Марія Максакова: "Всі свої помилки я залишила в іншій державі"

З Марією ми зустрілися в Національній Академії керівних кадрів культури і мистецтв, де відома оперна співачка якраз проводила заняття для своїх учнів. Після довгих обговорень і узгоджень планів Максакова змогла знайти час для інтерв'ю. І все ж у співачки дуже насичений графік. Марія пояснює, що без постійної зайнятості вже давно впала б в глибоку депресію.

Власне, так ледь і не відбулося, коли в березні 2017 року в центрі Києва прогриміли постріли - чоловіка Марії, екс-депутата Держдумиякий, який втік в Україну, Дениса Вороненкова вбили серед білого дня.

Версії і можливі мотиви злочину озвучувалися різні: від "ліквідації свідка" (Вороненков дав свідчення у справі про державну зраду Януковича) до "мстивих подільників" з Росії. Але вже у жовтні цього року Генпрокуратура України назвала організатором вбивства Вороненкова першого цивільного чоловіка Марії - Володимира Тюріна.

Весь цей час Максакова, переборовши себе, давала свідчення, відповідала на уїдливу критику росЗМІ, при цьому продовжувала виховувати молодшого сина Івана і боролася за честь свого чоловіка в Росії.

Сьогодні про Марію Максаковою можна почути чимало як хорошого, так і не самих приємних коментарів. В Україні їй не можуть пробачити "голос" за анексію Криму, в Росії її звинувачують у "зраді батьківщини". Сама ж Максакова відбивається від недругів як може, і говорить, що в пріоритеті для неї - діти і їх майбутнє.

Styler вирішив зустрітися з оперною співачкою, щоб почути відповіді на спірні питання від першої особи. Марія відверто розповіла про Тюрина, кримінальній справі по відношенню до Вороненкова в Росії, про своє депутатство і анексію Криму, а також про дітей і плани в Україні.

Оперна співачка Марія Максакова (фото: РБК-Україна)

Марія, ви говорите, що вам все одно, якою мовою розмовляти. Вже вивчили українську мову?

Я все ще на етапі її вивчення. Але мені подобається розмовляти українською. Особливо коли починає виходити - завжди такий радісний момент. Спочатку ти довго вчишся - і ось ти заговорив. І я якраз на такій стадії перебуваю. Тому при можливості завжди говорю українською.

Один з найбільш актуальних на сьогоднішній день запитів по вашому імені - це новина про те, що ви подали в суд на 25-річну дочку вашого покійного чоловіка Дениса Вороненкова - Катерину. Спір виник нібито через нечесну угоду з нерухомістю. Ця новина особливо активно тиражується в росЗМІ. Наскільки вона правдива і в чому суть конфлікту?

Трохи не так. Склалася ситуація, при якій якийсь Денис Панаітов скористався станом Катерини, у якої була довіреність на продаж мого майна, моєї квартири. І він з нею не розрахувався. Він не виконав своїх зобов'язань. Тобто переписав на себе квартиру, нічого за неї не заплативши. (Ред. - їдучи в Україну, Марія доручила дівчині продати свою квартиру на Пресненскій набережній. Покупцем виступив 40-річний Панаітов, який раніше обіймав посаду голови слідчого відділу підмосковного Одінцово).

Тому я подала на нього в суд і на Катерину в тому числі, оскільки вона брала участь в цьому процесі. Хоча, безумовно, вона частково не дієздатна (ред. - дівчину викрили у вживанні наркотиків), і я думаю, що суд візьме це до уваги. Всі довідки у відповідних установах отримані. Думаю, що у неї солідарної з ним відповідальність не буде.

У чому взагалі полягала ця угода, чому вирішили продавати квартиру?

Як ви знаєте, у мого чоловіка в Росії почалося кримінальне переслідування, в рамках якого правоохоронні органи, ігноруючи всі норми процесуального законодавства і взагалі здорового глузду, розкрили і мою банківську комірку. Більш того, забрали звідти те, що їм сподобалося, і не віддають. Намагаючись довести, що це речі Дениса.

