Запорізька Січ і незвідані об'єкти: репортаж з легендарного острова Хортиця
Площа знаменитого острова Хортиця становить майже 24 квадратних кілометри і, як виявилося, деякі історичні місця розділені між собою чималою відстанню, а про існування деяких з них знають далеко не всі туристи, які приїжджають побачити власними очима острів, про який так давно і багато чули. Втім, якщо поставити собі на меті відвідати і детально вивчити виключно все, що є на острові – навряд чи вистачить навіть двох-трьох днів.
Острів всіх народів Північного Причорномор'я
Одна з головних асоціацій, яка виникає у багатьох українців при згадці Хортиці – це козаки та знаменита Запорозька Січ. Але легендарна доба козаччини – тільки один з багатьох історичних періодів, які залишили свій слід тут, на найбільшому острові Дніпра.
Тут побували представники практично кожного етносу, що коли-небудь проживав на території північного Причорномор'я. Ще на початку XX століття на Хортиці налічувалося 129 скіфських курганів, з яких зараз збереглося 28. Тут жили гуни, хазари, половці. Через Хортицю проходив легендарний Шлях з варяг у греки.
Поселення Протолче в південній частині острова було місцем збору давньоруських дружин перед битвами з половцями 1103 і 1190 рр., а також монголо-татарами на річці Калка 1223 року. У часи російсько-турецької війни 1735-39 рр. тут розміщувалася суднобудівна верф і перебувало понад 400 кораблів Дніпровської флотилії. До цих пір на острові знаходять редути цього періоду.
Фото: У північній частині острова знаходиться більшість історичних об'єктів, а південна частина цікава своєю унікальною природою (i.io.ua)
І, нарешті, Хортиця стала форпостом захисників наших земель – запорізьких козаків, а в позаминулому році на цьому ж місці президент проголосив 14 жовтня Днем захисника України.
Дістатися з центру Запоріжжя до Національного заповідника "Хортиця" не так вже легко: до 2002 року сюди ходив тролейбус, що з'єднує острів з лівим берегом міста, але пізніше транспортне сполучення припинили, і маршруту не стало. Зараз туристи добираються до музею, як правило, туристичними автобусами, на таксі або ж на особистому транспорті.
Біля входу в Музей історії запорізького козацтва нас зустрічає Сергій Дударенко, завідувач відділом науково-просвітницької роботи заповідника. Разом з ним ми йдемо на оглядовий майданчик музею, з якого відкривається неймовірної краси вид на місто і на Дніпровську ГЕС.
"Оглядовий майданчик знаходиться на даху музею, - пояснює Сергій, - Внизу раніше були виставки, але їх довелося прибрати: дах потребує ремонту. Без цього неможливе створення нової експозиції. Саме місце унікальне, по суті, це єдиний спеціалізований музей запорізького козацтва в Україні. Зараз шукаємо фінансування. Обіцяв допомогти місто. Зараз вперше за багато років з місцевою владою у нас конструктивний діалог, і є надія, що багато наші проекти будуть реалізовані. До речі, ось ліворуч від нас знаходиться Тарасова стежка. За легендою, саме тут прогулювався Тарас Шевченко, коли приїхав в місто в 1843 році. Ходімо, я вам усе покажу".
Природна цінність Хортиці – не менш важлива, ніж історична: в 15 хвилинах їзди від індустріального міста з 800-тисячним населенням, в дикій природі можна побачити козуль, кабанів, лисиць і фазанів, а в небі над Дніпром тут парить хижий орлан-білохвіст
Острів унікальний і своєю енергетикою. Багато з тих, хто тут був, сходяться на думці, що це місце, яке додає сил. Близько 4 тисяч років тому тут була побудована мережа язичницьких святилищ, а поруч з оглядовим майданчиком музею історії козацтва знаходиться так званий Чорний камінь. Вважається, що до цього місце він був притягнутий льодовиком 12 тисяч років тому з території нинішньої Черкаської області. Щоб доторкнутися до каменю, сюди з усієї країни їдуть езотерики і парапсихологи.
