Прогулянка казковим Ужгородом: старовинні замки, угорські вулички, чеське містечко і ароматний бограч

Ужгород підкорює тишею, спокоєм і унікальною історією. Він є одним з найдавніших слов'янських міст. Відомо, що ще до IX століття, коли "місто на річці Уж" стало захищеною ранньофеодальною фортецею, в його околицях вперше оселилося східнослов'янське плем'я білих хорватів. А деякі історики навіть схильні вважати, що назва сусідньої Угорщини (Hungary) походить від угорського назви Ужгорода – Унгвар.

Коли мова заходить про поїздку на вікенд в Західну Україну, багато хто відразу ж згадує туристичний Львів. Styler пропонує звернути увагу на тихий Ужгород. Поїздка на поїзді від Києва до стародавнього міста займе близько 15 годин. Але побачене вас точно не розчарує.

Саме завдяки своїй віддаленості від центральної частини України, Ужгород зберіг милу провінційність старого європейського міста, не встиг "обрости" нав'язливою рекламою. Тут на тротуарах не стоять машини в два ряди, а деякі маршрути ще досі не бачили туристів. Саме час відкривати для себе Ужгород.

Ужгородський ботанічний сад (вул. Ольбрахта, 6)

Фото: Площа Ужгородського ботсаду складає всього 4,5 га (РБК-Україна)

Одразу ж застерігаємо: не чекайте від Ужгородського ботанічного саду такого масштабу і розмаїття, як у Національному ботсаду імені Н. Гришка в Києві. Якщо площа останнього становить 117 га, то перший по своїм розмірам значно скромніше і займає всього 4,5 га площі. Тому прогулятися тут довгими алеями і каскадам просторих оранжерей з вічнозеленими пальмами не вийде.

"Спеціально їхала туди подивитися на розарій, але розчарувалася" - читаємо один з відгуків.

Спеціально їхати в Ужгородський ботсад не варто. Це, швидше, приємне доповнення до неспішної ознайомчої прогулянці містом.

До речі, в ботсад ми потрапили випадково, коли шукали дорогу в Ужгородський замок. Вхід на територію вільний.

Фото: Як раз восени дозрівають ягоди падуба гостролистого, гілочками якого традиційного прикрашають будинки на Різдво (РБК-Україна)

За зовнішнім виглядом ділянка здається покинутою. Нерівні доріжки, неподрізані дерева та кущики, залежале осіннє листя на газонах. Лише акуратні таблички і працююча оранжерея говорять про те, що у цього місця все ж є господарі.

Як виявилося, ботсад знаходиться у володіннях Ужгородського національного Університету, один з корпусів якого розташований зовсім поруч.

Фото: Ужгородський ботсад краще відвідувати влітку, коли тут розпускаються квіти. Зате восени і взимку тут можна сховатися від вуличного шуму (РБК-Україна)

Ботанічний сад був заснований в листопаді 1945 року. Розкинувся він як би на трьох рівнях (перепад висот становить 22 метри): третина розташована на першій і другій терасах над річкою, а дві третини спускаються в частину долини.

Для статистичної довідки. В саду зібрано близько 5 000 різних рослин. При цьому вони розміщені за географічним принципом (в принципі, як і в будь-якому іншому ботсаду). Декоративне квітникарство тут становлять 1 200 видів, серед яких 120 видів троянд, 50 видів гладіолусів, 25 видів хризантем, 20 видів лілій. Однак восени і взимку вся ця квіткова пишність спить.

Фото: Всередині оранжереї Ужгородського ботанічного саду (РБК-Україна)

Проте в Ужгородському ботсаду є оранжерея, де ростуть тропічні і субтропічні рослини (банан, мімоза, лавр, евкаліпт, папайя, 10 видів пальм, 250 видів кактусів). Вхід в оранжерею також вільний. Принаймні, нас ніхто не зупиняв.

В оранжереї якраз проходила студентська фотосесія. В принципі, саме заради красивих знімків можна відправитися в Ужгородський ботсад.

Романтики, любителі тиші та краси "під старовину" також побачать у цьому місці особливу чарівність. Якщо ви себе до таких не відносите і віддаєте перевагу архітектурним пейзажам, тоді проходьте повз і надовго в ботсаду не затримуйтесь.

