«Жінки – не «контейнери для виношування дитини»: Як в Україні працює сурогатне материнство і до чого потрібно бути готовим

Лише за приблизними даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), у кожній країні світу близько 10% подружніх пар стикаються з проблемою безпліддя. В Україні – це близько 1 млн сімей!

В Українській асоціації репродуктивної медицини відзначають, що з офіційною статистикою по цій «вразливій» темі в Україні існують проблеми. По-перше, далеко не всі пари поспішають ставати на офіційний облік, по-друге, приватні клініки також не завжди хочуть ділитися своїми даними. Станом на 2014 рік у нашій країні було зареєстровано більше 40 тис. випадків жіночого і більше 11 тис. чоловічого безпліддя. Так, для жінок рівень безпліддя становить близько 4 таких випадків на тисячу осіб, для чоловіків – 1 випадок на тисячу чоловік. У МОЗ заспокоюють: це невисокий показник. Водночас експертам складно закрити очі на наявну проблему: в Україні дійсно великими темпами зростає рівень чоловічого безпліддя.

При цьому той же ВООЗ виділяє десятки причин як жіночого, так і чоловічого безпліддя: відсутність або непрохідність маткових труб, відсутність матки, результати невдалих абортів, інфекції, пухлини, ожиріння, цукровий діабет або навіть вік. Для деяких пар можливість зачати і виносити здорову дитину – це справжній дар.

Та все ж бажання бути батьком залишається одним з найбільш важливих прав людини. Розвиток сучасної медицини, зокрема використання допоміжних репродуктивних технологій, дозволяє сьогодні «обійти» деякі фізіологічні проблеми, допомогти парам стати батьками і продовжити свій рід.

Однією з таких репродуктивних технологій є сурогатне материнство, при застосуванні якої в зачатті і народженні дитини беруть участь троє людей: генетичний батько (передає свою сперму), генетична мати (надає свою яйцеклітину) і сурогатна мати – жінка, яка добровільно погоджується завагітніти, виносити і народити біологічно чужу їй дитину, не претендуючи на роль його матері. Тобто юридично батьками такої дитини будуть вважатися чоловік і жінка, що спочатку надали свій генетичний матеріал для запліднення.

Styler вирішив розібратися, наскільки застосування такої репродуктивної технології популярне в Україні, з якими викликами і нюансами доводиться стикатися майбутній сурогатній мамі і біологічним батькам. Також нам вдалося поспілкуватися з жінками, які вже пройшли або збираються пройти через подібний досвід. В цілях збереження умов конфіденційності ми не розголошуємо прізвища та фотографії цих дівчат, а деякі імена могли бути змінені.

«Я абсолютно не соромлюся того, що роблю. Мені навіть подобається. Я можу мовчати з різних причин і комусь може здатися, що мені соромно. Але це не так»

Фото: Сурогатній мамі Ганні подобається її нова роль. Дівчина щиро хоче допомогти іншій родині завести дитину (pixabay.com/Greyerbaby)

З 29-річною киянкою Ганною нам вдалося познайомитися нещодавно через знайомих. Із зустріччю довелося поспішати: підходив до кінця дев'ятий місяць вагітності і пологи могли початися в будь-який момент. Для Ганни це вже третя вагітність. І незабаром її можна було б привітати з поповненням у родині. Але справа в тому, що дівчина виношує дитину не для себе, а для пари з Данії. Ганна – сурогатна мама.

У неї є чоловік, двоє дітей віком 5 і 8 років. Рідні діти бачать, що мама вагітна, але питань зайвих не задають. Проте Ганна не хоче приховувати від них свій «особливий статус» і коли-небудь планує розповісти, як виношувала малюка для іншої сім'ї.

«Діти поки що не розуміють, тому не цікавляться. Але я хочу, щоб вони знали. Почекаю, коли вони трохи підростуть», - каже дівчина.

Чоловік Ганни спочатку був здивований її рішенням стати сурогатною мамою. Але згодом підтримав свою дружину. А ось багато родичі так про це і не дізналися.

«Хто молодший, той знає. А ось бабусям і дідусям не говорили, їм це просто не пояснити. Подумала, що якщо дізнаються, якось спробую розтлумачити. Але так вийшло, що в останні місяці вагітності я з ними не стикалася і животик ніхто не помічав».

