Анастасія Приходько: "Якщо наші хлопці опустять зброю, то нам всім мало не здасться - ми будемо благати про допомогу"

Про творчість, волонтерство, відкриту громадянську позицію, а також про "моральний аспект" Євробачення", виступи українських артистів у Росії, страхи та переживання - в інтерв'ю Анастасії Приходько для Styler

Буквально декількох хвилин короткої бесіди достатньо, щоб зрозуміти: Анастасія Приходько – це не чергова "гламурна зірка", яка уникає гострих запитань і складних тем. Та й сама співачка зізнається, що вона далека від гламуру і просить не зараховувати себе до безликої "зірковій тусовки".

"Я зовсім інша людина. Мені не подобаються всі ці ігри. Це все неправда, штучно", - говорить українська співачка.

За прямолінійність і відкриту позицію Анастасія нажила собі ворогів. І знову їй немає до цього ніякого діла. Для таких випадків у Приходько є чіткі життєві принципи – кожен живе по своїй совісті, а зі своєю мораллю в чужий храм не лізуть.

Styler вирішив зустрітися з популярною українською співачкою, щоб поговорити не тільки про кардинальну зміну іміджу і творчі уподобання, але також зачепити тему волонтерства, дізнатися про моральні настрої наших бійців, яких Анастасія активно підтримує.

Вечірня розмова в офісі студії MOLA group-entertainment, з якою співпрацює Анастасія, розтягнулася на годину. Не обійшли стороною питання виступи українських артистів в Росії, а також поцікавилися думкою співачки щодо проведення в Києві Євробачення 2017.

Фото: "Я позитивно ставлюся до своїх попередніх робіт. Це моя історія" - Анастасія Приходько (РБК-Україна)

Анастасія, ви як артист переживаєте глобальні зміни - і в зовнішності, і в музиці, і в життєвій позиції... тепер ви виступаєте в групі, або вас все ще можна вважати сольною виконавицею?

Я все ще сольна виконавиця, просто тепер я виступаю з групою музикантів (на сцені нас п'ятеро). Це ті люди, з якими я створюю музику, ми постійно працюємо разом: на репетиціях, в студіях.

Звучання стало більш фатальним?

Це поп-рок. Зміни в музичній подачі відбулися приблизно рік тому. Мені набридла попса, синтетика, штучність.

А що буде з попереднім репертуаром? Ви хочете повністю відійти від нього?

Ну, чому ж! Я позитивно ставлюся до своїх попередніх робіт. Це моя історія. Більшість пісень з мого попереднього репертуару включено в нову програму. Не всі, звичайно. А, скажімо, найулюбленіші. Ми просто їх інтерпретували відповідно до мого нинішнього музичного станом.

Напевно варто очікувати випуск нового альбому?

Як раз працюємо над цим. Зараз багато часу проводжу на студіях, репетиційних базах.

В соцмережах ви ділитеся з передплатниками короткими відеозаписами-демонстраціями нових пісень. В основному це україномовний репертуар. У зв'язку з цим хотілося б поцікавитися вашою думкою щодо вступу Закону про квоти на музику державною мовою. Ви як артист відчули на собі якісь переваги від нового закону.

Хочеться підкреслити, що я почала писати пісні українською мовою ще за рік до квот. Новий репертуар написаний виключно українською. Тому якщо хтось скаже, що з нашого боку пісні писалися спеціально під квоти, це неправда.

Свого часу лунали побоювання, мовляв, зараз артисти будуть, скажімо так, спекулювати на цій темі, спеціально "по-швидкому" випускаючи україномовний матеріал, що позначиться на якості музичний продукції.

Музика для мене - інтимний творчий процес. І я створюю її, не спекулюючи ні на чому. Швидше за все, хтось спекулює... Запитайте про це у них.

Фото: "Знаєте, мене дуже дратує, коли знаходяться люди, які вважають, що війна "не у нас, а десь там, у Донецьку і Луганську" - Анастасія Приходько (РБК-Україна)

Давайте поговоримо про вашу волонтерську діяльність. Адже ще з часів Евромайдана відкрито заявили про свою громадянську позицію. А зараз активно їздите в зону АТО.

Знаєте, відразу скажу: я не дуже люблю говорити на цю тему. Це логічна позиція і логічні дії з боку українського артиста і патріота своєї країни.

