Ігор Скляревський: "Є ризик, що через 10 років більше мільйона киян будуть ростити своїх дітей в гетто"

У 2014 році кияни вперше почули про громадської організації "Агенти змін". Команда дизайнерів на чолі з Ігорем Скляревським добровільно і абсолютно безкоштовно почала покращувати візуальну частину міста. Скориставшись кращими практиками та міжнародним досвідом, "агенти" у вільний від роботи час промальовували схеми київського метро, відповідали на коментарі "чому лінія пряма, а не плавна" і поступово привчали жителів Києва до красивим і зрозумілим вивісок на будинках.

Минув час, столичний метрополітен обзавівся сучасними схемами метро і вже ні в кого не виникає бажання "розтоптати" добрі наміри "агентів". Навпаки, запитів від мешканців Києва стало ще більше, а дизайнерів-волонтерів - менше.

З недавніх пір хлопці вирішили повністю присвятити себе місту, відмовившись від високооплачуваних позицій в міжнародних компаніях.

Styler зустрівся з одним з "агентів" - ідейним натхненником і засновником громадської організації "Агенти змін" Ігорем Скляревським. Дизайнер не тільки розповів про нові проекти, але і пояснив, чому столичні чиновники не діють, і як вирішити проблему з рекламою в столиці. "Рецепт" виявився напрочуд простий: працювати і думати!

Ігор, якщо коротко, хто такі "Агенти змін" і чим вони займаються?

"Агенти змін" - це неприбуткова громадська організація, яка з осені 2014 року займається поліпшенням міського середовища. Наша команда складається з шести дизайнерів. У нас є кілька проектів, пов'язаних з навігацією в місті, але це далеко не все.

Фото: "Переважна кількість наших чиновників працюють за принципом "як я сказав, так і буде" - Ігор Скляревський (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Наприклад, зараз ми працюємо над проектом для Київської міської ради щодо поліпшення публічного простору на першому поверсі будівлі мерії.

Не чули. А що це за проект, в чому його суть?

Київрада звернулася до нас за консультацією щодо реконструкції першого поверху мерії. Зі свого боку, ми їм пояснили: оскільки цей простір належить всьому місту, то перш ніж щось робити, непогано було б дізнатися, що кияни хотіли б там бачити і як вони планують цим користуватися.

Напевно багато хто і не знали, що будівлю Київради – це публічний простір, відкрите для будь-якого відвідувача.

Так склалося, що ми сприймаємо мерію як місце, де можна отримати певні адміністративні послуги. Але сучасний city hall – це також місце комунікації між людьми, суспільними лідерами, організаціями і т. д. Це місце, де проявляється демократія, де люди можуть спілкуватися не тільки один з одним, але і з чиновниками. При цьому адміністративні послуги – далеко не найголовніше. У будівлі мерії можуть проводитися лекції, виставки, дискусії.

Фото: "У якийсь момент ми вирішили ризикнути, вибравши організацію "Агенти змін" в якості нашого основного місця роботи"- Ігор Скляревський (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Суть нашого проекту для Київради полягає у проведенні дослідження, в рамках якого різні групи людей поділяться своїми очікуваннями, розкажуть, як вони бачать публічний простір мерії. Далі ми опублікуємо результати дослідження, які будуть доступні кожному.

Також ми організуємо воркшоп, в якому зможуть взяти участь всі бажаючі архітектори, міські активісти, чиновники. Саме вони, а не ми мають разом створити концепцію нового публічного простору. Наша роль — дати їм дані досліджень в якості фундаменту, щоб вони приймали рішення не на основі домислів, а на підставі об'єктивних даних.

Повернемося до діяльності "Агентів змін". Ваша організація – це, по суті, волонтерський проект. Спочатку у кожного члена команди було постійне місце роботи. Як ідуть справи зараз?

Перший рік нашого існування можна назвати волонтерством в чистому вигляді. У кожного було своє місце роботи. У вільний час на вихідних, ночами) ми займалися проектами щодо поліпшення міської навігації. Все відбувалося абсолютно безкоштовно.

У такому режимі ми працювали до початку 2016 року. І зрозуміли, що далі продовжувати в тому ж темпі неможливо. Над кожним проектом доводилося працювати дуже довго, особливо якщо ти робиш його за залишковим принципом. За цей час накопичується втома, люди "вигорають", мотивація падає.