Виходячи з цього, я вирішила, що мені треба по можливості продавати все, що у мене є. Почала з цієї квартири. І ось бачите дуже невдало. Тому що є люди, які там скористалися ситуацією. Це називається - "спроба кинути".

Наскільки судова система РФ йде вам назустріч у цій ситуації?

Поки вони роблять те, що передбачено законодавством. Вони задовольняють наше клопотання. Я не скаржуся, нічого не можу сказати. На даному етапі все відбувається згідно закону.

"Сьогодні у мене в пріоритеті - мій молодший син Іван. І я повинна думати в першу чергу про нього" - Марія Максакова (фото: РБК-Україна)

Марія, адже у вас ще досі російське громадянство?

Так.

Плануєте подаватися на українське громадянство?

Сподіваюся, що незабаром отримаю постійний вид на проживання. Є ж певні терміни, які необхідно дотримувати. Ось вже рік я живу в Україні, не виїжджаючи зовсім.

Але в Росії у вас живуть діти від ваших відносин з громадянським чоловіком Володимиром Тюріним - 13-річний син Ілля і 9-річна донька Людмила. Як з ними підтримуєте зв'язок?

Важко, враховуючи загальну ситуацію. Я вважаю їх взагалі заручниками всього того, що сталося. Інша справа, що я не маю ніякого зараз впливу. Тим більше, доступу туди (ред. - в Росію).

Іллі влітку виповниться 14 років. Я думаю, що він уже достатньо дорослий і розумний хлопчик. Якщо він виявить бажання переїхати до мене, то я думаю, що немає таких способів і можливостей, щоб його зупинити. Якщо він захоче, природно, я завжди чекаю - він моя дитина, я його дуже люблю і сумую за ним. Але сама я в даному випадку вживати ніяких спроб не можу.

Крім того, сьогодні у мене в пріоритеті - мій молодший син Іван. І я повинна думати в першу чергу про нього.

Але ви якось намагаєтеся впливати на дітей, брати участь в їх дорослішання, вихованні?

Розуміючи всю суть ситуації, що виникал, в даний момент дуже складно обходити з ними істотну тему.

Зараз вони живуть із замовником вбивства. Тобто вони живуть з убивцею мого чоловіка (ред. - раніше Генпрокуратура України заявляла, що вважає організатором вбивства Дениса Вороненкова кримінального авторитета, колишнього цивільного чоловіка Марії - Володимира Тюріна).

А Тюрін дозволяє вам спілкуватися з дітьми?

Я взагалі не цікавлюся його думками: дозволяє він чи ні.

Поняття не маю, що він там робить, не знаю, в якому він психічному стані. Щодо нього в будь-якому випадку буде просуватися слідство і суд. Є певні процесуальні періоди, які будуть витримані... Як кажуть, скільки мотузочці не витися, кінець завжди буде. Тому рано чи пізно діти повернуться до мене.

Я просто розумію, що в даний момент у мене немає можливості приїхати і забрати їх. Але як тільки вони виявлять таке бажання, і у мене ця можливість з'явиться, звичайно ж, я їх заберу.

У жовтні цього року Генпрокуратура назвала замовником вбивства Вороненкова Володимира Тюріна. І на цьому практично перестала надходити інформація. Що зараз відбувається в цьому напрямку?

Слідство і не повинно носити такий яскравий публічний характер. Безумовно, йде внутрішня переписка, було спрямовано певну кількість документів в Генпрокуратуру РФ, українська сторона чекає відповіді... І все ж логічніше всі ці питання ставити Прокуратурі України. Але абсолютно очевидно, що ніхто не зупинився. І слідство, і суд будуть доведені до кінця, а винні будуть покарані.

При цьому в тих же російських ЗМІ є інформація, що Тюрин вже дав свідчення у справі вбивства вашого чоловіка Слідчому комітету РФ.

Ну це ж абсурд! Злочин було скоєно у відношенні громадянина України на території України. Я не розумію, яким чином цей злочин можна ще розслідувати в Росії!

