День Святого Василя святкується на восьмий день святок, у самий розпал періоду святочних ворожінь
Нашому народу пощастило мати два Нових роки - традиційний (в ніч з 31 грудня на 1 січня) і "старий" (з 13 на 14 січня). Здавна перший день нового року називали Васильєвим днем. Він припадав на період святок, тому ворожіння на Святого Василя були найбільш поширеним заняттям.
Починалося святкування ще з вечора, який в народі мав назву Щедрого. Дівчата щедрували по домівках, бажаючи багатого і щасливого нового року, ватаги хлопців водили Маланку - переодягненого у дівчину високого хлопця, який намагався розцілувати всіх зустрічних, щедро ділячись "косметикою" на своєму обличчі - сажею, крейдою, соком калини або буряків. Діти і молодь також водили "козу" - символ урожаю і багатства в наступному році.
Вся родина збиралася за щедрим столом, на якому обов'язково були страви з свинини, адже свято Святого Василя здавна пов'язували зі свинарством. Саме цих так шанованих українським народом тварин опікав цей святий. Крім свинини, на "щедрому" столі було багато інших скоромних страв, обов'язкова кутя, міцні напої. За переказами, ті, хто хотів бути в наступаючому році моторними, повинні були скуштувати під час вечері страви з зайця, а ті, хто мріяв про легкість - з'їсти бодай шматочок півня.
Живучи в гармонії з природою, наші предки намагалися передбачити майбутнє за поведінкою навколишнього середовища, тому на Святого Василя прикмети, пов'язані з погодою, були в особливій пошані. Наприклад, сніг або туман 14 січня обіцяв хороший урожай, високе сонце - щасливий рік для всіх починань і врожаю в саду, іній на деревах - до доброго медозбору, а відлига - до теплого літа.
Ранок починався для всіх до сходу сонця, тому що хлопчики до 14 років намагалися обійти усіх родичів та знайомих, виконуючи обряд засівання. Вважалося, що в будинку, куди першими увійшли хлопчики, розсипаючи цільні зерна пшениці та інших злаків і примовляючи засівальні слова, весь рік будуть водитися гроші і гарантований гарний урожай. Господарі дякували посівальникам грішми й солодощами, а зерна збирали, щоб посіяти на своєму полі навесні.
Але більш за всіх 14 січня чекали незаміжні дівчата. Вважалося, що ворожіння на судженого на Василя обов'язково збудуться. Тому, збираючись на вечорниці, дівчата ворожили на майбутнє заміжжя. Для цього використовували домашню птицю, прикраси, взуття, зерно, солому, віск.
Найчастіше в День Василя проводили нескладні так звані "підблюдні" гадання, засновані на своєрідному жеребкуванні. У глибокий посуд складалися різні речі, а потім кожна дівчина, не дивлячись,витягала 1 предмет. По ньому намагалися вгадати, що чекає на неї в новому році.
Щоб поворожити в Васильєв вечір з подругами на майбутнє необхідно підготувати миску з водою, шкаралупу волоського горіха і плаваючі свічки. Свічки потрібно вставити в шкарлупки, запалити, і пустити отримані човники плавати в миску з водою.
Тій з дівчат, чия свічка згасне першою, судилося вийти заміж раніше за всіх, а якщо шкаралупа потоне, то весілля взагалі може не відбутися.
Цікавим способом дізнатися майбутнє було ворожіння на собаках. Дівчина залишалася в кімнаті одна, після чого туди впускали собаку. Якщо пес відразу підбіжить до дівчини, то сімейне життя буде щасливим, якщо стане спочатку нюхати підлогу - то чоловік буде сердитим, а сімейне життя - нещасним, якщо собака почне пеститися - то й чоловік буде ласкавим.
Також ворожили на рушниках: за вікно вивішували на ніч рушники - чий до ранку виявиться вологим, тій дівчині бути в цьому році заміжнєю.
Популярним було ворожіння на розмовах. Дівчата ходили підслуховувати під вікнами у сусідів і з того, що чули, судили про майбутнє заміжжя. Якщо в хаті бранились - то чоловік буде сердитий, якщо сміялися - веселун, якщо випивали - п'яниця і т. д.
Особливо сміливі - виглядали звужених у дзеркалах. Інші, лягаючи спати, клали під подушку гребінця, пояс або прутик, просячи судженого прийти їх розчесати, подпоясати або перевести через місток.
У будь-якому випадку, вірите ви в такі ворожіння на Василя чи ні, 14 січня - це спосіб відмінно провести час з друзями, від душі повеселитися і заглянути хоча б одним оком у таємниче майбутнє.