Фото: Чоловік нашої героїні її рішення підтримав (pixabay.com/TawnyNina)

Все почалося з того, що подруга Ганни не могла завагітніти, і дівчина погодилася виносити їй дитину абсолютно безкоштовно! Але незабаром подруга зрозуміла, що фінансово не потягне всю процедуру сурогатного материнства. Від ідеї довелося відмовитися. А ось Ганна продовжила жити з цією думкою.

«Так, спочатку я хотіла допомогти подрузі та її чоловікові. Але навіть з урахуванням того, що вони могли б мені за таку послугу не платити, все одно було дуже дорого. Так я дізналася, що в Україні працюють програми сурогатного материнства. Дізналася про середні сумі винагороди і вирішила спробувати».

Перш ніж звернутися в клініку, Ганна півроку худла, так як у неї була надлишкова вага. Зібравшись з силами, дівчина звернулася в спеціальне агентство, яке допомагає зустрітися потенційним сурогатним мамам з біологічними батьками.

«Можна звернутися і безпосередньо в клініку, але багато клініки сьогодні все одно працюють через спеціалізовані агентства. Там за вами закріплюють куратора – людину, яка зв'яжеться з біологічними батьками, вирішить всі юридичні та інші питання, і в майбутньому буде виступати в ролі сполучної ланки між матусею і батьками. Скажу, що у мене був дуже хороший куратор, ніякого «разводняка» з його боку. Хоча чула про приклади, коли куратори поводилися не дуже професійно.

Цікаво, що батькам вигідніше було б звертатися безпосередньо в клініку, адже агентству за послуги посередника ще потрібно доплатити 5-10 тис. доларів. Так, агентство зобов'язується підібрати кращу сурмаму, клініку, лікарів, оформити документи, знайти перекладачів. Але це та сходинка, без якої можна було б обійтися. Але така от у європейців звичка – вони все роблять через агентства і навіть не вірять, що їх можуть обдурити або «змусити» переплатити», - розповідає Ганна.

Після декількох зустрічей у Ганни склалися дуже хороші відносини з парою з Данії.

«Їй 38 років і в неї синдром Рокитанского (відсутність матки). Вони все перепробували, різні операції. І так склалося, що єдиний вихід для них – скористатися послугами сурогатної мами. При цьому з яєчниками у цієї жінки все в порядку. Взяли її яйцеклітину і сперму чоловіка. Так що генетично це їхня дитина, що мене заспокоює. Мені дійсно важливо знати, що після народження малюка вони будуть відчувати до нього особливі почуття. Їм було дуже складно. У неї вперше в житті була стимуляція, до цього у неї і місячних ніколи не було. Взяли дві яйцеклітини, до перенесення збереглася лише одна. І вона прижилася. Це просто диво! Тепер у них буде хлопчик», - посміхається Ганна.

Фото: Біологічні батьки з Данії довго не могли завести дитину. Вирішили скористатися послугами сурогатної мами (pixabay/geralt)

Ганна дуже задоволена біологічними батьками. Відносяться вони до неї ідеально, покривають всі витрати, переживають.

«Вони дійсно цікавляться не тільки перебігом вагітності, але і моїм здоров'ям, настроєм. Можна сказати, що ми подружилися. Скажімо, вони довіряють мені більше, ніж, напевно, повинні були б. І я відчуваю свою відповідальність. Ми часто спілкуємося через Skype, іноді приїжджають до Києва. Є батьки, які не хочуть зближуватися з сурмамой. Їм самим важко морально, вони хочуть, щоб все швидше пройшло і забути про це. А ось моя пара розповіла своїм родичам і друзям, показують мої фотографії, всі там знають, хто я, як мене звуть, запрошують у гості. Вони мають намір розповісти дитині в майбутньому, що її інша жінка виносила. Знаєте, у них зовсім інше ставлення до цього», - каже Ганна.

Звичайно, дівчина зізнається, що фінансове питання дуже важливе.

«Фінальна компенсація складе 14 тис. євро. Це максимум сьогодні по Києву. Я розумію, що таку суму ніде більше не зможу заробити. Деякі дівчата йдуть і на 8 і на 10 тис.»