В якийсь момент ми вирішили ризикнути, вибравши організацію "Агенти змін" в якості нашого основного місця роботи.

І за рахунок чого виходить виплачувати зарплати?

Ми намагаємося збирати гроші з допомогою краудфандінга (це приблизно 1/10 нашого доходу) та пошуку спонсорів/ меценатів. Нам це з перемінним успіхом вдається. Проте ми завжди перебуваємо "на межі виживання". Наприклад, в цьому місяці ми можемо виплатити собі з/п, а в наступному, можливо, і немає. Тут як пощастить.

Фото: "Бюджетні гроші "токсичні". Тому що у чиновників, які ці гроші розподіляють, як правило, не все добре з репутацією" - Ігор Скляревський (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

При цьому на сьогоднішній день ми більше нічого собі дозволити не можемо. Хоча нам дуже потрібен офіс, так як зараз ми працюємо в квартирі одного з колег. Відповідно, з цієї причини ми не можемо розширюватися і робити свою роботу ще швидше. Багато хто хотіли би до нас приєднатися, але нам елементарно не вистачає місця.

"Агенти змін" розробляють навігацію для Києва. Можливо, слід звернутися за фінансовою допомогою до міської адміністрації?

Ми принципово не використовуємо жодних коштів з міського бюджету або бюджетів комунальних підприємств. І на це є кілька причин.

По-перше, бюджетні гроші "токсичні". Тому що у чиновників, які ці гроші розподіляють, як правило, не все добре з репутацією. А наша репутація ідеальна.

Іншими словами, ви не хочете "бруднитися"?

Можна і так сказати. По-друге, ми дуже дорожимо своєю незалежністю у прийнятті професійних рішень. Якщо чиновники почнуть давати нам гроші, вони будуть диктувати, що і як нам робити. Нас це взагалі не влаштовує.

Тому наше завдання – зберегти незалежність, не використовувати бюджетні гроші, робити свою роботу добре і при цьому не померти з голоду.

Судячи з усього, відшукати спонсорів не так легко, як хотілося б. Що зупиняє бізнес від вкладання грошей в розвиток міського середовища?

Є спонсорство, а є меценатство. Фактично всі ті компанії, які нас зараз фінансують – це меценати. Спонсори щось отримують взамін: рекламу, PR і т. д. Але навігація і реклама – це взагалі прямі вороги.

Фото: "Якщо компанія хоче, щоб професійний співробітник працював у Києві, необхідно, щоб це місто не програвав у конкуренції з іншими містами" - Ігор Скляревський (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Так виходить, що вкладати в місто сьогодні готові IT-компанії. Приміром, нас фінансує спільнота "айтішників" DOU.ua, рекрутингове IT-агентство INDIGO, компанія MacPaw, а також Work.ua. З компанією ЛУН.иа у нас є спільний партнерський проект.

Чому набольшую активність проявляють саме IT-компанії?

IT-компанії трохи по-іншому сприймають свою соціальну відповідальність. Приміром, я сам колись працював в хорошій американської компанії арт-директором. За мене конкурували такі міста, як Сан-Франциско, Берлін, Дублін, Амстердам і Київ. Тобто я міг вибирати, в якому з цих міст мені працювати. У багатьох інших "айтішників" та ж історія – міста конкурують за них. Якщо компанія хоче, щоб професійний співробітник працював у Києві, необхідно, щоб це місто не програвав у конкуренції з іншими містами. Тому компаніям потрібно покращувати Київ.

Якщо ви зайдете, наприклад, в офіс MacPaw, ви побачите перед собою робочий простір, яка цілком може конкурувати з офісами Facebook або Google. Це наче інший світ. Відкриваєш двері, а там – Сан-Франциско.

Але це в офісі їм вдалося зробити Сан-Франциско. Наступний логічний крок – вихід за межі робочого простору. Тому що люди, які в них працюють, не проводять в офісі 24 години на добу. Далі вони йдуть в бар, гуляють в парку, їздять у метро.

Тому такі компанії починають покращувати міську середу. Вони розуміють, що фінансування наших проектів – це інвестиція у поліпшення Києва, його конкурентна перевага.