Зоологічний музей Ужгородського національного університету (вул. Волошина, 54)

Фото: Зоологічний музей Ужгородського національного університету знаходиться в будівлі колишнього Греко-католицького монастиря Св. Василя (РБК-Україна)

Виходимо з ботсаду і рухаємося далі по вулиці Ольбрахта, яка плавно перетікає у вулицю Волошина. Буквально через 100 метрів бачимо величну будівлю колишнього греко-католицького чоловічого монастиря ордену Св. Василія Великого. Сьогодні в цій будівлі знаходиться фізичний і біологічний факультет Ужгородського національного університету, а також унікальний зоологічний музей.

Добре, що під час прогулянки звернули увагу на синю вивіску. Як виявилося, вхід до музею вільний. Правда, натовпи туристів сюди не ходять. Тому потрібно обов'язково звернутися до чергової, яка підкаже, в якому кабінеті знайти співробітників музей. Вони-то і проведуть вас по виставкових залах.

Трохи історії. Монастир спорудили ще в 1912 році на пожертви робітників Закарпаття, які поверталися з Америки. У 1925 році тут була заснована друкарня, яка видавала релігійну і навчальну літературу українською мовою. Також в 1937 році при монастирі відкрили гімназію, де навчання проходило на українській.

Фото: Швидко забігти в музей і вийти не вийде: тут зібрано більше 5 тис. експонатів (РБК-Україна)

Музей було засновано в 1946 році. Фонд поповнювався за рахунок експедицій співробітників і студентів музею (Кавказ, Біле море, Азербайджан, басейн Волги, Асканія-Нова), обміну між зоологічними музеями Одеси, Ташкента, Томська, Львова, Ленінграда, Москви, Самарканда.

Як результат, сьогодні в музеї налічується більше 5 тис. експонатів. Зібрана вся закарпатська фауна, а також представники тваринного світу усіх континентів. Крім того, в наукових фондових приміщеннях зберігаються колекції, які налічують понад 150 тис. одиниць комах, риб, земноводних, плазунів, птахів і ссавців.

Співробітники музею звертають увагу саме на колекцію хижих птахів (215 екземплярів), яку на початку ХХ століття на території Закарпаття і Східної Словаччини збирав орнітолог-натураліст А. Грабар. До речі, ця колекція вважається найбільшою в Україні і однією з найкращих у Центральній Європі.

Фото: Ужгородський дворик, де поруч з входом у кафе-музей "Під замком" сусідить вхід до "Церкви Ісуса Христа святих останніх днів" (РБК-Україна)

Фото: В Ужгороді кожен будинок має свою історію. Потрібно дивитися в обидва, читаючи вивіски і пам'ятні таблички (РБК-Україна)

Фото: На іншій стороні вулиці, навпроти будівлі музею, можна побачити одне з численних нагадувань про угорське минуломе Ужгорода – старий особнячок з вицвілими вивісками на угорській мові. Судячи з однієї з них, колись тут можна було придбати спиртне, зокрема, "ароматний лікер". Інша вивіска говорить щось про денатурированном спирті. Зараз примітний будиночок красиво оформленим музичним магазином Zvuk. За зовнішніми ознаками, магазинчик не працює (РБК-Україна)

Ужгород: "вулиця для прогулянок" і костел святого Юрія (вул. Корзо та вул. Волошина)

Йдучи по вулиці Волошина і нікуди не звертаючи, потрапляємо в історичну частину міста – на мощену пішохідну вулицю Корзо, яка з'єднує площу Корятовича з вул. Волошина. З сербської мови "кorzo" перекладається як "гуляння" або "місце для гуляння", що ідеально підходить під настрій і характер цієї вулиці.

До речі, історична частина міста закрита для машин (таку практику непогано було б перейняти Києву).

Фото: Жителі Ужгорода зуміли зберегти європейський шарм свого міста. На тлі видно костел святого Юрія, а також перетин вулиць Корзо та Волошина (РБК-Україна)

Корзо вважається найстарішою вулицею Ужгорода, на якій збереглося багато симпатичних будиночків у два-три поверхи. Примітно, що тут немає "давили" висоток. Жителі Ужгорода дійсно цінують і бережуть історичну частину міста. Навіть нечисленні торгові центри тут невеликі і гармонійно поєднуються з навколишньою архітектурою.

Цікаво, що вулиця, яка спочатку носила назву Мостова, з'явилася ще в XII столітті. Один час називалася на честь угорського письменника Ференц Казінці. Нинішню назву вулиці дали колишні власники міста – угорські князі Другети.

Фото: Історичний центр Ужгорода – це територія пішоходів і велосипедистів (РБК-Україна)

Тут знаходиться безліч кафешок і ресторанів, магазинчиків. Посеред тротуару в тіні невеликих декоративних дерев встановлені лавочки.