Сурогатне материнство: медичні нюанси і «генетичний питання»

Фото: Виношена і народжена сурогатною мамою дитина ніяк з нею генетично не пов'язана (pixabay.com/grisguerra)

Сурогатне материнство передбачає використання виключно екстракорпорального запліднення – «на слуху» абревіатура ЕКО. Воно здійснюється в спеціалізованих медичних установах. Так, з організму жінки медичним шляхом витягують яйцеклітину, потім її запліднюють штучно в умовах in vitro («у пробірці»). Отриманий ембріон розвивається в інкубаційних умовах кілька днів, після чого він переноситься в порожнину матки сурогатної матері для подальшого розвитку. При цьому найчастіше практикують «підсаджування» відразу 2-3 ембріонів, що збільшує шанс на вагітність. Ось чому за програмами ЕКО висока ймовірність народження двійні або трійні.

Слід зазначити, що не завжди чоловік і жінка, які не можуть завести і виносити дитину традиційним шляхом, виступають генетичними батьками «ЕКО-малюка». Поширена практика, коли під час використання сурогатного материнства може поєднуватися використання донорської сперми або донорських яйцеклітин (ооцитів).

У ряді країн, у тому числі і в Україні, донором ооцитів заборонено бути сурогатній матері в рамках однієї лікувальної програми. Іншими словами, в нашій країні генетична мати (донор яйцеклітин) не може одночасно виступати сурогатною матір'ю.

Отже, простими словами. Сурогатна мама – жінка, яка згодна виносити і народити біологічно чужу їй дитину. На генетичному рівні вона абсолютно ніяк з цією дитиною не пов'язана! І такий зв'язок жодним чином не з'явиться в процесі виношування малюка. Генетичними (біологічними) батьками цієї дитини вважаються чоловік і жінка, які надали свій біологічний матеріал (сперму і яйцеклітини) для подальшого запліднення в умовах «в пробірці».

Так, бувають випадки, коли в сімейній парі безплідним виявляється чоловік або жінка. Тобто для майбутньої програми ЕКО сім'я може надати тільки або яйцеклітини, або сперму «справжнього» батька. У такому випадку пара змушена скористатися послугами донора. І, по суті, тільки один з партнерів виступить в ролі біологічного батька майбутньої дитини.

Згідно з українським законодавством, батьками дитини, народженої сурогатною мамою, є саме біологічні (генетичні) батьки. При цьому навіть якщо у «ЕКО-дитини» є генетичний зв'язок тільки з одним з подружжя (наприклад, з матір'ю, яка надала свої яйцеклітини, а сперму надав донор), другий із подружжя все одно отримує батьківські права. Саме сімейна пара, яка скористалася послугами сурогатної мами, буде вписана в свідоцтво про народження дитини як її батьки. Сама ж сурогатна мама ніяких прав на дитину не має.

Сурогатне материнство в Україні дозволено! Навіть іноземцям

Фото: Найбільш часто послугами сурогатних матерів в Україні користуються іноземні пари з Європи (pixabay.com/StockSnap)

До Речі, Україна – одна з небагатьох країн світу, де законодавством дозволено сурогатне материнство, у тому числі комерційне. Також ця допоміжна репродуктивна технологія не заборонена законом у Росії, Грузії, Казахстані, деяких штатах США.

У багатьох європейських країнах послуги сурогатної матері (гестаційного кур'єра) або заборонені взагалі, або мають серйозні обмеження. Це одна з причин, чому український ринок приваблює пар з Європи.

«Певну динаміку, скажімо, за місяць простежити складно. Наприклад, у липні ми могли формувати програму сурогатного материнства трьом парам, а от в попередні два місяці взагалі спостерігалося затишшя. В рік приблизно ми можемо сформувати 15-20 таких програм. При цьому 15 буде для іноземців і лише 5 – для українців», - розповідають в одній зі столичних клінік репродуктивної медицини.

До речі, більша частина сурогатних матусь, з якими нам вдалося зв'язатися, виношували дітей саме для іноземних пар.

Правові питання сурогатного материнства регулюються статтею 123 Сімейного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2004 року. Саме ця стаття передбачає порядок визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Також дані програми регулює Цивільний кодекс України, Закон України «Про засади законодавства про охорону здоров'я», спеціальний наказ МОЗ України від 09.09.2013 року № 787 – «Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні», а також ряд інших нормативних актів.

При цьому важливо відзначити, що законодавством України не заборонено проходження програм сурогатного материнства в нашій країні для іноземців!