Так, можу сказати, що я була практично у всіх гарячих точках в зоні АТО. Але описувати ці поїздки не хочу. Тому що тепер – на жаль – мені довелося з болем усвідомити відповідь мого діда, коли я маленькою просила його розповісти мені про війну (ред. – дідусь співачки Михайло Приходько був нагороджений медаллю "За взяття Берліна"). А він завжди відповідав: "Нічого там розповідати".

Можете розповісти, які на передовій зараз настрої?

Звичайно, всі втомилися від війни. Хлопцям потрібна підтримка!

Знаєте, мене дуже дратує, коли знаходяться люди, які вважають, що війна "не у нас, а десь там, у Донецьку і Луганську". А що, Донецьк і Луганськ – це не Україна?! Багатьом здається, що війна відбувається в якомусь іншому державі.

Це не війна в Донецьку чи Луганську. Це у нас в країні війна!

Хочеться таких людей хоча б на один день закинути туди, на фронт. Думаю, тоді вони усвідомлюють: якщо наші хлопці опустять зброю, нам тут всім мало не здасться – ми будемо благати про допомогу.

Дуже часто звучить питання, наскільки доречно проводити тут, у тилу, якісь розважальні заходи, поки в країні по суті йде війна. Ось і зараз заговорили про "коректності" проведення Євробачення 2017 в Києві. А що ви думаєте з цього приводу?

Зустрічне питання: а що ви хочете від мене почути? Моя думка? А навіщо і кому воно цікаво? Толку все одно ніякого не буде від того, що я буду на цю тему демагогію розводити.

Все одно відповідальні за це люди будуть чинити так, як вважають за потрібне: проводити конкурси, пускати російських артистів в Україну і т. д.

Який же тоді вихід із ситуації? До простим людям не прислухаються, до лідерів думок – теж, або частково. Хоча й вас можна вважати лідером думок.

Ось навіть лідер думок іноді може розчаруватися в тих чи інших речах...

Фото: "Я продовжую спілкуватися з нашими бійцями. Якщо їм щось терміново потрібно, я допомагаю" - Анастасія Приходько (РБК-Україна)

У нас щосили говорять про помпезність, масштабність майбутнього Євробачення. Ми готуємося зустрічати європейські делегації, росіяни ось до нас приїдуть, будуть веселитися, їсти борщ з пампушками. А ми будемо робити вигляд, що у нас все добре. А десь в "паралельному світі" будуть вмирати наші хлопці.

Для мене це аморально! Але я не хочу зачіпати цю тему. Я пішла в музику, пишу пісні, репетирую, працюю над новим альбомом. Я не хочу більше до цього "розгулу" мати відношення.

Я продовжую спілкуватися з нашими бійцями. Якщо їм щось терміново потрібно, я допомагаю. В інші питання не вникаю. Ви могли помітити, що мене навіть у соцмережах все менше. Скоро мене там взагалі не буде.

Стикаєтеся з якоюсь критикою у відповідь на свою відкритість?

Ой, ні! Критика мені взагалі до одного місця, вибачте.

Просто віртуальний світ починає все більше в себе втягувати в якусь уявну дійсність. А адже реальний світ набагато яскравішим і цікавішим, ніж лайки і сиюсекундные демотиватори.

До речі, часто вас блокують у соцмережах?

Бувало (посміхається).

Напевно, за дуже чітку і відкриту позицію. Складно не відзначити, що ви дуже прямий людина – можете в очі різати правду-матку.

І не бачу в цьому нічого поганого.

Але все ж зустрічаєтеся з тим, що хтось видаляє з друзів, блокує.

Саме тому не хочу більше стикатися з подібними ситуаціями, відволікаючими мене від реального життя. Розумієте, я зовсім інша людина. Мені не подобаються всі ці ігри. Це все штучно. Для мене це чуже і не зрозуміло. Тому я приймаю рішення дистанціюватися від цього світу.

Напевно, це складно буде зробити: ви ж все одно знаходитесь у "шоубіз-тусовці".

О, ні! Я точно не в цій тусовці! Я не ходжу на всі ці фуршети, презентації. У мене є на що витрачати свій час. Не в образу сказано всім тим, хто подібні презентації відвідує. Вони живуть цим. Адже все це теж в якійсь мірі мистецтво. Адже потрібно вміти ходити на всі ці зборища.

І все ж, варто зараз проводити подібні світські заходи? Як бути з масштабними тижнями моди, музичними фестивалями? Відмовитися від усього до завершення війни або продовжувати жити далі?