Екскурсоводи в один голос твердять, що на вулиці Корзо мало що змінилося за останні століття. Правда, не так давно тут прогулювалися виключно аристократи. Тепер же вулиця відкрита для будь-якого городянина і туриста.

До речі, потрапляючи в серце Ужгорода, приємно відзначити, що в історичній частині міста дійсно мало оголошень, строкатих вивісок. Тут немає рекламних щитів, що нависають над головою банерів та інших візуальних подразників, якими переситилися кияни.

Фото: Римо-католицький костел Св. Юрія в Ужгороді (РБК-Україна)

На перехресті вулиць Корзо та Волошина розташований один із символів міста – римо-католицький храм святого Юрія (Георгія). Обриси добре збереженого костелу, збудованого у стилі пізнього бароко, можна зустріти на туристичних листівках і магнітиках.

Вивчаючи історію храму, знову згадуємо угорський рід Другетів. Костел був побудований в 1766 році і названий на частину власника міста Юрія Другета (1583-1620). Хоча будівництво храму почалося ще в 1611 році, коли через рік після прийняття католицизму Другет передав земельну ділянку на тодішній Соляної вулиці (нині – вулиця Волошина) під будівництво нового храму в честь свого небесного покровителя.

У 1820 році на вежі костелу встановили міські годинники. З 1904 року (і по сьогоднішній день) на вежі працюють нові годинник виробництва фірми Йожефа і Давида Фріда.

Фото: Інтер'єр костелу Св. Юрія в Ужгороді (РБК-Україна)

В довідниках зазначається, що інтер'єр костелу зберігся у своєму первісному вигляді. Найцінніше тут – це головний вівтар з картиною угорського художника епохи бароко Лукача Йожефа Каркера (1717-1779). Також тут зберігаються дві монстранции XV століття.

Фото: Внутрішній дворик костелу (РБК-Україна)

Фото: Ліхтарник дядя Коля (РБК-Україна)

В Ужгороді потрібно звертати увагу на деталі. Наприклад, на перетині вулиць Волошина та Корзо на розі будинку встановлений бронзовий пам'ятник ліхтарника на сходах. Цікаво, що скульптура присвячена реальній людині.

Ліхтарник Микола Дерев'янко кілька десятків років два рази на день обходив усі вулиці в центрі міста, запалюючи і гасить ліхтарі, яких в Ужгороді предостатньо. Дядя Коля жив в середині ХХ ст., городяни його добре знали і поважали. Відкрили пам'ятник у 2010 році, після чого він швидко став одним із зворушливих символів міста.

Фото: Недалеко від "Дяді Колі" можна зустріти кований глобус, на якому зображено вигляд Ужгорода зверху. Композиція встановлена біля кафе в центрі міста на вулиці Корзо (РБК-Україна)

Фото: Прогулянка від Ботанічного саду до центру Ужгорода

Ужгородський замок і Хрестовоздвиженський собор

Вивчивши історичний центр Ужгорода, а також зазначивши на карті побаченого Ужгородський ботсад і зоологічний музей, вирушаємо через вулицю Капітульну у бік головної визначної пам'ятки міста – Ужгородському замку.

Запитаєте, а як же набережна та її околиці? Набережна знаходиться у цілодобової доступності, а в музей потрібно встигнути до 17:00.

Фото: Вулиця Капітульна, вдалині бачимо гостру вежу Хрестовоздвиженського собору, що височіє на Замковій горі (РБК-Україна)

Фото: По дорозі не забувайте звертати увагу на деталі Ужгорода (РБК-Україна)

Фото: Хрестовоздвиженський кафедральний собор в Ужгороді виконаний у стилі бароко (РБК-Україна)

Хрестовоздвиженський кафедральний собор в Ужгороді був побудований в 1644 році за наказом Папи римського. Владлец міста Ян Другет з роду Другетів видав дарчу грамоту єзуїтам на велику ділянку Замкової гори. При цьому на той час храм був єдиним єзуїтським собором на території сучасної України.

У 1773 році, після тимчасової ліквідації Ордену Єзуїтів, храм передали греко-католикам. І вже у 1780 році він був офіційно освячений як греко-католицький собор.

Фото: Внутрішнє оздоблення собору виглядає не менш велично, ніж фасад споруди (РБК-Україна)

Собор завжди відкритий для відвідувачів. Всередині вас чекає інтер'єр в стилі бароко, розписи майстрів XVIII століття, а також роботи художників Ф. Ведры і В. Бокшая.

