Сам собі екскурсовод: прогулянка по Лютеранській вулиці в Києві

Лютеранська вулиця в Києві пролягає від Хрещатика до Шовковичній, з'єднуючи "аристократичну" місцевість Липки з центральною "артерією" української столиці. Тиха і спокійна, вона зберегла у своїх затишних двориках і дивовижній архітектурі старовинні легенди.

Історія Лютеранської бере початок у 1810-х. Саме тоді вулиця почала з'являтися на картах Києва під назвою Графська. Тут розміщувалося велика кількість міських садиб, які належали людям відомим і заможним.

Свою поточну назву вулиця отримала на честь з'явилася тут у 1857 році Лютеранської церкви Св. Катерини. До речі, кирку за підтримки місцевої влади побудували німецькі колоністи. Через переселення німецької громади з Подолу на Графську цю вулицю також іменували Німецької горою.

У 1865 році вулицю перейменували в Анненскую (на честь російського військового і державного діяча Миколи Анненкова). Саме з його ініціативи був розпланований і елітний забудований район Липок.

У 1919 році вулиця пережила чергове перейменування. Тоді вона носила ім'я одного з основоположників марксизму, німецького філософа Фрідріха Енгельса.

Фото: Вид на будинок №3 по вулиці Лютеранській. На фото можна побачити стару бруківку: до війни улиа безпосередньо з'єднувалася з Хрещатиком (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Під час німецької окупації вулицю перейменували в Лютерштрассе. На жаль, саме під час Другої світової війни вона назавжди втратила багато історичних будівель, які не вдалося відновити.

Слід зазначити, що до війни між Лютеранської та Хрещатиком існував відкритий проїзд, на місці якого був збудований будинок з аркою. Про "спорідненої зв'язку" цих двох вулиць нагадує хіба що невелику ділянку з бруківкою.

У 1992 році вулиці повернули історичну назву – Лютеранська.

Вулиця Лютеранська, 6 – Дім "атлантів"

Фото: Особняк на Лютеранській, 6 вважається одним з найкрасивіших будівель на цій вулиці (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Шикарний особняк ніжно-рожевого кольору був побудований в 1905 році архітектором з німецькими коренями Мартіном Клугом. Фасад будівлі прикрашений багатою ліпниною, складними квітковими візерунками, скульптурами атлантів, що підтримують балкони.

Кажуть, що раніше на місці особняка знаходилася садиба Мойсея Когена – рідного брата Соломона Когена, власника великого тютюнового бізнесу. У 1879 році Мойсей придбав собі будинок на Лютеранській, 6. Збудовані поблизу двоповерхові будинки брати планували використовувати в якості тютюнової фабрики. Однак санітарна комісія заборонила відкривати шкідливе виробництво в самому центрі Києва.

Фото: Атланти на фасаді будівлі на вулиці Лютеранська, 6 (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Підприємливі брати все ж домоглися свого і навіть збудували ще два корпуси під тютюнове справу. Як результат, до початку 1930-х років тютюнове виробництво і склади Когенів перебували поруч з центральною вулицею міста.

І все ж деякі історики вважають, що садиба Мойсея Когена перебувала не на місці особняка під 6-м номером, а швидше за все, десь поруч.

Також в будинку на Лютеранській, 6 проживав український скульптор Олександр Ковальов (1915-1991) – автор пам'ятників Олександру Пушкіну та Миколі Лисенку (біля оперного театру на Володимирській) в Києві.

Вулиця Лютеранська, 10 – Килимова доріжка

Фото: Кажуть, "килимова доріжка" на Лютеранській вулиці виконує бажання (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Яскравий малюнок у вигляді килимової доріжки на асфальті називається "Ласкаво просимо!". З'явився він в одному з дворів на вул. Лютеранської ще влітку 2013 року.

Незвичайний арт-об'єкт створили власники майстерні, де шиють одяг із домотканої тканини.

Арт-об'єкт припав до душі киянам і гостям столиці. З килимовою доріжкою вже встигли зв'язати кілька традицій. Приміром, якщо пройтися по ній та в кінці свого шляху три рази підстрибнути, то всі бажання збудуться.

Вулиця Лютеранська, 15 - Колишній прибутковий будинок, збудований за проектом А. Вербицького

Фото: Нічим не примітна будівля в свій час служило дохідним будинком (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Прибутковий будинок був побудований в 1908 році в стилістиці "віденського модерну", за проектом відомого архітектора Олександра Вербицького, який проживав тут до Великої вітчизняної війни. На жаль, під час військових дій будівлю було практично повністю знищено і відновлено у 1948-му.

