Сам собі екскурсовод: прогулянка по Шовковичній вулиці в Києві

Популярна серед туристів і киян вулиця Шовковична в Печерському районі (історична місцевість Липки), немов прискіпливий колекціонер, зібрала на своїй території найцікавіші особняки і прибуткові будинки Києва. Раніше вони належали іменитим купцям, представникам царської сім'ї, важливим підприємцям і банкірам. Свій "елітарний" статус-це місце зберігає і сьогодні.

Перша згадка вулиці з "ягідний" назвою датується 1834 роком. Тоді тут розташовувався шовковичний сад, в честь якого і була названа місцевість. До цього вулицю іменували Аптекарській, так як на ній знаходилася одна з перших аптек Києва.

У середині XIX століття район Липки піддали перепланування. Знаменитий сад довелося знищити. Та й назва, нагадувала про зростаючі тут колись солодких плодах, проіснувало недовго.

У 1860 році вулицю перейменували в Левашовскую – на честь генерал-губернатора Василя Левашова. Ця назва за вулицею протрималася аж до 1919-го.

З 1919 по 1993 роки була Шовковична називалася вулицею Карла Лібкнехта на честь одного із засновників комуністичної партії Німеччини, учасника міжнародного робітничого і соціалістичного руху. Під час німецької окупації вулицю перейменували в Хорст-Вессельштрассе (Хорст Вессель - автор слів гімну нацистської партії).

Рішення повернути вулиці дореволюційну назву було прийнято лише в 1993 році.

Styler пропонує згадати основні дати історії Шовковичній вулиці, відправившись на мальовничу прогулянку в центр Києва.

Вулиця Шовковична, 4 - Особняк Аполлона Григор'єва

Фото: Спочатку особняк штабс-ротмістра Аполлона Григор'єва був двоповерховим (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Нічим не примітний фасад цього будинку лише віддалено нагадує стару споруду Києва. І вже тим більше складно собі уявити, що в кінці XIX – початку XX століття це був особняк шановного військового.

Міську садибу звели у 1875 році за проектом П. Тустановського. Замовником виступив штабс-ротмістр Аполлон Григор'єв, який попросив міського землеміра підібрати ділянку площею 678,5 кв. саж. (0,29 га). Так і з'явився спочатку двоповерховий особняк з полуподвальными приміщеннями.

З кінця 1880-х років у міській садибі проживав Сергій Вітте – начальник Управління експлуатації Південно-Західної залізниці, один з видатних міністрів Російської імперії. Саме він домігся введення "золотого стандарту" (основною одиницею розрахунків є деякий стандартизована кількість золота).

На початку 1890-х років у колишньому особняку Григор'єва оселилася князівська родина. Нерухомість оформили на княжну Віру Олександрівну Трубецкую. Пізніше Сергій Трубецькой, син власників, розповідав, що у своїй київської міської садибі вони жили в основному взимку.

Особняк відрізнявся хорошим плануванням. Тут було 30 кімнат, які опалювалися голландськими камінами, і кімнати для прислуги. Поряд розміщувався невеликий сад. Крім того, княжна Трубецька розпорядилася спорудити поруч з садибою невелику кам'яну прибудову, де розміщувалася пральня, дві кухні, кімнати для прислуги.

У 1940 році особняк передали в розпорядження Українського товариства глухонімих. Саме тоді добудували третій поверх, після чого будівля втратило свою строгу привабливість.

Вулиця Шовковична, 9 – особняк Катерини Гессе

Фото: Колишній особняк Катерини Гессе сьогодні знівечений зовнішньою рекламою та разнобойными балконами (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Відомо, що в 40-х роках XIX століття на території садиби знаходився будинок якоїсь генеральші Судимі.

У 1857 році будинок належав Олександрі Степанівні Репнинской – дочки генерала від кавалерії Російської імперської армії, командир епохи наполеонівських воєн Степана Яковича Репнинского, який походив з роду дворян Київської губернії.

У 1882 році будівлю придбала Катерина Гессе – дружина гофмейстера і таємного радника М. Гессе. Саме при ній почав зводитися нинішній особняк. У 1882-1883 роках Катерина Гессе тричі брала кредит для будівництва нового особняка. При цьому перші два рази – під заставу ще недобудованої міської садиби.

У двоповерховому особняку було 17 кімнат з ліпними стелями, дубовим паркетом, камінами з чорного мармуру. У флігелі розмістилася кухня, пральня та п'ять кімнат для прислуги. Були також погріб, стайня, корівник, комори і невеликий садок.