Історичний центр "за порогами" Дніпра
"Хортиця – це місце, яке притягує до себе. Як Умань, як Херсонес, як стара частина Львова. Більшість туристів їдуть на Хортицю, щоб побачити історико-мультурный комплекс "Запорізька Січ". Чотири роки тому, ще до АТО, ми приймали близько 250 тисяч відвідувачів на рік, займаючи таким чином третє місце по відвідуваності заповідників після Києво-Печерської Лаври і Херсонеса. Останнім часом бачу все більше тих, хто їде на Хортицю не "для галочки", а тому що дійсно цікаво. Люди задають багато питань. Приїжджають, прочитавши перед тим різну літературу про козаків. 80% наших туристів – це жителі сусідніх областей – Дніпропетровської, Донецької, Херсонської.
Запоріжжям раніше називалася вся територія "за порогами", що знаходиться нижче Дніпровської ГЕС. Відверто кажучи, Дніпропетровська область має більше право називатися батьківщиною Січі, бо там існувало п'ять з восьми хрестоматійних січей. Томаківська, Безавлуцкая, Микитинська, Чортомлицька і остання – Нова або Покровська. Але перша все ж була тут, поруч з Хортицею на острові Байди, тому заповідник знаходиться саме тут. Не в останню чергу - завдяки Миколі Васильовичу Гоголю, який в "Тарасі Бульбі" розташував Січ саме на Хортиці. Зараз ми бачимо, що кращого місця для туристичного комплексу, що наш острів, просто не знайти", - розповідає Сергій Дударенко.
Будівництво історико-культурного комплексу "Запорізька Січ", почалося в 2004-2005 роках. Ідея створення на Хортиці історико-культурного комплексу з'явилася ще в 1965 році, але до набуття Україною статусу незалежної держави ідею відкинули з ідеологічних міркувань тих часів. Ця мальовнича реконструкція чудово вписується у навколишній природний ландшафт і відкриває перед туристами атмосферу епохи, в якій жили козаки.
Спочатку на гроші комбінату "Запоріжсталь" був збудований "каркас", а інше облаштування комплексу проводилося вже за рахунок приватних спонсорів. Облаштовується комплекс і зараз. Наприклад, додаються нові експозиції. Планів та ідей щодо розвитку комплексу багато, але грошей на їх реалізацію поки мало.
"Поряд з комплексом знаходиться святилище, яке древніше, ніж Стоунхендж. Його тут звели стародавні арії, які довго жили на цих територіях, а пізніше мігрували до Західної Європи та Азії. По суті, це родичі тих, хто потім побудував Стоунхендж. Я далекий від того, щоб вважати Україну батьківщиною слонів, але в разі історії зі святилищем ми маємо право стверджувати, що так воно і було", - пояснює історик.
Мечі-свідки битв князя Святослава
З комплексу "Запорізька Січ" відкривається вид на знамениту Дніпровську гідроелектростанцію, яка є найстарішою серед каскаду електростанцій на річці Дніпро. Коли ГЕС будували в 1920х роках, в цих місцях виявили середньостогівську культуру (археологічна культура епохи енеоліту, 4500-3500 р. до н. е., располагавщейся в степовому Придніпров'ї, басейні Сіверського Дінця і Нижньому Подонні – ред.). Вважається, що саме ці люди першими в Європі приручили коня для їзди верхи. На місці розкопок були знайдені вуздечки.
Є думка, згідно з якою саме на Хортиці загинув в бою з печенігами князь Святослав, який повертався зі своєю дружиною з болгарського походу. Це сталося навесні 972 року, біля Чорної скелі. При будівництві Дніпрогес на цій території знайдено давньоруські мечі X століття, що є вагомим фактом на підтвердження цієї версії.