До речі, споруди з подібною архітектурою Вербицький також створив на вул. Б. Хмельницького, 52 (1904 року) та вул. Рейтарській, 20 (у 1912 році). Оформлення будинків називають сухуватим, але виразним.

Лівий еркер колишнього прибуткового будинку прикрашає майолікове панно - репліка відомої картини "Весняний вечір" швейцарського художника А. Бекліна. На жаль, у вицвілому блакитному малюнку вже складно побачити обриси міфічних пейзажів.

У цьому ж будинку знімав квартиру настоятель Софійського собору Юрій Міхновський (був розстріляний у 1937 році під час радянський репресій).

Вулиця Лютеранська, 16 – богадільня "Сулимівка"

Фото: Сьогодні колишня "Сулимовская богадільня" являє собою невелику офісну будівлю (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Будинок в стилі класицизму був побудований в 1833-1835 роках. Разом з архітектором Людовіком Станзані будинок проектував також майбутній господар та замовник Яким Якимович Сулима – син Чернігівського генерального судді і далекий родич гетьмана Івана Сулими. Як виявилося, чиновник у свій час захоплювався архітектурою і навіть навчався мистецтву проектування, тому з радістю доклав руку до будівництва власної міської садиби.

Будинок неодноразово добудовувався і перебудовувався. На жаль, Акім Сулима так і не побачив свій особняк повністю готовим - у 1840 році він трагічно загинув. За однією з версій, вбили чиновника, з іншого – це був нещасний випадок.

Фото: У 1866 році до садибі Сулими прибудували церква св. Олександра Невського (ex.ua)

У 1859 році після смерті Якима Якимовича його вдова Уляна Степанівна передала будинок Київському товариству допомоги бідним. Притулок в "Сулимовском благодійному відділенні" знаходили незаможні вдови і літні люди. Тут же працювала їдальня для бідних жителів столиці. Так в Києві і з'явилася "Сулимівка" - садиба, яка проектувалася як "міський палац", але стала звичайною богодільнею.

У 1866 році до лівої частини будинку прибудовано церкву Олександра Невського (не збереглося) – наслідування російською церков XVII століття.

Богадільню закрили в 1919 році. Тоді ж Лютеранську перейменували у вулицю імені Фрідріха Енгельса, а церква Св. Олександра Невського розібрали. Лише в 1928 році про пережив кілька пожеж та реконструкцій будівлі знову згадали. З "Сулимовки" зробили комуналку.

Фото: Проектуванням своєї майбутньої садиби займався особисто Яким Сулима (kyivhistory.blogspot.com)

Сьогодні екскурсоводи люблять лякати туристів "сулимовским привидом". Подейкують, що в будинку жив привид Сулими. З'явився він після того, як вдова Уляна Степанівна вдруге вийшла заміж за генерала Миколи Ловцова. Кияни затверджували, що привид колишнього господаря садиби ревнує свою вдову до її нового обранця. Тільки після того, як задні передали під потреби малозабезпечених городян, "сулімовський привид" втихомирився. Але спокійніше новим мешканцям будинку не стало. У садибі самі по собі падали предмети і з'являлися дивні звуки. Вінцем незрозумілою чортовини став пожежа 1868 року. Тоді верхній дерев'яний поверх повністю згорів, залишився лише кам'яний фундамент. Зате збереглися флігелі.

Які б не розповідали страшні історії забобонні городяни, а причина пожежі цілком з'ясовна. Зима 1868 року видалася суворою, постояльці цілодобово топили залізні печі, які сильно перегрівалися.

Вулиця Лютеранська, 21/12 – Будинок наукових працівників

Фото: "Вулик вчених" - будинок №21/12 на Лютеранській (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Це нічим не примітний з архітектурної точки зору будинок нагадує, швидше заміський пансіонат.

Однак у 1930-х роках поруч з цією будівлею можна було зустріти "цвіт радянської науки". Біолог Микола Холодний, математик Михайло Кравчук, інженер Євген Патон, біохімік Олександр Палладін та багато інших проживали в кооперативному будинку №21/12, побудованому в 1931 році Академією наук.

Вулиця Лютеранська, 22 – Лютеранська кірха св. Катерини

Фото: Вулиця названа в честь розміщеної на ній лютеранської кірхи св. Катерини, побудованої в 1857 році (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Саме ця важлива споруда визначила назву вулиці. Кірху для німецької громади Києва будували в 1855-1857 роках за проектом архітектора Івана Шторму, за внутрішню обробку відповідав Павло Шлейфер.

Кірха стала "місцем паломництва" німців-колоністів, які у другій половині XVIII століття приїжджали в Україну на запрошення Катерини II.