Вони це мотивують тим, що в Росії нібито немає повідомного характеру відмови Дениса від російського громадянства (ред. - в грудні 2016 Вороненков отримав громадянство України). Тобто він відмовився від громадянства, а "ми його взяли і не випустили, не захотіли. Тому будемо розслідувати". Це натурально правовий нігілізм.

"Кримінальна справа вже протікає з порушенням здорового глузду і всіх діючих норм. Денис просто осуджений" - Марія Максакова (фото: РБК-Україна)

Те ж саме відбувається зараз з тим, що вони не припиняють кримінальну справу, відкриту відносно Дениса, вигадавши це шахрайство (ред. - в Росії Вороненкова звинувачують в афері з нерухомістю. За версією слідства, в 2010-2011 рр. екс-депутат разом зі своїми подільниками незаконно переоформили і продали будівлю, що належала кондитерській фірмі).

Вони припускають, що була група з 11 спільників. І нібито цими людьми повинен був чомусь керувати Денис. Мабуть, вони самі не могли свій злочинний задум реалізувати... І при цьому чомусь не настає солідарна відповідальність. Чому ця відповідальність не ділиться тоді в рівних частках щодо всіх 11 осіб? Чому я і моя банківська комірка є предметом торгу? Як взагалі можна звертати стягнення щодо загиблого?

Кримінальна справа вже протікає з порушенням здорового глузду і всіх діючих норм. Він просто осуджений! Немає ні оперативно-розшукової діяльності, ні фактів, які доводять взагалі його причетність, і навіть знайомство з деякими з цих людей! При цьому вони всі на нього показують пальцем.

Тобто кримінальна справа стосовно вашого вже покійного чоловіка все ще триває?

Безумовно, вони продовжують цю справу, будуть розслідувати. Вони впевнені, що зможуть направити її до суду. Але справа в тому, що вирок не може бути ухвалений. Відповідно цивільний позов в рамках кримінального процесу теж не може бути задоволений. Тому що це неможливо - людина загинула!

В цьому відношенні вони мене вже доводять просто до нестями. Такого знущання я не бачила в своєму житті.

При чому один і той же слідчий розслідував вбивство Дениса, а також вів справу про шахрайство, по якому стверджував, що у нього нібито немає достатніх доказів і підстави визнавати Дениса померлим! Один і той же слідчий. Я кілька раз вказала на це, так вони поміняли людину - тепер його колега розслідує вбивство.

До речі, російське слідство стверджує, що Тюрин не міг вчинити злочин, тому що він нібито взагалі не знав Дениса. І розійшовся він з вами задовго до того, як ви зустріли свого чоловіка.

Ну це така брехня!

Не він "розійшовся", а я ледве ноги забрала. Він мене бив, переслідував. Багато років він мені не давав ніякого проходу. Але потім я стала депутатом Державної Думи. І це, власне, була напевно основна причина, чому я їм стала. Тому що мені треба було якось вирішити свою проблему в особистому житті.

Я забрала від нього ноги. Але задум у нього продовжував у його дурній голові формуватися. Я завжди вважала, що він сам по собі боягуз. І не пішов би він на цей злочин в іншій державі, якщо б його не прикривали, якщо б не було достатньої кількості колишніх і теперішніх працівників відповідних структур, які цьому сприяли.

"Зараз ніяка точка земної кулі не забезпечила б мені більшу безпеку, ніж Україна" - Марія Максакова (фото: РБК-Україна)

Але що означає "він прийшов і дав свідчення"?! В рамках чого?! У рамках справи про вбивство?.. Цікаво, що вони визнали Дениса загиблим після того, як я особисто відправила запит до Генпрокуратури України з проханням надати російській стороні достатню кількість документів, щоб вони припинили знущатися. Вони визнали його загиблим. Але після цього якимось чином вийшли на його дітей від першого шлюбу. (Ред. - після визнання загибелі Дениса Вороненкова, в РФ повинні були б закрити кримінальну справу. Однак старший син Вороненкова Микола все ж зажадав продовжувати розслідування кримінальної справи про розкрадання щодо його батька).

