"Війна затягує": військовий медик розповів, що найважче у зоні бойових дій

Лікар рассказался, чим займався до війни і як потрапив на фронт

Військовий медик з позивним Петрович розповів, як потрапив у зону бойових дій і зізнався, що найважче на війні. Його історію опублікували на сторінці "Повернись живим" в соціальній мережі Facebook.

Начальник медичної служби з позивним Петрович у 2014 році працював начальником підстанції швидкої допомоги в Хмельницькій області. Одного разу йому зателефонували з відділу кадрів і попросили назвати два прізвища добровольців, які згодні піти в ЗСУ або Нацгвардію. Петрович недовго думаючи, сказав записати його прізвище.

Фото: Петрович (facebook.com/backandalive)

Наступного разу йому подзвонили вже в серпні 2014 року, коли на сході йшли активні бойові дії, а Новоазовськ захопили російські найманці. Петровичу сказали зібратися, щоб їхати під Маріуполь, керувати амбулаторією. Але і в цей раз від'їзд відклався.

Не дочекавшись дзвінка, Петрович почав сам шукати добровольчі госпіталі в Бахмуті і в березні 2015 року він поїхав рятувати українських військових.

"Це був 2015 рік, 28 квітня. Підрив бензовозу під Попасній на протитанкової міні. Там було троє поранених. В одного осколкові поранення і зламана щелепа, у другого опіки, а третього я відправляв у Харків. Це була евакуація людини з відкритою черепно-мозковою травмою, на штучному диханні. Ми везли його волонтерським автомобілем. Всі вижили", - згадує Петрович.

Майже рік він провів у роз'їздах, а в 2016 році, після того, як загинув його земляк, вирішив підписати контракт і піти служити. І на даний момент він далі рятує життя українських бійців і зізнається, що найскладніше в його роботі це те, що деякі травми відбуваються по дурості й необережності.

"Що найважче? Немає такого: робота і робота. Пригнічує, що травми трапляються через дурість та необережність. Коли приїжджаю додому, то бачу, що там залишилися люди, які не розуміють, що відбувається. Пам'ятаю, на початку 2015 року мене запитали, чи можна повісити моє фото на дошці пошани. Так ось, через два тижні його знищили. Рідні, звісно, кажуть: "Повертайся". Але у мене контракт, та й війна затягує. Це звичне оточення людей, які тебе більше розуміють, ніж інші. Зараз, мені здається, забувається подвиг тих людей, які вистояли в 2014 році, так і ставлення до військових змінюється", - зізнався Петрович.

Скріншот поста (facebook.com/backandalive)

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що історія дівчини - прес-офіцера на фронті зворушила мережу.

А також розповідали про те, що фотографія загиблого українського бійця здобула золоту нагороду в Японії.