У 1794-1795 роках на Спаській вулиці в Києві була побудована невелика дерев'яна кірха, яка в 1811 році згоріла. Тоді було ухвалено рішення виділити під нову споруду ділянку землі на околиці Липок.

Фото: Кірха Св. Катерини в Києві, 1911 рік (wikipedia.org)

У нової церкви був орган, хороша акустика. Поруч розмістився лютеранське училище. У 1854 році члени німецької громади навіть організували "Товариство співу", за яким послідувало створення хору та симфонічного оркестру.

З приходом радянської влади лютеранській громаді стало не до співу. Представників духовенства заарештували. У 1930-х роках в кірсі розміщувався клуб войовничих атеїстів. У 1970-х - дирекція Музею народної архітектури та побуту України.

Тільки в 1998 році храм повернули віруючим. Церкву відреставрували і сьогодні вона відкрита для відвідувачів.

Вулиця Лютеранська, 23 – Дім "плачучої вдови", особняк Аршавського

Фото: Виконаний в стилі модерн дім "плачучої вдови" служить однією з резиденцій Президента України (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Незвичайне модерністська будівля вважається одним з архітектурних символів Києва. Особняк побудували в 1907 році для купця Сергія Аршавського.

Звичайно, ніяка містична плаче вдова у цьому будинку проживала. Своє незвичайне "народну назву" особняк отримав з-за великого жіночого маскарони на фасаді будівлі. Якщо дивитися на цей портрет під час дощу, то сколюється враження, немов з кам'яних очей капають сльози. Раніше забобонні господарі прикрашали фасади своїх будівель маскаронами, щоб ті відлякували злих духів. Незабаром масивні портрети стали чисто декоративними елементами.

Фото: Жіночий маскарон на фасаді будівлі і донині викликає бурхливі суперечки (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Однак люблячі різні загадки і головоломки історики довгий час шукали особливі смисли в "лику вдови, що плаче". Радянські дослідники стверджували, що це Медуза Горгона. Пізніше говорили, що це індійська богиня щастя Лакшмі, а її голову прикрашає корона – це квітка лотоса. Екскурсоводи придумали свою версію, мовляв жіночий маскарон – це портрет самої пані Аршавской.

Сьогодні київські історики зійшлися на тому, що це звичайний жіночий портрет, голову якого прикрашають листя каштана. Також дослідники побачили в декоративних елементах крила, з-за чого був зроблений висновок, що дівчина – це міфічна крилата птиця. Можливо, навіть Сирін. Але питання все одно залишається відкритим.

Фото: У радянський час колишній особняк Аршавського перетворили в штаб-квартиру революціонерів (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

З приходом радянської влади будинок націоналізували. Свого часу тут розташовувалася Федерація іноземних груп при ЦК РКП(б), до складу якої входили революціонери з Німеччини, Угорщини, Болгарії, Австрії та інших країн. Саме в будинку "плачучої вдови" пролетарі всіх країн готували світову революцію, яка так і не відбулася.

Також під дахом красивого особняка перебував особливий відділ XII армії і профспілки Південно-Західної залізниці.

У 1994 року садиба стала однією з резиденцій Президента України. Тут навіть проходив саміт Україна-ЄС.

Вулиця Лютеранська, 33 – будинок, у якому жив Костянтин Паустовський

Фото: В одній з квартир у будинку по вул. Лютеранської, 33 своє дитинство провів письменник Костянтин Паустовський (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Протягом 15 років в красивому ніжно-рожевому будинку по вулиці Лютеранській, 33 проживала сім'я відомого письменника Костянтина Паустовського. Пізніше Паустовський описав проведене в Києві дитинство в своїй автобіографічній "Повісті про життя".

Варто відзначити, що Лютеранська зібрала цілу колекцію відомих імен. У 15-му домі пройшла юність філософа Миколи Бердяєва. Тут же проживав український гандбольний тренер Ігор Турчин. Також в одній з квартир у свій час жив київський архітектор Олександр Вербицький, чиї архітектурні шедеври досі прикрашають українську столицю.

На вулиці Лютеранська, 1 жила знаменита радянська актриса Алла Тарасова. На цій же вулиці розміщувалася кав'ярня "Варшавське", де любив грати в шахи письменник Михайло Старицький – автор легендарної п'єси "За двома зайцями".

Styler пропонує продовжити захоплюючу 30-хвилинну прогулянку по Лютеранській вулиці, відвідавши прилеглу до неї Шовковичну, скориставшись нашим гідом: Сам собі екскурсовод: прогулянка по Шовковичній вулиці в Києві. Немов прискіпливий колекціонер, ця вулиця зібрала на своїй території найцікавіші особняки і прибуткові будинки Києва.