На жаль, поки що тільки IT-компанії вважають цю мотивацію достатньою. Інші починають міркувати, чи окупляться їх вкладення чи ні. Так, з економічної точки зору, не окупляться. Тут потрібно розуміти, що це їхня соціальна відповідальність. Певну вигоду меценат, безумовно, отримає. Але вона не буде пропорційна вкладеним грошам.

Як ви бачите діяльність "Агентів змін" у перспективі? Чи захочеться вам і вашій команді пропрацювати на такому "безбюджетному рівні" ще кілька років?

Те, що сьогодні нам не вистачає грошей – це наші недоробки. Ми вважаємо, що можна зібрати стільки коштів, скільки необхідно для нормальної роботи.

Ми завжди відкрито говоримо про те, чим займаємося. Детально розповідаємо про наші проекти, кожному етапі своєї діяльності.

Фото: "На жаль, переважна більшість чиновників взагалі не розуміють своєї ролі" - Ігор Скляревський (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Хочу підкреслити, що "Агенти змін" всі роблять публічно. Взяти, приміром, офіційний міський дизайн. Поява нових табличок, навігації і т. д. завжди відбувається без відома городян. Нас ставлять перед фактом. Якщо ви задастеся метою дізнатися ім'я автора конкретного всього цього, то навряд чи у вас це вийде.

На відміну від міської адміністрації, ми завжди показуємо проміжні результати своєї роботи. Всі знають наші імена, можуть безпосередньо до нас звернутися, висловивши свої зауваження.

Столична адміністрація запрошує вашу команду приєднатися до однієї з структур КМДА?

Немає. Та ми й не погодимося. Ми самі знаємо, як побудувати свою роботу.

Як би ви могли оцінити діяльність КМДА у плані благоустрою міста?

Є проблема, яка лежить в основі всіх інших проблем столичної адміністрації. На жаль, переважна більшість чиновників взагалі не розуміють своєї ролі.

Багато чиновники впевнені, що зайнявши свою посаду, вони автоматично отримали ліцензію на прийняття рішень". Тобто тепер вони будуть вирішувати, як і що буде відбуватися в місті. Але це не так! Це не їхнє завдання.

Роль чиновника полягає в тому, щоб забезпечити процес змін. Перш ніж щось покращувати, необхідно з'ясувати, що саме. Далі знайти для цього ресурси (фінансові, людські тощо). Все це потрібно звести воєдино, скоординувати процес, забезпечити діалог між людьми. Саме жителі міста повинні домовитися і прийняти остаточне рішення, а чиновник – організувати цей процес.

Я не зустрічав жодного наділеного такими повноваженнями людини, яка б абсолютно чітко для себе розумів цю функцію. Переважна кількість наших чиновників працюють за принципом "як я сказав, так і буде".

По-друге, рівень експертизи і професіоналізму наших держслужбовців досить низький. Деякі рішення приймаються, так скажімо, на рівні домогосподарок.

Що ви маєте на увазі?

Взяти, приміром, одну з недавніх ініціатив КМДА – "прикрасити" світлофори світлодіодними стрічками, які нібито допоможуть скоротити кількість порушень, тому що водії будуть бачити такі світлофори здалеку. Основна ідея полягає в тому, що колір світлофора буде дублюватися на його опорах.

Фото: Світлофори зі світлодіодними гірляндами будуть тестувати на кількох столичних вулицях (Facebook/ilyasagaidak)

Один із заступників мера публікує цю новину на своїй Facebook-сторінці. Користувачі соцмережі неймовірно радіють. Публікація набирає купу лайків, перепостів. Всі пишуть, як це прикольно. Але "прикольно" — це не критерій для прийняття рішень в чотиримільйонний європейському місті!

Рішення запустити цей проект пілот приймається на рівні фейсбуку.

При цьому я підозрюю, що у транспортному департаменті КМДА жодна людина не знає про існування Віденської конвенції про дорожні знаки і сигналах, яку Верховна Рада ратифікувала ще в 1978 році. У цьому документі прописано, що не можна розміщувати що-небудь на дорожньому знаку, його опорі або будь-якому іншому пристосуванні. Вже давно існують різні безпечні пристосування, які допомагають збільшувати видимість і помітність світлофорів.

Для того, щоб це з'ясувати, мені знадобилося кілька хвилин на "погуглити". Чому цього ніхто не зробив в КМДА? Ось вам і рівень компетенції під час прийняття рішень.