Сурогатне материнство і донорські програми в Україні: сума винагороди і мотиви

Фото: Багато жінок погоджуються стати сурогатними матерями через фінансову винагороду (pixabay.com/PublicDomainPictures)

Жінці, яка погодилася виступити в ролі сурогатної мами, належить винагорода. В Україні середня сума такої винагороди коливається в районі 13-15 тис. доларів. Це за одноплідну вагітність. Якщо ж в процесі з'ясується, що жінка виношує двійню, їй належить доплата – «плюс» близько 2 тис. доларів.

При цьому крім цієї суми сурогатна мама домовляється з батьками про покриття різних витрат: одноразова покупка одягу для вагітних, харчування, транспортні витрати. Крім того, сурогатній мами можуть щомісяця виплачувати від 250 до 300 доларів компенсації (скажімо так, щомісячна «зарплата»). Також на останніх місяцях вагітності їй можуть знімати житло в місті, де проживають біологічні батьки або де будуть проходити пологи.

«Як правило, це орендована квартира. Сурогатна мама може взяти з собою своїх дітей – всі нюанси обговорюються з біологічними батьками, які вирішили скористатися послугами сурмами... В середньому сімейній парі вся програма сурогатного материнства (основна винагорода + покриття додаткових витрат) в Україні коштує від 35 до 45 тис. доларів. В цю суму входить не тільки винагороду сурогатної мами, але і різні юридичні, медичні витрати», - пояснює репродуктивний і перинатальний психолог столичного Інституту Репродуктивної Медицини Антоніна Наконечна.

Що стосується донорства яйцеклітин і сперми, то тут, звичайно, суми винагороди значно менше. В середньому донор яйцеклітин за одну програму отримує від 20 до 25 тис. грн. Чоловікові за еякулят покладається 250-300 грн.

Фото: Донори ооцитів проходять більш серйозне обстеження, ніж сурогатні мами (pixabay.com/DarkoStojanovic)

Фінансовий мотив – основна причина, що підштовхує багатьох українок виступати в ролі сурогатної матері або донора ооцитів. Багато дівчат, з якими нам доводилося спілкуватися, зізналися, що в першу чергу думають, як би їм поправити фінансове становище своєї родини. Високоморальні стимули знаходяться на другому місці.

Друга дівчина також хоче вирішити свої фінансові питання. Та й переживання у неї аналогічні.

В одній з клінік репродуктивної медицини зізнаються, що часто донорами ооцитів виступають дівчата без вищої освіти, досвіду роботи, які бажають швидко заробити.

А от з донорами чоловіками інша ситуація. У 9 з 10 донорів сперми буде середня спеціальна або вища освіта, часто зустрічаються юристи. Чоловікам просто цікаво, їм дійсно хочеться допомогти і виступити в ролі «Робін Гудів».

Договір про сурогатне материнство (договір про виношуванні)

Фото: Договір про виношування дитини - чи не єдиний захист сурогатної мами (pixabay.com/andibreit)

Договір про сурогатне материнство – найбільш важливий документ, який регламентує взаємовідносини сурогатної матері з біологічними батьками.

При цьому українське законодавство чітко не регулює правовідносини сурогатного материнства спеціальним нормативно-правовим актом. Так, Сімейний кодекс легалізував сурогатне материнство в нашій країні. Але ось до прийняття будь-якого закону, який би регулював всі аспекти цієї програми, так і не дійшли. У Сімейному кодексі України немає конкретних вказівок про зміст договору про виношування дитини, процедури його укладення, розірвання, правових наслідків і т. д.

Укладаючи договір про виношуванні, обидві сторони (сурогатна матір і батьки-замовники) керуються виключно положеннями Цивільного кодексу України (стаття 6 і 52), який конкретизує положення про свободу укладення договору і взагалі кожної угоди.

У договорі про виношування дитини обов'язково деталізуються обов'язки і відповідальність як сурогатної матері, так і біологічних батьків.

Сурогатна мама повинна виконувати рекомендації лікаря, дотримуватися режиму, не вживати спиртних напоїв та наркотичних засобів, не піддавати себе і виношувану нею дитину небезпеці і т. д.