До чого треба дійти, щоб власний син говорив, що він хоче "відстоювати честь" свого батька в цьому басманному суді. Що він не хоче закривати справу з нереабілітуючих підстав. Що виходить, що справу потрібно довести до суду і бажано ще Дениса звинуватити? Неможливо! Ось цього у них не вийде!

Марія, а побоюєтеся за свою безпеку?

Безумовно! У світлі останніх подій доводиться замислюватися про це. Але я вважаю, що рівень моєї безпеки дуже високий. Зі мною працюють видатні професіонали... Зараз ніяка точка земної кулі не забезпечила б мені більшу безпеку, ніж Україна.

Як розумію, вашу безпеку забезпечують українські держоргани?

Мені не можна говорити вам усі подробиці. Безумовно, це не приватне охоронне підприємство.

Ви кажете, що стали депутатом Держдуми РФ у тому числі, щоб себе убезпечити. Тобто ситуація була настільки критична? Тюрін вас переслідував?

Так, ситуація була дуже критична. Він вважав мене своєю власністю.

До речі, а як він ставився до дітей, також виявляв до них агресію?

Не можу сказати, що він проявляв агресію до дітей. Чесно кажучи, я не бачила їх спілкування після того, як забрала дітей і вони їздили до нього на вихідних і т. д. Але ніяких таких намірів не було помічено.

В цій проблемі допомогла посада депутата?

Ну, це статус інший! Тюрін належить до злочинного світу, це, по суті, бандити. Можна відкрити "Вікіпедію" і про нього все дізнатися. Є якась демаркаційна лінія, розмежування, коли певні рубежі вони не переходять.

"Вони прекрасно знали, ЩО вони зробили. Повірте, там повно людей, які розуміють, у яку вони потрапили ситуацію" - Марія Максакова про "голос" за анексію Криму (фото: РБК-Україна)

Останнім часом також дуже активно обговорюється тема вашого "голосу" за анексію Криму. Ви навіть вибачилися перед українцями за це. Хоча казали, що в момент голосування вас не було в Росії.

Я вибачилася, так як згодна з тим, що я зробила недостатньо.

Ви повинні розуміти, що я була відсутня, я свідомо поїхала, не давши доручення на свій "голос". Тобто моїм "голосом" скористалися незаконно. Інша справа, що коли це сталося, я про це не стала голосно заявляти.

Якщо б так, як я, вчинили б ще 70 осіб, думаю, що всьому цьому далася б інша оцінка і самого такого факту (голосування) не було б. Адже, по суті, цей процес був нелегітимним. Не може голосуваннямв Думі замінити плебісцит. В конституції чітко написано, що в разі прийняття до складу РФ нового суб'єкта необхідно провести загальноросійський референдум. Але одну процедуру заміняють на іншу, яка є ні чим іншим, як якоюсь "ідеологічною підмогою". І більше нічого, тому що законних підстав у цього голосування все одно немає.

Тому я вирішила, що буду просто відсутня, і думала, що якщо крім мене буде ще певна кількість таких людей, то тоді цьму процесові не буде продовження.

Але вийшло так, що нібито законні представники народу "продовжили волевиявлення своїх виборців". Але ж це не так! Насправді ця процедура була порушена, причому грубо.

Я захоплююся вчинком Іллі Пономарьова, у якого вистачило мужності залишитися в залі і натиснути "проти". Але в тій ситуації я просто поїхала далеко, в Таїланд. Демонструвала звідти свої фотографії буквально кожні кілька годин.

Звісно, не давала ніякої довіреності. Більше того, я ніколи не підтримувала такого рішення. Взагалі жодного слова "за" не сказала. Хоча коли я переїхала в Україну, намагалися знайти такі слова. Розмотували не тільки інтерв'ю, які ввійшли в ефі, але і монтажні матеріали.

