьому дівчина категорично проти присипляння тварин без потреби.

"Є ворон з рахітом, з пошкодженим крилом. Є голуби на карантині. Найчастіше таких птахів радять присипляти. Але у нас вони можуть жити. Єдина тварина, яка була приспана за 10 років моєї діяльності — це жаба, на яку наступили. Вона отримала важкі травми і її гуманніше було приспати. В інших випадках я проти цього. Скажу більше, я часто беру до себе на утримання тварин з онкологією, наприклад, собак. Зараз у мене дві такі собаки. Вони підопічні іншого притулку, але там немає місця і часу, щоб за ними доглядати. Тому собаки доживають у мене. У мене наступна умова. До тих пір, поки тварині не боляче, воно самостійно їсть, реагує на людей — вона живе з нами. Коли у собаки починається біль і вона буде страждати, ми веземо її присипляти", — ділиться своїми принципами Олеся.

Блекі кинули під крапельницею, а на Кощія нацькували бійцівського пса

Рішучі, але доброзичливі члени "Зграї" (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

Ще трохи повозившись у дворі, Олеся і Льоша попереджають: скоро вирушимо на прогулянку. Волонтери намагаються вигулювати своїх собак. Звичайно, разом виводять не всіх чотирилапих. І все ж зоозахисниця хоче максимально приділити увагу кожному.

При цьому всі собаки щеплені, у кожного є паспорт, свій нашийник. На прогулянку за територію "Зграї" виходять на повідку. Олеся категорично проти самовигулу собак, вважає це вкрай безвідповідальним вчинком з боку їх господарів.

На прогулянку з нами вирушає найбільш активний і цікавий пес "Зграї" — чорна вівчарка Блекі. Псові лише рік, тому він грайливий і по-дитячому дурнуватий.

Молодого пса по кличці Блекі господар кинув у ветклініці (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

"Блекі сидів у попереднього хазяїна на ланцюгу, для охорони. Тоді його звали Рамзес. У пса був ентерит і чоловік кинув його в лікарні під крапельницею. Попросив нібито півгодини посидіти зі своєю вівчаркою, а він по справах з'їздить. І не повернувся. Пізніше навіть дзвонив, питав, як там його Рамзес. Я відповіла, що ніякого Рамзеса не знаю — є Блекі, і це вже моя собака, до якої він ніякого відношення не має. Так Блекі залишився з нами, але ми його будемо прилаштовувати. Взагалі у нас зараз 16 собак, яким ми шукаємо новий будинок", — поділилася ще однією історією свого підопічного Олеся.

Дівчина нарікає, що є категорії тварин, яких важко прилаштувати. Наприклад, люди не поспішають брати чорних кошенят, а також великих собак. У таку категорію потрапив пес по кличці Кощій. Він кульгає, а задня лапа у нього помітно товща інших. Справа в тому, що Кощія нещодавно вийняли спицю — псу битою перебили цю лапу.

У пса Кощія помітно потовщена пошкоджена лапа. Гладить його — волонтер Олексій (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

"Йому всього два роки, ще молодий. Це був звичайний дачний пес. У якогось чоловіка був день народження, він вирішив розважитися. Вибив битою Кощію задню лапу і почав нацьковувати на нього бійцівську собаку. А Кощій хоч і великий пес, але дуже м'який і абсолютно нешкідливий. Його повністю порвали, лежав весь у крові з величезними розривами по 20 см, через що від кісток відходили м'язи. Ми думали, що йому не вижити. Собака чотири місяці пролежала в лікарні. 40 тис. грн пішло на його лікування. Але оплачувала інша організація, я взяла його під свою опіку. І ось 1,5 місяці тому ми змогли забрати його в "Зграю", поступово почали виводити на вулицю. Він кульгає, але це диво, що він взагалі ходить. Кощія ми вже ніяк не пристроїмо. Великих собак, та ще з травмами брати не хочуть. Тому він житиме у мене", — розповідає Олеся, погладжуючи Кощія. Пес розуміє, що говорять про нього, тому не заважає.

Зараз Олеся намагається не приймати котів і собак (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

На даний момент берегиня "Зграї" намагається не приймати більше собак і котів, яких і без того в загальній складності вже близько 70-ти. Всюди дала оголошення. І все ж іноді не може відмовити.

"Буває, подзвонять друзі, кажуть, що знайшли виводок кошенят, куди їх. Доводиться приймати. Але в той же час я дуже не люблю, коли мені підкидають тварин. Так іноді роблять сусіди з найближчих будинків. Так от я можу принести назад. Потрібно регулювати кількість котів і собак, тому місяці 2-3 не буду приймати взагалі. Звичайно, якщо сама побачу кошенят або цуценят, то не зможу пройти повз. Повірте, волонтеру не брати тварин важко. Але я також думаю про тих тварин, які у мене вже є. І розумію, прийми я на утримання ще одну собаку, кому дістанеться менше їжі. Ну а я буду ще менше спати", — каже Олеся.

З цыэъ ж причини дівчина особливо не ділиться координатами "Зграї". Тварин їй передають на авто- або ЖД-вокзалі. Якщо в Запоріжжі, то через ветклініки.

Поважайте чужу життя!

Олеся не заглядає далеко в майбутнє своєї "Зграї". Перед волонтером стоять два важливих завдання: поліпшити вольєри, а також привести свій будинок в нормальний вигляд, так як тварини розносять його буквально.

Незважаючи на гостру фінансову необхідність, дівчина не збирається створювати свій фонд або організацію.

"Я розумію, що втрачаю таким чином якісь гранти, але мені це нецікаво. Не хочу бути ні від кого не залежна, не хочу бути зобов'язаною якомусь "дяді". А мене дратують люди, які вважають, що їм всі зобов'язані і ставляться до тебе, як до нижчого сорту. Так, буває і таке. Нещодавно послала одного депутата, хотів у мене птицю взяти. І поводився так, наче це я йому винна. Я взагалі нікому нічого не зобов'язана, тільки своїм тваринам і самій собі.

Якось пропонували офіційно зареєструватися, тоді б мені побудували 10 вольєрів. Але я перфекціоніст. І розумію: якщо зроблю ці 10 вольєрів, то обов'язково когось в них заселю. І тоді мені життя не буде, тому що фізично не зможу все це потягнути. А взяти додатково помічника поки що не можу. Якщо знайдуться люди, яким я зможу довіряти, буде відмінно. Але тоді потрібно буде думати про розширення території і т. д. В цьому поки що немає необхідності", — пояснює Олеся.

Мешканці "Зграї" ековолонтера Олесі Кулик (фото: РБК-Україна/ Віталій Носач)

Так і живе берегиня "Зграї" Олеся Кулик: піклується про своїх вихованців, прилаштовує котів і собак, влаштовує суботники, коли з іншими небайдужими людьми очищає рідне місто від сміття. Любить свого хлопця і займається улюбленою справою. При цьому живе по совісті і дорожить своєю свободою. А ще зоозахисниця проводить у школах уроки доброти, під час яких навчає дітей цінувати чуже життя — не важливо це кіт або собака, голуб чи жаба.

"Треба з дитинства навчати цьому. Мені батьки навіть за хвіст котів і собак тягати не дозволяли, не кажу про те, щоб їх вдарити! А зараз багато хто не хочуть займатися дітьми. Кинуть їм планшет — роби що хочеш. Має бути повага до чужого життя", — підсумувала берегиня "Зграї" Олеся Кулик.

Як у Києві пройшла акція за заборону виробництва хутра в Україні (відео: STYLER.rbc.ua)