до Речі, в 1949 році радянська влада назвали собор православним. Лише у 1992 році кафедральний собор в Ужгороді знову повернувся до католиків.

Зверніть увагу, що навпроти собору розташований невеликий, але затишний сквер Марії-Терезії, названий так на честь імператриці Римської Імперії, королеви Угорщини і ерцгерцогині Австрії Марії Терезії Габсбург-Лотарінгське (1717-1780). З цієї точки можна розглянути собор у всій його красі.

Фото: Від Хрестовоздвиженського кафедрального собору по мальовничій і тихій вуличці Капитульной можна не поспішаючи дійти до Ужгордского замку (РБК-Україна)

Фото: А ось і він – Закарпатський краєзнавчий музей "Ужгородський замок" (РБК-Україна)

Замок XIII-XVIII століть в Ужгороді є самою стародавньою фортецею Закарпаття і, безумовно, візитною карткою міста. Замок був зведений магнатами Другетами, потім неодноразово перебудовувався, а сьогодні працює в якості краєзнавчого музею.

Вважається, що від замку Унгвар ("замок на горі") і сталося стара назва міста, який на початку XX століття змінив своє ім'я на слов'янське Ужгород.

Замок має свою "бородату" історію. Але для опису всіх важливих дат і подій знадобиться дуже багато місця.

Відомо, що згадка про слов'янське поселення Унг зустрічається вже у давніх джерелах. Хроніка "Gesta Hungarorum" ("Діяння угрів") свідчить про існування Ужгородського зміцнення кінця IX століття, в часи переходу угорців (угрів) через Карпатські перевали. Ужгодское городище було оточене з усіх сторін карпатським лісом, тому спочатку стіни, вежі, ворота і мости замку воздводились з дерева. Незабаром Ужгородська фортеця стає справжньою твердинею на рубежах Київської держави.

Фото: Кажуть, що в замку живе дух дочки капітана Другета, яка полюбила польського воєводу і зрадила свого батьки, за що була живцем замурована в кріпосну стіну (РБК-Україна)

У X-XI столітті замок переходить у руки угорської корони. Після спустошливого набігу татаро-монголів починається будівництво кам'яної фортеці (1248 рік).

У 1322 р. замок був переданий прихильникам Карла Роберта франко-італійського аристократичного роду Другетів, які володіли замком до 90-х XVII століття, тобто понад 360 років. Цікаво, що Ужгородський замок після зміцнення Другетами ніколи не був узятий штурмом.

Більш детально ознайомитися з історією замку можна під час тематичної екскурсії. Вхідний квиток для дорослих – 25 грн.

Зверніть увагу, що на території замку є кілька приватних виставкових залів, за відвідування яких доведеться заплатити окремо.

Фото: Внутрішній двір Ужгородського замку (РБК-Україна)

У музеї відвідувачів чекають довгі коридори виставкових залів: відділи книг, народного мистецтва та етнографії, меблів, одягу, відділи природи та археології – тут можна вивчити не тільки історію замку, але й усього краю. Щоб розглянути всі експонати та ознайомитися з усіма історичними повідомленнями та табличками, знадобиться не одна година.

Фото: У східній частині двору в скелі витесаний колодязь (діючий!) глибиною понад 40 метрів (РБК-Україна)

Фото: "Кавовий куточок" музею в Ужгородському замку (РБК-Україна)

Фото: У підземеллях замку є окрема експозиція "Кімната тортур", де зібрано 15 різних експонатів, відтворених за малюнками, середньовічним ескізами, гравюр та фотографій. Вхідний квиток – 6 грн (РБК-Україна)

Фото: На подвір'ї Ужгородського замку встановлена бронзова скульптура хижої птиці. Турул – вважається тотемним знаком угорців. Турул являє собою велику птицю, що нагадує сокола і є вісником богів (РБК-Україна)

Фото: Ужгородському замку доведеться приділити добру половину дня (РБК-Україна)

Фото: З оглядового майданчика замку відкривається чудовий краєвид на Ужгород. Крім того, тут можна розглянути обриси церкви з села Шелестово Мукачівського району, яка знаходиться зараз на території Закарпатського музею народної архітектури та побуту. Вхідний квиток – 25 грн.

Фото: Від центру міста дістатися до Ужгородського замку праці не складе

Пішохідний міст і набережна Ужгорода

Мабуть, найкраща частина Ужгорода – це міська набережна. Найбільш популярні серед туристів: набережна Незалежності і Київська набережна (знаходяться в центральній частині міста). При цьому по мальовничості вони один одному не поступаються.