Тобто за вас проголосували без попередження?

Так, там сусіди по вашому кріслу в Думі натискають, ходять по рядах.

Була можливість відкликати свій "голос"?

Тільки в цей день. Тому, скільки я не думала про це, такі думки у мене були, але нічого змінити вже просто неможливо. Тільки в цей день я могла сказати, що мене не було і за мене проголосували. Що і відповідає дійсності.

Коли повернулися з Таїланду, намагалися колегам донести їх помилку?

Вони прекрасно знали, ЩО вони зробили. Повірте, там повно людей, які розуміють, у яку вони потрапили ситуацію. Просто десь їм не вистачило мужності.

Якщо б ви проголосували "проти" анексії Криму, то якими могли б бути наслідки для вас?

Ось це мені важко сказати. Навіть не уявляю, що б вони мені влаштували. Але чи доїхала я б до "Шереметьєво" - ось питання.

Було небезпечно голосувати "проти"?

Ну і мати ще Тюріна у себе на хвості - і не доїхати нікуди.

Я думаю, що в той момент моє "виживання" було під великим питанням. Я і так потрапила у них у всі "чорні списки". Навіть після того, що я зробила. В плані того, що я поїхала під час голосування. Була відсутня і наочно демонструвала свою відсутність. У їх розумінні, це вже серйозна непокора.

Зачіпаючи тему політичної ситуації в Росії, як ставитеся до кандидатури Ксенії Собчак?

Добре ставлюся. Ми дружимо, і я в цілому завжди до неї ставилася з великою повагою і симпатією. Вона освічена людина, інтелектуал, відповідальний громадянин, талановита ведуча...

Як оцінюєте її "політичні шанси" на сьогоднішній день?

В даний момент вс е настільки непередбачувано! Враховуючи загальний політичний вектор, враховуючи досить кардинальні зміни в Америці. Я б не стала зараз якимось чином іронізувати з приводу того, наскільки у неї невеликі шанси. Думаю, до лютого треба запастися, вибачте за грубість, попкорном.

До речі, ви маєте право голосувати в Росії?

Ніде. В Україні ж дипмісія згорнулася і забила віконниці. Тому якщо б я могла це зробити, то тільки в посольстві. Але в мене такої можливості немає.

А якщо б могли, то за кого проголосували б?

Давайте подивимося, хто зареєструється. Тому що я дивлюся зараз у неї (ред. - Ксенії Собчак) буде дуже складно зі збором підписів. Треба буде подивитися, хто зареєструється і тоді можна буде про щось говорити.

Вас виключили з партії "Єдина Росія"?

О, з тріском! Так голосно ще нікого не виключали. Вони мене просто вигнали.

Після такого досвіду готові були б знову мати яку-небудь причетність до політики?

Ні, я сама б політикою займатися не хотіла. Інша справа, що я пройшла три кампанії, знаю цей процес досить добре, проїхала Росію вздовж і впоперек. Можливо, було б цікаво виступити в якості радника кому-небудь тут. Я охоче б розповідала і ділилася своїм досвідом. Але тільки на цьому рівні - не більше.

Марія, як би там не було, але ваше ім'я сьогодні асоціюється з трагедією навколо вашого колишнього чоловіка. Ефіри, новини - все на цю тему. Скажіть чесно, ще не втомилися від такого "галасу"?

Я втомилася від того, що я змушена жити без нього. У мене було прекрасна життя, ми були шалено щасливою парою, і у нас були видатні плани на майбутнє. Ми хотіли ще народжувати дітей. Ми в принципі отримували задоволення від кожної секунди. Звичайно, це відчувається прям на гормональному рівні - відсутність того щастя, яке було кожну секунду.

Він мені сниться щоночі, я постійно думаю про нього. Думаю, чи схвалив би він те, що я роблю, що б він мені порадив. Тобто я постійно з ним перебуваю у внутрішньому діалозі. На духовному рівні ми все одно разом.

Я принаймні одна з небагатьох, хто його ні на йоту не зрадила ні в чому.