Однак найбільш важлива умова договору говорить: сурогатна мати зобов'язується не тільки виносити і народити, а й передати народжену дитину генетичним батькам. Так, згідно з українським законодавством, сурогатна мама не має ніяких батьківських прав на народжену в рамках програми дитину. Хоча юристи відзначають, що сурмама може відмовитися віддавати дитини біологічним батькам, однак такі дії з її боку вважатимуться протизаконними і можуть притягнути до кримінальної, адміністративної або цивільно-правової відповідальності. У договорі про виношуванні може бути передбачено, що в разі відмови передавати дитину сурмама може бути зобов'язана виплатити неустойку або втратити право на виплату компенсації.

29-річна Аня також розповіла про деякі нюанси такого договору.

Ось чому важливо зобов'язати біологічних батьків прийняти народжену сурогатною мамою дитину (або дітей), незалежно від їх статі, здоров'я, фізичних даних і т. д. Також договір зобов'язує батьків виплатити сурмамі всю зафіксовану в договорі суму винагороди. Дуже важливо заздалегідь у договорі зафіксувати дії батьків у разі народження двох або більше дітей, народження дитини з вадами, мертвої дитини або настання викидня.

Також слід зазначити, що відмову від дитини сурогатна матір може підписувати кілька разів під час вагітності, а не тільки обмежитися договором.

Так, після народження дитини сурмама знову підписує особливу форму заяви, де погоджується, що в якості батьків цієї дитини в свідоцтво про народження будуть записані його біологічні батьки. Батьки ж іноземці подібні питання вирішують у межах законодавства своєї країни.

Таким чином, ні генетично, ні юридично сурогатна матір не буде вважатися мамою виношеної і народженої нею дитини.

При цьому в столичних клініках такого профілю нам розповіли, що у них ще не було випадків, коли б сурогатна мама відмовлялася віддавати дитину.

«Звичайно, в процесі виношування у жінки може включитися материнський інстинкт. Тому дуже важливим є підхід до неї. Такі жінки не повинні відчувати себе «контейнерами», не повинно бути до них споживчого відносини. Ось чому я завжди наполягаю, що з боку психології народження такої дитини – це завжди рішення трьох: біологічного батька, матері і сурогатної матері. Ось такий шлях обрала дитина – з'явився на цей світ через іншу жінку. І до цих жінок потрібно ставитися з великою вдячністю», - говорить репродуктивний і перинатальний психолог столичного Інституту Репродуктивної Медицини Антоніна Наконечна.

Хто може стати сурогатною мамою або донором яйцеклітин

Фото: У потенційної сурогатної мами обов'язково має бути свя дитина (pixabay.com/3194556)

Всі нюанси по здоров'ю та вимогам до донорів або сурогатних матерів регулюються Наказом №787 МОЗ «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні».

Сурогатною матір'ю може бути повнолітня дієздатна жінка, як правило, у віці від 19 до 37 років, у якої немає проблем зі здоров'ям. Обов'язковою є наявність у сурмами власних здорових дітей. Це не тільки доказ того, що вона може виносити і народити дитину. Слід розуміти, що пологи – це завжди ризик для жінки. Дуже важливо, щоб у неї вже були свої діти.

Давши письмову згоду (форма регулюється Наказом №787), жінка проходить усі необхідні обстеження, здає аналізи (коагулограма, біохімічний аналіз крові, УЗД всіх органів, флюорографія, обстеження у мамолога, гінеколога). За результатами медичних досліджень, лікар дає жінці доступ до програми сурогатного материнства.

Далі слідує процес пошуку біологічних батьків, з якими обумовлюється сума винагороди та інші нюанси, укладається договір про виношуванні.

Сам процес запліднення виглядає наступним чином. Перш майбутня сурогатна мама приймає таблетки, щоб у неї і біологічної мами синхронізувалися менструальні цикли. Через кілька днів після початку місячних слід обстежитися у лікаря, який визначить, чи можна готуватися до перенесення ембріонів. Приблизно через пару тижнів відбувається перенесення шляхом введення в матку спеціальної вузької трубки. Жінки відзначають, що це зовсім безболісна процедура, яка не вимагає анестезії.

Наступні пару тижнів проходять в очікуванні, після чого проходить обстеження на визначення вагітності.