За даними Київського кредитного товариства, садиба повністю належала Катерині Гессе. Якби господиня зважилася здавати квартири, то в рік вона мала б 5 тис. рублів.

У своєму київському особняку Гессе проживали до 1894 року. Далі у різний час тут жили сім'ї військових і підприємців.

У 1939 році до будівлі надбудовано ще один поверх.

Вулиця Шовковична, 14 – Особняк Михайла Шестакова

Фото: У будинку по вулиці Шовковичній, 14 завжди жили люди відомі та заможні (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Вишукане жовте будівля в "палацовому стилі" було збудовано в 1912 році. Автор проекту - відомий архітектор Роберт Мельцер. В основному він працював над замовленнями імператорського двору, однак не зміг відмовити в допомозі цукровому магнату, голові Південноросійського товариства заохочення землеробства і сільської промисловості Михайлу Шестакову. До речі, Шестаков був розпорядником справами цукрових заводів відомого мільйонера Федора Терещенка.

Шестакову вистачило коштів для будівництва розкішного будинку. Тільки от пожив він у ньому всього чотири роки, після чого продав дочки свого начальника – графині Наталії Федорівні Уварової. До речі, в розпорядженні Наталії, дочки Федора Терещенка, також знаходився маєток на вулиці Липській, 16.

Фото: У колишньому особняку Шестакова якось гостював Йосип Броз Тітто (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Під час Першої світової війни тут було створено Південно-Західний обласної земський комітет, очолюваний членом Державної думи, великим землевласником М. Балашовим. Активним членом цього комітету був і Михайло Шестаков: в 1916-1917 роках він завідував тиловими і передовими військово-санітарними потягами.

У 1938 році половину будинку займав Микита Хрущов. У 1970-х тут був кабінет партійного діяча Володимира Щербицького.

Відомо, що взимку 1973 року в цьому будинку зупинявся керівник Югославії Йосип Броз Тітто, коли приїжджав з візитом до Києва.

Тепер тут розташований прес-центр Міністерства закордонних справ і підрозділи МВС.

Вулиця Шовковична, 15/1 — Арабська будиночок, колишній особняк Ковалевського

Фото: "Арабська будиночок" побудований в романському стилі (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Особняк, схожий на арабський замок, був побудований в 1912 році архітектором Павлом Альошиним як сімейна резиденція купця Миколи Ковалевського.

Будівля значно відрізняється за своєю стилізації від інших будинків того часу, однак вишукана архітектура і незвичайні деталі народжувалися в жарких дискусіях архітектора і замовника. Подейкують, що Ковалевський дуже строго стежив за виконанням робіт, часто в письмовому вигляді даючи Альошину розпорядження з приводу обробки міської садиби.

Як результат, на ділянці розміром всього 46 на 35 м розмістився компактний та гарний особняк з внутрішнім садком, фонтаном, корівником і стайнею.

Фото: У колишньому особняку Миколи Ковалевського навіть є кімната-купе (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Цікаво, що в триповерховій будівлі знайшлося місце для "ноу-хау" - ліфта, який був великою рідкістю для будівель того часу. Крім того, щоб не зіпсувати зовнішній вигляд "замку", Альошин спеціально вмонтував водостічну трубу в будівлю.

Однак сама примітна особливість міської садиби – це, безумовно, стилізована під купе залізничного поїзду кімната. Як виявилося, замовник був романтиком: зі своєю дружиною Ковалевський познайомився під час однієї з поїздок.

В незвичайному особняку подружжя Ковалевських прожила 5 років. Після Жовтневої революції їм довелося емігрувати, залишивши садибу радянським властям.

У 1970-х роках будинок реставрували. Зараз він належить Адміністрації Президента.

Вулиця Шовковична, 17/2 — "Шоколадний будиночок", колишній особняк С. Могильовцева

Фото: "Шоколадний будиночок" сьогодні потребує термінової реставрації (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Одне з найбільш популярних серед туристів будівля Києва було побудовано в 1901 році за проектом архітектора Володимира Ніколаєва для купця Семена Могильцева. Подейкують, що багатий лесопромишленнік побудував розкішний будинок, щоб зустрічатися тут з заміжньою графинею, яку він таємно любив. При цьому сам купець був одружений.

Будинок відрізняється архітектурною вишуканістю. Фасад нагадує флорентійські палаццо. Всередині – модерн. Архітектори не змогли визначитися, в якому конкретно стилі побудований особняк, і віднесли його до еклектики (змішання різних стилів).

