Варто зазначити, що заборона не поширюється на класичну літературу і аполітичних російських письменників
5 жовтня віце-прем'єр-міністр України з гуманітарних питань В'ячеслав Кириленко повідомив у своєму Twitter, що урядовий законопроект про захист українського книжкового ринку від російської продукції антиукраїнського змісту схвалений профільним комітетом ВР. Вже 20 жовтня Верховна Рада прийняла Проект у першому читанні. Чи варто вважати це рішення правильним?
Безперечно, в Росії є якісна література, а творчість, яка йде окремо від політики - цінна і цікава читачам і критикам. Але для того, щоб зрозуміти, що представляє собою сучасна література РФ, варто уважно вивчити лауреатів всеукраїнських премій.
Фото: Книга Леоніда Юзефовича "Зимова дорога"
Так, наприклад, лауреатом Нацбеста 2016 (Російська літературна премія "Національний бестселер") став Леонід Юзефович і його книга "Зимова дорога". Головними героями твору Юзефовича є білий генерал Анатолій Пепеляєв і червоний командир Іван Строд.
"Зимова дорога" - історія про те, як два співвітчизника з різних кінців імперії, два офіцера в кращому сенсі цього слова – сибіряк і латгалец, зійшлися у кривавій сутичці один з одним в якутській тайзі, і примудрилися при цьому не просто зберегти людський вигляд, але й піднятися на якусь неймовірну античну висоту – не те, що дає надію для всіх нас, вона робить більше. Вона повертає таку систему координат, в якій усе супутнє будь-якій війні, і нинішній війні в першу чергу: нажива на крові, медійна істерика і спекуляції, військові злочини – займає належне ганебне місце", - написала у своїй рецензії на книгу російська журналістка Наталія Курчатова.
Нескладно здогадатися, що, хоча і білий генерал показаний у книзі позитивно, найпозитивнішим героєм є саме Строд, а також більшовики. Це ясно з рецензії все тієї ж Курчатової:
"В описаній Стродом страті білими повстанцями загону червоних, від голоду дійшли до канібалізму, коли полоненим їдцям людській плоті розпорювали животи і намотували кишки на крюки в стіні юрти, пропонуючи таким чином "поговорити по телефону з Леніним". Самому ж Строду, який віддав наказ зміцнити імпровізований бруствер з мерзлого гною – тілами загиблих товаришів, буде здаватися, що мертві, застиглі в немислимих позах, при попаданні кулі кожен раз кричать: "Боляче!".
Фото: Книга Сергія Зав'ялова "Радянські кантати"
Лауреат премії Андрія Білого Сергій Зав'ялов у своїй книзі "Радянські кантанти" також оспівує Радянський Союз. Він робить акцент не на солдатах Червоної Армії, а на "вождях", обравши для книги Володимира Леніна та Йосипа Сталіна.
“Поштовхом для моєї поеми стала кантата Сергія Прокоф'єва "ХХ років Жовтня", точніше її восьма частина, написана на текст знаменитих "Шести клятв" Сталіна. Мене вразила тоді монументальна поетичність цього тексту (почуття, можливо, інспіроване музикою, але якому я не в силах був чинити опір). І тоді я спробував уявити себе в цьому скорботному натовпі і пережив почуття не непереносимості (бо будь-яка смерть коханої людини нестерпна), а немислимість події для рядового, непричетного до влади учасника подій. Тут справді: чи "Ленін живий" — чи світ валиться, і буття як таке втрачає всякий сенс", - розповів сам автор в одному з інтерв'ю.
Героїзація більшовиків і "вождів пролетаріату" в країні, в якій активно ведеться декомунізація, погодьтеся, зайва.
Фото: Книга Георгія Савицького "Поле бою - Україна"
Варто відзначити, що книжковий ринок РФ рясніє не тільки лауреатами, але й низькопробною літературою. Чого варта тільки одна анотація до фантастичного роману Георгія Савицького "Поле бою - Україна":
“2010 рік. Спровокувавши масові заворушення, "помаранчеві" нацисти розв'язують в Україні громадянську війну. За допомогою "миротворчого контингенту" НАТО, під прикриттям американської авіації та бронетехніки західноукраїнських каратель с тризубом на погонах починає винищувати російськомовне населення, стираючи з лиця землі цілі міста. Гине у вогні Полтава, зруйнований вщент Дніпропетровськ. Все Лівобережжя, Крим і Новоросія піднімаються проти окупантів. Росія допомагає бійцям Опору новітнім озброєнням, добровольцями і військовими радниками... Вони зламають проклятий бандерівський тризуб! Вони покажуть натовським "яструбам" кузькіну мать! Поле битви — Україна! Це є наш останній і рішучий бій!"
Савицький написав свій "роман" у 2009-му. Варто відзначити, що цей рік був плідним і для іншого російського фантаста - Федора Березіна. “Війна 2010. Український фронт" розповість про натовську авіацію, яка панує в небі над Україною. А ось і уривок з анотації:
"Світовий "ліберальний" друк мовчить про початок вторгнення. І немає наказів на розгортання систем ППО. Але є офіцерський борг і бойова техніка радянського виробництва. І є Росія, яка обов'язково прийде на допомогу...".
Не оминули сучасні російські письменники і події на сході України і в Криму. Здогадатися, хто в їх книгах представлений героєм, а хто - антагоністом, можна навіть за назвами.
Так, Сергій Плеханов у 2014 році випустив книгу “Новоросія. Повстала з попелу". З неї читач дізнається про "руські землі": "Ця земля від століття була Російською. Слов'янські міста і селища стояли багато століть тому всюди від дельти Дунаю до Тамані, вздовж Дінця та Дону, на просторах вільних степів. Чорне море звали Російським турки і араби, візантійці і німці".
Звичайно ж, Україну автор вважає "квазі-державою", в якій російськомовне населення піддається дискримінації. "Від російських вимагали забути, що вони росіяни", - повідомляють читачеві вже в анотації.
Ці п'ять книг - лише невелика частина того, що могло б потрапити на прилавки українських магазинів і книжкових ринків. Чи потрібна нам така література зараз, коли Кримський півострів анексований Росією, а по Донбасу розгулюють бойовики? Питання риторичне.