Закон про меценатство значно спростить умови для зйомок кіно в Україні, вважає знаменитий режисер
Минуло кілька днів із старту показів в кінотеатрах України "Таємного Щоденника Симона Петлюри" – українського історично-біографічного фільму режисера Олеся Янчука за сценарієм Михайла Шаєвича.
Сюжет фільму розповідає глядачам про період життя Симона Петлюри, головного отамана військ УНР та лідера Директорії УНР, коли той був у еміграції в Парижі. Картина описує період життя Петлюри до моменту, коли його вбиває Самуїл Шварцбурд, єврейський поет і анархіст.
З перших днів показу фільму в кінотеатрах "Таємний щоденник Симона Петлюри" викликав бурхливі дискусії. Одні глядачі залишилися під великим враженням від перегляду фільму і хвалять його, інші – відверто критикують, вказуючи, зокрема, на історичні ляпи. Так, історик Андрій Руккас написав пост про історичні помилки у фільмі. Також є багато тих, хто фільму ще не бачив, але впевнений, що українське кіно треба підтримувати квитком в будь-якому випадку тільки через те, що сам факт створення кіно в умовах, які склалися в державі – це вже достойне поваги.
Не обійшлося і без раптових інцидентів: у Запоріжжі вандали облили фарбою кінотеатри, де мали показувати фільм про Петлюру.
Відео: Таємний щоденник Симона Петлюри. Офіційний трейлер 1 (Youtube-канал B&H Film Distribution Company)
"І що мені тепер - не створювати нових фільмів? Я не знімав історичної реконструкції, картина не мала на меті точно відтворювати всі події, які сталися з Петлюрою. Є критика конструктивна, до якої варто дослухатися, а є критика, я вважаю, замовна", - так відреагував на ряд зауважень режисер фільму Олесь Янчук, коли ми зв’язалися з ним для інтерв'ю.
Режисер розповів про стан українського кіно сьогодні, про те, як створювався фільм “Таємний Щоденник Симона Петлюри”, чому у картині Петлюра – сумний, а не переконаний оптиміст, яким його описують історики. Також ми дізналися думку Олеся Янчука стосовно якості сучасних українських серіалів та як закон про меценатство вплинув би на український кінематограф.
Кіно в Україні знімають все більше, але цієї кількості все одно не достатньо, переконаний Олесь Янчук, режисер фільму "Таємний щоденник Симона Петлюри", голова Національної спілки кінематографістів України і директор Національної кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка.
"На мій погляд, кіно має бути ще більше, ніж ми маємо сьогодні. Так, кіно стали знімати більше, та відсотково це дуже небагато. Фільмів в Україні було б набагато більше, якби був прийнятий закон про меценатство у варіанті, близькому до тієї, який діє на Заході. Коли, наприклад, ви можете знайти успішного бізнесмена і попросити його допомогти вам профінансувати якийсь культурний проект. У нашому випадку бізнесмен просто віддасть свій прибуток і не отримає нічого", - каже Олесь Янчук.
В той же час на Заході бізнесмен може ту суму коштів, яку дає на культурний проект, списати з податку.
"Подібні закони працюють у багатьох країнах світу, нічого нового придумувати не треба. Але, на жаль, такий закон в Україні все ніяк не приймуть. Але тоді було б набагато більше альтернативних коштів, за які можна було б знімати українські фільми", - впевнений режисер.
Він нагадує: нещодавно на фінансування українських фільмів додатково виділили півмільярда гривень.
"Але це всього лише трохи більше 20 мільйонів доларів. Наприклад, канадський фільм "Гіркі жнива", який знімали в Україні, мав бюджет у 24 мільйони доларів. Це фактично бюджет одного середнього західного фільму, бо "Гіркі жнива" високобюджетним не назвеш. Високобюджетний – це 150-200 мільйонів, але про це ми навіть не говоримо. Звісно, у нас можна виробляти фільми набагато дешевше так, щоб це не позначилося на його якості. Але виробництво кіно з кожним роком стає все дорожчим", - вважає Олесь Янчук.
На його думку, зараз треба надати "зелене світло" як по оподаткуванню, так і по залученню в кіновиробництво альтернативних коштів.
Сьогодні, на жаль, дуже малий відсоток глядачів ходить у кінотеатри в Україні, нагадує Олесь Янчук.