До речі, на дорожніх знаках і рекламних вивісок бути не повинно. Взагалі реклама в місті – ще одне болюче для Києва питання. Як знайти компроміс між бізнесом, містом і городянами?

У нас є гравці рекламного ринку, у яких досить потужне лобі в Київраді. З іншого боку, є абсолютно чітко сформульований суспільний запит на розчищену всієї цієї "рекламної бруду". Зараз КМДА знаходиться на стику двох сторін. І це нормально. Це їх робота – розв'язувати подібні ситуації. Завжди влада знаходиться між протиборчими інтересами.

У виниклій ситуації необхідно прописати правила гри. Мало просто видати постанову, в якій говориться, що ця вулиця буде нульовою зоною для розміщення реклами, а ось ця – першої зоною. Необхідно обґрунтувати це рішення. А для цього потрібно як мінімум провести дослідження. Наприклад, гравці рекламного ринку і чиновники повинні знати, що розміщення реклами на відстані, скажімо, 20 метрів від світлофора збільшує кількість ДТП на 15%. Саме тому ближче розміщувати рекламні вивіски не можна. Це буде чіткий і обґрунтований відповідь рекламодавцеві.

У нас же взагалі незрозуміло, як приймаються подібні рішення, і хто контролює їх виконання.

Але ж такі дослідження вже існують в інших країнах?

Звичайно! Можна запозичити досвід інших європейських міст.

На жаль, у наших влади або не вистачає компетенції, щоб це зробити роботу, або вони взагалі не знають, що такі дослідження в принципі необхідно провести.

Якщо столична адміністрація цього не зробить, то проблема з рекламою в місті не вирішиться. Тому що якщо їх постанову не буде містити чіткі критерії, його зможуть легко оскаржити гравці рекламного ринку. Як результат, це постанова або взагалі "задавлять", або прийдуть до якогось невигідним для міста компромісу, який глобально ситуацію не змінить.

Будь-яка проблема вирішувана. Потрібно просто багато працювати і думати.

Спеціально до проведення в Києві Євро-2012 ви, ще не будучи одним з "агентів", запропонували свій варіант дизайну табличок для навігації в місті. Тоді місто все одно вибрав жовто-блакитні знаки. Вдалося хоча б частково реалізувати ваш проект?

Проект нікуди не просунувся. Була запропонована альтернативна концепція міської навігації для пішоходів. Однак її не прийняли.

Однак у зв'язку з процесом декомунізації в Києві перейменували чимало вулиць. Так от в "Агентів змін" є свій концепт дизайну адресних табличок.

Фото: Концепт адресних табличок, розроблених Ігорем Скляревським спеціально до Євро-2012 (Facebook/igor.skliarevsky)

Найближчим часом ми сподіваємося підписати з КМДА меморандум про те, що цей концепт буде реалізовано вже в конкретний проект. Тоді ми зможемо розробити дизайн табличок для історичної забудови Києва і його околиць. Всю роботу ми зробимо безкоштовно. А виготовлення табличок, їх розміщення – це вже буде стверджувати КМДА.

Зараз ми хочемо прописати чіткий механізм прийняття рішень щодо фінального дизайну цих табличок. Для нас важливо, щоб таке рішення було об'єктивним, а не залежало від смаків окремих посадових осіб.

З "Агентами змін" багато кияни познайомилися завдяки вашим проектам для столичного метро. Вже цього літа на станціях "Хрещатик" і "Майдан Незалежності" почнуть з'являтися перші тестові елементи нової системи навігації: інфостенди з картою району, покажчики на дверях і т. д. А адже все почалося з розробки нової схеми метро. Вона вже вважається офіційною схемою?

Так, звичайно! Ще минулого літа вона стала офіційною схемою Київського метрополітену. Розміщена у всіх вагонах.

Зараз ми тестуємо лінійну схему метро, яку можна побачити над дверима в деяких вагонах.

Що не так з діючою лінійною схемою? Здається, що її складно зіпсувати.

По-перше, вона прозора і найчастіше розміщується на вікнах. А графіку можна зробити добре читається або на світлому, або на темному тлі. Столичне метро їздить і під, і над землею. Тому в одному з варіантів лінійну схему складно розглянути.

Перше, що ми запропонували, – розміщувати схему не на вікнах, а над дверима. Так як вікна призначені для того, щоб крізь них дивитися, а не заклеювати їх рекламою та іншими оголошеннями.