Фото: Так як донори яйцеклітин передають свій генетичний матеріал до них вимоги суворіші (pixabay.com/DarkoStojanovic)

А ось до донорам яйцеклітин вимоги набагато суворіші. Донором ооцитів може стати жінка від 20 до 30-35 років. Вона не тільки здає різні аналізи, клініка також за свій рахунок робить генетичний аналіз її матеріалу на наявність серйозних патологій.

Далі жінці призначається гормональна стимуляція овуляції. Це робиться для того, щоб в яєчниках донора дозріло більше яйцеклітин. Так, при звичайному циклі дозріває одна-дві яйцеклітини, ось після стимуляції значно більше.

Через кілька днів після початку вживання гормонів донор приїжджає на обстеження. За допомогою УЗД можна розглянути ступінь дозрівання фолікулів. Наступний етап – пункція. Лікар призначає час, як правило, - до обіду натщесерце. Процес взяття яйцеклітин відбувається під внутрішньовенною анестезією. При цьому пункція проводиться не через живіт, а через задню стінку піхви. За допомогою спеціальної тонкої голки відбувається забір яйцеклітин з фолікул. Вся процедура триває в середньому 10-15 хвилин.

При цьому донори ооцитів несуть певні ризики. Так, із-за неправильного підбору гормональних препаратів жінка може набрати зайву вагу. А через непрофесійне проведення процедури може виникнути гіперстипуляція яєчників, при якій відмічається біль внизу живота, збільшення його обсягів чи навіть порушення менструального циклу.

Фото: На ринку зустрічаються недобросовісні клініки, де буквально каллічать здоров'я жінок (pixabay.com/Ben_Kerckx)

«Я рекомендую вибирати клініку, яка має хоч якесь ім'я на ринку. Це не повинна бути «клініка» в якомусь підвальному приміщенні житлового будинку, де незрозуміло як проводять аналізи і процедури. Обов'язково захищайте свої права в документальній формі. Читайте згоду донора, ознайомтеся з інформаційним додатком. В день пункції ніякі таблетки не приймаються, ніяких препаратів вам колоти не треба. Важливо знати, що весь протокол стимуляції завершує так званий укол ХГЛ. Ось ми стимулювали фолікули, бачимо, що вони такі, як нам потрібно. Робиться цей укол, який рівно за 26 годин дає дозрівання яйцеклітин. Через 36 годин після цього уколу потрібно зробити пункцію, а інакше фолікули полопаються. Так от після уколу ХГЛ більше ніяких інших уколів не роблять», - підкреслює Антоніна Наконечна.

Фото: Одна з героїнь нашого матеріалу виношує трійню (pixabay.com/Alexas_Fotos)

До речі, москвичка Ніна зараз приймає участь в програмі сурогатного материнства. Виношує трійню! При цьому сума основної винагороди складе 1 млн рублів (близько 17 тис. доларів). Жінка дивується: чомусь в Україні сурогатні мами отримують більше, ніж їх російські «колеги».

Біологічних батьків Ніна знайшла сама, обійшовши агентства і клініки. У москвички є вища юридична освіта. Тому сурмама самостійно уклала з парою цивільно-правовий договір, детально вказавши всі права і відповідальність сторін. Ніна сама ходить на обстеження до лікаря, контролює весь процес вагітності. Однак виникла проблема. Зараз Ніні важко знайти клініку, де б погодилися прийняти пологи у жінку, яка виношує трійню.

«Трійня - це найчастіше недоношені діти. Є дуже великий ризик кровотеч ... Звичайно, якби я спочатку все робила через клініку або агентство, то проблем би у мене зараз не було - лікарі, незважаючи на ризики, змушені були б прийняти у мене пологи. Куди б вони поділися ?! А так мені самій доводиться шукати гарного лікаря. Ось стала поки на облік в одну приватну клініку », - розповідає сурогатна мама.

У Ніни є двоє дітей 5 і 7 років. Чоловік непогано заробляє. Однак родина взяла іпотечний кредит на 4,5 млн рублів на квартиру в Підмосков'ї.

«Чоловік дуже довго опирався, не хотів, щоб я брала участь в програмі. Але я так вирішила! І він не має права вказувати, як мені поступати. Чоловік дуже боявся громадської думки. Мовляв, будуть говорити, що він мужик, а не може сім'ю забезпечити. Ні, чоловік у мене як раз нормально заробляє, у нього десь 85 тис. рублів на місяць виходить (ред. - близько 1500 доларів). Але 3-кімнатна квартира в наш час - предмет розкоші. Зрозуміло, що таку суму нам буде важко заробити. Звичайно, і знайомі деякі були проти. Тобто осуд з боку близьких є. Але мене це не хвилює »- розповідає Ніна.