Цікаві кияни придумали легенду про те, що старовинні венеціанські дзеркала в садибі – це портали в потойбічний світ, які допоможуть закоханим відшукати один одного навіть у наступному житті. Не дивно, що з 1960 по 1982 роки в "Шоколадному будиночку" перебував ЗАГС.

Фото: З 1960 по 1982 роки в "Шоколадному будиночку" розміщувався ЗАГС (oldkiev.ho.ua)

Ні купець, ні архітектор не називали особняк "шоколадним". Таку назву будівлі присвоїли кияни - за ніжно-коричневий колір, рельєфні поверхні деталі.

Могильцев помер у серпні 1917 року, так і не об'єднавшись зі своєю коханою графинею узами офіційного шлюбу.

Після Жовтневої революції романтика цього будинку розвіялася радянськими реаліями. У 1934 році маєток був переданий НКВД.

Сьогодні "Шоколадний будиночок" потребує рядкової реставрації. Справа в тому, що після будівництва нової будівлі Палацу одружень у Києві колишню міську садибу купця Могильцева передали на баланс Управління культури і мистецтв київської виконкому в дуже жалюгідному стані. Виділених коштів вистачило хіба що на дослідницькі та проектні роботи.

Вулиця Шовковична, 19 – Прибутковий будинок Ікскюль-Гільденбанда

Фото: Прибутковий будинок Ікскюль-Гільденбанда по вулиці Шовковичній, 19 обгороджений непривабливим зеленим парканом (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Готична будівля ніжно-рожевого кольору, рясно прикрашена різними декоративними елементами, також іноді називають "будинком барона" - на честь колишнього іменитого власника. Туристи і кияни іноді плутають це будівля з іншої архітектурної "перлиною" Києва – "Замок барона" (будинок Підгорського), який розташований на перетині Театральної та Ярославового Валу.

"Баронетские покої" у 1902 році спроектував інженер Микола Вишневський на замовлення родини баронів Ікскюль-Гильденбандов. Глава сімейства Володимир Ікскюль-Гильденбанд Августович розпорядився розмістити на фасаді зведеної над аркою парадного входу герб почесного естляндськой роду, з якого він походив.

Фото: Над центральним входом будинку Ікскюль-Гільденбанда досі висить герб естляндськой роду (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

У розкішному прибутковому будинку розміщувалося шість 5-7-кімнатних квартир. Оренда люксових апартаментів обходилася в 100-130 рублів в місяць. У розпорядженні гостей були конюшні, каретні сараї, пральні, індивідуальні погреби для кожної квартири, які опалювалися теракотовими камінами. До речі, в красивому вестибюлі цього будинку проходили зйомки сцен фільму "Ад'ютант його превосходительства".

Зараз колишній прибутковий будинок Ікскюль-Гільденбанда радує столичних туристів тільки своїм гарним фасадом з загостреними баштами, колонами, вікнами і капітелями. Зайти в будівлю не можна. Та й підійти до нього впритул складно: "будинок барона" обгороджений зеленим будівельним парканом.

Фото: Прибутковий будинок Ікскюль-Гільденбанда прикрашений великою кількістю готичних елементів (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Та все ж повернемося до історії. Після Жовтневої революції "готична будівля", як і багато інших особняки Києва, націоналізували, переробивши його в комуналку, а трохи пізніше – у багатоквартирний будинок. В 1943 році "рожевий замок" горів, а на його відновлення знадобилося два наступних роки і сили військовополонених.

У 2000-х за рахунок приватного фінансування було проведено капітальний ремонт будинку Ікскюль-Гільденбанда за збереженими авторськими кресленнями. Подейкують, що належить це красива будівля якійсь приватній фірмі. Проте, за всіма ознаками, його все ще реставрують.

Вулиця Шовковична, 36/7 – Будинок, де жила і репетирувала Наталія Ужвій

Фото: У колишньому прибутковому будинку колись жила Наталія Южвий (Віталій Носач, Styler.rbc.ua)

Велике шестиповерхова будівля була побудована в 1914 році. Це був прибутковий будинок, знімати квартири в якому могли також люди з середнім достатком. Кажуть, що оренда квартири тут обходилася майже втричі дешевше, ніж у "рожевому замку" Ікскюль-Гільденбанда.

Під час Жовтневої революції будівля постраждала від пожежі. І тільки в 40-х роках минулого століття його повністю відновили.

У 1920-ті роки тут перебувала відома українська актриса Наталія Ужвій з сім'єю. У своїй квартирі вона також проводила репетиції.

До речі, радимо відвідати сусідню вулицю Інститутську, скориставшись гідом Styler: Сам собі екскурсовод: прогулянка по Інститутській вулиці в Києві