Фото: Лінійна схема метро, розроблена "Агентами змін" (зверху), і офіційна на сьогоднішній день лінійна схема метро (знизу)

По-друге, на старих схемах назви станцій розміщені по діагоналі. Кожен день мільйони людей змушені згортати шиї, щоб їх прочитати. Це неправильно.

Ми розширили схеми якраз за форматом дверей, тому всі назви можна розмістити горизонтально. Написи стали більше. Вони набрані шрифтом, який був спеціально створений для навігаційних схем. Кольори ліній адаптовані для потреб дальтоніків. Також на нових схемах є інформація про пересадках на інші станції, міську електричку і швидкісний трамвай. Ще на тестові схеми ми додали так званий "культурний шар" – графічні орієнтири з найбільш значимих пам'яток, які можна відшукати поблизу певних станцій метро.

Зараз ми тестуємо лінійні схеми, збираємо відгуки.

До речі, наскільки ефективно працює зворотній зв'язок?

Вона дуже добре працює. Нам надсилають масу відгуків.

Наприклад, весь процес розробки нової схеми метро зайняв у нас сім місяців. При цьому для того, щоб створити цю схему, досить 1-1,5 місяця. Решту часу ми збирали відгуки майбутніх користувачів, намагалися почути думку кожного.

Фото: Офіційна схема ліній Київського метро, розроблена "Агентами змін" (metro.kiev.ua)

Спочатку ми опублікували карту метро в інтернеті. Протягом трьох місяців вона обговорювалася. Люди критикували, вносили пропозиції, задавали питання. Йшло багато часу на пояснення. Але дуже важливо це робити. Люди мають право цікавитися тим, чим їм доведеться користуватися. На жаль, часто чиновники не надають цьому значення.

Дуже важливо, щоб люди бачили проміжні етапи роботи і могли на неї вплинути. Фактично кожен стає нашим співавтором.

Після всіх виправлень та побажань ми розвісили тестові схеми в декількох вагонах, і ще чотири місяці брали відгуки пасажирів. Тільки після цього нова схема метро була офіційно впроваджена.

Іноземні гості надсилали свої відгуки?

Від іноземців відгуків не надходило. Але ми отримували рецензії від іноземних дизайнерів, які розробляли схеми метро Вашингтона, Парижа, Москви.

Як вирішуєте питання з транслітерацією і перекладами? Коли розроблялася нова схема метро, це була дуже важлива проблема, яка зібрала чимало критики.

Логіка дуже проста. У випадку з назвами взагалі нема про що сперечатися. Назви не перекладаються, а транслітеруються.

Основні суперечки виникають навколо так званих родових значень (вулиця, проспект, бульвар, площа тощо).

Обурюються з приводу того, що ці слова ми не перекладаємо, а транслітеруємо. Багатьом здається, що набране латиницею українське слово звучить смішно і безглуздо. Але наше завдання – зробити карти і схеми зручними також для іноземних туристів. А іноземцям якраз не потрібен переклад.

Фото: "Дуже важливо, щоб люди бачили проміжні етапи роботи і могли на неї вплинути. Фактично кожен стає нашим співавтором" - Ігор Скляревський (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Наприклад, фразу "Поштова площа" іноземець сприймає як цілісне назву. Почувши "Поштова площа", він повинен прочитати на схемі "Poshtova ploscha", а не "Poshtova square". Для нього "Poshtova ploscha" і "Poshtova square" - це два різні назви. Турист елементарно може не зрозуміти, що це одне і теж. Ось чому ми вибираємо транслітерацію, а не переклад.

Тому дуже хочеться, щоб перед критикою люди поставили себе на місце користувача.

Ви показуєте іноземцям свої нові розробки?

Звичайно, ми проводимо такі тестування.

Карта місцевості на тестових навігаційних стендах, які незабаром з'являться на станціях "Хрещатик" і "Майдан незалежності", також отримала критику з-за своєї орієнтації щодо глядача, а не традиційної на північ...

Так, і ми пояснили це своє рішення. Для того, щоб зрозуміти, орієнтувати карту на північ або щодо користувача, ми прочитали 15-20 наукових досліджень з когнітивної психології просторового орієнтування. І з'ясували, що найкращий вибір – орієнтація щодо користувача. Якщо що-то знаходиться попереду глядача, на карті це буде зверху, якщо праворуч – праворуч і т. д.