"На жаль, ці унікальні мечі були втрачені під час Другої світової війни. Але в 2011 році рибак вудкою чисто випадково витягнув з Дніпра на Хортиці ще один такий меч. Вважається, що ці мечі – свідки битв князя Святослава. Зараз історична святиня гастролює по Україні. Петро Олексійович в позаминулому році, приймаючи присягу у солдатів, оголосив біля цього меча 14 жовтня днем захисника України. Це було на Хортиці".
Особлива дата: шість свят в один день
14 жовтня – особливий і важливий для Запоріжжя день. Це і День звільнення міста від фашистських загарбників та День міста. Для всієї країни це також Покрови Пресвятої Богородиці, День Українського козацтва, день заснування Української Повстанської Армії, а з 14 жовтня 2014 року – день Захисника України. Цей день на Хортиці будуть святкувати з помпою: проведуть історичний фестиваль, концерти, виставки народних промислів, запросять відомих українців. Очікують, що приїде і президент. Традиційно в цей день і на Великдень вхід на територію заповідника безкоштовний.
Цікаво, що кожна церква на будь січі називається на честь Покрови Пресвятої Богородиці, так як Пресвята Богородиця вважається покровителькою козацтва. На території комплексу "Запорозька Січ" також знаходиться така церква. У ній є іконостас, якому понад 300 років. Недалеко від церкви – експозиції традиційних промислів козаків, реконструкція гармат, зброї, щитів, рибальські мережі і жорна.
"У музеї знаходяться декорації для зйомок фільму "Тарас Бульба" (2007), забороненої в Україні. Багато хто досі думає, що сама Січ була побудована як декорації до фільму. Насправді все зовсім не так. Режисер Бортко просто приїхав і використовував комплекс як декорацію до картини. На жаль, в Україні поки нічого кращого про козаків, ніж цей фільм, не зняли. А треба", - додає історик.
Співробітники комплексу задалися метою реконструювати не тільки військову життя козаків, але і їх побут, створивши експозиції, що розповідають про повсякденності воїнів.
В одній з хат можна побачити сволок - дерев'яну перегородку між стелею будинку. За словами істориків, сволоки були в кожній українській хаті і були сакральним символом української родини та дому. Балка, яка підтримувала дах, служила також оберегом. На ньому вирізали святе розп'яття, ім'я господаря хати, рік заснування сім'ї та будівництва будинку. За сволоком зберігалися трави, часник. За повір'ям, саме в цьому місці жив дух дому. Сім'я, яка переїжджала на нове місце, завжди забирала сволок з собою.
Творці виставок намагаються грати з новими тенденціями і відходити від старих стереотипів музейної справи, дотримуючись принципу "не так важливий експонат, як те, яким способом його піднести". Одна з експериментальних експозицій комплексу – 280 козацьких люльок (100 справжніх і 180 копій ) підвішені на лісках в приміщенні, зорово збільшеному дзеркалами. Кілька оригінальних колисок знаходяться під прицільним збільшенням.
Реставраційний процес: шедеври суднобудування
Справжнім відкриттям стала наступна точка на карті Хортиці – ангар з унікальними стародавніми кораблями, піднятими з глибин Дніпра.
Щоб потрапити до нічим не примітному на перший погляд ангару, від "Запорізької Січі" по острову треба подолати близько 12 кілометрів. Сюди заїжджає далеко не кожен турист, - пояснюють нам у залізних воріт, поруч з якими красується дерев'яна табличка "Запоріжжя - це Україна". По-перше, позначаються неідеальні дороги і відсутність громадського транспорту між різними комплексами на острові, а по-друге, про существании таких воістину унікальних об'єктів не всім відомо.
Перший експонат - так звана "чайка" або козацький човен. Це судно часів російсько-турецької війни і симбіоз між суднобудуванням російським і запорізьким. Довжина судна досягає 17,6 метрів, а ширина - 3,6 метра. Висота щогли за різними підрахунками становила до 20 метрів.
