"Впорядкувати систему": Уляна Супрун про страхову медицину, освіту лікарів і санавіацію в Україні

Зміни в системі охорони здоров’я широко обговорюють в Україні, тому до в.о. міністра охорони здоров'я доктора Уляни Супрун завжди безліч запитань. У першій частині інтерв'ю ми поговорили про те, як впроваджується медична реформа в регіонах і хто протистоїть цим змінам.  

У вересні 2018 року стало відомо, що держава вперше запроваджує комплексний підхід і пропонує для громадського обговорення Стратегію розвитку медичної освіти. Навчати студентів-медиків пропонують за західними стандартами. Реалізовуватимуть стратегію впродовж 10 років. Про це із в.о. міністра ми поговорили детальніше у другій частині інтерв’ю.

Також ця частина розмови присвячена коштам на медицину і і санавіації.  Крім того, доктор Супрун заявила, що в Україні має з'явитись центральна електронна система для оперативно-диспетчерських служб.

У першій частині розмови ми поставили вам кілька запитань від лікарів. Є ще одне питання від медика. Лікар-хірург, який працює в одній з лікарень Вінниці, каже, що у його закладі керівництво “узурпувало усю владу і не дає доступу до виконання операцій нікому, окрім наближених до них людей”. Подібні скарги надходять від працівників інших медичних закладів. Як цьому протидіяти?

Минулого тижня ми оприлюднили на громадське обговорення Стратегію розвитку медичної освіти. Документ вже є на сайті МОЗу.

В цій концепції є зміна щодо інтернатури і резидентури: мають бути інші правила і вимоги, щоб інтерн мав чітку програму, а лікарня несла відповідальність, створювала умов для виконання програми – скільки та яких маніпуляцій має провести інтерн, що має побачити та відпрацювати.

Ідея фінансування така: аби ті лікарі, які займатимуться навчанням інтернів або резидентів, мали за це додаткову оплату до своєї основної зарплати. Їм буде вигідніше навчати і передавати свої знання. Інтернам це допоможе, бо буде більше лікарів, які зацікавлені їх вчити. Якщо ж лікар не допускає інтернів до операцій, і вони не можуть отримати необхідні знання та навички, то у майбутньому ця лікарня не отримуватиме фінансування на роботу з інтернами.

Загалом це проблема, яка вийшла зі специфіки самої української медичної освіти і етики. Філософію медичної освіти треба змінити. Після отримання диплому, після інтернатури, лікар має постійно навчатися. Цього насправді в Україні не відбувається. Післядипломна освіта у нас дуже формальна, часто – для "галочки". Саме тому і не розвивається медицина практична.

Другий момент полягає у тому, що система медичної освіти має спонукати лікарів передавати свої знання наступним поколінням. Це обов'язково для кожного лікаря: навчити якомога більше людей, які могли би надавати допомогу.  У кожного лікаря виникає думка: "Колись, можливо, і мені чи моїм рідним знадобиться допомога лікаря". Безперервний розвиток та бажання вчитись – це є у найкращих лікарів-викладачів, проте цього бракує на системному рівні. Ми хочемо це змінити.

В Концепції прописано, що до викладачів мають встановлюватись чіткі та зрозумілі вимоги. Так само - і до написання наукових робіт. Стажування в іноземних медичних університетах так само важливі для того, аби набрати досвід і здобути корисні навички. Для студентів медична освіта має бути вдосконаленою, сучасною і цікавою. Зараз в Україні є окремі осередки такої освіти, проте їх необхідно розвивати, давати можливість для розвитку та необхідні ресурси. Це і є наша мета.

А що робити лікарям станом на тепер? Бо часто їх не допускають до тієї роботи, яку вони мали б виконувати.

Якщо вони перебувають в інтернатурі, то можуть написати скаргу. Тоді ми можемо розглядати її на рівні Міністерства, щоб перенаправити інтерна в інше місце, де погодяться це зробити.

Фото: Студенти медичних спеціальностей будуть навчатися за новими стандартами (УНІАН)

Тим молодим лікарям, які вже працюють, важливо знайти спільну мову із головним лікарем. Переконати старших лікарів, щоб їм дозволили лікувати людей. Якщо часом це не виходить, можна піти на інше місце роботи. Лікарям треба не боятися нарікати, якщо стикаються з несправедливістю. Не боятися вимагати змін і шукати пацієнтів самому. Але – так, це дуже важко.