«А звикнути я до цих дітей не боюся. Я навіть якось не відчуваю їх психологічно. Мозок немов блокує усвідомлення того, що я вагітна. Я знаю одне, що є пара, яка чекає цих малюків і буде любити їх. У цієї сім'ї не виходило завести дітей ніяким іншим шляхом. У мене ж свої є», - підсумувала жінка.

Вагітність у Ніни протікає дуже добре, без ускладнень. Жінка налаштована позитивно. Більш того, в майбутньому Ніна планує ще раз спробувати себе в ролі сурогатної мами.

Донорство ооцитів: етичне питання

Фото: Нові репродуктивні технології вже сьогодні кидають серйозні виклики людству (pixabay.com/janeb13)

За словами експертів, відсутність єдиної офіційної бази донорів ооцитів і сурогатних мам – істотна проблема у сфері репродуктивної медицини в Україні.

Так, згідно рекомендацій МОЗ, жінка може виступити донором яйцеклітин не більше 8 разів за все своє життя. При цьому офіційного обліку в Україні немає, клініки таку інформацію не розголошують, через що жінка може виступати донором яйцеклітин стільки разів, скільки захоче.

«Окремо по клініках реєстрдонорів ведеться, але такою інформацією клініки не діляться. Тому жінка може прийти в одну клініку і бути там 8 разів донором, потім піде в іншу клініку і зробить те саме», - каже Антоніна Наконечна.

Лікарі-репродуктологи підштовхують до страшної думки: немає ніякої гарантії, що діти, зачаті за допомогою ЕКЗ від яйцеклітин однієї генетичної матері, ніколи не зустрінуться. У них будуть народжуватися діти з патологіями і лише на генетичному рівні можна буде зрозуміти, що у них спільні гени.

«Готова ще раз стати сурогатною мамою. Головне, щоб здоров'я дозволяло»

Фото: У нашої героїні Ані все склалося добре. Вона народила здорового хлопчика парі з Данії (pixabay.com/jarmoluk)

Вже знайома нам Аня народила здорового хлопчика. Народжувала в одній із столичних клінік. Сімейна пара приїхала з Данії до Києва. Після пологів Аня ще раз підписала відмову від дитини на користь його біологічних батьків.

Під час нашої першої зустрічі Аня трохи переживала, як би їй не звикнути до малюка.

«Знаєте, я рада, що можу повернутися до свого життя. А якихось особливих почуттів до цієї дитини у мене немає. Ось я навіть дивлюся на нього і не вірю, що це я його виносила. Я сприймаю його як дитину чужої жінки», - дивується Аня.

Одразу ж після пологів батьки забрали хлопчика собі. При цьому Аня продовжує бачитися з його батьками і самим малюком (поки що вони живуть в Україні і вирішують юридичні питання). Дівчина дуже рада, що біологічні батьки виявилися дуже хорошими і душевними людьми.

«Я відразу ж відмовилася годувати його грудьми. Вважаю, що це було б ненормально з мого боку. Хоча є дівчата, які на таке погоджуються. Для мене це абсурд. Та й самі біологічні батьки були проти. Мама малюка приймала препарати, щоб стимулювати лактацію. Тому вона зараз годує свою дитину. Я вже ніякого впливу на малюка не маю. Але я б дуже хотіла знати, яким він буде через рік чи постарше. Напевно буде красуньчиком. У нього батьки такі високі, блондини – північні люди», - посміхається Аня.

Дівчина зізнається, що була б готова стати сурогатною матір'ю ще раз. Навіть біологічна пари, для якої вона вже виносила дитину, пропонують їй у майбутньому виносити їм і другого. Але найближчим часом дівчина на це не погодиться.

«Готова. Головне, щоб здоров'я дозволяло. А ось донором яйцеклітин ні за що не буду. Я противник цього. Все ж зачата таким чином дитина на 50% буде моєю, я передам їй свій генетичний матеріал. Для когось це як здати кров, але не для мене. Я розумію, що для деяких жінок це єдиний вихід завести дитину. Але для мене це дуже складне етичне питання», - зізнається колишня сурогатна мама.