Фахівці коментують трагедію Бабиного Яру і Голокост – страшні злочини проти людства
Днями Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" (BYHMC) у співпраці з Будинком європейської історії в Брюсселі провів публічне слухання огляду базового історичного наративу BYHMC.
Під час публічних слухань зібрали і залучили до обговорення істориків, експертів з Бельгії та сусідніх країн, членів Європейського парламенту, представників інституцій і неурядових організацій, а також всіх зацікавлених тематикою Голокосту.
На прохання Styler під час події прес-служба Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" (BYHMC) опитала провідних істориків про те, чи добре вивчений Голокост з точки зору історії, чому далеко не всі країни визнають Голокост геноцидом і як знання про трагедію впливає на життя сьогодні.
Чи знають в ЄС та інших країнах про Голокост, про трагедію Бабиного Яру? За словами Карела Беркгофа, в деякій мірі Бабин Яр відомий поза академічними колами, особливо в Ізраїлі, Німеччині та в єврейській діаспорі.
"Це ледь не єдине відоме для нефахівців місце, де нацисти розстрілювали євреїв. Частково це пов'язано з різними спробами візуалізувати його на телебаченні та кіно, а також внаслідок урочистих візитів світових лідерів, таких як президенти США та папа Іван Павло ІІ. Захоплююча книга Анатолія Кузнєцова все ще читається також і у перекладі", - пояснює він.
При цьому далеко не всі країни визнають Голокост геноцидом. На думку історика, цього не відбувається тому, що лідери деяких країн не хочуть визнати, що євреї були жертвами, і сприймають євреїв як злодіїв.
"Їх спроба спростувати геноцид євреїв - це намагання звільнити націонал-соціалізм і антисемітизм від провини або відповідальності за це. Як стверджує Міжнародний альянс пам'яті жертв Голокосту (IHRA), "Метою заперечення Голокосту часто є реабілітація явного антисемітизму та сприяння політичним ідеологіям та умовам, придатним для появу самого типу подій, які він заперечує", - каже головний історик BYHMC.
Сьогодні Голокост вивчений добре, але недостатньо, пояснює експерт:
"У нас все ще бракує ясності щодо чіткого взаємозв'язку між масовим вбивством євреїв та іншими масовими злочинами, такими як вбивство двох мільйонів радянських військовополонених за один рік".
Карел Беркгоф підкреслює: існують також надзвичайно великі набори джерел, які в основному ще потребують вивчення: наприклад, архів Міжнародної Пошукової Служби та записи НКВС.
"Це чудово, що ми можемо побачити ці допити та протоколи трибуналу в архівах СБУ", - додає він.
За його словами, знання та усвідомлення Голокосту допомагають розвиватися та підвищувати рівень обізнаності у багатьох ключових питаннях: потенціалу сучасного геноциду, цінності плюралізму та поважного ставлення до меншин, небезпеки замовчування або байдужості, коли стаєш свідком гноблення інших.
За словами історика, у ЄС та в інших країнах світу прекрасно знають про таку жахливу трагедію як Голокост та знищення людей у Бабиному Яру.
"Трагедія Голокосту для країн Західної Європи ніколи не була історичним "табу" як у Радянському Союзі. Відповідно ця тема давно є предметом глибоких і серйозних досліджень, присутня в освітньому процесі, стала частиною національної історичної пам’яті. Так само добре відомо у Європі і про трагедію Бабиного Яру, який став одним із символів Голокосту", - коментує він.
При цьому деякі країни поки не визнали Голокост геноцидом, додає експерт. Він пояснює:
"Це передусім пов’язано з політичними, ідеологічними чи релігійними поглядами, які домінують у тій чи іншій країні. У кожному окремому випадку – це тема для більшої розмови. Наприклад, Сирія, яка не визнає Державу Ізраїль як таку, не визнає й трагедію Голокосту".
Весь час після завершення Другої світової війни Голокост був і залишається важливою темою історичних досліджень.
"Багато питань мають сьогодні достатньо широке коло відповідної фахової літератури. Проте, Голокост був трагедією безпрецедентною в історії людства, трагедію планетарного масштабу, тому, звісно, до сьогоднішнього часу залишається ще чимало питань, котрі потребують наукового висвітлення. Наприклад, внаслідок тривалого перебування країн Східної Європи або під впливом, або безпосередньо у складі Радянського Союзу Голокост у цій частині континенту, де загинули 90% жертв трагедії, є вивчений значно гірше, ніж у Європі Західній, де не було ідеологічних чи політичних обмежень".
Сьогодні, коли після трагедії минуло вже багато років, лишається безліч запитань, підкреслює історик.
"Головне – як це стало можливим? Як купка радикальних нацистських політиканів і популістів під расистськими гаслами змогла прийти до влади у демократичній Веймарській республіці, перетворивши її дуже швидко на тоталітарний Третій рейх? Як вони поставили собі на службу весь державний механізм? Як вони привернули на свій бік, підкорили і паралізували німецьке суспільство? Для нашого регіону це, безумовно, питання, пов’язані з реакцією місцевого населення на винищення євреїв – своїх друзів, товаришів, знайомих, сусідів тощо. Реакцію, яка має два діаметрально протилежні полюси – від рятування (навіть ціною власного життя) до цілковитої підтримки окупантів і безпосередньої участі у масових розстрілах", - акцентує увагу Андрій Руккас.
Нагадаємо, стало відомо, яким буде меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр".