Історія матері самого юного патріота, загиблого на Донбасі, вразила мережа

Жінка домоглася того, що їй сказали імена вбивць сина

Сталіна і Віктор Чубенко поховали свого 16-річного сина Степана ще 8 листопада 2014 року. Історію сильної матері, яка протягом 100 днів шукала зниклого сина по обидві сторони війни, сама була присутня при ексгумації його тіла, і все-таки дізналася імена тих, хто знущався над ним і потім убив, опублікував ресурс "Повернись живим" у Facebook.

Степана, 16-річного голкіпера місцевої футбольної команди "Авангард", бойовики батальйону "Керч" так званої "ДНР" жорстоко вбили ще в липні, але тіло хлопця знайшли лише восени.

Сталіна особисто займалася пошуками сина, їздила на окуповану територію і була присутня на ексгумації. Вона, "мама-сталь", зробила неможливе: домоглася, щоб Степана шукали по обидві сторони війни, дізналася імена тих, хто знущався над ним, а потім по-звірячому вбив.

Сталіна Чубенко (фото: facebook.com/backandalive/)

Сталіна народилася в Магадані, СРСР. З чоловіком Віктором познайомилася в Слов'янську в 1992 році, коли приїхала погостювати до подруги. Вийшла заміж і залишилася жити на батьківщині чоловіка.

Уныкальне ім'я їй подарував тато, який жив у Росії і помер кілька місяців тому.

"Напишуть на паркані: "Катя – дура", і незрозуміло, яка Катя. А ось напишуть: "Сталіна – дура", і відразу зрозуміло, яка. Так що живи і веди себе так, щоб ніхто про тебе дурниць не писав на паркані", - радив батько Сталіні.

Близькі так і кажуть їй : "Мамо, ти – сталь".

У шлюбі з Віктором у них народилося двоє дітей. Степан – молодший син до 16 років встигав все: футбол, театральний гурток, греко-римська боротьба, КВК, навчання, друзі, монтаж відео, допомога місцевому дитячому будинку. Він виріс на Донбасі в російськомовній родині, але народився вже в незалежній Україні і останнім часом часто говорив: "Я – Стьопа, я – українець".

Сталіна і Віктор Чубенко (фото: savelife.in.ua)

Коли в Краматорськ навесні 2014-го зайшли бойовики і проголосили "ДНР", Степан разом з друзями - футбольними фанатами почали "партизанити". Вони зривали прапори сепаратистів, роздавали патріотичні листівки, писали "Краматорськ – це Україна" і пробиралися до військових на блокпости неподалік, щоб принести воду і їжу.

Степан ходив по вулицях окупованого Краматорська в толстовці з написом "Слава Україні!". Пізніше хлопець вирішив поїхати у Київ, батьки підтримали рішення Степана, бо місцеві сепаратисти вже почали показувати на нього пальцем.

Через кілька тижнів після звільнення рідного міста Степан вирішив повернутися в Краматорськ. Сів у поїзд через Донецьк та селище Горбачево-Михайлівка, де потім зник. Батькам про поїздку нічого не сказав – хотів зробити сюрприз.

Коли батьки хопилися – було вже пізно. Вони стали розшукувати його по обидві сторони окупації. 24 липня 2014 року їм подзвонили і сказали, що Стьопу заарештували в "ДНР".

Степан Чубенко (фото: savelife.in.ua)

"Нам зателефонували 24 липня. Сказали, що заарештували сина пару днів назад. Чоловік представився ополченцем. Я запитала, за що затримали сина, – мені не відповіли", - розповідає Сталіна.

Забирати хлопця з-під арешту в Донецьк поїхали мама і тітка – вони все ще вірили, що Степан живий.

Спочатку було неясно, де саме його заарештували і за що, тому ми, в першу чергу, поїхали в Донецьк. Там дивом проникли в будівлю колишньої СБУ, таким же дивом і завдяки тому, що у жінки російське громадянство, вийшли на командира бойовиків Захарченко.

"Мене посилали з одного кабінету в інший, то до одного, то до іншого. Захарченко особисто дав розпорядження знайти Степана. А потім з'ясувалося, що після арешту його перевезли в район селища Горбачево-Михайлівка", — говорить Сталіна.

Вона ходила по нестерпній спеці з його фотографією в руках, стукалася у двори в Горбачево-Михайлівці і питала, чи не бачив хто-небудь її хлопчика. У перший приїзд на блокпост біля селища сепаратисти заявили мамі, що про 16-річного школяра Чубенко нічого не знають. З третьої спроби люди зі зброєю, під тиском своїх ватажків, все-таки зізналися, що заарештували Степу з-за жовто-блакитної стрічки на рюкзаку і шарф ФК "Карпати".

Степан Чубенко (фото: savelife.in.ua)

Жінці сказали, що сина після арешту відправили нібито копати окопи. Далі, за словами бойовиків, його планували відпустити, але під час чергового обстрілу Стьопа скористався ситуацією і втік у невідомому напрямку, більше його не бачили.

Десь через півтора місяця пошуків один з найманців, свідок трагедії, вирішив очистити совість і добровільно зізнався: "Ніякої втечі не було. Хлопця вбили. Де тіло, не скажу – цього просто ніхто не знає".

Після того, як бойовики "ДНР" проговорилися, що хлопця вбили незабаром після затримання, батьки Степана в буквальному сенсі перерили все навколо злощасного блокпоста. Тіло хлопця знайшли самі бойовики – восени один з найманців погодився показати, де його товариші зробили поховання.

Сталіна Чубенко і один з убивць її сина (фото: savelife.in.ua)

Сталіні Чубенко зателефонували з Донецька в перших числах жовтня, повідомили, що будуть проводити ексгумацію і скажуть, коли можна буде приїхати за тілом. "Мама-сталь" відповіла, що забере сина особисто і тут же виїхала на блокпост.

"Степана дуже жорстоко вбили. Він точно не міг заслужити таке: руки, замотані за спиною скотчем, вибиті зуби, множинні каліцтва і кульові поранення... Всього вистрілили п'ять разів. В голову. Перед тим, як стріляти, обличчя закрили футболкою – мабуть, не могли дивитися йому в очі. А ще зняли кросівки – потім ми помітили їх на фотографії одного з вже вбитих бойовиків. У мене була очна ставка з одним із свідків. Він попросив вибачення, що не втрутився і не врятував Степана, а ще сказав: "Ваш хлопець дуже добре тримався. Він не плакав і не просив про помилування", — говорить Сталіна Чубенко.

Свідок не знав імен вбивць, але знав їх позивні: "Керч", "Жора" та "Буба". Всі троє – бійці батальйону "Керч" так званої "ДНР". Справжні імена тих, хто стріляв у сина встановили самі – моніторили ЗМІ бойовиків, відстежували соцмережі, розмовляли з місцевими жителями.

Вбивцями Степана Чубенко виявилися Вадим Погодін, Юрій Москальов, і Максим Сухомлинов. У листопаді 2017-го в Україні їх заочно засудили до довічного ув'язнення. За даними українських силовиків, зараз всі троє бойовиків знаходяться на території РФ.

Сталіна Чубенко біля могили сина (фото: savelife.in.ua)

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що відомий волонтер просить про допомогу київським госпіталю.

Також ми розповідали історію колишнього МНСника, який воює на передовій.

Раніше ми повідомляли про те, як герой України як зупинив ворожий танк.