Самі жителі Ужгорода влаштовують тут розмірені вечірні променади, призначають зустрічі під липами, рибалять, годують лебедів.

Фото: Вид на пішохідний міст і набережні Ужгорода (РБК-Україна)

Набережні з'єднує пішохідний міст, який ще називають "мостом закоханих". На кованих прутах можна розглянути десятки замків і сердець, зроблених на замовлення. Такими ось "символами любові і вірності" закохані пари Ужгорода добротно прикрасили міст.

Фото: Сьогодні у будівлі колишньої ортодоксальної синагоги Ужгорода Закарпатська обласна філармонія (РБК-Україна)

Поруч з пішохідним мостом, на площі Євгена Фенцика знаходиться прекрасна будівля в неомавританському стилі – колишня Ужгородська ортодоксальна синагога, побудована ще у 1904 році на гроші багатих євреїв-меценатів, а також на кошти ортодоксальної громади євреїв-ашкеназов Одна з написів свідчить "Побудовано в 5694 року за єврейським календарем".

стояла Синагога на цоколі з рожевого мармуру, стіни були облицьовані декоративним цеглою і червоними керамічними плитами, портал вікон прикрашений червоним штучним мармуром.

Після Другої світової війни у приміщенні синагоги розмістилася ужгородська філармонія і народний хор. Сьогодні тут знаходиться Закарпатська обласна філармонія. Іудейська символіка була видалена. Та й зовнішній вигляд синагоги трохи змінився. Так, фасад будівлі виділявся центральним балконом з зображенням зірки Давида у великому колі. У радянський час поглиблення з балконом і зіркою Давида закрили стіною з круглим віконцем посередині.

Фото: Пам'ятник Игнацу Рошковичу, якого називають першим професійним художником Ужгорода. З цигаркою в одній руці і олівцем в інший Рошкович пише вічний пейзаж улюбленого міста (РБК-Україна)

Фото: Мініатюрні скульптури – ще одна родзинка Ужгорода. Особливо багато їх з'явилося на набережній річки Уж. На сьогоднішній день на вулицях міста оселилися вже 15 незвичайних робіт скульптора Михайла Колодко (РБК-Україна)

Фото: Закарпатська обласна адміністрація в Ужгороді (РБК-Україна)

Фото: Управління Національного банку України в Закарпатській області, будівля – пам'ятник архітектури 1934-1936 рр.. (РБК-Україна)

Розмірено крокуючи по набережній Незалежності з натхненним обличчям, загляньте в адміністративний квартал міста – туди, де знаходиться "Білий дім" Ужгорода – Закарпатська обласна адміністрація (Народна площа).

Цю місцевість ще називають "чеським містечком", яка активно забудовувалася початку ХХ століття. Центром нового району стара Народна площа, яку оточує житлова забудова з адміністративними будівлями.

При цьому для "чеського містечка" характерна своя впізнавана архітектура. Будинки тут дуже функціональні, виконані в стилі конструктивізму з домішкою арт-деко. На жаль, сказати конкретно, коли була побудована велика частина будівель, не можна. Приблизно їх можна датувати кінцем 1920-30-х. рр ..

Фото: Прогулянка по мальовничій набережній Ужгорода займе більше всього часу

Кухня Ужгорода: колоритні паби, кав'ярні і легендарний бограч

Голодним в Ужгороді залишитися складно. Центр міста рясніє кафе, ресторанами, пабами. При цьому киян тутешні ціни приємно порадують.

Мешканці Ужгорода в обов'язковому порядку радять скуштувати бограч – страва угорської кухні, гуляш з м'яса, картоплі, моркви, солодкого перцю, меленої паприки. При цьому зверніть увагу, що досить гостре блюдо.

Фото: Бограч – страва угорської кухні (РБК-Україна)

Бограч в Ужгороді подають буквально на кожному заклад, навіть в пабах.

Але особливо рекомендують сходити в ресторан місцевої кухні "Вертеп". Бограч тут подають в хлібі. І обійдеться він вам за 40 грн. Заклад користується великою популярністю серед туристів, тому вільних місць може не виявитися.

Ужгород залишає після себе приємні враження. Це однозначно один з найкрасивіших міст України, жителі якого змогли зберегти його історичний шарм, красу вузьких вуличок, унікальні пам'ятки. Так, від Києва до Ужгорода відстань чимала, 15 годин в поїзді. Однак воно того варте!