З одного боку, я розумію людей з бізнесу розваг. Тих же дизайнерів. Це все-таки професія. Це їх робота. Так, вони повинні проводити покази.

Так і я ж виходжу і співаю. Можливо, це теж з певної сторони можна розцінити як "розважальну програму".

Знаєте, це дуже глибоке питання насправді. Пропоную відповісти на нього людям, які сидять там, "на горі" і дозволяють собі зараз відпочивати за кордоном, поки ми намагаємося відповідати на подібні питання.

Все ж є надія якось до них достукатися...

Вони один одному в Раді знову обличчя б'ють, знову щось не поділили. Ви думаєте їм до цього?

Складно не торкнутися теми виступів наших артистів в Росії. Це питання завжди поділяє суспільство на два табори – згідних і незгідних. Самі ж артисти радять порівнювати своє ремесло з бізнесом. Мовляв, артист – це такий же бізнесмен, як, скажімо, дизайнер, який продає свою продукцію на різних ринках. Проте співак більше на увазі, йому складніше "сховатися". Бути може, дійсно варто ставитися до цих виступів як до бізнесу, де відсутні емоції, а іноді навіть етичні норми?

Кожному своє. Кожен живе за своїм рівнем совісті. Я не маю права їх судити. Головне, що я стежу за собою. І яке мені діло до цих людей?

Ось особисто мені страшно від думки, що до нас, не дай Бог, у повному масштабі нагряне російська армія, в якій числиться більше мільйона підготовлених кадрових бійців. Багато пройшли Афганістан, Абхазію. І вони стоять у нас на кордоні, розумієте? Ви подивіться, ось що перетворили Алеппо!

Ось чому я так міркую, розумієте. І мені здається, що якщо я зраджу себе, то я буду одним з тих, хто покладе початок масштабної війни.

Я розумію, що куди б я не приїхала, в будь-яку іншу країну, я буду там ніким, на мене завжди будуть дивитися як на мігранта. Не буде мого будинку, де я можу спокійно насолоджуватися життям, де мої дерева і квіти, моя історія, моя сім'я і мої близькі, де мені все знайоме. Не буде цього всього. Буде біганина і паніка: де ж мені отримати притулок? Мені від цього страшно... Тому я не можу зрадити своїх бійців, братів і сестер, які зараз на фронті.

Народна співачка України Ніна Матвієнко заявила, що, наприклад, Ані Лорак їздить виступати в Росію, тому що будь-якому артистові потрібна територія для розвитку. Можливо, творчої людини не обмежувати рамками однієї країни?

Знаєте, це як якщо б під час Другої світової війни Клавдія Шульженко поїхала б в Берлін виступати.

Дід мій воював проти Гітлера, воював за Батьківщину. І він її не зрадив. Я онука ветерана війни, і якщо у нас зараз війна, я свою Батьківщину не віддам. Мене дід так навчив. От і все!

До речі, а що, якщо б вам запропонували очолити Міністерство культури. Які перші кроки ви зробили б?

Зайнялася б підтримкою фестивалів української культури, молодих музикантів, проектів. Багато всього можна зробити. Ви розумієте, що народна українська культура в даний момент тримається на селах?

Якщо поїхати по селах, ви почуєте стільки гарних народних пісень, про яких багато хто і не знають. А скільки оповідань, байок! Скільки всього забуто навіки! Ось це якраз потрібно піднімати.

Фото: Анастасія Приходько (РБК-Україна)

Анастасія, розкажіть, які три питання, що вас хвилюють зараз найбільше.

По-перше, велика частина населення України сьогодні знаходиться в нервозному стані. Ми не можемо зрозуміти, що ж буде далі. Ось жителі Авдіївки, наприклад, тільки почали потихеньку відбудовуватися, лагодити свої будинки, проводити опалення, а їх знову обстріляли. Немає абсолютно ніякої стабільності і розуміння, до чого ми йдемо. День прожив - і добре. Важко планувати. З усіма відповідними соціальними, економічними та культурологічними наслідками.

Друге – розуміння того, як бути з цією війною. Постараюся пояснити. От якщо б ми йшли у повне наступ, ми б відстоювали свої позиції кожен день, було б зрозуміло, що ми воюємо і війна скоро закінчиться. Але ми маємо справу як з "замороженим конфліктом". До чого все це призведе?

Ну і третє - це майбутнє моїх дітей, дітей України. Що їх чекає?