За словами істориків, такого унікального об'єкта немає більше ніде на території колишнього СРСР. Судно знайшов запорізький археолог Валерій Нефедов. Якось навесні, коли під час паводку з ГЕС зійшла вода, під шаром мулу і піску була виявлена верхня частина судна. Археолог організував експедицію, яка дістала його з-під води повністю. Як зазначив автор знахідки, човен було знайдено під шаром мулу, який і зберіг його від руйнування.. Потрібно було дістати судно скоріше, бо як і у воді, і на повітрі дерево швидко руйнується. Зараз знахідку час від часу просочують поліетиленгліколем – речовиною, яка зберігає деревину і робить її схожою на пластик і полімер.
Ще один старовинний експонат, який зберігають в ангарі – бригантина. Це флагманське судно, за розмірами набагато більша, ніж "чайка". За однією з версій, сам Петро Перший брав участь у його проектуванні. Піднята в Запоріжжі бригантина була палубним одномачтовим парусно-гребним кораблем. Крім вітрила, вона брала на борт до 50 осіб – бригаду. Була озброєна чотирма гарматами. Подібних пам'яток суднобудування першої половини XVIII століття, відкритих до відвідування та вивчення, на території Європи помічено не було.
Третє судно – дубель-шлюпка і байдак — перше також відноситься до періоду російсько-турецької війни 1735-39 рр. Друге - більш пізнього періоду знайдений на березі Десни в Чернігівській області, недалеко від впадіння річки Дніпро. Судно призначене для перевезення вантажів – деревини, зерна.. Їх реставрують на кошти гранту від посольства США. Поряд з суднами зберігаються візантійські якоря, датовані 9-10 століттям.
Місцеві археологи давно виношують ідею створення музею суднобудування, який міг би бути споруджений у формі лотоса: у кожній пелюстці – по кораблю. Але це можна реалізувати, тільки коли з'являться гроші, нарікають історики.
Дика природа Дніпровських плавнів
Наступним пунктом призначення на карті острова стало Протовче – меморіально-туристичний комплекс, який розташувався на місці однойменного поселення, перші упомнания про яке датуються 1103 роком. Саме тут перед битвою з половцями в 1103 і в 1190 році і перед битвою з татарами на річці Калці у 1223 році збиралися російські війська. За однією з версій, саме тут зароджувалася ідея появи Запорізької Січі як місця поселення козаків.
Зараз на Протовче є вишка, піднявшись на яку, можна поспостерігати за косулями, оленями та кабанами. Поруч знаходяться Дніпровські плавні, де можна просто посидіти на березі і помилуватися дикою природою залишків Великого Лугу Запорозького.
Скіфський стан – сама висока точка острова
Останнє місце зі списку посещеных нами в цей день, але далеко не останнім з унікальних місць Хортиці – Скіфський стан. Це найвища частина острова, звідки козаки спостерігали за Дніпром і стежили за безпекою.
В цьому місці знаходиться великий курган, інші з яких розкидані по різних куточках острова. Тутешній курган називається Зорова могила (від слів "зарити", "зирити" - ред.). Поруч знаходиться Лапідарій – збори кам'яних виробів, привезених з Херсонської, Дніпропетровської та Запорізької областей. Серед кам'яних виробів можна дізнатися поїлки для тварин, жорна від млинів, козацькі хрести й половецькі баби – символи українського степу, вік яких налічує близько 800-900 років.
Поруч з курганом знаходиться вишка, на яку неодмінно варто піднятись: з висоти відкривається вид на частину Запоріжжя. З одного боку видно спальний район міста, а з іншого – численні заводи, з труб яких по небу поширюється дим різних кольорів – сірий, білий і навіть злегка рожевий.
Заводи, юридичні казуси і очікування фінансування
У будні дні біля історико-культурного комплексу "Запорізька Січ" - малолюдно. Але по вихідних тут в прямому сенсі немає місця для парковки: автобуси приїжджають одні за одним. Одна з перших необхідностей – асфальт для паркування і нові дороги, по яких дістатися до легендарної місцевості було б набагато простіше.
