В мережі розповіли історію українського бійця Сергія Бистрова, який брав участь в запеклих боях за Савур-Могилу в Донецькій області. Про це йдеться в спільноті "Повернись живим" в Facebook.
Боєць Сергій Бистров розповів, як опинився на Савур-Могилі чотири роки тому.
"Мене не хотіли брати воювати. Але я дізнався, що набирають добровольців, зв’язався з Костею В’югіним, який займався цим у Харкові, і вже 31 липня ми були на аеродромі у Краматорську. 3 серпня до нас приїхав Ігор Гордійчук і спитав, чи є добровольці, які хочуть полетіти на Савур-Могилу, тому що там стає гаряче. І ми вирішили летіти. Ті люди, які поверталися звідти, дивилися на нас з великим співчуттям. Ще у Харкові я читав про бої за Савур-Могилу і приблизно уявляв собі… Приблизно. По факту, для мене це був розрив шаблонів. У нас, добровольців, насправді, тоді не було, мабуть, зброї", - пригадує доброволець Сергій Бистров.
У боях за висоту брали участь сухопутні та десантно-штурмові війська, а також добровольчі формування.
Скріншот поста (facebook.com/backandalive)
"Нас висадили в розташуванні 72-ї бригади. Ми взяли з собою роту вогнеметників – була задача спалити "зеленку", в якій ховалися бойовики. Потім поїхали в Гранітне до спецназу. Ми переночували, і на ранок з 72-ю бригадою вирушили в Петрівське. Там уже було дуже мало дворів, де залишалися місцеві. Ми стали на одному з них, який був крайнім до Савур-Могили. Будинок дуже довго стояв закритий. Розкрили ми його тільки після того, як з’явились поранені, їх потрібно було кудись класти. 4 серпня приїхали "правосеки", тоді я зустрів Дмитра Яроша. Нашим завданням було зайняти кафе на підступах до висоти, щоб утримувати низ. Ми це зробили", - пригадує доброволець.
Фото: facebook.com/backandalive
За словами бійця, обстріли з кожним днем ставали щільнішими, адже ворог бив зі сторони Росії та з околиць нині окупованого міста Сніжне Донецької області.
"Найважче було сидіти під обстрілами "Градів". Був момент усвідомлення того, що від тебе нічого не залежить: потрапить чи ні. Нас обстрілювали з російської території, а ми нічого не могли зробити у відповідь. На Савур-Могилі було важко "заритися". У нас був екскаваторник, вночі він копав, а по ньому стріляли з міномета на слух. Але навіть ті імпровізовані окопи та бліндажі дуже рятували", - говорить Сергій Бистров.
Скріншот поста (facebook.com/backandalive)
Його поранили 7 серпня 2014 року. Гелікоптер Мі-8, який мав евакуювати його та інших поранених, обстріляли.
19 серпня росіяни провели масований артилерійський обстріл та пішли на штурм висоти. Але, зазнавши втрат, відступили.
"Наприкінці серпня Росія ввела регулярні війська. Коли наші відходили з Савур-Могили, 24 серпня, найближчі наші підрозділи були за 40 кілометрів. І вони вночі поїхали", - розповідає Бистров.
За його словами, Ігор Гордійчук віддав наказ відступати вночі 25 серпня, проте дехто з українських військових так і не зміг прорватися скрізь вороже оточення: потрапив у полон або був закатований російськими найманцями.
Та військовий впевнений, що на Савур-Могилі ще замайорить український прапор.
Скріншот поста (facebook.com/backandalive)
Раніше в мережі розповіли про бійця з Прикарпаття, який раніше будував храми.
Також повідомлялось як на передовій наші бійці обороняються від ворога його ж зброєю (фото).
Ще ми писали про військового медика з незвичним позивним "Відьма".
Герої, загиблі в липні 2018