Вважаю, що бог мені віддав за мою сміливість, можливо, навіть якусь зухвалість, тому що багато хто на моєму місці вчинили б інакше. А те, що я дійсно ризикувала, я це прекрасно розумію. Але ви ж бачите самі: зате у мене трапилося зовсім нове життя в Україні! Я шалено полюбила Україну, я із задоволенням вивчаю мову.

Більше того, 40 років - зеніт оперної співачки. І я з якоюсь особливою радістю відчуваю, що кращі свої роки, свої найкращі пісні я віддам Україні. Всі свої помилки я залишила в іншій державі. Тут я починаю з чистого аркуша.

Відчуваєте сили відпускати цю трагічну ситуацію?

Я не думаю, що це треба відпускати, не можна забувати або заперечувати. Навпаки це живе зі мною, робить мене сильнішою, бескомпроміснішою. Сила людини полягає в тому, що у неї завжди є вибір: зробити так, як він відчуваєш, як диктує сумління, або піти на поступку і піти проти себе в першу чергу. Тому ця ситуація викувала з мене людину, яка буде робити як правильно, або ніяк.

"Це деструктивно - тримати зло на власну матір" - Марія Максакова (фото: РБК-Україна)

Чим зараз займаєтеся?

Готую нову партію, яку я повинна заспівати за кордоном. Не можу сказати ні де, ні коли.

У мене є цілий ряд концертів в Україні. Думаю, що взимку заспіваю "Запорожця за Дунаєм", також в Україні. На кінець зими ще заплановано цілий гастрольний тур з оперними концертами по Україні.

Марія, у вас в принципі дуже насичений графік...

Це мені дуже потрібно. Якщо я буду байдикувати, то буду занурюватися у депресію. Для мене робота - моє спасіння.

Хто допомагає у вихованні сина Івана?

Останні 9 років зі мною живе жінка з України, яка мені допомагає. Ось чому я так швидко почала говорити українською (посміхається).

Чи вірно, що ви не особливо зараз спілкуєтеся зі своєю матір'ю, яка живе в Росії?

Не можна сказати, що ми з нею зараз близько спілкуємося, як це було колись.

Якось була інформація, мовляв, вона "відреклася від своєї дочки"?

Розумієте, вона стверджує, що не говорив таких слів. Хтось каже, що все ж казала...

Я зрозуміла, що все може бути, але мати все одно одна. Всі ми не молодшаємо, я не хочу мати якийсь тягар на душі з цього приводу. Тому ми розмовляємо. В принципі, ми навіть досить мило спілкуємося. Питання в тому, наскільки ці відносини щирі. Це інша тема.

Але те, що моя мама - видатна людина і талановита актриса, ерудит і фанат театру, просто красива жінка, тут навіть нема про що говорити. Просто вона сама завжди це говорить, що вона - конформіст. На відміну від мене. Тому я впевнена, що вона би так, як я, не вчинила, вона б зробила все, що завгодно, але не так.

Але не тримаєте на неї зла?

Це деструктивно - тримати зло на власну матір. Я краще витрачу свої сили на те, щоб учні добре співали.

В принципі в російських ЗМІ на вас спрямований величезний потік негативу. Тим не менш, іноді там з'являються якісь ваші коментарі. Навіщо ви відповідаєте на їх питання, можливо, варто тоді відгородитися від цього?

Розумієте, все одно там є розсудливі люди. Нехай їх не так багато, але вони є. І мені здається, що якийсь голос повинен інколи лунати заради здорового глузду. Звичайно, мені неприємно, коли нескінченно паплюжать ім'я мого чоловіка. І частково я вступаю в ці розмови хоча б для того, щоб десь зупинити цей процес.

Ви зараз виступаєте більше проти російської влади, а не народу?

Я виступаю проти незаконних рішень, які приймає російська влада. Проти народу виступати взагалі не можна, тому що він різний, і такі оцінки давати неможливо.