Коли в керівництві Національної академії наук працює майже столітня людина, це перепона для розвитку молодих фахівців. Так само відбувається в багатьох наших лікарнях, медуніверситетах. Думаю, старші лікарі мають розуміти: коли вже є межа, то вони мають передати роботу молодим. Також це їхня відповідальність – навчити молодих. Хто як не молоді спеціалісти лікуватиме пацієнтів у майбутньому? В країні вистачить роботи для кожного лікаря.

Зараз у зв’язку з цим все частіше кажуть, що молоді лікарі виїздять з країни і не хочуть тут працювати.

Це одна із величезних проблем. Бо часто ті, хто хоче тут лишитися і працювати, пише нам, що їм роботу обмежують на місцях. На жаль, ми не можемо дати наказ, щоб усе змінилося магічним чином. Ми даємо ті вказівки і вимоги, але їх можуть не виконувати.

Головне завдання Міністерства - адміністрування самої системи. Але в багатьох випадках ми  все ж втручаємось в поодинокі ситуації. Було кілька випадків, коли молоді лікарі погоджувалися відкрито називати свої прізвища і не боялися розголосу. Тоді збільшуються шанси на те, що такі самі процеси змін підуть по цілій країні.

Як будуть  надалі фінансуватися Інститути Академії Наук і відомчі медичні заклади?

Академія наук має окреме фінансування, незалежне від МОЗу. Кошти на Академію будуть виділятись так, як і раніше: коли Верховна Рада кожного року буде голосувати за наступний бюджет. Так само і з усіма відомчими закладами медицини. Наприклад, військовий шпиталь: він має своє фінансування і вирішує, на що витрачати кошти.

Національна академія медичних наук має свої лікарні. Коли ми перейдемо до нової системи фінансування спеціалізованої медицини і госпіталізації від 2020 року, Інститути Академії наук зможуть підписати договір з НСЗУ і отримувати кошти так само, як зараз отримує первинна ланка. Це з часом зможуть робити військові медичні заклади, лікарні "Укрзалізниці".

Фото: “Медичні заклади тепер мають більше прав і свобод, тому можуть мислити комерційно та створювати бізнес-план розвитку лікарні” - Уляна Супрун

Але є також інші ідеї, які Національна академія медичних наук могли б втілити. Її медичні заклади могли б стати університетськими клініками, і тоді мали б додаткове фінансування не лише на послуги, а й на навчання через навчальні заклади. В такій лікарні має відбуватись і освіта, і наука.

Зараз в Національній Академії медичних наук відбувається мало науки. Вони також могли б стати незалежними від державного бюджету і фінансуватися з багатьох різних джерел. Вони самі мають вирішити, куди вони йдуть. Але, на жаль, часто вони займаються лише лікуванням пацієнтів, а наука не розвивається. Все залежить від них, і вони самі будуть вирішувати, як працювати далі. Медичні заклади тепер мають більше прав і свобод, тому можуть мислити комерційно.

Наприклад?

Можна створити бізнес-план розвитку лікарні. Наприклад, замість купівлі апарату МРТ за три мільйони доларів, можна взяти його в лізинг на три роки. Це буде набагато дешевше.

За умовами лізингу оплачується, скажімо, 10 тисяч доларів щомісяця. У цю вартість включене обслуговування апарату спеціально навченими фахівцями. Давайте порахуємо: якщо такі послуги коштують 10 тисяч доларів щомісяця, то за три роки це виходить 360 тисяч замість трьох мільйонів. Або може бути так, що вам навіть і не потрібне МРТ.

Якщо ж у вашій лікарні його потрібно робити всього лише трьом пацієнтам на день, до вас можуть ходити із направленням на обстеження з інших сусідніх лікарень. Тоді ви отримаєте плату за таку послугу і направите її на розвиток вашої медичної установи. Лікарня може і не мати власної кухні або пральні чи прибиральниці, але могла б передавати ці послуги певній компанії.

Чи розглядається питання розвитку в Україні санавіації?

Мені дуже подобається це питання. Буквально вчора (16 серпня – ред.) ми підписали спільний із ДСНС наказ, за яким наша екстрена медична допомога могла б доставляти пацієнта гелікоптером з одного місця в інше. Ми даємо фахівців, ДСНС дає гелікоптер або літак залежно від випадку.

