Чому війна на Донбасі – це насправді тривалий історичний процес, чи бачить Росія Україну самостійною державою та яке значення для нас мають “позитивні” уроки української історії – у матеріалі Styler
Василь Шкляр, знаменитий український письменник і лауреат Шевченківської премії, давно відомий читачам і широкому загалу також як патріот-націоналіст.
Письменник відкрито підтримує блокаду окупованих територій Донбасу і закликає Верховну Раду якнайшвидше прийняти закон, який би врешті визначив статус окупованих територій.
На його думку, такий закон не відмежує Донбас від України, але нарешті визначить офіційне ставлення держави до нього.
У своїх історичних романах Василь Шкляр часто змальовує протистояння України з Росією, і вкотре нагадують, що конфлікт між двома країнами – зовсім не несподіванка, а процес із багаторічною історією.
Фото: Василь Шкляр вважає, що необхідно терміново прийняти закон про окуповані території
Робота над майже кожним новим романом нерідко триває по кілька років, оскільки для його написання доводиться вивчати колосальний масив інформації про зображувані у ньому події, зізнається письменник. Зокрема, відомо, що над романом “Чорний Ворон” Шкляр працював протягом тринадцяти років.
Styler розпитав відомого письменника про те, якою буде його нова книга, яким чином історичні події додають українцям досвіду і також про те, що заважає поширенню українською мови а нашій країні.
На думку Василя Шкляра, військовий конфлікт на Донбасі – це тільки один із періодів багатостолітньої російсько-української війни.
“Треба розуміти, що це один тривалий процес. Ми для Росії ворогом були завжди. Втім, це було й не тільки після здобуття нами незалежності. Історія українсько-російського конфлікту сягає у глибину віків і має давню історію”, - вважає письменник.
На думку Шкляра, треба пам'ятати, що Голодомор теж був цілеспрямованою війною проти українців. Тоді у більшовиків була мета – повне винищення українського народу.
“Були колосальні жертви, але ми змогли вистояти. Проте військові загрози з боку Росії, як бачимо, є і зараз. Вони нікуди не зникають, навіть коли проходить час. Це все тому, що Росія ніколи не бачила Україну незалежною державою”, - каже він.
Той факт, що багато хто з українців і далі живе в інформаційному вакуумі і не бажає дізнаватись, де правда, а де – вигадка, має свої причини. За словами письменника, протягом різних періодів своєї історії Україна дозволяла себе принижувати. Це не могло не позначитись на способі мислення людей.
“Треба ж нарешті колись змінюватися. Історія так склалася, що українців насильницьки кудись переселяли. Їх розпорошували, тому вони переймали іншу ментальність. Треба пам’ятати, що це робилося великим насильством і великою кров’ю. Це були трагедії, яких не зазнав жоден народ”, - каже Шкляр.
В умовах, коли третій рік іде війна з Росією, частина людей все ж продовжує казати, що це громадянська війна, продовжує Шкляр.
“Таким людям Україна чужа. Для них це просто територія. Тут вони мають свої меркантильні інтереси. Якби державна політика була сильною, такого б не дозволяли”, - підсумовує він.
Особливо реальними бачаться військові загрози Шкляру в ситуації, доки Україна веде надто слабку державну політику.
“Здається, свого часу ще Юзеф Пілсудський (польський політичний і державний діяч, перший голова відродженої польської держави – ред.) казав, що втрачені регіони ще можна повернути, а от втрачену мову вже ніхто не поверне. Через це я схильний думати, що більшої незалежності нам дасть всебічне поширення української мови”, - підкреслює Шкляр.
Чим більше в країні говоритимуть українською мовою, тим меншою буде залежність від Росії, стверджує письменник.
“Звісно, мовну політику має проводити перш за все держава. Бо навіть коли кажуть, що за статистикою у нас українська мова рідна для 60% українців, то все одно скрізь чути лише російську. Хоча статистично україномовних людей більше. Рідна мова робить нас сильнішими. Ну а країна у нас дуже різна: у нас можна бачити, як одні співчувають загиблим героям, а інші в цей час співають у барі російські пісні. Часто кажуть, що за останні роки змінилася практично вся країна. Але я бачу, що внутрішньо змінюються лише поодинокі люди”, - каже він.
Часто після презентацій книг письменника у різних регіонах України до нього підходять шанувальники і зізнаються, що українська мова у творах Шкляра і описані в них історичні події радикально змінили їх погляди.
“Пам’ятаю, приходив підліток, школяр. Сказав мені, що мої книги допомогли йому повністю перейти у спілкуванні на українську мову і зацікавитись нашою історією. Але таких все одно поки не багато, якщо говорити про країну в цілому. Це однозначно не масові зміни у свідомості громадян”, – пояснює письменник.
В той же час, говорить Шкляр, не завжди історія України була трагічною. Є маса позитивних прикладів з історії України, які можуть сучасних українців чомусь навчити.
“Узяти, скажімо, повстання у Холодному Яру (1919–1922) — самопроголошене державне утворення на землях УНР, нині – територія Чигиринського району Черкаської області – ред.). Холодний Яр - це був просто киплячий казан жовто-блакитного вогню. В ті часи палала повстаннями вся Україна, але Холодний яр став символом боротьби за незалежність. Географічне положення цьому дозволяло. Повстанці готові внутрішньо були комусь підпорядкуватися. Інша справа, що на це не було сильної політичної волі”, - каже письменник.
Василь Шкляр повідомив, що зараз пише свою нову книгу. Це буде велика розповідь про російсько-українську війну, а саме - роман про підпілля ОУН-УПА періоду 1947 року.
"Вирішив написати про час, коли УПА вже перейшла в підпілля і не вела широких військових дій, як було раніше. Тоді для цих вояків розпочався складний період: після війни у кожного вже був свій шлях, і було багато різних зрад. І ось таку драматичну історію й цілком правдиву я одного разу знайшов на Тернопільщині. Її мені розповіли під час однієї з моїх поїздок у цей регіон”, - розповідає письменник.
Йому розповіли, що під час і вже після закінчення Другої світової війни над річкою Стрипа на Тернопільщині підпільники ховалися в очеретах, а не тільки в криївках, як було прийнято вважати.
“Вже пізніше я знайшов про це архівні матеріали, покопався у документах. І вирішив описати це в книзі. Варто сказати, що для УПА тоді вже не було надій на перемогу. У підпіллі вже знали, що війни далі не буде, але дехто боротьбу продовжував. Їх з часом ставало все менше й менше. Це гірко говорити, але це сувора правда", - поділився Шкляр.
Новий роман письменник презентує на осінньому Форумі Видавців у Львові. Втім, Шкляр не знає, чи писатиме найближчим часом про сучасну війну на сході України.
Шкляр упевнений, для таких романів має пройти певний час. Бо, за його словами, всі кращі твори про війну писалися через кількадесят років після тих чи інших драматичних подій.