Є такі люди, як Биков, Єфремов - просто герої, з моєї точки зору. Не можна одним миром всіх замазати. Хоча, мабуть, так - Україна настільки багато перетерпіла, що може все, що завгодно говорити. І тут нікого засуджувати не можна. Але там (ред. - в Росії) є достойні люди, є цілий рух, який ризикує своїм життям, положенням.

Вашому наймолодшому синові всього 1,5 року. Яким бачите його майбутнє? Розкажете синові, за яких обставин загинув його батько?

Як хотів Денис, Іван піде в Київський військовий ліцей імені Івана Богуна.

Звичайно, розповім. Не відразу огорошу дитини. Але я розповім, що його батько - герой, він боровся з системою. Так вийшло, на жаль. Він був відспіваний у Володимирському соборі. Мало хто був удостоєний такої честі. Похований на Звіринецькому кладовищі. Треба гідно пройти свій шлях, щоб фінал був таким. Тому я буду дитині розповідати історію з цієї сторони. Щоб він розумів, що ми всі помремо, але не всі, як герої.

Ваш старший син також навчається у військовій академії?

Іллю Денис віддав до Суворівського училища, звідки його цей покидьок, його власний батько, давно вже забрав. Зараз він навчається в Московській економічній школі.

Ви не схвалюєте це рішення?

Це була цілковита дурість. Рішення, яке зруйнувало його долю. У Суворовському був зовсім інший підхід, рівень знань Іллі став настільки краще, він схуд на 12 кг, став підтягуватися.... Це була інша людина. Це було найкраще в його житті - ці 1,5 роки.

Тому я дуже сподіваюся, що він це усвідомлює і прийме єдино правильне для себе рішення.

"Як хотів Денис, Іван піде до Київського військового ліцею імені Івана Богуна" - Марія Максакова (фото: РБК-Україна)

Але ви взагалі говорили з сином на цю тему, він підтримує вашу позицію?

Він заручник ситуації. Спочатку він хотів залишитися тут і не їхати з України. Просто Денис вважав, що у нього добре налагоджене навчання в Суворовському училищі. І що треба до кінця року хоча б довчитися і потім вже з документами про закінчення двох років переходити сюди, в Київ. За літо підтягувати українську. Такі були плани...

Зарз чимало пишуть про зміну вашого іміджу. Ви підстриглися, схудли чи не на 16 кілограмів...

Ні, це волосся просто у мене відвалювалися, коли вся ця трагедія трапилася. Я вирішила їх підстригти.

Я не могла ні їсти, ні пити. Близько двох тижнів лежала на підлозі. Слава богу, ось ця жінка, яка допомагає мені, 4 рази на добу приносила мені відвар з льону.

Що вивело вас з цього депресивного стану?

Дитина.

Марія, в принципі ви бачите своє майбутнє і майбутнє своїх дітей тут, в Україні. Поділіться своїми планами?

Є грандіозний проект, заради чого я й заснувала свій фонд підтримки талановитих дітей, обдарованих у галузі академічного мистецтва.

Колись хотіла зробити це в Росії, але там знайшлися люди, які на урядовому рівні розграбували виділені на це бюджети. Але зараз ми впоралися приватними зусиллями.

Дітей, обдарованих у класичній сфері, насправді не так і багато, а видатні результати досягаються не кожен раз. Часто різні благодійні фонди "дублюють" одних і тих же дітей. Припустимо, всього 200 чоловік і ось вони в різних фондах перетинаються. Якось на їх розвиток виділяються гроші. Але конкретно цих дітей ніхто не бачить.

Наша ідея полягає в тому, що ми робимо портал, своєрідну соціальну мережу, де учасниками будуть як ці талановиті діти, так і їх "глядацький зал". Все буде у відкритому доступі, ви зможете адресно допомогти дитині, наприклад, подарувати її флейту або допомогти зібрати гроші. А ця дитина потім буде ділитися своїми результатами.

Буквально через пару тижнів прем'єра цього порталу. Він поки що в тестовому режимі працює.