Ви ж, напевно, були в інших містах. Як дизайнер, навігацію якого міста вважаєте найбільш ефективною?

Якщо говорити про метро, то, безумовно, дуже хороша схема метро в Лондоні і Барселоні. Непогано працює система навігації в метрополітені Парижа, при цьому схема метро у них жахлива.

Розумієте, мало які європейські напрацювання застосовні до Київського метро. У радянський час метрополітен проектувався зовсім за іншим принципом.

Фото: "У всьому світі, за малим винятком, станції метро – це цілком утилітарна річ. А у нас – архітектура" - Ігор Скляревський (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Наприклад, у всьому світі, окрім країн колишнього СРСР, пересадочний вузол в метро – це одна станція з єдиною назвою. Через одну і ту ж станцію може проходити багато ліній. Тобто поїзда різних ліній зупиняються на одній станції, яка носить одна назва.

У нас же, щоб потрапити на іншу лінію метро, необхідно переміщатися відразу по декільком станціям. Принцип мислення в цьому плані у нас інший. Тому не можна взяти напрацювання Барселони і використовувати їх у нас.

Також у всьому світі, за малим винятком, станції метро – це цілком утилітарна річ, без прикрас. Є платформа з якимось мінімалістичним оформленням, де головне – це навігація. А у нас – архітектура. Наші станції схожі на музеї, де сучасна система навігації виглядає чуже. З-за цього виникають певні складності,які потрібно якось вирішувати.

Над якими ще проектами працюють "Агенти змін"?

Є проект по велонавигации на ВДНГ. Зараз адміністрація комплексу шукає фінансування на виготовлення розроблених нами табличок.

Спільно з ЛУН.иа працюємо над проектом "Київський стандарт". Це дуже амбітний проект, в рамках якого ми розробляємо багатотомне допомогу по благоустрою житлових кварталів біля новобудов.

Проблема полягає в тому, що навіть житло бізнес-класу за якістю благоустрою території знаходиться на рівні забудови західноєвропейських міст в 60-70-х роках минулого століття. Ці експерименти були дуже невдалі. Тому в кінці 1980-х – початку 1990-х такі райони зносили. Так було, приміром, у Британії.

А що з цими районами було не так?

Було проведено велику кількість досліджень, які показали: від того, як спроектовано простір між будинками і чим воно заповнене, кардинально змінюється спосіб та якість життя людей, що проживають у цих будинках. Це простір впливає на взаємодію між людьми, їх проведення часу.

Фото: "Складається враження, що після 10 років дитина перетворюється у пенсіонера, якому, окрім крамничок більше нічого не потрібно"- Ігор Скляревський (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Якщо столичні забудовники будуть у такому ж темпі продовжувати будувати будинки за стандартами 1960-х років, то є ризик, що через 10 років більше мільйона киян будуть ростити своїх дітей в гетто. Всі двори будуть запаркованы, людям ніде буде спілкуватися. Сім'ї будуть жити по своїх вуликів. Не буде ніякого руху, публічного життя в таких дворах.

Часто в наших дворах крім дитячих майданчиків, розрахованих на дітей 3-10 років, більше нічого немає. Складається враження, що після 10 років дитина перетворюється у пенсіонера, якому, окрім крамничок більше нічого не потрібно. Тобто людині у віці від 10 до 60 років у київських дворах робити нічого. Необхідно оживити соціальне життя у дворі.

І ви все це будете досліджувати?

Так, проект "Київський стандарт" покликаний навчити забудовника будувати по-іншому. Звичайно, ми розуміємо, що вони не стануть в один момент все робити правильно. Тому ми намагаємося знайти такі рецепти, які відповідали б стратегії "Виграв-Виграв" (win-win), коли жителі отримують благоустрій, а забудовники на цьому більше зароблять. І такі рішення є.

Ми провели дослідження, поговорили з великою кількістю забудовників, архітекторами, ландшафтними дизайнерами, людьми, які збираються купувати квартири. На це у нас пішло чотири місяці. Зараз займаємося аналізом, знаходженням причинно-наслідкових зв'язків між цією інформацією. Далі ми напишемо посібник з конкретними рецептами вирішення проблем.