"Основна причина – брак коштів у людей. Ціна за квитки по відношенню до того, скільки люди заробляють, висока. А якщо порівнювати із пенсією, то тим більше. Люди рідко ходять у кіно, бо для когось квиток у кінотеатр часто коштує як 1/20 пенсії. Далеко не кожен може собі це дозволити. Тому я вважаю, що треба максимально спростити ситуацію фінансову для того, щоб кінофільмів у нас знімали ще більше", - констатує він.
Зараз більшість українських фільмів знімаються все-таки переважно за підтримки Держкіно. Отримати таке фінансування – не так просто, як комусь здається на перший погляд, каже Янчук.
Відео: Таємний щоденник Симона Петлюри. Офіційний трейлер 2 (Youtube-канал B&H Film Distribution Company)
"Треба пройти дуже непростий шлях, щоб отримати цю підтримку. Ви повинні подати на конкурс вже готовий не тільки сценарій, а і детальний проект всього фільму", - каже він.
Також мають надаватися детальні розрахунки бюджету на зйомки фільму. Плюс – детально треба розписати і подати режисерське, продюсерське бачення фільму.
"Я, наприклад, не зміг би знайти сценариста, який би мені безкоштовно під чесне слово написав сценарій, скажімо, складно постановочного, художньо-історичного фільму. Він має спершу все це написати, а потім, можливо, ми виграємо конкурс. А може і не виграємо. Просто так навряд чи хтось за таке візьметься. Пошук грошей для фільму - це наче в казино: може виграю, а може й ні. Може, мені пощастить, а може я програю все, що маю. Що тоді?" - каже режисер.
Режисер Олесь Янчук вважає, що у контексті дорого вартісних фільмів, особливо таких, які присвячені історичним подіям в Україні і несуть просвітницьку місію, має бути окрема програма фінансування.
"Наше кіно поки що не перебуває у стадії, подібно до тієї, в якій знаходиться Голлівудське кіновиробництво. Голлівуд – це світовий ринок, і майже всі їхні фільми приносять прибуток. А якщо говорити про валовий результат, то там завжди буде "плюс". Якщо відбувається прем’єра голлівудського фільму, то він одночасно йде і в Лос-Анджелесі, і в Нью-Йорку, і в Парижі, і в Сіднеї та в Берліні. Тому потім набирається досить велика сума прибутку", - каже він.
Фото: Всеукраїнська прем'єра фільму "Таємний щоденник Симона Петлюри" (facebook.com/TheSecretDiaryOfSymonPetliura)
За його словами, в Україні є всього близько 400 кінотеатрів-мультиплексів. Цієї кількості мало, щоб фільм себе окупив і тим більше приніс прибуток.
"Але ми все одно не маємо відмовлятися від власного кіновиробництва! Адже не все вимірюється грошима. Не все вимірюється прибутком матеріальним. Все-таки зйомкою українського кіно закладаються підвалини культурного простору, якого Україні раніше бракувало. Хіба можна на таке жалкувати гроші? Ні в якому разі! Інакше у нас тоді буде не українська мова панувати, а мова іншої держави. І культура буде панувати також чужа, от і все", - каже він.
За словами Янчука, часто ми можемо здогадатися під час перегляду фільму, в якій країні його створили.
"Коли ми дивимося певний фільм, то часто майже відразу можемо хоча б приблизно здогадатись, який це фільм – німецький, французький, італійський чи американський. Американці кажуть: "якщо якийсь наш фільм показують у певній країні в кінотеатрах, це вже як наше консульство", - каже він.
На думку режисера, українські фільми ще не впізнають подібним чином за кордоном:
"На жаль, особливо що стосується українських телесеріалів, я бачу, що часто навіть навмисно знімають так, щоб кінопродукт не мав якоїсь конкретної адреси. Знімається так, ніби це все могло відбутися і в тій країні, і в іншій. Очевидно, це робиться, щоб можна було потім цей продукт продати в інші країни. Особисто мене завжди цікавило кіно, яке має свою точну адресу, свою точну географію. Тоді воно матиме свій колорит, матиме свій індивідуальний смак".
Він вважає, що космополітизм у фільмах, кіно без адреси, без імені та мови – це йде від пострадянського синдрому, який у нас все ще залишився.