"Крім того, що ми є історико-культурним заповідником, непогано було б стати ще й природним заповідником. Справа в тому, що на території острова ще з часів Радянського Союзу знаходяться бази відпочинку від заводів, а також розташовані житлові селища, і поєднати охорону природи з наявністю цих об'єктів – дуже важко. Виникає конфлікт інтересів", - розповідає історик Сергій Дударенко.
За законодавством, тут не мають права будувати нове, а якщо і добудовують, то з умовою, що споруда не буде виходити за межі наявної площі. З одного боку, ці старі будівлі - комунальна власність, а з іншого – знаходяться вони у заповіднику. Ось такий юридичний казус може додати проблем. Бувало таке, що місцевий нувориш купує старий будинок, і потім його перебудовує. Ми з цим боролися. Допомагає вплив громадськості, адже багатьом не байдужа Хортиця. У 2007-2008 році один рейдер викупив частину бази і став її огороджувати величезним парканом. Весь наш колектив вийшов на протест. Паркан зламали, будівля захистили. Думаю, що якби ця земля була в Києві, там би її забудували набагато швидше".
Ще одна проблема – відсутність належного приміщення для унікальних кораблів. Зараз вони вже 17 років зберігаються в ангарі, але утримувати їх у таких умовах далі буде все складніше. Через те, що немає спеціального музею і транспортного сполучення, до цього місця, щоб подивитися на кораблі, приїжджає мало туристів. Ситуація змінилася б на краще, якщо налагодити інфраструктуру і вибудувати для шедеврів суднобудування спеціальний музей, проект якого вже існує.
"Дах музею козацтва протікає – його потрібно ремонтувати. Будівлю спочатку неправильно побудували в 1983 році, і з того часу – що там не роби, все одно всіх проблем не закриєш. Про розвиток комплексу мови поки не йде. Держава практично не вкладає в розвиток. На нові проекти грошей не вистачає. Хоча наша міськрада обіцяє допомогти, розуміючи, що кожен турист, що приїжджає сюди, може принести потенційний прибуток місту".
Окрема проблема міста – заводи. Через наявність поблизу "шкідливих" виробництв сред мешканців міста – високий рівень захворюваності алергіями і бронхіальну астму.
"З іншого боку, заводи – це як раз містоутворюючі підприємства, які дають місту робочі місця. Заводам необхідна модернізація. Але це вже сов сем інша історія", - підкреслює історик.
Захисники України на стику цивілізацій
В одному із залів комплексу "Запорізька Січ" знаходиться копія карти України, створена французьким картографом Гійомом Левассером де Бопланом у 1648 році. Карта охоплює практично всі території сучасної України, крім південно-західного прикордоння та основної частини Криму.
"Ця карта знаходиться тут не стільки для того, щоб розповісти історію Хортиці, як для пояснення багатьох історичних моментів у цілому. Це одна з перших детальних мап України. Характерно, що Росії тоді не було, і їхні землі названі на цій карті Московією. Українців і білорусів називали русинами. Вже потім Петро перший, бажаючи привласнити історію Київської Русі, перейменував Московію на Російську Імперію", - розповідає Сергій Дударенко.
З давньої арабської традиції, карта перегорнуто: південні землі на ній знаходяться вгорі. Спочатку термін Україна виступає як інша назва "Диких Полях", але вже незабаром описується як окрема країна з власними провінціями, адже тут було створено державу Богдана Хмельницького. Пізніше Україна позначалася чіткими межами Гетьманщини.
"Територія Дикого Поля, де значно менше населених пунктів – як раз тут формувалося запорізьке козацтво. Спірна територія, яка довго нікому не належала, дала світові козаків, будучи на стику цивілізацій: Заходу і Сходу, християнства та ісламу. Козаки стали форпостом, захисниками західних цінностей. І те, що відбувається в Україні три останні роки – це теж боротьба цивілізацій. Сподіваюся, рано чи пізно ми визначимося і знайдемо свій шлях".