Ми вже мали гарний приклад співпраці з ДСНС, коли перевозили пацієнтів-дітей із Білорусі, де ті потрапили в аварію, у Сумську область. Також ДСНС для нас привезли дитинку з Маріуполя в Київ. Я думаю, це правильний спосіб. Бо коли у кожного міністерства був би свій літак, який стояв і нічого з ним не робили, це було б не дуже ефективно. ДСНС літаки обслуговує, має також медперсонал. Але оскільки це наш (МОЗ – ред.) виклик, то ми будемо забезпечувати польоти і своїм персоналом.

За останні 3-4 роки почалася набагато краща співпраця між відомчими і цивільними медичними закладами по надзвичайних ситуаціях. У Києві на День Незалежності України було багато заходів. І поліція, і МОЗ, і ДСНС і київський Центр ЕМД та медицини катастроф мали один спільний штаб.

Колись у кожного був свій штаб, і коли щось відбувалося, якась із служб могла про це не знати, бо нам ніхто не телефонував. Зараз вже все зовсім по-іншому. Зараз практика таких скоординованих дій розповсюджуються по всій Україні. На рівні керівництва і на місцях є розуміння, щоб поліція співпрацювала спільно зі швидкою допомогою, із пожежниками.

Фото: “За останні 3-4 роки почалася набагато краща співпраця між відомчими і цивільними медичними закладами по надзвичайних ситуаціях” - Уляна Супрун (dsns.gov.ua)

Зараз є програма по створенню так званих “центрів безпеки”, де будуть і пожежники, і поліція, і швидка допомога разом в одній будівлі. Вони будуть допомагати одне одному і діяти спільно. Це модель, яка діє в багатьох країнах Європи. Поліцію треба навчити надавати швидку допомогу, бо часом вона приїздить на місце набагато швидше, ніж швидка.

Є ще багато речей, які поки в Україні не відбуваються, але ми про це вже говоримо. Наприклад, потрібно, щоб у деяких випадках поліція супроводжувала швидку до лікарні. Було б добре мати одну спільну диспетчерську службу. Тоді при пожежі можуть реагувати всі три служби.

Які основні принципи дії сан авіації за кордоном? Наприклад, у Німеччині?

Коли щось стається у межах міста, то гелікоптер туди зазвичай не вилітає. У місті на виклики їдуть зазвичай карети швидкої допомоги. Будь-яка перша служба, яка приїздить на місце ДТП у Німеччині, розуміє, треба викликати санавіацію чи ні. Коли дзвонять у  службу допомоги, навчений диспетчер відрізняє, коли треба машину, а коли – гелікоптер.

Важливо створити мережу дислокації карет швидкої допомоги. Те, що зараз є, не зовсім правильно: часто карети швидкої вони знаходяться всі в одному місці, у підстанції. На довгих міжобласних трасах швидка допомога має розміщуватись не в одному місці, а в різних місцях. Є особливо небезпечні ділянки трас, де ДТП відбуваються дуже часто, і швидка має бути розташована до них якнайближче.

В Німеччині є скоординована мережа, яка включає і санавіацію, і машини швидкої. Поліція каже: "тут ДТП із серйозними травмами, треба гелікоптер". В нас ще немає такої мережі. Ми працюємо над тим, щоб її створити на державному рівні. Коли є траса через кілька областей, і автівка переїздить на трасі з однієї області в іншу, дії по допомозі при ДТП мають бути узгоджені.

Ми хочемо, щоб це була єдина державна національна система, яка б діяла не по кожній області окремо, а злагоджено по всіх областях. У більшості випадків наша санавіація буде використовуватись, коли швидка приїхала на місце і фахівці розуміють, що треба викликати гелікоптер. Особливо коли потрібно відправляти пацієнта у віддалену лікарню.

Окрема проблема – те, що наші лікарні не мають місця, де може сісти гелікоптер.

Так, таких лікарень дуже мало. Є пацієнти, які досить нестабільні, і ми би хотіли їх дуже швидко перевезти. В машинах це, звісно, довше. А нам би хотілося зменшити час, який травмована людина перебуває поза лікарнею. Це – ще одна причина мати санавіацію.

З року в рік в Україні говорять про страхову медицину. Зараз відрахування на медичну допомогу йдуть із податкової системи. А чи розглядається питання введення страхової медицини саме у форматі, коли б кожен українець платив обов'язковий щомісячний або щорічний страховий внесок, як це відбувається у багатьох країнах світу?