"Залишилася величезна інерція від тих поглядів, яку у нас панували за СРСР, не зважаючи на те, що після розвалу Союзу минуло стільки років. Чим більше ми будемо робити українського кіно, тим більше ми будемо досягати того результату, про який я щойно говорив і який би хотілося мати", - каже він.
Минуло кілька днів після прем’єри фільму "Таємний щоденник Симона Петлюри" в кінотеатрах. Олесь Янчук каже, що глядачі сприйняли картину схвально.
"Відгуки глядачів – дуже хороші і дуже емоційні. А от те, що я прочитав у пресі – там багато, на жаль, усяких речей, за якими я вбачаю замовлення. Замовлення якихось конкретних людей, на яких працюють ті чи інші журналісти, от і все. Це може бути вигідно тим, хто хоче, аби ми були придатком чи додатком до іншої країни, я гадаю. Таких людей у нас ще багато. А ще деякі пробують показати, які вони розумні чи зарозумні", - каже він.
За його словами, коли мова йде про глядача, а не експерта з кіно, фільм сприймається по-іншому.
"От днями я був на перегляді фільму в кінотеатрі "Жовтень", бачив реакцію людей після фільму. Вона була надзвичайно емоційною, надзвичайно зворушливою і щирою. Тому я, знаєте, спокійно реагую на те, що про мене пишуть. Це їх робота, їм за це заплатили чи заплатять", - каже Янчук.
Він запам'ятав дві рецензії на фільм, які йому здалися цікавими.
Відео: Таємний щоденник Симона Петлюри. Трейлер (Youtube-канал Dergkino Ukraine)
"Вони для мене цікаві не тому, що мають якісь позитивні відгуки, а тому, що це дійсно рецензії. Вони мають своє бачення і в них все добре проаналізовано. У нас в кінотеатрі на днях була дискусія. Там виступав один історик, який сказав, що його колега, теж історик, поділився з ним не дуже добрим враженням про фільм. Цей історик придивлявся до ґудзиків на уніформі, до інших подібних речей. Але я завжди підкреслював, що цей фільм – художній, з моїм суб’єктивним поглядом. Андрій Кокотюха написав рецензію, у якій зазначив: "У всякого – свій Петлюра". Бо той же фільм "Крути", який починається у прокаті 6 грудня – там Петлюра зовсім інший", - каже він.
"Ми у фільмі показуємо фактично останні роки життя Петлюри. Це доволі драматичний період його життя. Більше оптимізму було у нього раніше. У нас головним консультантом був пан Володимир Сергійчук – доктор історичних наук, професор. Він нам дуже допоміг і з фактами, і з першоджерелами", - каже Янчук.
Над сценарієм фільму режисер Олесь Янчук разом з Михайлом Шаєвичем і Олександром Шевченко працювали протягом шести років.
"За цей час у сценарії, звісно, відбулися певні зміни. Я особистість Петлюри також сам вивчав. Так і вийшло: цей герой фільму, як снігова куля, набирав нових рис, нових якостей. Звісно, я з Петлюрою знайомий не був, адже народився на тридцять років пізніше після того, як він помер. Тому я не можу сказати, що він точно таким і був. У фільмі Петлюра такий, про якого я прочитав а потім сам його уявив. Саме це я на екрані і постарався втілити", - згадує Олесь Янчук.
Закінчену роботу він спершу показував історикам під час закритих показів.
"Я показував фільм людям, яким довіряю. Довіряю їхньому професійному баченню, їхньому фаховому аналізу і оцінці. Наша перша версія фільму тривала 3,5 години, а зараз – дві години і три хвилини. Це як вагітність: якщо ми будемо розглядати ембріон на третьому тижні його розвитку, це ще не буде повністю дитинка. Так і тут: кіно має розвиток, своє життя. Коли кіно дозріває, ми пускаємо його в світ", - підбиває підсумок режисер.
Відео: Новинки українського кіно (video.rbc.ua)
Нагадаємо, у День українського кіно відомі українські актори та режисери розповіли про те, у якому стані перебуває наш кінематограф сьогодні. Вони назвали головні проблеми і досягнення нашого кіно за останні кілька років.
Також Ахтем Сеітаблаєв розкрив подробиці зйомок фільму “Захар Беркут”.