Зараз – перший крок нашої трансформації системи охорони здоров'я.  Ми беремо державні кошти, які вже є у системі оподаткування. Кожна людина платить податки: із заробітної плати, наприклад. Або коли ми купуємо їжу чи техніку, то сплачуємо ПДВ, кошти з якого заходять у державний бюджет.

Фото: “Нам би хотілося зменшити час, який травмована людина перебуває поза лікарнею. Це – ще одна причина мати санавіацію” - Уляна Супрун (Цивільний повітряний патруль)

Перший крок – це створити державну страховку саме цими коштами. Ми вже це робимо. Це займе перші три роки нашої реформи.

Коли ми впорядкуємо систему і зрозуміємо, які кошти надаються на первинній ланці, яке є навантаження на лікарів, які є потреби пацієнтів, тоді зрозуміємо, скільки коштів потрібно нашим громадянам. Зрозуміємо, чи буде достатньо грошей із тих податків, які зараз є й чи потрібно буде, аби кожен з нас платив якусь суму страховки у НСЗУ, щоб вони могли підвищити рівень послуг.

Зараз в Україні немає розуміння, немає статистичних даних і розрахунків, скільки є навіть пацієнтів! Немає точних даних, скільки в Україні є людей, бо у нас дуже довго не було перепису населення. Так само до кінця невідомо, скільки саме потребують медичної допомоги і як ця потреба буде змінюватись з часом.

Коли ми повністю перейдемо на нову систему фінансування, коли будемо мати список пацієнтів, в електронних списках системи охорони здоров'я буде інформація про всі їхні потреби, тоді ми зможемо вирішити, чи потрібно ще мати щомісяця додаткову страховку.

Це ми можемо бачити за кілька років?

Так. І теперішні кроки трансформації цього не заперечують. Зараз наше завдання - впорядкувати систему, створити державну страховку. Згодом у нас буде розуміння того, скільки коштів насправді потрібно на це для нашої країни.

Ми орієнтуємося на те, що зараз на систему витрачаємо 7% ВВП. Із них лише половина оплачується державою: не лише МОЗом, а й відомчими медичними закладами. Іншу половину коштів пацієнти витрачають самі із власної кишені. Ми сподіваємося чітко дізнатись, куди йдуть кошти із тих 3,5%.

Державний бюджет подібний до нашого домашнього бюджету: ми знаємо, скільки у нього приходить коштів і як його розподілити: скільки купуємо харчів для родини, скільки платимо за квартиру, чи лишаються кошти на відпочинок. І ми знаємо, що коли візьмемо більше на харчування, то буде менше на бензин і так далі. Так само – і в державному бюджеті.

Це вічне питання: чи ми маємо взяти від освіти і дати більше на медицину, чи взяти більше від оборони і дати на медицину.  У Проекті бюджету на 2019-й рік ми отримали на 9,5 млрд грн більше, ніж минулого року. Ми вже маємо незаперечні дані, що є стільки-то пацієнтів, і на них точно потрібно більше коштів. Навіть за перший місяць дії нового механізму нарахувань ми бачимо, що лікарі і пацієнти задоволені. Тому на наступний рік в проект бюджету заклали 15,3 млрд на оновлену систему первинної допомоги.

Часом про наші зміни з'являється багато дезінформації. Наприклад, постійно розкручується інформація про те, ніби всіх лікарів та фельдшерів будуть позбуватися і звільняти. Як будуть всіх позбуватися? Ви серйозно? У цьому немає ніякого сенсу. Це не так.  Так само зараз кажуть, що ми лікарів позбуваємося саме на первинній ланці. Це також не правда. Навпаки: ми заохочуємо, щоб більше лікарів приходили на цю роботу. 

Ми показуємо приклади: дивіться, лікарі вже почали отримувати більше коштів, пацієнти також задоволені. Ви теж будете мати більше коштів. Втілення реформи на практиці показує правду про реформи. Довіряйте тільки офіційним джерелам інформації, читайте сайт Міністерства охорони здоров'я. Люди мають чути правду про реформу, дивитися першоджерела, а не слухати плітки і шукати всюди “зраду”. 

Відео: Як розпізнати ознаки серцевого нападу та надати першу допомогу (video.rbc.ua)

Не ходити в аптеку зі списком: стало відомо, як пацієнту вимагати безкоштовні ліки у стаціонарі.

Також з'явилася офіційна інформація про те, які послуги на первинній ланці будуть безкоштовними.